Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №725/4588/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/4588/26

Головуючий у 1-й інстанції: Іщенко І.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

26 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.

секретар судового засідання: Шемчук Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 24 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 , № 7/20 від 04 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;

- провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівці від 24.06.2026 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що повістка №6170950 від 23.12.2025 надіслана засобами поштового зв`язку на зареєстровану адресу позивача, а тому незалежно від її фактичного отримання позивачем вважається врученою належним чином. До того ж, позивач не повідомив про зміну місця проживання.

Під час дії особливого періоду, маючи обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 23, 24 Порядку №560, позивач, не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк визначений в повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув в строк, що не перевищує сім календарних днів.

Посилання позивача про те, що його не було повідомлено про розгляд відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення, спростовуються тим, що у матеріалах справи наявний протокол 7/20 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КупАП від 26.11.2025, в якому вказано час, дата та місце розгляду справи, другий примірник зазначеного протоколу отримано позивачем особисто під підпис.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що позивач не отримував будь-яких повісток про його виклик до приміщення ТЦК та СП; за адресою на яку було направлено повістку: АДРЕСА_1 , останній не проживав, так як за ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року останній виконував покладені судом обов`язки, зокрема не відлучатися за межі населеного пункту де проживає, а саме: АДРЕСА_2 , в наслідок чого він вочевидь не міг перебувати по АДРЕСА_2 та не міг знати про надходження повістки на його ім`я; ні ІНФОРМАЦІЯ_4 , ні ІНФОРМАЦІЯ_5 не наділені правом самостійно брати позивача до себе на військовий облік військовозобов`язаних та притягувати до адміністративної відповідальності, так як останній перебував на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , куди викликався повісткою, і не звертався із заявами про зняття з військового обліку та взяття на такий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач не приймав участь під час розгляду відповідачем матеріалів про адміністративне правопорушення, а тому був позбавлений можливості надати власні пояснення з приводу ініційованого провадження, враховуючи те, що розгляд відповідачем адміністративних матеріалів відбувся 04.02.2026 в той час, коли позивач був взятий під варту та почав відбувати покарання за ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03.02.2026.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Відповідач подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно із ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 , № 7/20 від 04 лютого 2026 року притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Підставою для прийняття вказаної постанови слугувало те, що ОСОБА_1 , під час дії особливого періоду, маючи обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 23, 24 Порядку №560, не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 12.01.2026 за повісткою №6170950 від 23.12.2025, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув в строк, що не перевищує сім календарних днів.

Позивач не погодився із вказаною постановою та звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних доказів на підтвердження оповіщення ОСОБА_1 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Частиною 1 статті 4 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно із абз.1 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” громадянин який отримав повістку зобов`язаний прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Також громадянин у разі неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний у строк, що не перевищує сім календарних днів, повідомити про причини неявки та прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив, що він не отримував будь-яких повісток про його виклик до приміщення ТЦК та СП.

Надаючи оцінку таких доводів позивача суд виходить з наступного.

Встановлено, що за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в ІНФОРМАЦІЯ_8 було сформовано повістку №6170950 від 23.12.2025 про виклик громадянина ОСОБА_1 на 12.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Зазначену повістку було направлено громадянину ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення за зареєстрованою адресою проживання: АДРЕСА_1 .

При цьому, матеріали справи не містять доказів реєстрації позивачем як місця проживання чи постійного перебування с. Чагор, Чернівецької обл.

Працівником АТ «Укрпошта» на вказаному поштовому відправленні, адресованому позивачу, було проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується та трекінгом АТ «Укрпошта» про те що зазначений лист з повісткою повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК” під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Таким чином, ОСОБА_1 був належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач не заперечив того, що не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_9 12.01.2026 за повісткою №6170950 від 23.12.2025, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття не повідомив про причини неявки, в подальшому не прибув в строк, що не перевищує сім календарних днів.

Водночас, позивач вказав, що за ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року у справі № 757/31575/23-к останній виконував покладені судом обов`язки, зокрема, не відлучатися за межі населеного пункту де проживає, а саме: Чернівецька обл., с. Чагор, в наслідок чого він вочевидь не міг перебувати по АДРЕСА_2 та не міг знати про надходження повістки на його ім`я.

Такі доводи позивача апеляційний суд розцінює критично.

Так, дійсно, згідно із ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року у справі № 757/31575/23-к у разі внесення застави покладено на підозрюваного ( ОСОБА_1 ) такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися із с. Чагор Чернівецького району без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Тобто, позивач не міг відлучитися із с. Чагор Чернівецького району без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Водночас, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до слідчого, прокурора або суду з метою отримання дозволу для відлучення із с. Чагор Чернівецького району до м. Чернівці, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_9 12.01.2026 за повісткою №6170950 від 23.12.2025.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях у вказаній кримінальній справі у порядку відеоконференції з Шевченківського районного суду м. Чернівці.

З огляду на підтвердження у ході судового розгляду обставин не прибуття позивача за повісткою №6170950 від 23.12.2025 та не повідомлення позивачем відповідача, у визначені законом строки, про причини його не прибуття, апеляційний суд констатує наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно із ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а вказав, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Позивач стверджує, що він не був повідомлений про дату розгляду справи, не приймав участь під час розгляду відповідачем матеріалів про адміністративне правопорушення, а тому був позбавлений можливості надати власні пояснення з приводу ініційованого провадження, враховуючи те, що розгляд відповідачем адміністративних матеріалів відбувся 04.02.2026 в той час, коли позивач був взятий під варту та почав відбувати покарання за ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03.02.2026.

При цьому, посилання позивача на те, що його не було повідомлено про розгляд відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення, спростовуються тим, що у матеріалах справи наявний протокол 7/20 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КупАП від 26.01.2026, в якому вказано час, дата та місце розгляду справи, другий примірник зазначеного протоколу отримано позивачем особисто під підпис. У цьому протоколі також містяться пояснення позивача, зокрема, щодо неотримання повістки №6170950 від 23.12.2025.

Також за змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Отже, станом на 26.01.2026 позивачу було відомо про те, що розгляд справи відбудеться 04.02.2026.

Колегія суддів зазначає, що у січні-лютому 2026 року позивач користувався послугами адвоката.

Відтак, відсутні підстави стверджувати про об`єктивну неможливість здійснення позивачем або його адвокатом повідомлення відповідача про неможливість прибуття на розгляд справи 04.02.2026.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що за наявності даних про своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи, та одночасної відсутності клопотань позивача про відкладення розгляду справи, відповідач правомірно розглянув справу за відсутності позивача та не допустив порушення процедури розгляду справи.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що позивач допустив адміністративне порушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідач дотримався встановленого порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому колегія суддів не знаходить підстав для визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 , № 7/20 від 04 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись вказаними положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що судове рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 24 червня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.