Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №560/6485/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6485/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

26 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення щодо відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Зкону України "Про державну службу" та зобов`язання вчинити відповідні дії.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення з пенсії призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу". Листом відповідач повідомив позивача, що рішенням Головного Управляння ПФУ в Хмельницькій області відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.11.2025 №968030191272.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 01.02.2025 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках Хмельницької районної державної адміністрації №91/08-02/2025 та №97/08-03/2025 від 15.01.2024.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, і отримував пенсію по інвалідності у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В 2010 році позивач звільнявся з посади заступника голови районної державної адміністрації, керівника апарату Волочиської РДА.

З 18.06.2010 по 30.04.2020 позивач отримував пенсію по інвалідності призначену згідно Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

З 01.05.2020 позивача переведено на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3 18.02.2025 позивача переведено на пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач вказує, що має стаж державного службовця понад 20 років, а тому має право на призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу".

Звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення з пенсії призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".

Рішенням Головного Управляння ПФУ в Хмельницькій області №96803019127 від 27.11.2025 позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на переведення його на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, а отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.11.2025 №968030191272 є протиправним та підлягає скасуванню.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що в період з 18.06.2010 по 30.04.2020 позивач отримував пенсію по інвалідності згідно Закону України №3723-ХХІІ від 16.12.1993 «Про державну службу». У даному конкретному випадку пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" вже була призначена позивачу, а відтак положення пунктів 10 та 12 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Позивач звільнений з посади заступника голови районної державної адміністрації, керівника апарату Волочиської РДА, в 2010 році, а відтак застосування при розрахунку пенсії державного службовця складових заробітної плати, з яких позивач не сплачував страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суперечитиме нормам ч.1 ст. 37 Закону №3723-XII.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в її задоволенні.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ, зокрема, статтею 37 цього Закону.

10 грудня 2015 року прийнято Закон № 889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Такий висновок узгоджується з юридичною позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 20 січня 2026 року №1-р/2026 у справі №1-301/2019(7129/19) щодо умов пенсійного забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що державна служба характеризується особливими вимогами до державних службовців, зумовленими значущістю виконуваних ними функцій, а також установленими законом обмеженнями їхніх конституційних прав, які протягом тривалого часу компенсувалися особливими умовами пенсійного забезпечення. Конституційний Суд України також виснував, що правомірні очікування державних службовців щодо набуття права на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону №3723-XII пов`язані з наявністю потрібного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року.

З огляду на це збережене пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII право осіб, які відповідають установленим цими нормами вимогам, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII має реалізовуватися відповідно до змісту та мети запроваджених законодавцем перехідних гарантій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що після набрання чинності Законом №889-VIII право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII зберігається за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10 або 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме: за особами, які станом на 01 травня 2016 року займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, або за особами, які станом на цю дату мали не менш як 20 років такого стажу незалежно від факту перебування на державній службі.

У постанові від 27.01.2023 по справі №340/4184/21 Верховний Суд зазначив, що позивач, що отримував пенсію по інвалідності ІІ групи, призначену за нормами Закону України "Про державну службу", згодом перераховану за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має право на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", оскільки має місце призначення іншого виду пенсії.

Та обставина, що позивач раніше отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє його права перейти з пенсії за віком, яку він отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію в межах дії Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об`єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке він має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу).

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на переведення його на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, а отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.11.2025 №968030191272 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 45 Закону України № 1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Таким чином, позивач, реалізуючи своє право на вибір пенсійних виплат та звернувшись до органу Пенсійного органу із заявою від 01.02.2025 про призначення пенсії за іншим законом, а саме пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ, має право на таку пенсії з дати звернення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідок Хмельницькї районної державною адміністрації, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до чинної редакції статті 37 Закону №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків від заробітної плати, з якої сплачено страхові внески - якщо перед зверненням за пенсією особа працювала, або у тому ж відсотковому розмірі від заробітної плати працюючого державного службовця - якщо на час звернення за пенсією особа не є державним службовцем.

При вирішенні спору суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, відповідно до якої оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.

Зазначений висновок також відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18, відповідно до якої належним способом захисту прав позивача є зобов`язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.

Оскільки у даному випадку має місце не перерахунок раніше призначеної пенсії, а переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, розмір пенсії підлягає обчисленню відповідно до чинної редакції статті 37 Закону № 3723-XII, тобто у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, зазначеної у довідках, наданих позивачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).

Згідно з пунктом 5 Порядку №622 (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою) довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Разом із заявою про переведення на пенсію державного службовця позивач, який на час звернення не займав посаду державної служби, подав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 15.01.2024 видані Хмельницькою районною державною адміністрацією №91/08-02/2025 та №97/08-03/2025.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату позивачу з 01.02.2025 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Хмельницькою районною державною адміністрацією №91/08-02/2025 та №97/08-03/2025 від 15.01.2024.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.