Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №705/2200/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 705/2200/26 Суддя (судді) першої інстанції: Годік Л.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі в режимі відеоконференції представника відповідача Розпутня І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

31.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції у Черкаській області, яким просив визнання протиправними та скасування рішення - постанови серії ЕГА № 1978859 від 22 лютого 2026 року, винесеної інспектором Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, старшим лейтенантом поліції Силком Олегом Володимировичем, якою притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 850,00 гривень ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2026 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення належним та достатніми доказами.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, підтримавши висновки суду першої інстанції.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи, яке у силу приписів ст. 287 та 310 КАС України не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою серії ЕГА № 1978859 від 22 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 850,00 гривень на підставі ст.183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб. (а.с. 7).

Зі змісту спірної постанови вбачається, 22.02.2026 о 21.15 хв. ОСОБА_1 перебуваючи в неадекватному стані здійснив завідомо неправдивий виклик, а саме на постійній основі із квартири 60 доноситься незрозумілий шум, але як з`ясовано ніякого шуму не було.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).

Отже, оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, то склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Зі змісту ст.183 КУпАП вбачається, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтями 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

У рекомендації №К(91) І Комітету Ради Європи Державам членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Висновки суду.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що для встановлення у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП, необхідно встановити, що він повинен викликати представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. При цьому такі дії правопорушника мають бути вчинені з прямим умислом, тобто, повідомляючи певну інформацію та викликаючи дану службу, він повинен усвідомлювати, що вона є неправдивою, і бажати даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

При цьому, належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

У той же час, позивач зазначає, що зателефонував на лінію « 102» 22.02.2026 року о 21.15 годині, оскільки з квартири сусідів під номером « 60» лунав гучний та незрозумілий шум, який на його думку порушував його спокій та загальний громадський порядок. Дане порушення він сприймав реально та мав підстави здійснити виклик поліції. Разом з тим, до прибуття працівників поліції гуркіт стих та працівники безпідставно на позивача склали протокол про адміністративне правопорушення, не переконавшись в реальності підстав для виклику поліції.

Позивач зауважив, що в даному ж випадку, даний гуркіт у сусідній квартирі Позивач сприймав як порушення громадського порядку та бажав захисту від протиправних посягань на його спокій з боку працівників поліції.

Проте, відповідач вважає виклик позивачем поліції на лінію « 102» є завідомо неправдивим, посилаючись на те, що на місці виклику поліцейськими доказів будь-яких шумів виявлено не було.

На обгрунтування своєї позиції відповідач вважає належним доказом компакт - диски, де містяться відео файли, на яких відображено фіксацію та відеозапис, який проводився за допомогою бодікамер працівників поліції при розгляді адміністративної справи 22.02.2026, в результаті якої інспектором була винесена постанова серії ЕГА № 1978859 від 22 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 850,00 гривень на підставі ст.183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб.

Разом з тим, ні протокол про адміністративне правопорушення, ні оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема показання свідків, записи технічних приладів та засобів, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого правопорушення.

Обов`язок доказування відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності своїх дій, рішень чи бездіяльності в адміністративних справах не може бути перекладено на позивача.

Слід зазначити, що об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи мають бути спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин у даній адміністративній справі, дії позивача щодо повідомлення (виклику) на спецлінію « 102» Національної поліції з приводу шуму у сусіда, не можуть бути кваліфіковані як завідомо неправдиве повідомлення (виклик) поліції, і відповідно, не можуть кваліфікуватись як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП.

Разом з тим, накладення на позивача штрафу є втручанням держави в його право на мирне володіння майном (в даному випадку - грошовими коштами). Таке втручання не є виправданим, оскільки воно не тільки не ґрунтується на законі, а навпаки суперечить утвердженню суспільних інтересів, які полягають у запобіганні та протидії насильству. Тому оскаржувана постанова суперечить гарантіям, передбаченим п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Слід зазначити, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у постанові про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства", оскільки відомості, Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.05.2026 4 зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року).

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, оцінивши досліджені докази у їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів для підтвердження здійснення позивачем на час здійснення позивачем дзвінку на лінію «102» адміністративного правопорушення, за яке останнього було притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також колегією суддів було враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції та заслуговують на увагу, а позиція відповідача, як суб`єкта владних пованожень, не доведена належними доказами, як то передбачено положенням ч.2 ст.77 КАС України.

Статтею 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення.

З огляду на викладене, враховуючи вищевикладене, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надано правову оцінку обставинам у цій справі, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн, а за подання апеляційної скарги - 798,72 грн, що разом складає 1464,32 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири грн 32 коп), що підлягає відшкодуванню з Головного управління національної поліції у Черкаській області.

Керуючись статтями 9, 272, 286, 308, 309, 310, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2026 р. - задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕГА № 1978859 від 22 лютого 2026 року Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 850,00 гривень, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Черкаській області (код ЄДРПОУ 40108667) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) - судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги по справі № 705/2200/26, що складає 1464,32 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири грн 32 коп).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

І.Д.Компанієць

О.М. Кузьмишина