Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №826/7321/16 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/7321/16 Суддя (судді) першої інстанції: Чуприна О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андре Тан" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

12.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Андре Тан" (надалі - ТОВ "Андре Тан") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 03.03.2016 за №0212615137 та №0222615137.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 602 254,00 гривень, заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 642 434,00 гривень та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 12 017,00 гривень, по взаємовідносинам з ТОВ "Мікас Плюс", ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "І.К.С. КО ЛТД", ТОВ "НТС-Р КО ЛТД" та ТОВ "Матадор Трейдінг" у період з 01.01.2012 по 31.12.2014, є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, позивач наголосив, що наказ на проведення перевірки оформлений з порушенням вимог, що стало підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки, проте, податковим органом було протиправно проведено перевірку та складено акт про її результати, що також є підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 03.12.2020, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021, провадження у цій справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішення у справі №826/17610/16 (а.с.250 том ІІ).

Зокрема, у справі №826/17610/16 розглядались позовні вимоги ТОВ «Андре Тан» до Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки за результатами якої було оформлено акт перевірки від 16.02.2016 №12/26-15-13-07-01/35634642 та наказ Головного управління ДФС у м. Києві №322 від 02.02.2016 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Андре Тан».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2022 року у справі № №826/17610/16, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м. Києва справа № 826/7321/16 надійшла на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 04.04.2025.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 провадження у цій справі було поновлено (т.4 а.с.3).

Відповідача у справі було замінено на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.03.2016 за №0222615137 та податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.03.2016 за №0212615137.

Приймаючи вказані рішення суди першої інстанції дійшли висновку про доведеність позивачем обґрунтованості позовних вимог належними та допустимими доказами.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні позиції відповідача у суді першої інстанції.

Зокрема, апелянтом наголошено, що в ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок чого були прийнятті спірні рішення, які вважає обґрунтованими.

Аналізуючи наявні в матеріалах судової справи первинні документи та інші докази подані позивачем, апелянт наполягає на правомірності спірних рішень.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після надходження справи до апеляційного суду, 18.12.2025 слухання справи призначено у порядку письмового провадження.

З поважних причин слухання справи продовжувалось.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з надходженням постанови старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві Гончарової О.М. від 10.02.2015 (а.с.78-79 том І) та на підставі наказу начальника Головного управління ДФС у м. Києві за №322 від 02.02.2016 (а.с.82-83 том І), а також направлень від 26.01.2016 за №36/26-15-13-07-01 та №37/26-15-13-07-01 (а.с.80-81 том І), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Андре Тан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій ТОВ "Мікас Плюс" (код 38148234), ТОВ "Сетмаркет" (код 38388380), ТОВ "І.К.С. КО ЛТД" (код 37814390), ТОВ "НТС-Р КО ЛТД" (код 39312857), ТОВ "Матадор Трейдінг" (код 23236024) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Так, згідно наказу Головного управління ДФС у м. Києві за №322 від 02.02.2016 його постановлено у зв`язку з надходженням постанови старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві Гончарової О.М. від 10.02.2015 за №б/н, що винесена в межах кримінального провадження №32014100000000052.

По завершенню перевірки посадовими особами контролюючого органу складено акт за №12/26-15-13-07-01/35634542 від 16.02.2016 (надалі по тексту також акт, акт перевірки) (а.с.45-67 том І).

Документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлені наступні порушення:

(1) статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 602 654,00 гривень, в тому числі по періодах: 2013 року на суму 259 309,00 гривень; 2014 року на суму 343 345 гривень;

(2) пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 642 434,00 гривень, в тому числі по періодах: за січень 2013 року на суму 30 738,00 гривень; за лютий 2013 року на суму 5 500,00 гривень; за березень 2013 року на суму 63 245,00 гривень; за квітень 2013 року на суму 20 895,00 гривень; за травень 2013 року на суму 15 167,00 гривень; за липень 2013 року на суму 72 057,00 гривень; за серпень 2013 року на суму 9 903,00 гривень; за грудень 2013 року на суму 55 452,00 гривень; за січень 2014 року на суму 23 964,00 гривень; за березень 2014 року 18 500,00 гривень; за квітень 2014 року на суму 18 500,00 гривень; за травень 2014 року на суму 46 075,00 гривень; за червень 2014 року на суму 57 756,00 гривень; за липень 2014 року 71 709,00 гривень; за серпень 2014 року на суму 33 390,00 гривень; за вересень 2014 року на суму 85 133,00 гривень; за грудень 2014 року на суму 14 450,00 гривень та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту: за грудень 2014 року на загальну суму 12 017,00 гривень.

Головним управління ДФС у м. Києві, на підставі акту перевірки №12/26-15-13-07-01/35634542 від 16.02.2016 сформовано та направлено Товариству наступні податкові повідомлення-рішення:

за №0222615137 від 03.03.2016 про встановлене порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 368 274,00 гривень, з них за податковим зобов`язанням сума становить 245 516,00 гривень, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) складає 122 758,00 гривень (а.с.15 том І);

за №0212615137 від 03.03.2016 про встановлене порушення підпункту 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток підприємств на загальну суму 358 425,00 гривень, з них за податковим зобов`язанням сума становить 238 950,00 гривень, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) складає 119 475,00 гривень (а.с.16 том І).

ТОВ "Андре Тан" подано скаргу на податкові-повідомлення рішення від 03.03.2016 за №0222615137 та №0212615137, за результатами розгляду якої Державною податковою службою України винесено рішення за №9657/6/99.99.17-01.02-25 від 27.04.2016, яким скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін (а.с.18-22 том І).

Вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, та не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно норм п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення (п. 150.1 статті 150 ПК України).

Від`ємне значення як результат розрахунку об`єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Відповідно до пп.139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Висновки суду.

Отже, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства. З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Андре Тан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій ТОВ "Мікас Плюс" (код 38148234), ТОВ "Сетмаркет" (код 38388380), ТОВ "І.К.С. КО ЛТД" (код 37814390), ТОВ "НТС-Р КО ЛТД" (код 39312857), ТОВ "Матадор Трейдінг" (код 23236024) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлені актом за №12/26-15-13-07-01/35634542 від 16.02.2016 (а.с.45-67 том І), у подальшому слугували підставою для винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 03.03.2016 за №0222615137 та за №0212615137, що є предметом оскарження у даному адміністративному позові.

Проте, є судове рішення, яке набрало законної сили у іншій справі, а саме рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2022, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022, яким визнано протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Андре Тан", результати якої оформлені актом перевірки від 16.02.2016 №12/26-15-13-07-01/35634642 та визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у м. Києві №322 від 02.02.2016 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Андре Тан".

Отже, обставини встановлені в іншій справі між тими ж сторонами підлягають прийняттю до уваги при розгляді інших судових справ, що правильно було зроблено судом першої інстанцїі.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 наголосив, що невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи наявні первинні документи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а саме, що усі ці первинні документи в цілому оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, а також підтверджують рух активів між учасниками господарських операцій (товарно-матеріальних цінностей і коштів), а саме з усіма контрагентами ТОВ "Мікас Плюс", ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "І.К.С. КО ЛТД", ТОВ "НТС-Р КО ЛТД" та ТОВ "Матадор Трейдінг" у період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Зокрема, договори підряду, договори купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові накладні, довіреності (т.1 а.с.88-т.2 а.с.201).

Разом з тим, проаналізувавши суть договірних відносин та первинну документацію, слід конкретизувати, що відносини позивача з контрагентами мали реальних характер через те, що основний вид діяльності позивача - пошив одягу, отже і всі договори були пов`язані з цією діяльністю, і первинна документації (яка перелічена вище) розкриває суть та зміст усіх операцій позивача з усіма вказаним контрагентами.

Отже, наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми для підтвердження реальності здійснення господарських операцій зі вказаними вище контрагентами.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених висновків про протиправність перевірки і наявності доказів, колегія суддів вважає, що відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції не надав, висновки суду першої інстанції є правильними, доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з таким висновком суду про протиправність спірних рішень, оскільки вважає його обґрунтованим і підтвердженим належними, достатніми і допустимими доказами.

Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 р. - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андре Тан" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць

О.М. Кузьмишина