Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №826/19533/16 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/19533/16 Суддя (судді) першої інстанції: Шуляк Любов Анатоліївна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Придніпровське» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Придніпровське» звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві від 21.11.2016 року №0056921203 та №0056931203.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки на дату звернення до суду право власності чи право користування на земельну ділянку за позивачем не зареєстровано, відповідно Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Придніпровське» не є платником земельного податку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві від 21.11.2016 року №0056921203 та №0056931203.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивач є користувачем земельної ділянки загальною площею 12 747,48 кв.м., тому винесене рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку, про що складено акт від 31.10.2016 року № 9652/26-51-12-03-30529913.

За результатами перевірки встановлено неподання обов`язкової звітності за 2016 рік та факт того, що ОСББ «Придніпровське» не задекларовано земельний податок на загальну суму 39 066,65 грн.

На підставі акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2016 року, а саме:

- № 0056921203, якими згідно із п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), за порушення вимог п. 286.1 ст. 286 ПК України, визначено ОСББ «Придніпровське» суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб в розмірі 48 833,32 грн., а саме 39 066,65 грн. - основного платежу, та 9 766,67 грн. штрафних санкцій;

- № 0056931203, яким згідно із п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, та п. 120.1 ст. 120 ПК України, ОСББ «Придніпровське» нарахована сума штрафних санкцій за платежем по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 170 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, тому на момент проведення перевірки були відсутні підстави для нарахування позивачу земельного податку та застосування штрафних санкцій за неподання звітності з цього податку, відтак податкові повідомлення-рішення від 21.11.2016 № 0056921203 та № 0056931203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п. п. 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Так, підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

У силу абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом було проведено камеральну перевірку, за результатами якої встановлено неподання обов`язкової звітності за 2016 рік та факт того, що ОСББ «Придніпровське» не задекларовано земельний податок на загальну суму 39 066,65 грн.

На підставі акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2016 року, а саме:

- № 0056921203, якими згідно із п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), за порушення вимог п. 286.1 ст. 286 ПК України, визначено ОСББ «Придніпровське» суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб в розмірі 48 833,32 грн., а саме 39 066,65 грн. - основного платежу, та 9 766,67 грн. штрафних санкцій;

- № 0056931203, яким згідно із п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, та п. 120.1 ст. 120 ПК України, ОСББ «Придніпровське» нарахована сума штрафних санкцій за платежем по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 170 грн.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої існтанції, за ОСББ «Придніпровське» у 2016 році не було зареєстровано право власності чи право користування на земельну ділянку, не укладено договору оренди земельної ділянки, тобто позивач в розумінні вищенаведених норм не є платником земельного податку.

Згідно частин першої та другої ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статей 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України, згідно з якими до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Так, у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16), від 27 січня 2020 року (справа №804/886/18).

Враховуючи, що статтею 286 ПК України чітко встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, тому на момент проведення перевірки були відсутні підстави для нарахування позивачу земельного податку та застосування штрафних санкцій за неподання звітності з цього податку.

Отже, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова