Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №496/2378/23 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2378/23

Провадження № 2/496/69/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді – Портної О.П.,

за участю:

секретаря – Сурженко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до

відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 ,

вимоги позивачки: про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

позивачка – повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила,

відповідач – повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив,

представник третьої особи - повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивачки та заперечень відповідача.

1. 03.04.2023 року ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач), з залученням третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_3 (далі - третя особа), з вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та витрат на сплату судового збору.

2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.05.2022 року об 16:00 на автошляху Одеса-Южне 10км+700м відбулася ДТП за участю ТЗ марки MAN TGX 26.440, вантажний спеціалізований контейнеровоз – С, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 та ТЗ марки MAN Т6Х 26440, реєстраційний номер НОМЕР_5 з причепом марки STAS SA33-9k, реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_3 . Власником ТЗ марки MAN TGX 26.440 є позивачка. Власником ТЗ марки MAN Т6Х 26440 є відповідач. За результатами ДТП складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 505913 від 24.05.2022 року. Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 29.06.2022 року у справі № 496/1877/22 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП. Вказаною постановою було встановлено, що на момент настання ДТП ОСОБА_3 був працевлаштований у ФОП ОСОБА_2 на посаді водія та на момент ДТП перебував з ним у трудових відносинах. Автомобіль позивачки внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження та понесено матеріальні збитки в розмірі 878969,55 гривень. Страховою компанією відповідача позивачці відшкодовано 228950,00 гривень. Тому з урахуванням ст. 1172 ЦК України відповідач має відшкодувати їй різницю між завданим збитком та страховою виплатою в розмірі 650019,55 гривень. У зв`язку з вищевикладеним позивачка звернулася до суду з вказаним позовом. (а.с. 1-4)

3. 19.09.2023 року на адресу суду, через канцелярію, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі в зв`язку з тим, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 був звільнений за власним бажанням від ФОП ОСОБА_2 та вже не перебував в трудових відносинах з відповідачем. Власником ТЗ марки MAN T6 X 26440, дійсно є відповідач, але на момент ДТП він не був за кермом. Натомість за кермом був ОСОБА_3 , який тимчасово користувався вказаним автомобілем для власних потреб (перевезення вантажу). Окрім того звернув увагу суду на те, що відповідно до висновку експерта вартість матеріального збитку, завданого ТЗ позивачки становить 400464,07 гривні, а не 878969,55 гривень, як зазначає позивачка. (а.с. 84-86)

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. До матеріалів позовної заяви позивачкою долучене клопотання про витребування доказів. (а.с. 61-62)

5. 28.11.2023 року на адресу суду від відповідачки надійшло клопотання про витребування доказів. (а.с. 100-101, 105-106)

6. 11.12.2024 року на електронну адресу суду від представника позивачки надійшло клопотання про витребування доказів. (а.с. 159-161)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 року, цивільну справу № 496/2378/23, передано на розгляд головуючій судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. (а.с. 63)

8. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 20.04.2023 року було прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого провадження. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 66-67)

9. У підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 19.09.2024 року, суд на місці ухвали клопотання представника позивача про витребування доказів, які надійшли до суду 28.11.2023 року, зняти з розгляду. (а.с. 153-157)

10. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2025 року задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів від 11.12.2024 року. (а.с. 178-179)

11. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2025 року закрите підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті. (а.с. 90)

12. Верховний Суд у своїй Постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

13. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

14. Судом встановлено, що 24.05.2022 року у відношенні ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 505913, про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП до якого долучено схему місця ДТП. (а.с. 5, 6-7)

15. Власницею ТЗ марки MAN, моделі TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_4 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7 , виданого 20.02.2021 року ТСЦ 4841. (а.с. 8, 9)

16. Зі змісту позовної заяви та інших матеріалів справи вбачається, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.05.2022 року, постановою Біляївського районного суду Одеської області від 24.06.2022 року у справі № 496/1877/22 ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

17. Копія зазначеної постанови учасниками справи до матеріалів цієї цивільної справи не подавалася та судом як доказ не досліджувалася. Водночас відомості про наявність зазначеного судового рішення містяться у відкритому Єдиному державному реєстрі судових рішень. З огляду на засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, а також положення ч. 7 ст. 81 ЦПК України, підстав для витребування судом з власної ініціативи копії зазначеної постанови не встановлено.

18. Згідно з копією Висновку експерта № 56-22 експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного ТЗ MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_4 , складеного 30.06.2022 року судовим експертом Крутих Є.О., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 24.05.2022 року, визначається рівною 400464,07 гривні. (а.с. 10-53)

19. Витрати на експертне дослідження склали 10000,00 гривень, що підтверджується копією платіжної інструкції № 0.0.2564064524.1 від 01.06.2022 року. (а.с. 55)

20. З копії довідки, виданої 22.03.2023 року за вих. № D20SQD5SRE5IJUIE, АТ «КБ «ПриватБанк», вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 06.06.2022 року надійшли грошові кошти в загальному розмірі 229000,00 гривень. Коментар до платежу «PrAT SK UNIKA Strakhove vidshkoduv.zh.doh. № 012087/4440/0001211, № 012087/4450/0000667, vid12/08/2021 r. Bez PDV. Zhulina Olha Yuriivna, IPN НОМЕР_1 . (а.с. 54)

21. Відповідно до копії наказу № 6-к від 22.02.2022 року, виданого ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звільнено з посади водія автотранспортного засобу з 22.02.2022 року за згодою сторін. Підстава: заява ОСОБА_3 від 21.02.2022 року. З наказом ОСОБА_3 ознайомлено про що свідчить його підпис. (а.с. 90)

22. Листом від 28.03.2024 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області повідомило відповідачу, що за даними звітності, поданої ФОП ОСОБА_2 за формою «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за І-й квартал 2022 року, ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 з 12.01.2022 року по 22.02.2022 року. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачений в повному обсязі. (зворотній а.с. 140)

23. Листом від 30.04.2024 року ГУ ДПС у Кіровоградській області повідомило ФОП ОСОБА_2 , що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у період з 12.01.2022 року по 22.02.2022 року ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , нараховано (виплачено) дохід у вигляді заробітної плати, нараховано (перераховано) податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. (а.с. 146)

24. ОСОБА_2 , в своїй заяві від 15.07.2025 року, повідомив суду, що Договір найму транспортного засобу між ним та ОСОБА_3 не укладався. (а.с. 180)

V. Оцінка Суду.

25. Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільно процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

26. Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

27. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

28. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

29. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

30. Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 8, 9).

31. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

32. Пленум Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснив судам, що «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 440, 450 ЦК України(ст.ст. 1166, 1187 ЦК України) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

33. Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, ч. 1 якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

34. Встановлені у ст. 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіяння шкоди є підставами й юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.

35. Спір про відшкодування шкоди, завданої самим джерелом підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст. 1188 ЦК України. За п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

36. Згідно роз`яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

37. Положеннями ст. 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

38. Згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

39. Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

40. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

41. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

42. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

43. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

44. Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

45. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

46. З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

47. Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 року у справі № 303/5874/18 зазначив, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

48. Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. (Постанова КГС ВС від 25.07.2018 у справі № 914/820/17)

49. Таким чином, недостатньо довести лише факт, що заподіювач шкоди на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем, але обов`язково необхідно довести, що він виконував його трудові (службові) обов`язки.

50. Судом встановлено, що 24.05.2022 відбулася ДТП за участю ТЗ марки MAN TGX 26.440, вантажний спеціалізований контейнеровоз – С, шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 та ТЗ марки MAN Т6Х 26440, реєстраційний номер НОМЕР_5 з причепом марки STAS SA33-9k, реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_3 . Власником ТЗ марки MAN TGX 26.440 є позивачка. Відповідач не заперечує той факт, що саме він є власником ТЗ марки MAN Т6Х 26440.

51. З досліджених судом у матеріалах справи документів, а саме листа ГУ ПФУ в Кіровоградській області та листа ГУ ДПС у Кіровоградській області, вбачається, що на момент настання ДТП ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з відповідачем, оскільки трудові відносини між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були припинені 22.02.2022 року. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що станом на 24.05.2022 року ОСОБА_3 виконував за дорученням відповідача роботу виробничого, господарського чи іншого характеру або діяв у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

52. Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, закріплено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

53. Враховуючи встановлену судом відсутність правових підстав для покладення обов`язку з відшкодування шкоди на відповідача, оцінка обґрунтованості заявленого позивачкою розміру матеріальної шкоди не впливає на вирішення спору по суті.

54. Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

55. За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

56. Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

57. Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

58. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

59. Як зазначив Верховний Суд за результатами огляду вивчення судової практики вирішення спорів, що виникли з договорів страхування від 01.07.2019 року, принцип запровадженням законодавцем інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який з метою забезпечення відшкодування, заподіяної життю шкоди, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобі на території України передбачає не безумовний обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування, а пов`язує його лише з належним виконанням усіма учасниками таких правовідносин покладених на них обов`язків.

60. Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 , а матеріали справи не містять доказів того, що 24.05.2022 року він виконував за дорученням відповідача роботу виробничого, господарського чи іншого характеру або діяв у межах виконання трудових (службових) обов`язків.

61. За таких обставин правові підстави для покладення на ФОП ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування шкоди відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України відсутні.

62. Водночас відповідач не заперечує, що транспортний засіб MAN Т6Х 26440, реєстраційний номер НОМЕР_5 , належить йому на праві власності, однак на момент дорожньо-транспортної пригоди керування та фактична експлуатація вказаного транспортного засобу здійснювалися ОСОБА_3 .

63. Відомостей про неправомірне заволодіння ОСОБА_3 транспортним засобом матеріали справи не містять; навпаки, відповідач зазначав про передання транспортного засобу ОСОБА_3 у користування.

64. Відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу може передавати такий транспортний засіб у користування іншій особі, яка має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

65. Отже, встановлені судом обставини свідчать, що ОСОБА_3 здійснював експлуатацію транспортного засобу не як працівник ФОП ОСОБА_2 та не у зв`язку з виконанням трудових обов`язків, а як особа, якій власником було передано транспортний засіб у користування та яка правомірно здійснювала його фактичну експлуатацію.

66. Верховний Суд у постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц зазначив, що фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності окремого договору чи довіреності, допоки протилежне не буде встановлено судом або не зміниться воля власника. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником, саме така особа є відповідальною за шкоду, завдану під час його експлуатації.

67. Враховуючи, що суду сторонами не надано доказів неправомірного заволодіння ОСОБА_3 транспортним засобом, а відповідач не заперечував факт передання йому транспортного засобу у користування, сам по собі факт належності транспортного засобу ОСОБА_2 на праві власності не є достатньою підставою для покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час правомірної експлуатації цього транспортного засобу іншою особою.

68. З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування заявленої позивачкою шкоди, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 не перебував із відповідачем у трудових відносинах та не виконував його трудових (службових) обов`язків, а транспортний засіб був переданий ОСОБА_3 у користування, у зв`язку з чим сам по собі факт належності транспортного засобу відповідачу на праві власності не є достатньою підставою для покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

69. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП– відмовити.

2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

5. Повний текст складено 26.08.2026 року.

Суддя О.П. Портна