Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №686/31052/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/31052/25

Провадження № 22-ц/820/1399/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2026 року (суддя Стефанишин С.Л.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначалось, що 01 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2224332. Відповідно до умов договору відповідачу були надані грошові кошти у розмірі 12000 грн на визначених кредитним договором умовах, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином зобов`язань за кредитним договором.

07 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККАУ-07122020, згідно умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Авентус Україна», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2224332 від 01 квітня 2020 року.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 2224332 від 01.04.2020, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 39360 грн заборгованості, з яких: 12000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 27360 грн - заборгованість за відсотками.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2224332 від 01.04.2020 в розмірі 18840 грн, судовий збір в сумі 1159,50 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 1914,80 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки відсутності доказів передачі грошових коштів у самого позивача. Так, у позовній заяві позивач зазначив, що не має інших доказів, які б підтверджували перерахування грошових коштів відповідачу, а тому вважає, що на момент звернення до суду позивач не встановив належність банківської картки відповідачу, не мав підтвердження зарахування грошових коштів, не мав доказів ідентифікації отримувача коштів. Водночас, на думку скаржника, суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам, які прямо містяться у матеріалах справи, та, незважаючи на їх наявність, дійшов висновку про доведеність факту передачі грошових коштів.

Вказує, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 11.12.2025 у даній справі встановлено необхідність витребування доказів, без яких ухвалення рішення є неможливим. Вказані докази не були надані на виконання ухвали суду, а склад суду змінено.

Разом з тим, зазначає, що незалежно від зміни складу суду, обов`язок суду щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи залишається незмінним. Необхідність дослідження зазначених доказів випливає не лише з ухвали суду від 11.12.2025, а й із предмета доказування у даній справі (факт укладення договору, факт передачі коштів, ідентифікація відповідача, перехід права вимоги).

Однак, на думку скаржника, суд першої інстанції ухвалив рішення без дослідження зазначених доказів та без встановлення відповідних обставин. Більше того, суд, не встановивши обставин, для з`ясування яких такі докази є необхідними, одночасно визнав справу незначної складності та розглянув її у спрощеному провадженні.

Зазначає, що лист платіжного сервісу підтверджує лише факт ініціювання або обробки платіжної операції, але не підтверджує юридичного факту передачі (зарахування) грошових коштів відповідачу.

А тому, вважає, що висновок суду про доведеність факту передачі грошових коштів зроблений без належної доказової основи, що суперечить вимогам ЦПК України.

Крім того, звертає увагу апеляційного суду, що матеріалами справи не доведено належність номера телефону відповідачу; не доведено факт отримання ним одноразового ідентифікатора; не доведено факт використання цього ідентифікатора саме відповідачем, натомість, суд першої інстанції фактично поклав обов`язок доказування на відповідача, що суперечить принципу змагальності сторін та вимогам ст. 81 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідає.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 01 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання споживчого кредиту №2224332, який підписаний позичальником електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора М4621464.

Пунктами 1.3-1.6 договору визначено, що сума кредиту складає 12000 грн. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 договору. Тип процентної ставки фіксована. Знижена процентна ставка 1,62 % в день. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до п. 1.8. договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 17814 грн; за стандартною ставкою 18840 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної карки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Пунктом 4.1 договору визначено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 договору.

Відповідно до п. 4.3 договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк кредитування, споживач зобов`язаний повідомити про це товариство в один із вказаних способів: 1. Перед здійсненням платежу здійснити в особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в особистому кабінеті в Розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «часткове погашення кредиту»; 2. Протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку товариства повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомленні номеру та дати цього договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений платіж буде розцінений товариством як пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитом.

Відповідно до пункту 4.5. договору, у випадку акцептування товариством пропозиції споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пункті 4.3. договору та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті.

Відповідно до інформації ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 18.07.2025 за № 5726-ВП, ТОВ ФК «Вей Фор Пей» за договором ВП-200417-1 від 20.04.2017 здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 01.04.2020 на суму 12000 грн, маска картки НОМЕР_2 , код авторизації CARDRC, номер транзакції в системі WayForPay – creditplus – 6504199.

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості), за боржником ОСОБА_1 договір № 2224332 від 01.04.2020 станом на 06.12.2020 рахується заборгованість у розмірі 39360 грн, з яких 12000 грн заборгованість за тілом кредиту, 27360 грн – заборгованість за відсотками.

07 грудня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-07122020 за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які зазначені у реєстрі боржників.

Пунктом 6.2.3 договору відступлення визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому, виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-07122020 від 07.12.2020, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 39360 грн. (а.с. 35)

Кредитор ТОВ «Авентус Україна» передав, а новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв реєстр боржників кредитора від 07 грудня 2020 року, кількість боржників 7336, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 07.12.2020. (а.с. 36)

Відповідно до платіжного доручення № 20365 від 07.12.2020, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Авентус Україна» плату за відступлення прав вимоги за договором відступлення прав вимоги №07122020 від 07.12.2020. (а.с. 35)

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання відповідачем коштів за кредитним договором № 2224332 від 01.04.2020 у сумі 12000 грнпідтверджується наданими первісним кредитором копіями документів, в свою чергу, ОСОБА_1 не надав доказів, які б спростовували наявну заборгованість відповідача за тілом кредиту. Водночас проценти за користування кредитом підлягають стягненню виключно в межах погодженого строку кредитування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»)

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1081 ЦК України, визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, встановлено, що відповідач на веб-сайті кредитодавця створив заяву на кредит на умовах, які вважав зручними для себе. В подальшому, у зв`язку з погодженням заяви між товариством та відповідачем було укладено кредитний договір в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М4621464, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням договору відповідач підтвердив, що перед укладенням договору він ознайомився та погодився з усіма умовами та зобов`язався неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів. Отже, зазначене свідчить про те, що алгоритм дій щодо укладення договору виключає підстави вважати, що без їх погодження відповідач міг отримати кредитні кошти.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт укладення 01 квітня 2020 року договору про надання споживчого кредиту № 2224332 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , а відтак доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про ненадання доказів перерахування коштів за кредитним договором відповідачу, оскільки вони є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які належно оцінені судом першої інстанції.

Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорах та заявах на отримання кредиту, і він мав можливість надати суду докази того, що він не є держателем банківської картки, виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, що є його процесуальним обов`язком, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Проте, такі докази в підтвердження заперечень відповідачем надані не були.

Отже суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 18840 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, а також не надав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Безпідставними є також посилання скаржника на невиконання позивачем ухвали суду від 11.12.2025 про витребування доказів, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду було надано належні та достатні докази на підтвердження позовних вимог, які відповідачем не спростовано.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, до особистого тлумачення норм права й обставин справи, такі доводи містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2026 року в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай