Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №452/157/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 452/157/25 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.

Провадження № 22-ц/811/6/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Копняк С.М.,

секретаря: Костюк С.,

з участю: представника апелянта – адвоката Алєксєєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

В січні 2025 року адвокат Васечко Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 11 серпня 2024 року о 21:25год. по вул. Чорновола у м. Рудки Самбірського району Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобіля марки «Audi А4», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Mercedes-Benz» із державним номерним знаком НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 серпня 2024 року по справі №452/3005/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу.

Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_2 була забезпечена полісом обов`язкового страхування №СА107159 у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 160000грн, з франшизою у розмірі 3200грн. Згідно висновку експерта за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження №22620 від 9 вересня 2024 року розмір матеріального збитку (завданої шкоди) пов`язаної з «фізичним знищенням» автомобіля марки «Audi А4» номерний знак НОМЕР_1 , визначену як різниця вартості автомобіля до та після ДТП, становить 109884,25грн; 20 грудня 2024 року на банківський рахунок позивача надійшли кошти в якості страхового відшкодування у сумі 93767,33грн. (з вирахуванням франшизи за полісом №СА107159 у розмірі 3200грн). Так як відповідачем ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» лише часткового проведено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 , просить стягнути несплачене страхове відшкодування у розмірі 12916,92 грн, а з відповідача ОСОБА_2 стягнути суму франшизи у розмірі 3200грн.

Крім того зазначає, що позивачу внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, яка пов`язана із пошкодженням належного їй майна, зокрема ДТП та її наслідки, які привели до фізичного знищення транспортного засобу, порушили нормальні життєві зв`язки і вимагають додаткових матеріальних затрат; протягом тривалого часу ОСОБА_1 не має можливості користуватися власним автомобілем, ним порушено встановлений ритм її життя, обмежилась можливість у задоволенні культурно - побутових потреб, пов`язаних із пересуванням; на момент звернення до суду ОСОБА_1 не отримала повного відшкодування заподіяної шкоди, що створює щоденно дискомфорт через відсутність єдиного засобу для пересування; факт втечі відповідача з місця події лише підсилив емоційні страждання позивачки, усвідомлення того, що винуватець не лише завдав шкоди, але й уникав відповідальності, викликало у неї почуття розчарування, зневіри у людській порядності та справедливості. Ця ситуація стала для неї джерелом глибокого морального болю; моральні переживання полягають у тому, що відповідач в добровільному порядку відмовився у повному обсязі відшкодувати заподіяні збитки; відчуття незахищеності, яке з`явилося після ДТП, спричинило постійну тривогу та безсоння. Позивач змушена боротися з нав`язливими спогадами про аварію та думками про можливі повторення таких ситуацій. Вона відчуває труднощі у відновленні внутрішнього спокою, що негативно впливає на її фізичний і психічний стан; через постійний стрес і необхідність вирішення проблем, пов`язаних із відшкодуванням матеріальних збитків, позивачка втратила можливість повноцінно насолоджуватися життям. її думки постійно зайняті турботами про наслідки ДТП, що позбавляє її радості у повсякденному житті та спілкуванні з близькими; наслідки аварії позначилися і на її соціальному житті. Позивачка стала уникати ситуацій, пов`язаних із пересуванням автомобілем, менше спілкуватися з друзями та близькими через постійну тривогу й пригніченість. Вона втратила відчуття контролю над своїм життям, що є важливою складовою емоційного благополуччя; внаслідок пошкодження майна та самого факту ДТП, в позивачки виникла роздратованість, постійні переживання та турботи пов`язані із пошкодженням автомобіля, а також необхідністю звернення до суду з метою захисту порушених прав. Просить стягнути із ОСОБА_2 на її користь 100000грн моральної шкоди, а також понесені судові витрати.

Оскаржуваним рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14; ЄДРПОУ-39433769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_3 ), - 12916,92 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять гривень 92коп) матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - в якості страхового відшкодування.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 3200грн (три тисячі двісті гривень) матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У решті частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 1211,2грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20коп) сплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,2грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20коп) сплаченого судового збору.

Додатковим Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року стягнуто солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14; ЄДРПОУ-39433769) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_3 ), - 5000 гривень (п`ять тисяч грн. 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу та 8500 гривень (вісім тисяч п`ятсот грн. 00 коп) витрат на проведення експертизи.

Рішення суду оскаржив відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення вважає необґрунтованим, незаконним, не доведеним, та не вмотивованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, звертає увагу, що суд безпідставно знецінив звіт оцінювача через відсутність попередження про кримінальну відповідальність. Такий висновок є юридично помилковим з огляду на таке. Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Національний стандарт №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, а також інші нормативно-правові акти не містять вимоги щодо обов`язкового зазначення у звіті оцінювача попередження про кримінальну відповідальність. Натомість, така вимога передбачена виключно для судових експертів, діяльність яких регулюється Законом України “Про судову експертизу”. Отже, суд, фактично ототожнив правовий статус оцінювача та судового експерта, що є неприпустимим та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.3 Постанови пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 року встановлено наступне: “При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі ст. 67 КПК чи ст. 62 ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.”

Суд безпідставно визнав сертифікат оцінювача простроченим та не врахував спеціальну норму п.7 Прикінцевих положень Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, якою прямо передбачено: “Сертифікати суб`єктів оціночної діяльності, строк дії яких закінчився під час дії воєнного стану, є чинними до спливу трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні”.

Також, суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності у оцінювача належної кваліфікації, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, проведення оцінки майна є обов`язковим, зокрема, у

випадках визначення розміру збитків або відшкодування. Отже, твердження суду про нібито “неналежну кваліфікацію” оцінювача для визначення вартості матеріального збитку є безпідставним, оскільки: оцінювач діяв у межах наданої законом компетенції; звіт відповідає вимогам профільного законодавства; суд не встановив жодного порушення методики оцінки.

Вартість складової визначається з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу незалежно від строку експлуатації самого КТ3. На інші складові КТ3 розповсюджується загальне правило визначення зносу (п. 7.38) - визначення вартості пошкоджених складових, що не належать до кузовних складових, та вже були до дорожньої події що розглядається пошкоджені і відновлені не враховуючи вимог виробника, а також у разі перевищення вартості ремонту над вартістю нової складової а також у разі первісного повного знешкодження, що виключає технологічну можливість відновлення складової.

Вартість пошкодженої складової в подальшому розрахунку не враховується.

Тобто якщо складова що первісно підлягала заміні (наприклад, внаслідок її

відновлення у технологічно не передбачений засіб), але була окрашена, то враховуючи збиток від ії пошкодження внаслідок останньої події, слід враховувати операції з монтажу-демонтажу, регулюванню та окрасці цієї складової. У разі первісного пошкодження складової, що виключає

технологічну можливість чи економічну доцільність відновлення складової, і враховуючи те що ця складова не відновлена, то врахуванню підлягає лише операції з монтажу-демонтажу та регулюванню без врахування робіт по окрасці.

Таким чином, оскільки деталь “КРИЛО П Л” (код 0741) вже підлягала ремонту та фарбуванню до настання ДТП через наявність наскрізної корозії, то включення ремонту та фарбування цієї деталі при розрахунку вартості матеріального збитку внаслідок вищевказаної ДТП є безпідставним та необґрунтованим.

Просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від

01.12.2025 року у справі №452/157/25 та постановити нове, відповідно до резолютивної частини якого постановити про відмову у задоволенні заявлених вимог до ТДВ “СГ “Оберіг”; стягнути з позивача, ОСОБА_1 на користь апелянта, ТДВ “СГ “Оберіг витрати на сплату судового збору за подання даної апеляційної скарги.

Позивач та її представник в судове засідання, не з`явилися, будучи повідомленими належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України, подавши клопотання про розгляд справи без їх участі.

Від апелянта надійшло клопотання про неможливість забезпечення явки представника на розгляд справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, яке призначене на 9.30 год..

Відповідач ОСОБА_2 15.06.2026 р. надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.(т.2 а.с. 39)

Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта – адвоката Алєксєєва В.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, до стягнення із ТДВ «СГ «Оберіг» підлягає 12916,92 грн. як матеріальна шкода заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а з відповідача ОСОБА_2 , який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, слід стягнути суму франшизи в розмірі 3200грн.. Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди відповідачем ОСОБА_2 , суд відмовив у задоволенні такої за недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частинами 2,3 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до роз`яснень пунктів 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 725/1670/18.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17.

Судом встановлено, що 26 серпня 2025 року о 21.25год в м. Рудки по вул. Чорновола Самбірського району Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Мерседес Бенц С180 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки Ауді А4 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , у результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Із постанови судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 серпня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 11 серпня 2024 року о 21год.25хв. в м. Рудки по вул. Чорновола Самбірського району Львівської області керував транспортним засобом автомобілем марки Мерседес Бенц С180 д.н.з. НОМЕР_2 , під час виконання обгону, не переконався, що водій т.з. Ауді А4 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, в результаті чого відбулось зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, і, будучи причетним до ДТП залишив місце дорожньо-транспортної пригоди не повідомивши органи підрозділу поліції, чим порушив п.п. 2.10 А, 14.2 Б Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_2 на дату настання ДТП була забезпечена полісом обов`язкового страхування №СА107159 у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 160000грн, з франшизою у розмірі 3200грн.

Згідно Висновку експерта №22620 від 09.09.2024р. за результатами проведення експертного авто товарознавчого дослідження, складеного судовим ОСОБА_4 , ринкова вартість автомобіля марки AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП становила 134848,29грн; ринкова вартість автомобіля марки AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП 11.08.2024р. (у пошкодженому стані) становить 24964,04грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнту зносу автомобіля марки AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП 11.08.2024р. в цінах на дату ДТП, становила 109884,25грн.

Судом також встановлено, що власником автомобіля марки AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 1999 року випуску, є ОСОБА_1 , що підтверджено копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

ТзДВ «Страхова група «Оберіг» перерахувало власнику пошкодженого автомобіля марки AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 93767,33грн на реквізити зазначені у заяві про виплату страхового відшкодування, що підтверджується листом №51588/1/ПЗ від 19.12.2024р. та роздруківкою про перерахування коштів.

На підтвердження своїх заперечень проти позову, а також правомірності розміру перерахованого страхового відшкодування представником відповідача ТДВ «Страхова група «Оберіг» подано суду Звіт №170269 від 9 жовтня 2024 року про оцінку вартості матеріального збитку, що становить 134848,29грн та Звіт про оцінку колісного транспортного засобу №170269-1 від 9 жовтня 2024 року, в якому за результатами оцінки ринкова вартість КТЗ до пошкодження становить 134848,29грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 97017,33грн, ринкова вартість КТЗ у пошкодженому стані становить 37830,96грн; оцінку виконано суб`єктом оціночної діяльності СПД-фізична особа ОСОБА_5 .

Крім того судом першої інстанції було викликано судового експерта ОСОБА_4 для роз`яснення висновку за результатами проведеного товарознавчого дослідження, котрий свої розрахунки щодо вартості відновлювального ремонту підтримав повністю, щодо зауваження представника страхової компанії відносно пошкодженої частини автомобіля, яка містила корозію, пояснив, що при умові ненастання ДТП автомобіль у такому стані та при такій корозії ще довго можна було б експлуатувати, а саме зіткнення призвело розірвання металу.

Враховуючи те, що з вини ОСОБА_2 , відповідальність якого була застрахована, позивачу завдано майнову шкоду пошкодженням її транспортного засобу, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами, які відповідачами не спростовані, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з із ТДВ «СГ «Оберіг» невиплаченого страхового відшкодування, що становить 12916,92грн.(109884,25 грн.-93767,33 грн. - 3200грн. франшизи)

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ТДВ «СГ «Оберіг» на користь позивача, суд першої інстанції вірно взяв до уваги наданий позивачем висновок експерта № 22620198 від 09 вересня 2024 року, за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля, згідно якого вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 109884,25 грн..

У висновку експерта зазначено, що висновок виготовлений на замовлення ОСОБА_1 для подальшого подання до суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України.

У частині 6 статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Судом першої інстанції враховано те, що висновок експерта відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, іншого висновку на спростування висновку експерта відповідач суду не надав, з клопотанням про призначення експертизи судом відповідач ТДВ «СГ «Оберіг» не звертався.

На думку колегії суддів, висновок складений за заявою позивача, у ньому зазначено про підготовку такого для подання до суду із вказанням обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а відтак такий є належним та допустимим доказом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Так, серед джерел доказів, відповідно до статті 76 ЦПК України є висновок експерта.

Як визначив Європейський суд з прав людини у справі "Ноймайстер проти Австрії" (1968 рік) кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості та жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом.

Колегія суддів виходить з того, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, висновком експерта, які повинні відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року по справі №200/12295/17, від 03 червня 2021 року по справі №461/2217/19.

У контексті зазначеного колегія суддів виходить з того, що заперечуючи висновки експертизи, яка надану позивачем, відповідач ТДВ «Страхова група «Оберіг» з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи для встановлення обсягу завданих збитків чи спростування визначеного розміру таких, не звертався, при цьому категорія справи та предмет доказування у такій, не свідчать про обов`язковість призначення експертизи (ст. 105 ЦПК України), яка і у такому випадку має призначатися за клопотанням хоча б однієї із сторін.

Таким чином, врахувавши наданий стороною позивача експертний висновок, відсутність будь яких спростувань такого зі сторони страховика, суд першої інстанції обґрунтовано достягнув з ТДВ «Страхова група «Оберіг» на користь позивача недоплачене страхове відшкодування.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що "пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи" (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

у х в а л и в :

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»- залишити без задоволення.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 26 серпня 2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Копняк С.М.

Цяцяк Р.П.