Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №464/5227/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/5227/25 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/811/548/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Копняк С.М., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Костюк С.О.

з участю: апелянта - ОСОБА_1 та його представника – адвоката Зазуляка Й.М.

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Огородника О.І.

представника третьої особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрийська 87-В" – Башкірової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 – адвоката Зазуляка Йосипа Михайловича на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 січня 2026 року та на додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрийська 87-В" про усунення перешкод в користуванні майном, -

в с т а н о в и в:

В липні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Зазуляк Йосип Михайлович звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрийська 87-В" про усунення перешкод в користуванні майном.

В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_3 покликається на те, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до поверхневого плану 6 поверху будинку АДРЕСА_2 на цьому поверсі розташовані квартири АДРЕСА_3 . Власником квартири АДРЕСА_4 є відповідач ОСОБА_2 6 вересня 2023 року позивач звернувся до голови ОСББ "Стрийська-87В" з проханням прийняти міри щодо демонтажу дверей, які встановлені відповідачем незаконно та звільнення місць загального користування від сторонніх речей. За інформацією, яку надали власники квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 приміщення комори облаштоване відповідачем та використовується лише ним. Відповідач не дотримався встановленого законом порядку здійснення перепланування та самовільно, без одержання згоди органу місцевого самоврядування і погодження інших співвласників багатоквартирного будинку облаштував комору. У зв`язку із вищенаведеним позов просив задоволити.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 січня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрийська 87-В" про усунення перешкод в користуванні майном - відмовлено.

Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 січня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Огородник Олега Ігоровича задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрийська 87-В" про усунення перешкод в користуванні майном.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7000 гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення та додаткове рішення суду в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Зазуляк Йосип Михайлович.

Вважає рішення незаконними, необґрунтованими, такими, що ухвалені з

неправильним застосуванням норм матеріального права, та неповним з`ясуванням

обставин, що мають значення для справи.

Покликається на те, що судом не надано оцінки письмовим доказам які надавав Відповідач, та які, на переконання Позивача, підтверджують, що приміщення самовільно об лаштованої кладової на 6 поверсі використовувалось ОСОБА_2 .. Зокрема, судом не досліджено і не надано оцінки: заяві та поясненню ОСОБА_2 від 30.05.2023 року, в якій він просить вжити заходів щодо усунення перешкод які йому чинить ОСОБА_1 , у

користуванні приміщенням; поясненню ОСОБА_2 від 30.05.2023 року, в якому він зазначає, що немає доступу до комори де знаходяться його речі.

Також суд першої інстанції, досліджуючи письмові докази, не звернув уваги на

наступні докази: заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відповідь на адвокатський запит, згідно яких вони не облаштовували вхідні двері або стіни на загальному коридорі 6-го поверху, не надавали жодного письмового дозволу для облаштування стіни чи вхідних дверей, самовільно влаштованій коморі, яка знаходиться на 6-му поверсі вказаного будинку, а також, що там знаходяться речі ОСОБА_2 та членів його сім`ї, які є власниками квартири АДРЕСА_4 ; заяву ОСОБА_1 від 06.09.2023 року, яка підписана ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; - лист голови ОСББ Башкірової Н.С. на адресу Відповідача, від 22.09.2023 року; не спростував пояснення ОСОБА_6 які надані нею у судовому засіданні, про те, що сам Відповідач отримав доступ до кладової та ключів від неї і саме він її облаштував.

Відтак вважає, що відповідач не дотримався встановленого законом порядку здійснення перепланування та самовільно, без одержання згоди органу місцевого самоврядування і погодження інших співвласників багатоквартирного будинку облаштував комору, а тому вважає, що йому слід усунути перешкоди в користуванні такою.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Що стосується додаткового рішення суду, то в апеляційній скарзі покликається на те, що витрати на правничу допомогу є неспіврозмірним та завищеними, заявлена до стягнення сума судових витрат не відповідає складності справи, обсягу часу необхідного та фактично витраченого на надання правничої допомоги.

Просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта - ОСОБА_1 та його представника – адвоката Зазуляка Й.М. та представника третьої особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрийська 87-В" – Башкірової Н.С. на підтримання доводів апеляційних скарг, представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Огородника О.І. на їх заперечення, перевірившизаконність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні майном, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено того факту, що відповідачем ОСОБА_2 облаштовано дерев`яні двері до комори та дерев`яні полиці.

Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що обсяг виконаної роботи, а саме подання лише відзиву та участь в одному судовому засіданні із врахуванням категорії справи є необґрунтовано завищеними, а тому із врахуванням співмірності до стягнення підлягають в сумі 7000 грн.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира за адресою АДРЕСА_7 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ..

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 06.09.2023 адресовану голові ОСББ «Стрийська 87-В» просить прийняти міри по демонтажу дверей, які встановлені незаконно і звільнити місце загального користування за адресою АДРЕСА_8 .

Згідно листа Голови ОСББ Стрийська 87-В- Башкірової Н.С. від 20.09.2023 адресованого ОСОБА_2 просить останнього в місячний термін, з дня отримання повідомлення, привести до первинного стану місце загального користування на 6 поверсі, 2 під`їзд, АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді на адвокатський запит власника квартири АДРЕСА_9 ОСОБА_10 від 23.10.2023, остання не облаштовувала вхідні двері або стіни на загальному коридорі 6-го поверху. Не надавала жодного письмового дозволу для облаштування стіни чи вхідних дверей. У самовільно влаштованій коморі, яка знаходиться на 6-му поверсі вказаного будинку, знаходяться речі ОСОБА_2 та членів його сім`ї, які є власниками квартири АДРЕСА_4 .

Згідно відповіді на адвокатський запит власника квартири АДРЕСА_10 ОСОБА_5 від 21.10.2023, остання не облаштовувала вхідні двері або стіни на загальному коридорі 6-го поверху. Не надавала жодного письмового дозволу для облаштування стіни чи вхідних дверей. У самовільно влаштованій коморі, яка знаходиться на 6-му поверсі вказаного будинку, знаходяться речі ОСОБА_2 та членів його сім`ї, які є власниками квартири АДРЕСА_4 .

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

За змістом ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частинами 1 та 2 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц, від 07 липня 2020 року в справі № 712/8916/17, від 09 лютого 2021 року в справі № 635/4741/17.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 910/15792/20).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року в справах № 570/3439/16-ц, № 372/51/16-ц).

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин, зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (див. постанову Верховного Суду від 04 червня 2025 року в справі № 453/1231/20).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19).

Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі №932/163/21).

Колегія суддів встановила, що власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 є ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити,через неналежний склад відповідачів.

Позивач не позбавлений права заявити відповідні вимоги, які підлягають вирішенню по суті за належного складу учасників справи.

На стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості змінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі в справі іншу, особу, як співвідповідача.

Колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню на предмет його законності у межах доводів апеляційної скарги вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22), на яку посилався заявник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зазначила: "За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, то додаткову постанову цього суду також слід скасувати".

У постанові Верховного Суду від 29 серпня 2024 року у справі № 905/830/21 зазначено, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акту, є його невід`ємною складовою та ухвалюється у тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 911/132/14, від 06 грудня 2023 року у справі № 910/10294/22).У зв`язку із тим, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування, зокрема, постанови суду апеляційної інстанції, то додаткове до скасованої постанови судове рішення (додаткова постанова) також підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи те, що судова колегія дійшла висновку про скасування рішення суду по суті спору, додаткове рішення від 10 лютого 2026 року також підлягає скасуванню.

Згідно з п. 4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про можливість розгляду справи з таким складом учасників, не залучивши всіх осіб, прав, інтересів та обов`язків яких може стосуватися цей спір.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 389, 390 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Зазуляка Йосипа Михайловича - задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 січня 2026 року та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2026 року в цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрийська 87-В" про усунення перешкод в користуванні майном - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 26.08.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Копняк С.М.

Цяцяк Р.П.