Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №444/2679/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/2679/25 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.

Провадження № 22-ц/811/804/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. та Копняк С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього переплати пенсії в розмірі 27 880 грн. 85 коп.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 02.08.1995 року та отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок трудового каліцтва у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.

З 01.06.2007 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівника провідних професій, зайнятого безпосередньо повний робочий день під землею. Згідно ст.10 Закону України від 02.09.2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі Закон № 345) внесено зміни у статтю 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

06.06.2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії та зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах та провести перерахунок, згідно Закону № 345.

Розпорядженням позивача від 09.07.2014 року ОСОБА_1 з 01.06.2007 року було проведено перерахунок пенсії з врахуванням часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до страхового та пільгового стажу (ст.10 Закону України «Про підвищення шахтарської праці», ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), згідно якого сума доплати становила 28 480 грн. 85 коп.

Стверджувалося, що «внаслідок приведення пенсійної справи у відповідність згідно з нормами чинного законодавства виникла переплата в сумі 28480, 85 грн про, що було повідомлено заявника».

Станом на день зверення до суду відповідач у добровільному порядку погасив частину заборгованості в сумі 600 грн, а відтак позивач просив суд стягнути з відповідача залишок переплати у розмірі 27 880 грн. 85 коп. (а.с. 1-2).

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.64-66).

Вищезгадане рішення оскаржив позивач - ГУ ПФУ у Львівській області.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Звертає увагу суду на неможливість застосування до даних правовідносин положень Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними, до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-4 (з наступними змінами), оскільки в даному випадку, заявлена позивачем до стягнення сума не може вважатись безнадійною заборгованістю (а.с. 69-71).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 78-79).

Клопотань від учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2).

Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма учасниками справи (в тому числі – і апелянтом) те, що 27 880 грн 85 коп., які є предметом позовних вимог, є переплатою (на твердження позивача/апелянта) пенсії, яка (переплата) виникла в результаті видачі позивачем ще 09.07.2014 року розпорядження, на підставі якого ОСОБА_1 з 01.06.2007 року було проведено перерахунок пенсії з врахуванням часу перебування його на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.

Згідно з вимогами статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню, зокрема, безпідставно набуті: пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц, провадження № 14-445цс18, зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Недобросовісності з боку набувача (відповідача ОСОБА_1 ) в отриманні ним доплати до пенсії у розмірі 28 480 грн. 85 коп. в результаті проведення позивачем на підставі свого ж розпорядження від 09.07.2014 року перерахунку його пенсії судами не встановлено і позивач на таку не посилається, так само, як не посилається і на рахункову помилку.

Встановивши, що виплата відповідачу доплати до пенсії у розмірі 28 480 грн. 85 коп. здійснена за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела цю виплату, та факту недобросовісності згаданого набувача (відповідача), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача згаданих коштів.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для задоволення позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року – 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 27 880 грн. 85 коп. «зайво отриманої пенсії».

Відтак, ціна позову у цій справі складає 27 880 грн. 85 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 27 880 грн. 85 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року- без змін.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 26 серпня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Копняк С.М.