Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №944/2884/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/2884/26 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/3170/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Копняк С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Піти Ярослава Ігоровича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 20 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Яворівського районного суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживача (а.с.1-7).

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 15 червня 2026 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівська філія ТОВ “Газорозподільні мережі України”, ТОВ “Газорозподільні мережі України” про захист прав споживача природного газу передано за підсудністю на розгляд Шевченківському районному суду м. Львова.

Вищезгадана ухвала мотивована тим, що «зі змісту позову не вбачається, що між позивачем та відповідачем виник спір, який стосується захисту прав споживача у відповідності до вимог ЗаконуУкраїни «Про захист прав споживачів», що, як наслідок, вказувало б на наявність підстав для застосування ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

Відтак у даному випадку підлягають застосуванню правила загальної територіальної підсудності, відповідно до яких позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 ЦПК України)» (а.с. 67-68).

Ухвала суду в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 20 липня 2026 року цивільну справу 944/2884/26 передано за підсудністю до Яворівського районного суду Львівської області.

Ухвала мотивована тим, що «спір виник з приводу споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , отже позов є таким, що виник із приводу обслуговування нерухомого майна, яке знаходиться під територіальною юрисдикцією Яворівського районного суду Львівської області» (а.с. 75).

Згадану ухвалу оскаржив представник відповідача – адвокат Піта Я.І.

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Львова, як до суду першої інстанції, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Вважає, що «відповідно до ст. 32 ЦПК України, Шевченківський районний суд м. Львова, отримавши в порядку ст. 31 ЦПК України цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , був зобов`язаний прийняти дану справу до свого розгляду, оскільки правові підстави та можливість її повернення Яворівському районному суду Львівської області відсутні».

Зазначає, що спір у цій справі виник із позадоговірних правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Газорозподільні мережі України» як оператором ГРМ і не стосується права на нерухоме майно, у зв`язку з чим положення ст. 30 ЦПК України про виключну підсудність застосуванню не підлягають.

Апелянт також посилається на порушення принципу єдності судової практики та правової визначеності. Зазначає, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває аналогічна справа №944/2889/26 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Газорозподільні мережі України», предметом якої є спір щодо аналогічних правовідносин, пов`язаних з іншим актом про порушення. У цій справі Шевченківський районний суд міста Львова відкрив провадження, не застосувавши правила виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.

На думку апелянта, різне вирішення питання територіальної підсудності в аналогічних справах між тими самими сторонами суперечить принципам єдності судової практики, рівності перед законом та правової визначеності, а також унеможливлює передбачення учасниками процесу належного суду для розгляду аналогічних спорів (а.с. 89–94).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 2 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 121-122).

Клопотань від учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Частиною другою цієї статті встановлено, що справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Питання територіальної підсудності цієї справи вже було вирішено ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 15 червня 2026 року, якою справу було передано до Шевченківського районного суду м. Львова. Вказана ухвала набрала законної сили та є обов`язковою для виконання. Повторна передача справи до суду, з якого вона була передана, фактично призвела до виникнення спору між судами щодо підсудності справи, що прямо суперечить положенням статті 32 ЦПК України.

Таким чином, після передачі справи за підсудністю та її надходження до Шевченківського районного суду м. Львова саме цей суд був зобов`язаний прийняти справу до свого провадження, якщо не було встановлено передбачених законом підстав для її передачі до іншого суду.

Посилання апелянта на те, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває аналогічна цивільна справа №944/2889/26 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Газорозподільні мережі України» додатково свідчить про необхідність забезпечення однакового підходу до визначення територіальної юрисдикції аналогічних спорів. Водночас сама по собі наявність іншої справи не визначає підсудність цієї справи, а підлягає оцінці судом лише у сукупності з наведеними вище обставинами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Шевченківський районний суд м. Львова передав (а фактично – повернув) цивільну справу №944/2884/26 до Яворівського районного суду Львівської області з порушенням норм процесуального права, а саме – статей 31 та 32 ЦПК України, що є правовою підставою для скасування оскаржуваної ухвали - з направленням справи до Шевченківського районного суду м. Львова для продовження розгляду зі стадії вирішення питання відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369 ч.2, 374 п.6, 379 п. 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Піти Ярослава Ігоровича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 20 липня 2026 року скасувати і направити справу до згаданого суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 26 серпня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Копняк С.М.