Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №444/618/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/618/24 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.

Провадження № 22-ц/811/679/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді: Ванівський О.М. та Копняк С.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» (в подальшому – «Банк», «позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зі згаданого відповідача на користь позивача 95 653 грн 35 коп. заборгованості за кредитним договором, а також 3 028 грн. судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 16.06.2021 року згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі – ДКБО) між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду № С-204-010685-21-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки (надалі – Кредитний договір). Згідно Кредитного договору позивач надає відповідачу кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної Кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ). Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії - 48 % річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі - 200 000 грн. Доступний ліміт кредитної лінії на момент укладання угоди становить 49 000 грн. Зазначалося, що позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно Кредитного договору, однак відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, передбачені Кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 95 653 грн 35 коп. з яких: 40 402 грн 13 коп. – основний борг, 15 664 грн 94 коп. – прострочений борг та 39 586 грн 28 коп. – прострочені проценти. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по рахунку (Поточному рахунку) № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 19.12.2023 року (том 1, а.с. 1-2).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 106 – 108).

Дане рішення оскаржив позивач.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення контррозрахунок відповідача, який ґрунтується на квитанціях про оплату за іншими кредитними договорами, а не за договором, що є предметом спору, а тому жоден із цих платежів не підтверджує погашення спірної заборгованості, що підтверджується договорами та виписками за відповідними рахунками.

Вважає, що надані Банком виписка з рахунку, довідка-розрахунок і детальний розрахунок заборгованості підтверджують наявність у відповідача непогашеної заборгованості у розмірі 95 653 грн 35 коп. (том 2, а.с. 118-122).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (том 2, а.с. 130-131).

04 березня 2026 року відповідач надіслав до суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (том 2, а.с. 137–138).

21 серпня 2026 року ухвалою Львівського апеляційного суду справу було призначено до розгляду на 26 серпня 2026 року без повідомлення учасників справи.

24 серпня 2026 року на адресу суду поступила заява від ОСОБА_2 , який діючи від імені відповідача на підставі довіреності від 16.04.2024 року, просить «розглянути Заяву про вступ у справу в якості представника Відповідача та прийняти рішення», а також проводити розгляд справи у режимі відеоконференції.

Матеріалами справи стверджується наступне.

Згадану вище ухвалу суду від 27 лютого 2026 року (якою ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення учасників справи) відповідачем було отримано ще 28.02.2026 року (том 2, а.с. 134), однак останній та його представник до 24.08.2026 року клопотань про апеляційний розгляд справи з повідомленням учасників справи до суду не подавали, хоча надсилали до суду Відзив на апеляційну скаргу, Клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду тощо.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1), досліджуючи при цьому докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2).

Частиною 1 статті 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою (глава 1 «Апеляційне провадження»).

А статтею 369 ЦПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина 1), однак суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи може розглянути апеляційні скарги, зазначені в (зокрема) частині першій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 3).

Перелік спорів, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 274 ЦПК України і цей перелік не включає в себе (зокрема) спорів з кредитних правовідносин в яких ціна позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У частині 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Тлумачення вищевказаних норм свідчить про те, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом апеляційної інстанції з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.

Дана справа не відноситься до категорії справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а необхідності у виклику учасників справи для надання особистих пояснень немає.

Відтак, з урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, а також тієї обставини, що клопотання зі сторони відповідачів про апеляційний розгляд справи в режимі відеоконференції (тобто – фактично з повідомленням її учасників) поступило лише за 2 (два) дні до визначеної судом дати апеляційного розгляду справи, то колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для задоволення цього клопотання відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, відмову у задоволенні позовних вимог суд мотивував тим, що «судом встановлено, що відповідач виконав свої кредитні зобов`язання, зокрема станом на 04.02.2022 року останній повернув усю суму ліміту кредитної лінії разом з відсотками за користування кредитними коштами, відтак, з цього часу угода про відкриття кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки та страхування № С-204-010685-21-980 від 16.06.2021 року є припиненою, у зв`язку з повним її виконанням».

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що «представлені представникам відповідача квитанції сплачені на інший рахунок», оскільки «номера рахунку для сплати заборгованості у позовній заяві не вказано».

Колегія суддів вважає, що наведені вище висновки судом зроблені за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а відтак ці висновки не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (в тому числі – і відповідачем) те, що 16.06.2021 року між Банком та відповідачем було укладено Угоду № С-204-010685-21-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки (том 1, а.с. 15-16), згідно якої «Відповідач отримав кредит шляхом встановлення Кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 …, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого Кредитним договором ліміту Кредитної лінії, доступного Відповідачу», про що прямо зазначено у позовній заяві Банку. Відтак, наведене у рішенні суду про те, що «номера рахунку для сплати заборгованості у позовній заяві не вказано», не відповідає фактичним обставинам справи.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог сторона відповідача подала до суду свій Контррозрахунок розміру заборгованості, згідно якого відповідачем повністю погашено заборгованість за Кредитним договором від 16.06.2021 року, що стверджується квитанціями, які у кількості 15 штук долучені до цього розрахунку (том 2, а.с. 1-18).

В свою чергу, позивач подав до суду свої Заперечення на згаданий вище Контррозрахунок відповідача, згідно яких відповідачем ОСОБА_1 з АТ «Ідея Банк» раніше від Кредитного договору від 16.06.2021 року було також укладено ще і інші договори, копії яких Банком долучено до Заперечень, а саме:

-18.03.2020 року – Договір кредиту та страхування (том 2, а.с. 37);

-19.02.2021 року – Договір кредиту (том 2, а.с. 43).

Відповідно до пункту 1.6 Договору кредиту та страхування від 18.03.2020 року повернення заборгованості за цим Договором здійснюється через рахунок № НОМЕР_3 (том 2, а.с. 37).

А відповідно до пункту 1.6 Договору кредиту від 19.02.2021 року повернення заборгованості за цим Договором здійснюється через рахунок № НОМЕР_4 (том 2, а.с. 43).

В Запереченнях позивача на Контррозрахунок відповідача звертається увага на те, що згідно всіх 15 квитанцій, які відповідачем долучені до Контррозрахунку, всі платежі за цими квитанціями відповідачем скеровувались на рахунки, які передбачені згаданими вище Договором кредиту та страхування від 18.03.2020 року та Договором кредиту від 19.02.2021 року, - на погашення заборгованостей саме за цими Договорами, а не на погашення заборгованості за Кредитним договором від 16.06.2021 року.

Дійсно, матеріалами справи стверджується, що в квитанціях:

-№ 36A6-49XA-T48C-84TA від 18.07.2021 року на суму 7 000 грн. (том 2, а.с. 6);

-№ 97EA-C9T8-A1AM-P1C4 від 18.08.2021 року на суму 7 000 грн. (том 2, а.с. 7);

-№ 22C5-TBTE-TCT3-2650 від 19.09.2021 року на суму 7 000 грн. (том 2, а.с. 5);

-№ AM37-M753-T8A6-913K від 13.10.2021 року на суму 7 000 грн. (том 2, а.с. 10);

-№ MB3B-M2BA-85H3-1ETA від 17.11.2021 року на суму 7 000 грн. (том 2, а.с. 15);

-№ 807B-A0K8-C0B8-5P6T від 28.12.2021 року на суму 4 000 грн. (том 2, а.с. 8);

-№ BX66-6C6B-X95K-0H6B від 19.01.2022 року на суму 5 000 грн. (том 2, а.с. 11),

як рахунок одержувача зазначено рахунок № НОМЕР_3 , що передбачений пунктом 1.6 Договору кредиту та страхування від 18.03.2020 року (том 2, а.с. 37), (а не рахунок № НОМЕР_1 , передбачений Кредитним договором від 16.06.2021 року).

А в квитанціях:

-№ 9P6H-90E8-0335-ATX1 від 18.07.2021 року на суму 3 946 грн. (том 2, а.с. 4);

-№ M264-K86T-0740-E3MX від 17.08.2021 року на суму 3 946 грн. (том 2, а.с. 14);

-№ 1046-04K8-XK31-8H75 від 19.09.2021 року на суму 3 946 грн. (том 2, а.с. 9);

-№ H8KT-4K10-PH4X-BBAA від 13.10.2021 року на суму 3 946 грн. (том 2, а.с. 12);

-№ PC10-7TCT-2BAA-T7M0 від 17.11.2021 року на суму 3 946 грн. (том 2, а.с. 17);

-№ XCB0-KP4H-1T95-ETX8 від 28.12.2021 року на суму 3 000 грн. (том 2, а.с. 18);

-№ HM86-KAMC-AKM5-EMM5 від 19.01.2022 року на суму 3 000 грн. (том 2, а.с. 13).

як рахунок одержувача зазначено рахунок № НОМЕР_4 , що передбачений пунктом 1.6 Договору кредиту від 19.02.2021 року (том 2, а.с. 43), (а не рахунок № НОМЕР_1 , передбачений Кредитним договором від 16.06.2021 року).

В той же час, жодних доказів про сплату коштів на рахунок № НОМЕР_1 , передбачений Кредитним договором від 16.06.2021 року, відповідачем до суду подано не було і матеріали справи таких не містять.

За наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового – про задоволення позовних вимог Банку.

Підпунктом «в» пункту 4 частини 1 ст. 382 ЦПК України встановлено, що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За подачу до суду позовної заяви позивачем було сплачено 3 028 грн. судового збору (а.с. 3), а за подачу апеляційної скарги – 4 542 грн. судового збору (а.с. 123): всього – 7 570 грн. 00 коп. судового збору, які і підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідач, як особа з інвалідністю 2-ої групи (том 1, а.с. 48), у відповідності до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, а тому 7 570 грн. 00 коп. сплаченого позивачем судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок держави.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року – 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 95 653 грн. 35 коп. заборгованості за Кредитним договором.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 95 653 грн. 35 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 95 653 грн. 35 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 пунктами 1 та 3, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 95 653 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн 35 коп. заборгованості за Кредитним договором, який було укладено між згаданими сторонами 16 червня 2021 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 26 серпня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Копняк С.М.