Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №317/3248/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/3248/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/3248/25 Головуючий в 1 інст.Сакоян Д.І.

Провадження №33/807/188/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Рвачова О.О., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 04 серпня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 10 червня 2025 року об 11-30 годині, с.Новоолександрівка Запорізького району Запорізької області, вул.Центральна, буд.1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN, н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою «ALCOTEST DRAGER 6820», результат – 1,62 проміле. Від керування відсторонений, про повторність попереджений. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини правопорушення викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 357396, складеному 10 червня 2025 року.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Рвачов О.О. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, або вирішити питання щодо можливості накладення більш м`якого стягнення, ніж передбачено ст.69 КК України, в межах санкції ч.1 ст.130 ККУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що постановою Запорізького районного суду Запорізької області в справі №317/2967/25 від 16 червня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Дана постанова станом на 26 червня 2025 року набрала законної сили.

Також, під час дослідження вищевказаної постанови, стороною захисту встановлено, що подія правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП, співпадає з подією правопорушення та фактичними обставинами справи, на підставі якої було складено протокол серії ЕПР1 №357396 від 10 червня 2025 року за ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, з вищевикладеного убачається, що станом на 16 червня 2025 року ОСОБА_1 Запорізьким районним судом Запорізької області вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Однак, при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції не було враховано вищевикладені обставини та факти, що свідчить про помилковість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Відповідно до п.4 Розділу вказаної Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Так, відповідно до Інструкції по використанню приладу «DRAGER Alcotest 6820» калібрування зазначеного приладу здійснюється кожні 6 місяців.

При цьому, із чеку приладу «Drager Alcotest 6820» вбачається, що останнє калібрування приладу було здійснено 22 жовтня 2024 року, тобто на день проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , а саме на 10 червня 2025 року пройшов шестимісячний строк з моменту останньої повірки робочого засобу вимірювальної техніки (калібрування приладу) «Drager Alcotest 6820».

Вказані обставини у своїй сукупності ставлять під сумнів достовірність результату огляду з використанням «Drager 6820».

Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що виявляння у ОСОБА_1 нібито ознак алкогольного сп`яніння, а також висловлення пропозиції, щодо проходження відповідного огляду здійснювали саме працівники поліції.

Крім того, вищевказаний протокол було складено працівниками поліції, що також додатково вказує на те, що наявні в матеріалах справи докази є недопустимими, оскільки пропозиція на проходження вищевказаного огляду була виражена не уповноваженою на те посадовою особою відповідного органу, який відповідно до чинного законодавства має право на їх проведення у відношенні військовослужбовців ЗСУ.

Таким чином, направлення та проведення огляду на стан сп`яніння військовослужбовців не належить до повноважень працівників поліції, а тому, зважаючи на вищевикладене сторона захисту вказує, що вимога працівника патрульної поліції до ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння була безпідставною, незаконною та необґрунтованою, що безпосередньо вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Однак, при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції не було враховано вищевикладені обставини та факти, що свідчить про помилковість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Карелін проти російської федерації» дійшов висновку, що протокол не може визнаватись доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №357396 від 10 червня 2025 року, не може бути визнаний судом, як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Указом Президента України N 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX введено воєнний стан на всій території України через акт відкритої агресії з боку російської федерації, який неодноразово продовжувався та котрий триває і по сьогоднішній день.

Так, ОСОБА_1 перебуває на службі в лавах ЗСУ, обіймає посаду водія у військової частини (копія військового квитка міститься в матеріалах справи).

Також апелянт зазначає про те, що у зв`язку з запровадженням воєнного стану на території України, функціонування підрозділів ЗСУ має надзвичайно важливе значення для забезпечення оборони та захисту територіальної цілісності та суверенітету України.

Вказані вище обставини свідчать, що право керування транспортними засобами необхідне ОСОБА_1 не для приватних цілей, а саме для виконання бойових завдань ЗСУ, оскільки є гостра необхідність в постійному підвозі військових вантажів (особового складу) до лінії зіткнення.

Також, апелянт зазначив про те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, а тому враховуючи обставини, які пом`якшують його покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, апелянт просить суд застосувати аналогію закону та призначити ОСОБА_1 більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, захисник останнього - адвокат Рвачов О.О. зазначив про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, вважав за можливе здійснювати розгляд справи апеляційним судом за відсутності ОСОБА_1 , зазначив про узгодженість вказаного питання та правової позиції між ним та ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Рвачова О.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №357396 від 10 червня 2025 року, згідно з яким, 10 червня 2025 року об 11-30 годині, с.Новоолександрівка, вул.Центральна, буд.1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою «ALCOTEST DRAGER 6820». Результат – 1,62 ‰. Тест 3301. З результатом згоден. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- у роздруківці з газоаналізатору Alcotest 6820, тест №3301, проведений 10 червня 2025 року об 11-36 годині, результат тесту 1,62‰;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, за допомогою Alcotest Drager 6820, результат огляду на стан сп`яніння: результат позитивний – 1,62 ‰. Під час проведення огляду поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапис здійснювався за допомогою бодікамер №474600;

- у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 08 квітня 2006 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП капрала поліції Холодного Б., згідно з яким, останній доповідає, що 10 червня 2025 року об 11-30 годині, під час фільтраційних заходів згідно ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» за адресою: Запорізька область, с.Новоолександрівка, вул.Центральна, 1, було зупинено транспортний засіб ВАЗ 210990-20, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є діючим військовослужбовцем. У ході перевірки документів у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alcotest Drager 6820. Результат 1,62‰. Тест №3301. З результатом згоден.

Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом паркування без порушень ПДР. Посвідчення водія не вилучалось (додаток ДІЯ), тимчасовий дозвіл не видавався. Про повторність попереджено. На водія складено протокол серії ЕПР1 №357396 за ч.1 ст.130 КУпАП. Подія фіксувалась на БК 474600.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними, допустимими та достатніми.

Згідно з оскаржуваною постановою, у судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Рвачов О.О. не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

У клопотанні від 01 серпня 2025 року захисник просив закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення або ж вирішити питання щодо можливості призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування своєї позиції послався на таке.

По-перше, постановою Запорізького районного суду Запорізької області у справі № 317/2967/25 від 16 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Дана постанова станом на 26 червня 2025 року є такою, що вступила в законну силу. Під час дослідження вищевказаної постанови стороною захисту встановлено, що подія правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП співпадає з подією правопорушення та фактичними обставинами справи, на підставі якої було складено протокол серії ЕПР 1 № 357396 від 10 червня 2025 року за ч.1 ст.130 КУпАП. Отже, з вищевикладеного прослідковується, що станом на 16 червня 2025 року ОСОБА_1 Запорізьким районним судом Запорізької області вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, що спираючись на практику Європейського суду з прав людини є підставою для закриття провадження в справі, виходячи з принципу «non bis in idem», яким заборонено притягати фізичну особу до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

По-друге, як видно з чеку приладу «Драгер», останнє калібрування проводилось 22 жовтня 2024 року, тобто на день проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 пройшов шестимісячний строк з моменту останньої повірки робочого засобу вимірювальної техніки. Вказані обставини ставлять під сумнів достовірність результату огляду.

По-третє, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що виявляння у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а також висловлення пропозиції, щодо проходження відповідного огляду здійснювали саме працівники поліції. Протокол було складено працівниками поліції, що також додатково вказує на те, що наявні в матеріалах справи докази є недопустимими, оскільки пропозиція на проходження вищевказаного огляду була виражена не уповноваженою на те посадовою особою відповідного органу, який відповідно до чинного законодавства має право на їх проведення у відношенні військовослужбовців ЗСУ. Таким чином, направлення та проведення огляду на стан сп`яніння військовослужбовців не належить до повноважень працівників поліції, а тому вимога працівника патрульної поліції до ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння була безпідставною, незаконною та необґрунтованою, що безпосередньо вказує на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

По-четверте, Європейський суд з прав людини у справі «Карелін проти Російської Федерації» дійшов висновку, що протокол не може визнаватись доказом у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 357396 від 10 червня 2025 року не може бути визнаний судом як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

По-п`яте, ОСОБА_1 перебуває на службі в лавах ЗСУ, обіймає посаду водія військової частини. У зв`язку з запровадженням воєнного стану на території України, функціонування підрозділів ЗСУ має надзвичайно важливе значення для забезпечення оборони та захисту територіальної цілісності та суверенітету України. Вказані вище обставини свідчать, що право керування транспортними засобами необхідне ОСОБА_1 не для приватних цілей, а саме для виконання бойових завдань ЗСУ, оскільки є гостра необхідність в постійному підвозі військових вантажів (особового складу) до лінії зіткнення.

Він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, а тому, враховуючи обставини, які пом`якшують його покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, слід застувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

При апеляційному розгляді захисник-адвокат Рвачов О.О. навів доводи, що є аналогічними тим, які містяться в апеляційній скарзі. Вказані доводи фактично були перевірені і судом першої інстанції та ним надана відповідна правова оцінка.

Відповідаючи на доводи сторони захисту про те, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП, останнього неможна притягнути до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки події та фактичні обставини справ співпадають, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Дійсно, відповідно до п.8 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.

Натомість, як убачається з копії постанови Запорізького районного суду Запорізьої області від 16 червня 2025 року, на яку посилається сторона захисту, 10 червня 2025 року об 11-36 годині, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на певній посаді, у певній військовій частині, виконуючи обов`язки військової служби, в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану, всупереч вимогам статей 11, 13, 120, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебував на території тимчасової дислокації певної військової частини, в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується Актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820» приладу ARHJ-0299, результат тесту №3301 позитивний - 1,62 ‰. Тим самим ОСОБА_1 вчинено військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.172-20 КУпАП.

Отже, з огляду на зазначене ОСОБА_1 був виявлений в іншому місці та за інших обставин, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №357396 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, об`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивною стороною інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення є керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Суб`єктом правопорушення є водії транспортних засобів.

Тобто, підставою для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є не тільки факт її перебування у стані алкогольного сп`яніння, а і факт керування нею транспортним засобом у такому стані, що відноситься до найбільш суспільно шкідливих правопорушень, за яке передбачено безальтернативне стягнення, зокрема і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

В свою чергу, об`єктом правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у виконанні обов`язків військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду. Суб`єкт вказаного правопорушення є спеціальним, а саме військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів тощо.

В матеріалах справи відсутні об`єктивні дані про те, що у час і місці, вказані у протоколі, ОСОБА_1 виконував завдання, пов`язане з військовою службою,

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про те, що доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 двічі притягується до адміністративної відповідальності за одне й те саме діяння є безпідставними.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції був застосований спеціальний технічний засіб, який не міг бути застосований, та показання якого не можна вважати доказом по справі, є також безпідставними.

Відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747, міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається", становить 1 рік, що підтверджує відповідність застосованого технічного приладу встановленим вимогам стандартизації, метрології та сертифікації, і відповідно можливість його використання для проведення огляду з метою виявлення перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки.

До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Пунктом 1 статті 17 вказаного Закону встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Згідно з Державним реєстром затверджених типів засобів вимірювальної техніки, газоаналізатори виробництва DragerSafetyAG&Co. KGaARevalstraвe 1, 23560 Lubeck, Germany, мають сертифікат відповідності, строк дії якого встановлено до 05 жовтня 2027 року.

Окрім того, згідно з Наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року №1529 "Про державну реєстрацію медичних виробів" (далі - Наказ), Газоаналізатор Drager Alkotest відноситься до переліку зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до Державного реєстру медичної техніки та виробів технічного призначення.

Вказаний газоаналізатор має свідоцтво про державну реєстрацію №14455/2014, у якого необмежений строк дії. Жодних обмежень щодо виду газоаналізатору за номером не передбачено.

Вважати, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проводився за допомогою недозволеного до використання технічного приладу, жодних підстав немає.

Перевіряючи доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, щодо відсутності у ОСОБА_1 на час події ознак алкогольного сп`яніння, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

З відеозапису події убачається, що працівником поліції під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, про що останнього було повідомлено та запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, на що останній погодився. Результат огляду позитивний - 1,62 ‰. З цими результатами огляду ОСОБА_1 погодився. Після цього працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_3 , що стосовно нього буде складений протокол за ст.130 КУпАП - за порушення п.2.9а) ПДР, були зачитані його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, які останньому були зрозумілі.

Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом події, з якого, зокрема, убачається і те, що ОСОБА_1 особисто підтвердив факт вживання ним алкогольних напоїв.

Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Те, що ОСОБА_1 перебував в стані сп`яніння було підтверджено в ході його огляду за допомогою технічного приладу.

Доводи сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, був складений не уповноваженими особами є безпідставними з огляду на таке.

Під час здійснення розмежування двох суміжних статей: 266 та 266-1 КУпАП, суд виходить із того, що за своїм видом правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, відноситься до правопорушень на транспорті.

Статтею 255 КУпАП визначено органи, які мають право складати протоколи. Зокрема, органи Національної поліції складають протоколи за статтею 130 КУпАП, а управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України по правопорушенням, вчиненим військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7. КУпАП.

Крім того, Наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329 затверджено Інструкцію зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, якою визначено, що органи Військової служби правопорядку (ВСП) здійснюють оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбаченні статей 172-10-172-20 КУпАП.

В пункті 3 постанови КМУ №32 від 12.01.2024 "Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду" передбачено, що за даним порядком огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння).

Отже за нормами даного Порядку він застосовується лише щодо осіб, які безпосередньо виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та вчинили правопорушення, передбачене ст.172-20 КУпАП.

Більше того, діючі положення КУпАП не передбачають можливість та повноваження органів Військової служби правопорядку або начальника військової частини складати протоколи відносно військовослужбовців за статтею 130 КУпАП.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам належну оцінку.

Неповноти та однобічності з`ясування обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, а також упередженості з боку суду першої інстанції не убачається.

Відповідаючи на доводи сторони захисту про безпідставність накладеного на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.4 ст.30 КУпАП, позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, у рішенні в справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Діяння, які кваліфікуються за ст.130 КУпАП, є найбільш небезпечними правопорушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.

Законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення на особу, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, іншого стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, або ж звільнення від стягнення.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП.

При накладені адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника-адвоката Рвачова О.О. залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 04 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева