Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №944/4923/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/4923/26

Провадження №1-кп/944/1611/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні м.Яворів, кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202614000000565 від 15.07.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.ЯсниськаЯворівського району Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, працюючого водієм, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України,

В С Т А Н О В И В:

судом визнано доведеним, що ОСОБА_5 будучи зарахованим до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на усі види забезпечення, призначений на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з метою ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів та забезпечення подальшого звільнення з військової служби, у невстановлені слідством місці та час, але не пізніше 01.10.2025, у невстановленої слідством особи придбав завідомо підроблений документ - свідоцтво про народження від 28.07.2025 серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з яким, відповідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» він може бути звільнений з військової служби через сімейні обставини - у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, та вчинив злочин за наступних обставин.

Встановлено, що 01.10.2025 солдат ОСОБА_5 , перебуваючи у розташуванні військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел на ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, в умовах воєнного стану, надав командуванню військової частини НОМЕР_1 вище зазначений завідомо підроблений документ, який начебто надає йому право на звільнення з військової служби через сімейні обставини у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, для підготовки та видання наказу про його звільнення з військової служби.

Так, 08.10.2025 відповідно витягу із наказу №290 ОСОБА_5 звільнено у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років): пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чим останній вчинив ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, в умовах воєнного стану.

В подальшому, 10.10.2025 ОСОБА_5 продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, в умовах воєнного стану, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_3 , надав командуванню РТЦК та СП вище зазначений завідомо підроблений документ, який начебто надає йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку із чим 15.10.2025 згідно довідки №4319 ОСОБА_5 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі абзацу пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим останній вчинив ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, в умовах воєнного стану.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.409 КК України, тобто ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, вчиненому в умовах воєнного стану.

14 серпня 2026 року між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_4 , укладена угода про визнання винуватості у відповідності ст.472 КПК України, згідно якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст.409 КК України - ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, вчиненому в умовах воєнного стану, істотних для даного кримінального провадження обставин. При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України.

В угоді викладені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 476 КПК України, та наслідки невиконання цієї угоди.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що розуміє зміст наданих йому законом прав, розуміє наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди. Наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , просить суд затвердити угоду про визнання винуватості від 14.08.2026.

Прокурор ОСОБА_3 вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості від 14.08.2026.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання за ч.4 ст.425 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) роки.На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та визнання вини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Перевіряючи, чи відповідає узгоджене сторонами угоди покарання на відповідність загальним засадам призначення покарання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Враховуючи данні про особу обвинуваченого, а також його критичне ставлення до скоєного, суд вважає призначити ОСОБА_5 узгодженого сторонами покарання в межах встановленої санкції ч.4 ст.409 КК України.

Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) роки, є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.

На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.

З огляду на вищенаведене, заслухавши думку сторін про можливість затвердження угоди, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості, укладену 14.08.2028 між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_4 , слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання, яка визначена із врахуванням загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 28.05.2026 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою строком на 60 днів до 26.07.2026 року, одночасно визначено заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 грн 00 коп.

29 травня 2026 року ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням ОСОБА_8 на депозитний рахунок, відкритий в Державній казначейській службі України, застави у визначеному судом розмірі. Відтак, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 24.07.2026 року відносно ОСОБА_5 продовжено дію обов`язків на підставі ч.5 ст.194 КПК України до 28.08.2026.

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Враховуючи, що запобіжний захід до вступу вироку у законну силу у виді застави залишений без змін, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено, запобіжний захід у вигляді застави не був порушений в ході розгляду справи, то запобіжний захід у вигляді застави підлягає продовженню з встановленими обов`язками до набрання вироком законної сили, а внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_8 після набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №1202614000000565 від 15.07.2026 між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.409 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання зі встановленням іспитового строку 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили суму застави в розмірі 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн 00 коп, внесену платником ОСОБА_8 на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області, відкритий в Державній казначейській службі України, згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 28 травня 2026 року (справа №461/140506/25), - повернути заставодавцю ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст.182 КПК України.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 29.05.2026 року.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- мобільний телефон марки «Iphone» модель «11 Pro MAX» IMEI НОМЕР_3 ; IMEI2 НОМЕР_4 , з встановленою сім карткою оператора мобільного зв`язку Київстар НОМЕР_5 -повернути ОСОБА_5 ;

- довідку №347 від 18.08.2025 р. на 1 аркуші - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- акт №58 про проживання осіб без реєстрації від 18.08.2025 р. на 1 аркуші- залишити при матеріалах кримінального провадження;

- свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 на 1 аркуші;- залишити при матеріалах кримінального провадження;

- завірений переклад з польської мови серії AD №134813 на 2-х аркушах - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 на 3-х аркушах - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон марки «Іphone» модель «14 pro», IMEI НОМЕР_6 ; IMEI2 НОМЕР_7 , з встановленою сім карткою оператора мобільного зв`язку Київстар НОМЕР_8 - повернути ОСОБА_9 ;

- свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_10 , 05.02.2020 на німецькій мові на 1 аркуші - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- переклад свідоцтва про народження з німецької мови на українську мову на 1 аркуші - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- апостиль на 1 аркуші - залишити при матеріалах кримінального провадження.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою, статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; а також прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена, - протягом 30 днів з дня проголошення вироку суду до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1