Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №459/1655/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/1655/26

Провадження № 2/459/711/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Грабовського В.В.,

з участю секретаря судових засідань Гель Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Шептицький за правилами спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 537767-КС-005 про надання кредиту від 28.09.2025 в розмірі 130 460,00 грн, вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 537767-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».Вказує, що ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 44000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № 5168-7451- 3866-9582, котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Однак, відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором № 537767-КС-005 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише здійснив часткову оплату на загальну суму 18700,00 грн, у зв`язку з чим станом на 07.04.2026 утворилась заборгованість в розмірі 130 460,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 44 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 67 760,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 12 320,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 6 380,00 грн. З огляду на наведене, просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

14.05.2026 надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача – адвокат Семенюк Р.А. частково заперечив позовні вимоги, вказав, що згідно п.2.9. договору, орієнтована загальна вартість кредиту 108 821,23грн. (з яких 44 000 грн тіло кредиту та 56 021,23 грн відсотки, 8800 грн комісія), тому, вважає, що позивач може максимально претендувати на суму у розмірі 108 821,23грн, тобто суму котра визначена у договорі як загальна вартість кредиту. Проте, з урахуванням того, що ОСОБА_1 здійснив 22.10.2025р. платіж на погашення заборгованості за кредитом у розмірі 18 700 грн, що визнається позивачем, то, на його думку, така сума не може бути більшою за 90 121,23 грн. Окрім цього, вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, перевищує у більш як три рази тіло кредиту, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509 та ч.ч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Також, акцентує увагу на тому, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, отримує пенсію в розмірі 5907,71 грн, яка є його єдиним доходом, а тому з врахуванням особи відповідача та надмірного нарахування відсотків, просить зменшити їх розмір. Крім того, зазначає про безпідставність нарахування відсотків по ст.625 ЦК України, оскільки у період воєнного стану, позичальник звільнений від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

15.05.2026 надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача висловився про безпідставність доводів сторони відповідача, вказавши про те, що у відзиві на позов не заперечується: укладення Кредитного договору з Позивачем; отримання кредитних коштів за Кредитним договором; здійснення платежів за Кредитним договором; порушення умов Кредитного договору (графіку платежів), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Кредитним договором; наявності заборгованості за Кредитним договором. Щодо відсотків за користування кредитом, вказав, що внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до умов договору в межах строку кредитування.

19.05.2026 надійшли додаткові пояснення у справі сторони позивача, у яких представник позивача викладає послідовність дій ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», стверджуючи про укладення між сторонами Договору № 537767-КС-005 про надання кредиту від 28.09.2025, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.

У судове засідання 25.08.2026 року учасники не з`явилися.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Відповідно до реч.2 ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.09.2025 відповідачем було підписано пропозицію (оферту) укласти Договір № 537767-КС-005 про надання кредиту та прийнято (акцепт) пропозицію (оферту) укласти Договір (а.с.62-72 зворот).

28.09.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 537767-КС-005 про надання кредиту, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) «UA-7577» (надалі - Договір) (а.с.52-61, 73 зворот -82 зворот).

Укладення вищевказаного Договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору № 537767-КС-005 про надання кредиту від 28.09.2025, з якої вбачається, що відповідач підписав даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-7577» (а.с.83, 83 зворот).

Відповідно до п.2.1. Договору кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 44000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів Бізнес позика» (надалі- Правила).

Строк, на який надається кредит: 24 тижні, стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована, комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія): 8 800,00 грн, строк дії Договору: до 15.03.2026, орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 108 871,23 грн, (п. 2.3-2.5,2.8.-2.9. Договору).

Згідно з п.2.12 Договору денна процентна ставка: 0,87 процентів.

Пунктами 2.13., 2.14. Договору передбачено, що дата видачі Кредиту 28.09.2025, дата повернення Кредиту 15.03.2026.

Також п.10.1 Договору передбачено право позичальника користуватися програмою лояльності за умови дотримання вимог, передбачених п.4.2.1 та 10.3. Договору, при цьому знижена процентна ставка визначена у п.10.2. Договору та становить також 1%.

Позивач видав відповідачу кредит у розмірі 44 000 гривень, перерахувавши кошти на платіжну карту № НОМЕР_1 , вказану відповідачем в анкеті-заяві та кредитному договорі, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» про підтвердження переказу грошових коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 537767-КС-005 від 28.09.2025 (а.с.12) та відповіддю АТ «Приватбанк» вих.№ 20.1.0.0.0/7-260605/38809-БТ (а.с.178), згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку згідно виписки по рахунку, 28.09.2025 зараховано 44 000 грн (а.с.179-183).

В матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, в якому відображені основні умови кредитування, інформація щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту та інші умови, який було підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-7682 (а.с.49-51 зворот).

З розрахунку заборгованості, складеного станом на 07.04.2026, вбачається, що заборгованість за Договором № 537767-КС-005 від 28.09.2025 становить 130 460,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 44 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 67 760,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 12 320,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 6 380,00 грн.

Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості з відповідача, оскільки останній ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

В силу ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2 ст.639 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Як встановлено судом, 28.09.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 537767-КС-005 про надання кредиту з використанням інформаційно – телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, які було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) «UA-7577».

В Договорі зазначено адресу ОСОБА_1 , його паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон та електронну пошту, адресу проживання, номер платіжної карти, що є підтвердженням здійснення ним процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши вищевказаний Договір електронним підписом відповідач добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування. Зокрема, з форми послідовності дій клієнта при укладенні договору № 537767-КС-00 про надання кредиту від 28.09.2025 в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця вбачається, що клієнт, використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС, зайшов у особистий кабінет, надав всю необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції клієнту, ознайомився з паспортом споживчого кредиту та підписав паспорт одноразовим ідентифікатором. Товариство направило (розмістило) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору, ознайомився із офертою та прийняв її, підписавши Договір одноразовим ідентифікатором. Відповідач підписав акцепт одноразовими ідентифікаторами, опісля відбулося формування підписаного Договору. В особистому кабінеті відповідача виведено договір для перегляду та скачування. Також відповідачем долучено до додаткових пояснень копії доказів направлення 28.09.2025 на електронну адресу відповідача кредитного договору та Правил (а.с.165), а тому суд вважає, посилання представника відповідача щодо підписання примірника договору саме у такій редакції, яка представлена позивачем, безпідставними. При цьому, також звертає увагу, що стороною відповідача не долучено до матеріалів справи примірника договору, надісланого відповідачу на електронну адресу та не зазначено про не надсилання кредитодавцем примірника такого договору відповідачу перед підписанням.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується укладення між сторонами Договору, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету вищевказаний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Наведене виключає необхідність дослідження документів, рішення про витребування яких прийнято судом, проте такі на час ухвалення рішення суду не надійшли.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договір з ним не був би укладений.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач надав відповідачу кредит у розмірі 44 000 гривень, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід», відповіддю АТ «Приватбанк» вих.№ 20.1.0.0.0/7-260605/38809-БТ та випискою по рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання, всупереч умовам договору, належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості за Договором № 537767-КС-005 від 28.09.2025, що згідно розрахунку заборгованості станом на 07.04.2026 становить 130 460,00 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту – 44 000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах – 67 760,00 грн; сума заборгованості по штрафам - 0,00 грн; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ - 12 320,00 грн; сума прострочених платежів за комісією – 6 380,00 грн

Окрім цього, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за кредитним договором. Зокрема, ОСОБА_1 сплачено всього 18700,00 грн, з яких позивачем зараховано на погашення процентів на підставі ст.625 ЦК України 9680,00 грн, на погашення комісії – 2420,00 грн, на погашення відсотків – 6600,00 грн, на погашення тіла кредиту – 0,00 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, суд вважає, що відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

В Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 44 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 67 760,00 грн гривень, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Судом встановлено, що сторони у Договорі від 28.09.2025 погодили, що процента ставка за кредитом є фіксована (1% в день), загальний строк кредитування - 24 тижні.

За розрахунком позивача, заборгованість за процентами нарахована в межах строку кредитування за період з 28.09.2025 по 15.03.2026 за погодженою сторонами відсотковою ставкою 1%, тобто за умовами з якими позичальник був ознайомлений.

При цьому, слід врахувати, що будь-якого контррозрахунку щодо заявленої позивачем суми боргу за кредитним договором відповідачем не подано.

Доводи відзиву про те, що заявлена сума відсотків є непропорційною та несправедливою, на думку суду є безпідставними, оскільки договір містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, розмір процентної ставки строк кредитування, порядок розрахунків, та всі інші істотні умови, передбачені законодавством України.

Відповідач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом в договорі.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Умови укладеного між сторонами кредитного договору не є нікчемними в силу положень ч.2 ст. 215 ЦК України.

Позовних вимог про визнання недійсним правочинів чи окремих його умов відповідач не заявляв. Також його твердження про те, що розмір відсотків втричі перевищує суму кредиту є необгрунтованими, так як заборгованість за нарахованими процентами в розмірі є співрозмірною сумі кредиту.

Таким чином, відсутні підстави для зменшення суми нарахованих позивачем відсотків за користування кредитним коштами.

Однак, із розрахунку заборгованості судом встановлено, що протягом строку користування кредитними коштами відповідач сплатив позивачу проценти, нараховані по ст.625 ЦК України, в сумі 9680,00 гривень. Крім цього, останній заявив вимогу про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими по ст.625 ЦК України в розмірі 12320,00 грн. Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який поширюється на спірні правовідносини, ОСОБА_1 , як позичальник, звільнений від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, оскільки такі нараховані позивачем під час дії воєнного стану.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зарахувати сплачені відповідачем грошові кошти відповідно до ст.625 ЦК України у сумі 9680,00 гривень у рахунок погашення процентів за користування кредитом, та відмовити у стягненні суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ - 12320,00 грн.

Таким чином, розмір заборгованості за процентами підлягає зменшенню з 67 760,00 грн до 58080,00 грн (67 760,00 грн заборгованість за процентами - 9680,00 грн (зараховані на сплату відсотків по ст.625 ЦК України = 58080,00 грн).

Оскільки спеціальним законодавством прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і, в подальшому, нараховувати її, тому вимога про стягнення з відповідача комісії в розмірі 6380,00 грн, яка обумовлена умовами договору, підлягає задоволенню.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 537767-КС-005 про надання кредиту від 28.09.2025 в загальному розмірі 108460,00 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 44000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 58080,00 грн, суми прострочених платежів по комісії – 6380,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2213,43 грн, виходячи з наступного розрахунку 108460,00 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 130 460,00 грн (сума заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором № 537767-КС-005 про надання кредиту від 28.09.2025 в загальному розмірі 108460,00 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 44000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 58080,00 грн, суми прострочених платежів по комісії – 6380,00 грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 2213,43 грн судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ЄДРПОУ 41084239, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м.Київ);

Відповідач: ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

Повне рішення складено 25.08.2026.

Суддя: В. В. Грабовський