Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №444/477/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/477/26

Провадження № 3/444/484/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Мікула В. Є., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його представника Деманджари Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовкві Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та ІПН - судом не встановлено,-

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу серії ЕПР1 № 583021 від 04.02.2026 року, ОСОБА_1 04.02.2026 року о 16:00 год. у м.Жовкві, вулиця Коновальця, 4, керував автомобілем «JAC E-JS1», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі.

Представник ОСОБА_1 Деманджара Я.П. в судове засідання з`явився, подав клопотання про закриття справи на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свої пояснення та зазначив, що 04.02.2026 року він рухався на авто в м.Жовква вулицею Запорізька від центру приїхав на перехрестя вулиць Запорізька - вулиця Коновальця, перетнув вулицю Коновальця і зупинився на площадці поза проїжджою частиною дороги, перед закладом «Корчма» на відстані до вулиці Коновальця 2- 2.5 метри і до провулка між вулицями Коновальця - Шевченка 3.0 метри. На даній площадці стояли ще два авто і пішов в своїх справах. Коли він повернувся за 5 хвилин сів в авто і поїхав по своїх справах то його за відділом освіти догнали працівники поліції і почали звинувачувати, що його авто стояло на проїжджій частині перехрестя вулиць Коновальця-Запорізької.

Позивач стверджує, що його авто не перегороджувало рух пішоходів, а проходи кругом авто були більше 2 метрів, перебування авто близько 5 хвилин на площадці поза проїжджою частиною не порушує ПДР України. Натомість працівник поліції стверджував, що він здійснив зупинку ТЗ на перехресті чим порушив п.15.9 ПДР, відповідно на ОСОБА_1 склав постанови проадмінправопорушення за ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП.

ОСОБА_1 , вважаючи, що в його діях не було порушення Правил дорожнього руху так, як авто стояло на пішохідній площадці поза проїжджою частиною перехрестя (дорогою) і ніяк не могло порушувати п.15.9 ПДР України, звернувся до суду з адмінпозовом про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕHA №6614222 від 04.02.2026 року, серії ЕHA №6614236 від 04.02.2026 року,що стосувалися фактів даної події.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 15.04.2026 у справі 444/603/26 дані постанови були скасовані, а справи по адмінвідповідальність ОСОБА_1 - закриті.

ОСОБА_1 стверджує, що з невідомих для нього причин працівники поліції прийшли до висновку, що він був у стані алкогольного сп`яніння, хоча він відразу та постійно заперечував цей факт .

Вважає, що працівниками поліції відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення саме за те, що він спречавсяз ними і доводив свою правоту.

Вказав, що на його заперечення про те, що він не вживає алкоголю взагалі, бо хворіє на гіпертонію, працівники поліції не реагували.

Водночас пояснення ОСОБА_1 є логічними та послідовними, не спростовується наявними матеріалами справи.

Вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та не визнає, оскільки він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Не будучи у стані алкогольного сп`яніння, він не міг вчинити адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Просив справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З ахисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності подав на адресу суду письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, яке підтримав в судовому засіданні.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які були надані в судовому засіданні, позицію та клопотання його захисника про закриття провадження у справі, проаналізувавши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема представлені відеозаписи, дослідивши докази кожен окремо та їх в сукупності, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції .

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини,що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повинен містити дві обов`язкові ознаки: 1) керування транспортним засобом; 2) перебування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За встановлених обставин, враховуючи досліджені докази, зокрема відеозаписи, покази свідка, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки відсутня така ознака складу адміністративного правопорушення як керування транспортним засобом.

У справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Ч. 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами.

А тому суд приходить до висновку, що справа про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності, відсутні належні та допустимі докази вини останнього.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що справа підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а тому відповідно судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 266, 283, ч. 2 ст. 284, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанову судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області в порядку ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Повний текст постанови складено 10.06.2026 року.

Суддя: Мікула В. Є.