Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №160/2424/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2424/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року в адміністративній справі №160/2424/26 (головуючий суддя першої інстанції - Врона О. В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності, дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 03.02.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 НГ України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні в період з 19.01.2023 року по 19.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок з 19.01.2023 року по 19.05.2023 року включно грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправними дії відповідача щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди з 10.02.2023 року по 01.09.2025 року в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити суму утриманого військового збору з грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди з 10.02.2023 року по 01.09.2025 року в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплати грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплату грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації замість речового майна, що належало до видачі під час звільнення;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію замість речового майна, що належало до видачі під час звільнення, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ у відмові застосувати пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.01.2023 року по 19.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 НГУ здійснити перерахунок з 19.01.2023 року по 19.05.2023 року включно ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди ОСОБА_1 з 10.02.2023 року по 01.09.2025 року в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди з 10.02.2023 року по 01.09.2025 року в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо нездійснення перерахунку (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплати ОСОБА_1 грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 НГУ здійснити перерахунок (з урахуванням раніше виплачених сум) та виплату ОСОБА_1 грошових компенсацій за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна, що належало до видачі під час звільнення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна, що належало до видачі під час звільнення, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що відповідач не вчиняв протиправних дій та не порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення, а отже підстави для задоволення вимог відсутні.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 з 19 січня 2023 року по 27 жовтня 2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

З 13.02.2023 року по 25.05.2025 року позивач перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 10.06.2025 року №1408, випискою з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до копії витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 27.10.2025 року №320 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 , звільненого відповідно до підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з військової служби наказом командира Військової частини Національної гвардії України по особовому складу від 12.09.2025 року №62 о/с, в запас Збройних Сил України (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), 27 жовтня 2025 року.

14.12.2025 року позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення (в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразових виплат при звільненні), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, в якому було здійснено нарахування, як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням раніше виплачених сум; нарахування та виплату утриманого з грошового забезпечення та додаткової винагороди військового збору в період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини; перерахунок та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ; перерахунок та виплату щорічної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки, яка учаснику бойових дій, з урахуванням додаткової винагороди, що передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 року №168.

Відповідач листом №6/36/13-П-63-ЕП від 31.12.2025 року повідомив, що станом на 30.12.2025 року відсутні обґрунтовані підстави для перерахування та виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за порушеними у заяві пунктами. Одночасно з цим повідомлено, що для вирішення питання щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно необхідно звернутися з рапортом на ім`я командира частини до речової служби тилу з поданням усіх необхідних документів.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача, оскаржив таку бездіяльність до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади визначення грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлені статтею 125 Кодексу цивільного захисту України та конкретизовані Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту - Постанова №704) та відповідними відомчими актами, зокрема Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення (далі по тексту - Інструкція № 623).

Пункт 4 Постанови №704 у первинній редакції, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, встановлював: «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 (пунктом 6) до пункту 4 Постанови № 704 було внесено зміни, замінивши розрахункову величину на «прожитковий мінімум на 01 січня 2018 року».

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким вносились зміни до постанов КМУ, що додаються, зокрема пункт 4 Постанови № 704.

Подібні правовідносини неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XII та Постанови №704 дійшов наступних висновків:

а) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

в) встановлене положеннями пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Такий висновок у подальшому також неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.08.2022 року у справі №120/8603/21-а, від 12.09.2022 року у справі №500/1813/21, від 22.09.2022 року у справі №500/3840/21, від 16.11.2022 року у справі №120/648/22-а, від 22.03.2023 року у справі №340/10333/21, від 29.03.2023 року у справі №640/8668/21, від 09.05.2023 року у справі №380/5158/22.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що скасування судом нормативно-правового акта означає відновлення дії попередньої редакції норми.

Отже, з 29.01.2020 року відновила свою дію первинна редакція пункту 4 Постанови №704, яка вимагала застосовувати для розрахунку окладів розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зазначена первинна редакція пункту 4 Постанови № 704 діяла до 20.05.2023, коли набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023. Цією постановою пункт 4 Постанови № 704 було викладено в новій редакції, яка встановила, що розміри окладів розраховуються виходячи з фіксованого розміру 1762 гривні.

Таким чином, відповідач застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, у період з 19.01.2023 року по 19.05.2023 року діяв протиправно.

Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ № 44 від 15.01.2004 року (далі по тексту-Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Отже, при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, підлягають компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Водночас, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача України не можуть бути задоволені, оскільки в даному випадку, відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку і виплаті пенсії на підставі довідки, відповідач вчинив активні дії. Саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки рішення про відмову у проведенні перерахунку і проведення виплати з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, повідомлено позивачу через оформлення листом №6/36/13-П-63-ЕП від 31.12.2025 року.

Отже, судом вірно зазначено, що про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 НГУ у відмові застосувати пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні позивачу в період з 19.01.2023 року по 19.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.

Щодо оподаткування відповідачем військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди з 10.02.2023 року по 01.09.2025 року в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України №3397 від 27.11.2025 року позивач в період з 10.02.2023 року по 13.02.2023 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

За довідкою ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії країни №1408 від 10.06.2025 солдат позивач в період з 13.02.2023 року по 25.05.2025 року перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до інформаційної довідки щодо нарахування та виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 , виданої військовою частиною НОМЕР_1 НГУ компенсація військового збору була нарахована та виплачена за період безпосередньої участі в бойових діях під час виплати додаткової винагороди, відповідно до положення п.п.1.7 п.16 прим 1 підрозд. 10 розд. ХХ Перехідні положення ПК України. За час перебування в полоні, на стаціонарному лікування та інше, компенсація військового збору не передбачена.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», передбачена додаткова винагороду у розмірі 100000 гривень за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, і додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні та перебування у полоні.

Позивачу була нарахована і виплачена щомісячна додаткова винагорода у листопаді 2025 року у сумі 228 709,68 грн. (після звільнення), відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 10.11.2025 року №2014, за період з 25 травня по 20 червня, з 25 червня по 10 липня, з 06 серпня по 01 вересня 2025 року (70 днів).

Згідно витягу з відомостей нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення, виданого військовою частиною НОМЕР_1 в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини з грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 стягувався військовий збір.

Згідно із підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України (підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України).

Відповідно до пункту16-1 ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

За підпунктом 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України.

Згідно із пунктом 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено підпунктами 164.2.1-164.2.18 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Крім того, до зазначеного вище переліку включаються інші доходи, крім визначених у ст.165 ПК України, що передбачені п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України.

Ставка військового збору становить 1.5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (п.п.1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Абзацом першим підп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділу IV ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п.170.13-1 ст. 170 ПК України.

Згідно абзацу 2 підп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (далі - ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення ООС.

Абзацом 3 підп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф.

Таким чином, не підлягають оподаткуванню військовим збором усі доходи у вигляді грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) військовослужбовців Збройних Сил України на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, а не лише ті доходи (додаткова винагорода), які отримані внаслідок безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Позивачу сума військового збору стягнутого з додаткової винагороди та сума військового збору стягнутого з решти грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) у періоди безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф, а також під час перебування у полоні та на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих травм в полоні, пов`язаних із захистом Батьківщини, компенсована не була.

Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку (з урахуванням раніше виплачених сум) і виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

За твердженням позивача, при звільненні зі служби, розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпусток здійснювався без урахування в її складі додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно з абзацом 1 ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався відповідними указами і діє і на цей час.

Підпунктом 2 п. 4 вказаного Указу постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання вказаного Указу Президента України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 установлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з п.8 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачені такі види щорічних відпусток, як: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (п.1 ст.4 Закону).

Відповідно до ст. 16-2 вказаного Закону, зокрема, учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Водночас позивач помилково посилається на механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260.

Військова частина НОМЕР_1 входить до структури Національної гвардії України, яка підпорядкована Міністерству внутрішніх справ (МВС), а не Міністерству оборони.

Грошове забезпечення військовослужбовців НГУ регулюється окремим нормативним актом - наказом МВС України від 15.03.2018 року № 200, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам.

За п.2 Розділу І Інструкції №200 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).

Пунктом 10 Розділу XXXI Інструкції №200 встановлено, що грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби.

Вирішуючи питання щодо врахування, передбаченої Постановою №168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова допомога у разі звільнення з військової служби, суд на підставі частини 5статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.09.2024 року у справі №240/32125/23.

Після звільнення з військової служби згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.10.2025 року №320 про виключення позивача зі списків особового складу військової частини, йому передбачена грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 113 днів та грошова компенсація за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Відтак, при обрахунку грошової компенсації за невикористані позивачем дні щорічних оплачуваних відпусток та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ протиправно не враховано у складі грошового забезпечення з якого обчислюється компенсація за невикористані дні відпусток, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Щодо вимог про нарахування та виплату грошової компенсації замість речового майна, що належало до видачі під час звільнення, апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами частини 2 ст.1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 ст.9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі по тексту - Порядок №178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а після його звільнення з військової служби указане право реалізовується шляхом подання заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації його прав та інтересів, закріплених Конституцією та законодавством.

На користь указаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника у різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 09 січня 2024 року у справі № 400/5062/22, від 18 лютого 2026 року у справі № 380/12607/23.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, ГУ Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, ГУ розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається саме Законом, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно довідки №4622 від 24.11.2025 року про вартість речового майна, що належить до виплати ОСОБА_1 , виданої військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, сума грошової компенсації становить 49625,35 грн..

Позивач з питанням виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно звернувся до Військової частини із заявою від 14.12.2025 року, долучивши копію довідки про вартість недоотриманого речового майна.

Враховуючи наведене, позивач звільнений з військової служби та має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, оскільки, відповідає вимогам, встановленим пунктами 2 та 3 Порядку №178.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року в адміністративній справі № 160/2424/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року в адміністративній справі № 160/2424/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко