Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №480/7664/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 р. Справа № 480/7664/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2026, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 20.05.26 по справі № 480/7664/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ у Вінницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від №183450032595 від 02.08.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи з 14.09.2007 по 07.02.2018 хімічне виробництво по Списку № 1 розділ 8 пункт 1 на посаді транспортувальник цеху з виробництва гранульованого суперфосфату; розвантажування, перекачка та складування фоссировини в ВАТ “Сумихімпром”, що перейменовано на ПАТ “Сумихімпром”;

3) зобов`язати ГУ ПФУ Сумській області зарахувати до страхового стажу період з 2000 по 2003 роки;

4) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 26.07.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.

Вимоги вмотивовані тим, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №1, втім рішенням від 02.08.2024 їй відмовлено у призначенні такого виду пенсії через відсутність пільгового стажу. Позивач вважає це рішення протиправним, оскільки стаж її роботи підтверджено трудовою книжкою та довідкою роботодавця від 26.02.2018, у зв`язку з чим пільговий період її роботи передбачений Списком №1 розділу 8 пунктом 1 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (далі - Постанова №461) та складає 10 років 4 місяці та 23 дні.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області від 02.08.2024 №183450032595 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV, зарахувавши період роботи ОСОБА_1 з 14.09.2007 до 07.02.2018 у Відкритому акціонерному товаристві "Сумихімпром" (у подальшому - Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром") на посаді транспортувальник цеху з виробництва гранульованого суперфосфату; розвантажування, перекачка та складування фоссировини до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, а також зарахувавши період роботи ОСОБА_1 з 2000 до 2003 року у Сумському відділі зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (у подальшому - Сумський ЦОПП та Сумський вузол поштового зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта») - до загального страхового стажу ОСОБА_1 , та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211грн 20коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

ГУ ПФУ у Вінницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача про призначення пенсії та наявних відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено, що страховий стаж позивача складає 23 роки 1 місяць 27 днів. До стажу роботи за Списком № 1, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення не зараховано періоди роботи згідно довідки №120, виданої 06.02.2018 ПАТ «Сумихімпром», оскільки вона не містить підпису керівника даного підприємства. Документи, які б давали право підпису директору з персоналу та соціальних питань пільгових довідок, відсутні в матеріалах електронної пенсійної справи. Для коректного зарахування стажу роботи за 2000-2003 роки з урахуванням наявних відомостей про БСВ в індивідуальних відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, необхідно надати свідоцтво про народження дитини, накази про надання відпустки по догляду за дитиною з місця роботи. З огляду на викладене, стаж роботи, необхідний для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах за списком №1 - відсутній. Окрім того, позивачем до заяви про призначення пенсії не додано Витягу про місце проживання (реєстрацію) особи. За вказаних обставин, позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Отже, підстави для визнання дій ГУ ПФУ у Вінницькій області неправомірними, відсутні.

Позивач скористалася своїм правом та надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 , підтверджується, що позивач працювала, окрім іншого, саме на роботі стаж якого відноситься до пільгового за Списком №1 з 14.09.2007 (п. 17 в трудовій книжці) – прийнята у обєднаний цех гранульованого суперфосфату на екстракційної фосфарної кислоти транспортувальником 3 розряду цеху з виробництвагранульованого суперфосфату. Протягом роботи було проведено реорганізацію, змінено розряд, перейменовано підприємство, та звільнена 07.02.2018 року (запис п. 22 в трудовій книжці). Отже, позивач має пільговий стаж що передбачений Списком 1 розділу 8 пункту 1, згідно Постанови №461 - 10 років 4 місяці 23 дні. Вказані записи та відмітки у трудовій книжці позивача виконано без виправлень, у чіткій послідовності, із завірянням підписами відповідальних осіб та печатками роботодавців.

Зазначає, що професії, на яких позивач працював у період з 14.09.2007 по 07.02.2018 років відносяться до хімічного виробництва, відтак вказаний період роботи зараховується до пільгового стажу по Списку № 1. Враховуючи вищевикладене, позивач на момент звернення до пенсійного органу досягла 50 річного віку, мала більше ніж 20 років страхового стажу, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (пільгового стажу, а саме 10 років 4 місяці і 23 дні), а тому на підставі ст. 114 Закону № 1058-IV мала право на пенсію.

Щодо зарахування до страхового стажу 2000-2003 років зазначає, що була працевлаштована, та працювала на різних підприємствах і посадах, а тому не зарахування до страхового стажу вказаного періоду є не законним.

Щодо не надання позивачем витягу про місце проживання (реєстрації) особи, це не є підставою для відмови в призначенні пенсії. Окрім цього позивач надала відповідну довідку №451/03-29 від 24.07.2024 року, якою підтверджено, що позивач проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що прізвище позивача при народженні - ОСОБА_2 , а дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 . 11.09.2020 позивач вийшла заміж та змінила прізвище на ОСОБА_4 . Вказане підтверджується свідоцтвом про одруження з перекладом, що засвідчено нотаріально.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 26.07.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого від 02.08.2024 №183450032595 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV.

Зокрема, у рішенні вказано, що за результатами розгляду документів, доданими до заяви на призначення пенсії, до стажу роботи за Списком №1, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, не зараховано періоди роботи згідно наданої довідки №120 від 26.022018, виданої ПАТ “Сумихімпром”, оскільки вона не містить підпису керівника даного підприємства. Документи, які б давали право підпису директору з персоналу та соціальних питань пільгових довідок, відсутні в матеріалах електронної пенсійної справи. Для коректного зарахування стажу роботи за 2000-2003 рр. з урахування наявних відомостей про БСВ в індивідуальних відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, запропоновано необхідно надати свідоцтво про народження дитини, накази про надання відпустки по догляду задишкою з місця роботи. Також у рішенні вказано, що заявницею не надано Витягу про місце проживання (реєстрацію) особи.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що неврахування відповідачем-1 до стажу роботи позивача по Списку №1 періоду її роботи з 14.09.2007 до 07.02.2018 у Відкритому акціонерному товаристві “Сумихімпром” (у подальшому - Публічне акціонерне товариство “Сумихімпром”) є протиправним.

Щодо вимог про зарахування до страхового стажу періоду з 2000 по 2003 роки, суд виходив з того, що наявними записами трудової книжки позивача підтверджено її період роботи у 2000-2003 роках у Сумському відділі зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (у подальшому - Сумський ЦОПП та Сумський вузол поштового зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта»).

З огляду на вищенаведене, та враховуючи, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків, суд дійшов висновку, що відповідач-1 протиправно не зарахував період роботи позивача у 2000-2003 роках у Сумському відділі зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (у подальшому - Сумський ЦОПП та Сумський вузол поштового зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта») до страхового стажу позивача, чим призвів до порушення принципу рівності особи та роботодавцем перед законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в оскаржуваній відповідачем частині з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон № 1058-ІV.

Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Частиною 3 ст. 44 Закону № 1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 114 Закону № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 п.п. 1 статті 114 Закону № 1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відтак, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, мають жінки після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За приписами вказаних норм обов`язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, є досягнення відповідного віку, зайнятість протягом повного робочого дня, відповідність назви професії чи посади, за якою працювала особа, назвам, вказаним у Списку виробництві, робіт, професій і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, чинному на період роботи працівника, атестація робочого місця у період після 21.08.1992 відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442).

Як встановлено з матеріалів справи, позивачу на момент звернення (26.07.2024) виповнилось 50 років, загальний страховий стаж якої складає 23 роки 01 місяць та 27 днів. Вказані обставини визнаються самим відповідачем-1 в оскаржуваному рішенні (а.с. 14).

Згідно записів у трудовій книжки НОМЕР_2 , позивач з 14.09.2007 розпочала роботу у Відкритому акціонерному товаристві “Сумихімпром”, зокрема:

- 14.09.2007 - прийнята у об`єднаний цех гранульованого суперфосфату на екстракційної фосфорної кислоти транспортувальником З розряду цеху з виробництва гранульованого суперфосфату (запис трудової книжки №17);

- на підставі наказу-постанови від 08.09.2006 про атестацію робочих місць по ВАТ “Сумихімпром” підтверджено право позивача на пільгову пенсію по Списку №1 за професією транспортувальник цеху гранульованого суперфосфату (запис трудової книжки №18);

- 01.10.2007 – у зв`язку з реорганізацією наказано вважати позивача транспортувальником 3 розряду цеху з виробництва гранульованого суперфосфату (запис трудової книжки №19);

- 18.06.2008 – позивачу встановлено додаткову професію апаратника підготовки сировини та відпускання напівфабрикатів і продукції 4 розряду (запис трудової книжки №20);

- 13.04.2011 - Відкрите акціонерне товариство “Сумихімпром” перейменовано у Публічне акціонерне товариство “Сумихімпром” (запис трудової книжки №21);

- 07.02.2018 - позивач звільнена з підприємства за власним бажанням (запис трудової книжки №22).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 14.09.2007 до 07.02.2018 - працювала у Відкритому акціонерному товаристві “Сумихімпром” (у подальшому - Публічне акціонерне товариство “Сумихімпром”).

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п. 1, 2, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п. 1). У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п. 2). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п. 20).

Тобто основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Колегія суддів повторює, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав.

Відповідач-1, обґрунтовуючи відмову у зарахуванні до пільгового стажу по Списку №1 період з 14.09.2007 до 07.02.2018, в оскаржуваному рішенні посилається на те, що довідка не містить підпису керівника даного підприємства, а документи, які б давали право підпису директору з персоналу та соціальних питань пільгових довідок, відсутні в матеріалах електронної пенсійної справи.

З такими аргументами відповідача-1 колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Так, якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03.08.2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (далі - Постанова №36); якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 року (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені Постановою №461.

У спірний період роботи позивача з 14.09.2007 до 07.02.2018 була чинною Постанова №36 та Постанова №461, якими затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Списком №1, затвердженим Постановою №461, зокрема, розділом VIII. Хімічне виробництво, пунктом 1 визначено посади: Працівники, зайняті на зазначених нижче роботах і у виробництвах: фосфору, фосфорної кислоти, їх похідних.

Позивач разом із заявою про призначення пенсії надала пенсійному органу довідку Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.02.2018 №120, згідно якої позивач у період з 14.09.2007 до 07.02.2018 виконувала ведення технологічного процесу виробництва мінеральних добрив, а саме, гранульованого суперфосфату; обслуговування стрічкового транспортеру при наявності газів, парів сірчаної і фосфорної кислоти за професією Транспортувальник цеху з виробництва гранульованого суперфосфату, розвантажування, перекачка та складування суперфосфату, що передбачено Списком №1, розділ VIII, пункт 1, Постанови №461.

В довідці зазначено, що вона видана на підставі наказів, картки умов праці, особистих рахунків за 2007-2018 роки, наказів з особового складу.

Довідка підписана директором з персоналу та соціальних питань, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером.

Так, дійсно довідка про підтвердження пільгового стажу позивача за Списком №1 підписана директором з персоналу та соціальних питань, на чому наголошує відповідач-1 в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зауважує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992.

Варто відмітити, що згідно правової позиції висловленої Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 336/6112/16-а та від 31 жовтня 2019 року у справі № 688/4170/16-а, від 27 березня 2020 року у справі № 607/1266/17 надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Також, відповідно до абз. 2 п. 20 Порядку №637 у довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Довідка, видана підприємством, яка була надана позивачем відповідає змісту довідки, який має міститися в ній відповідно до вказаних вище приписів Порядку.

Відсутність в довідці підпису керівника підприємства за наявності підписів директора з персоналу та соціальних питань, начальника відділу кадрів, головного бухгалтера, не може бути підставою для неврахування пільгового стажу.

Тим паче, позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення таких довідок, а отже не може бути обмежена в праві неврахування до пільгового стажу періоду роботи на підприємстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19, від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що неврахування відповідачем-1 до стажу роботи позивача по Списку №1 періоду її роботи з 14.09.2007 до 07.02.2018 у Відкритому акціонерному товаристві “Сумихімпром” (у подальшому - Публічне акціонерне товариство “Сумихімпром”) є протиправним.

Щодо зарахування до загального страхового стажу період роботи з 2000 по 2003, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цимЗаконом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IVвідповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Так, до 01.01.2004 пенсійне забезпечення в Україні здійснювалось за нормами Закону №1788-ХІІ. Відповідно до ч. 1 ст. 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а та від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 11 жовтня 2023 року у справі №340/1454/21 дійшов висновку, що фактично, внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку із сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на цьому підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату внесків для нарахування пенсії за період не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Згідно записів у трудовій книжки НОМЕР_2 , позивач у період 2000-2003 роки працювала в Сумській дирекції УДППЗ «Укрпошта», зокрема:

- з 01.01.1995 – прийнята поштаркою по супроводженню пошти 1 класу в Сумський районний вузол зв`язку (запис трудової книжки №6);

- 02.01.1999 – Сумський районний вузол зв`язку ОППЗ «Сумипошта» реорганізовано в Сумський відділ зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (запис трудової книжки №7);

- 10.10.2000 – звільнена у зв`язку з переведенням в Сумський ЦОПП (запис трудової книжки №8);

- 11.10.2000 – прийнята по переведенню на посаду листоноші по супроводженню пошти 1 класу Сумської дільниці обробки та перевезення пошти (запис трудової книжки №9);

- 31.10.2003 – у зв`язку з реорганізацією ЦОПП (наказ від 17.10.2003 №271 СД УДППЗ «Укрпошта») звільнена по переводу у Сумський вузол поштового зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (запис трудової книжки №10);

- 01.11.2003 – прийнята по переведенню на посаду листоноші із супроводження пошти 1 класу (запис трудової книжки №11);

- 31.03.2004 – звільнена по переведенню в Сумський поштомат у зв`язку з реорганізацією (запис трудової книжки №12).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що позивач у період 2000-2003 роки працювала у Сумському відділі зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (у подальшому - Сумський ЦОПП та Сумський вузол поштового зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта»).

Зі змісту оскаржуваного рішення від 02.08.2024 встановлено, що позивачу запропоновано для коректного зарахування стажу роботи за 2000-2003 роках з урахування наявних відомостей про БСВ в індивідуальних відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, надати свідоцтво про народження дитини, накази про надання відпустки по догляду за дитиною з місця роботи.

Разом з цим, як вже зазначалось вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Наявними записами трудової книжки позивача підтверджено її період роботи у 2000-2003 роках у Сумському відділі зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (у подальшому - Сумський ЦОПП та Сумський вузол поштового зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта»).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії не достатньо, орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для самостійного витребовування документів, необхідних для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини.

Колегія суддів, приходить до висновку, що пенсійним органом не вжито всіх наявних можливостей для належного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

Натомість відповідачем покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області від 02.08.2024 №183450032595 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд першої інстанції обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача дійшов правильного висновку про зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV, зарахувавши період роботи ОСОБА_1 з 14.09.2007 до 07.02.2018 у Відкритому акціонерному товаристві "Сумихімпром" (у подальшому - Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром") на посаді транспортувальник цеху з виробництва гранульованого суперфосфату; розвантажування, перекачка та складування фоссировини до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, а також зарахувавши період роботи ОСОБА_1 з 2000 до 2003 року у Сумському відділі зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (у подальшому - Сумський ЦОПП та Сумський вузол поштового зв`язку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта») - до загального страхового стажу ОСОБА_1 та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі № 480/7664/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий