Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №641/6392/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 р.Справа № 641/6392/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 28.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Курганникова О.А., пров. Брянський, 5, м. Харків, Харківська, 61068, повний текст складено 28.07.26 року по справі № 641/6392/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7441785 від 25.06.2026 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 3400 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постанова серії ЕНА № 7441785 від 25.06.2026 за ч. 2 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесена всупереч вимогам ст. 245, 280 КУпАП, при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з`ясовано чи було вчинено адміністративні правопорушення, чи наявна вина у вчиненні таких правопорушень. Разом з тим, Інспектор виніс оскаржувану постанову без будь- якої підготовки до розгляду справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не вирішені клопотання та не дослідженні належні та допустимі докази. Також зазначив, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками поліцейського, а повинен бути стаціонарно вмонтованим. Зазначив, що на момент зупинки 25.06.2026 він мав на руках посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 07.11.2019 з відкритими категоріями "В1", "В", "СІ", "С". У зв`язку із цим, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП - неправомірне.

Рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 28.07.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано постанову серії ЕНА №7441785 від 25.06.2026 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП - закрито.

В частині скасування постанови серії ЕНА № 7441785 від 25.06.2026 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 332 грн. 80 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, Департаментом патрульної поліції подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 28.07.2026 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2020 по справі №645/6443/20, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. За результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2020 по справі № 645/6443/20 залишено без змін. Відповідно до постанови суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи, а отже знав, що його апеляційну скаргу залишено без задоволення також знав, що постанова Фрунзенського районного суду м.Харкова від 04.12.2020 залишена без змін та набрала законної сили. Згідно ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Апелянт зазначає, що у поліцейського були законні підстави притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 по закінченню строку позбавлення права керування транспортним засобом не відновив своє право на керування транспортними засобами в порядку ч. 3-4 п. 20 Постанови КМУ №340 від 08.05.1993.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначив, що на момент його зупинки 25.06.2026, він мав при собі посвічення водія серії КВЕ №469189 від 07.11.2019 з відкритими категоріями "В1", "В", "С1", "С", відтак притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП є неправомірним. Також зазначив, що інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 25.06.2026 о 19 год. 45 хв. в с. Циганське по вул. Київській, 5, керував транспортним засобом, не маючи права керування після закінчення строку позбавлення такого права, чим порушив вимоги Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 та статті 15 Закону України "Про дорожній рух". Окрім цього, керуючи вказаним транспортним засобом у межах населеного пункту, водій рухався зі швидкістю 91 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 41 (сорок один) км/год, порушивши вимоги пункту 12.4 Правил дорожнього руху України.

Постановою серії ЕНА № 7441785 від 25.06.2026, з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в розмірі 3400,00 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимірювання швидкості руху здійснено в спосіб, передбачений для розміщення приладу ТruСАМ по зовнішньому периметру дороги М-03 "Київ - Харків-Довжанський", про що зазначено в ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", отже притягнення позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП є обгрунтованим. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем невірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки Департамент патрульної поліції оскаржує рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 28.07.2026 в частині скасування постанови ЕНА № 7441785 від 25.06.2026 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, відтак суд апеляційної інстанції переглядає рішення першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В іншій частині рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 28.07.2026 сторонами не оскаржується, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 308 КАС України апеляційним судом не перевіряється.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з урахуванням наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Частиною 2 ст. 126 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (підпункт а)).

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 04.12.2020 в справі №645/6443/20 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.

Постановою Харківського апеляційного суду від 24.02.2021, постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2020 року - залишено без змін.

Відповідно до постанови суду апеляційної інстанції, Веризуб ВІ. був присутнім під час розгляду справи, а отже був обізнаний про наявність відповідного судового рішення та призначеного йому покарання у вигляді позбавлення його права керування транспортними засобами.

Статтею 317-1 КУпАП в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021, передбачено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що посвічення у водія ОСОБА_1 було вилучено чи доказів того, що на виконання судового рішення позивачем в 10-денний строк посвідчення водія передано органам ДАІ.

Так, положенням про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою КМУ № 340 від 08.05.1993 передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства. Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.

Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний та практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.

Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.

Судовим розглядом встановлено, що після набрання законної сили судовим рішенням про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, позивачем у встановленому законом порядку не складено теоретичний і практичний іспит, матеріали справи зазначених доказів не містять.

Зі змісту оскаржуваної постанови зокрема встановлено, що позивач 25.06.2026 о 19 год. 45 хв. в с.Циганське, вул. Київська, 5 керував ТЗ не маючи права керування після закінчення терміну позбавлення права керування, чим порушив постанову КМУ 340, ст. 15 ЗУ Про "Дорожній рух". Позивача притягнуто до відповідальності за вчинення вказаного адміністративного правопорушення ч. 2 ст.126 КУпАП.

Судом першої інстанції зазначено, що викладенні у фабулі постанови обставин адміністративного правопорушення та суть адміністративного правопорушення, яке ставиться за провину позивачу, не відповідають диспозиції ч. 2 ст.126 КУпАП, а підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.126 КУпАП. Тобто дії ОСОБА_1 , які описані в оскаржуваній постанові, не правильно кваліфіковано за ч. 2 ст.126 КУпАП.

Так, відповідно до частини 2 ст. 126 КУпАП , керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами , - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, окремо передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, ОСОБА_1 вважався особою позбавленою права керування строком на один рік з 24.01.2021 по 24.01.2022. Тобто, станом на час складання інспектором патрульної поліції постанови 25.06.2026, ОСОБА_1 не перебував у статусі особи, позбавленої права керування. Невиконання особою процедури відновлення посвідчення водія після закінчення строку позбавлення змінює її правовий статус на "особу, яка не має права керування", що охоплюється виключно диспозицією частини 2 статті 126 КУпАП.

Наведені обставини не враховано судом першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не дослідив належним чином фактичні обставини справи щодо строку закінчення стягнення, що призвело до безпідставної та помилкової перекваліфікації дій особи на ч. 4 ст. 126 КУпАП. Зважаючи на те, що строк позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами повністю закінчився ще 24.01.2022, станом на момент виникнення спірних правовідносин 25.06.2026 він юридично не перебував і не міг перебувати у статусі особи, позбавленої такого права. Невиконання водієм встановленої законом процедури поновлення та отримання посвідчення водія після спливу строку покарання свідчить виключно про відсутність у нього права керування транспортним засобом, що охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що скасовуючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за правопорушення, пов`язане з відсутністю права керування транспортним засобом, суд першої інстанції замість правильного зазначення частини 2 статті 126 КУпАП помилково вказав частину 1 статті 122 КУпАП. За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне усунути вказану суперечність в резолютивній частині цієї постанови.

Згідно з п. 2 ч. 1ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 28.07.2026 по справі № 641/6392/26 скасувати в частині якою скасовано постанову серії ЕНА №7441785 від 25.06.2026 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП - закрито.

Ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 28.07.2026 по справі № 641/6392/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 26.08.2026 року