Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №520/4267/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 р. Справа № 520/4267/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 24.04.26 у справі № 520/4267/26

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету цивільного захисту України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України (далі також – відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Національного університету цивільного захисту України щодо зменшення відсоткового розміру встановлених премій при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 22.06.2020 на виконання судового рішення у справі № 520/4536/24;

- зобов`язати Національний університет цивільного захисту України провести ОСОБА_1 перерахунок окремих складових щомісячного грошового забезпечення, а саме, щомісячних премій у належних відсоткових розмірах, установлених наказами Національного університету цивільного захисту України: 98% від перерахованих посадових окладів з 01.01.2020 по 22.06.2020 з урахуванням судового рішення у справі № 520/4536/24 та провести виплату недоотриманих сум грошового забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши поважні підстави для поновлення строку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 24 квітня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, дійшов необґрунтованих висновків про пропуск строку звернення до суду з позовом у цій справі, оскільки відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Також звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 наголосив, що положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу у застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України. Просить урахувати, що ще одним вагомим аспектом початку обрахунку строку звернення до суду є не обізнаність позивача з порушеним правом, а дата виникнення у позивача права на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване рішення ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

За приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС.

Частиною першою статті 160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною другою статті 169 КАС визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

За правилами частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано до суду доказів поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, то наявні правові підстави, встановлені п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, для повернення позовної заяви.

Так, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 24.04.2026 суд першої інстанції вказав, що позивач про порушення своїх прав знав або повинен був дізнатися ще 14.08.2024 – з дати виплати відповідачем грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 520/4536/24, а до суду звернувся лише 02.03.2026, тобто з порушенням шестимісячного строку, встановленого п.2 ст.122 КАС України, яким зазначено, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не за останні шість місяців, які передують зверненню до суду.

Водночас суд першої інстанції не взяв до уваги посилання представника позивача на те, що з 14.08.2024 позивачем вчинялись дії щодо примусового виконання рішення суду, оскільки зазначене не є поважною підставою для поновлення строку звернення до суду в розумінні чинного КАС України.

Проте колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не дослідив належним чином вказані позивачем у заяві обставини та не врахував, що за період до 19.07.2022 позивач не був обмежений строком звернення до суду.

Так, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, був обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Водночас, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 за № 2352-IX можливе тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

У рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 за № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Аналогічний підхід щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України застосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23) до правовідносин, які виникли до 19 липня 2022 року, необхідно застосовувати редакцію норми частини другої статті 233 КЗпП України до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року N 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Позивач звернувся до суду з позовом, який стосується його грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 22.06.2020.

Враховуючи зазначені правові позиції Верховного Суду у визначеному позивачем періоді застосовується редакція норми частини другої статті 233 КЗпП України до змін, унесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що передумовою виникнення спору у справі № 520/4267/26 став факт неналежного виконання відповідачем рішення у справі № 520/4536/24.

Позивач скористався процедурою примусового виконання судового рішення у справі № 520/4536/24 і 27.08.2024 відкрито ВП 75908165, в межах якого боржник надав докази виконання рішення, внаслідок чого вказане виконавче провадження було закінчено постановою від 04.09.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі № 520/32891/24 визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік І.О. від 04.09.2024 про закінчення виконавчого провадження № 75908165. За вказаного постановою від 03.03.2025 виконавче провадження № 75908165 з примусового виконання рішення у справі № 520/4536/24 відновлене.

Щодо процедури судового контролю, то ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 520/4536/24, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025, у задоволенні відповідної заяви позивача відмовлено через те, що відсоткові та числові показники премій предметом вирішення справи № 520/4536/24 не були і відповідне питання, поставлене на вирішення, є предметом нового позову з цього приводу.

Виконавче провадження № 75908165 з примусового виконання рішення у справі № 520/4536/24 повторно закінчене постановою державного виконавця від 26.02.2026.

27.02.2026 позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

За викладених обставин колегія суддів уважає передчасним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 25 січня 2024 року у справі № 320/14843/23, норма пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України презюмує, що неусунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк може бути підставою для повернення позовної заяви тільки за умови, якщо такі недоліки пов`язані з недотриманням позивачем вимог статей 160 та 161 КАС України.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.

Згідно з статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі № 520/4267/26 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц