Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №520/19406/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 р. Справа № 520/19406/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В.) у справі №520/19406/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо виключення зі складу пенсії ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 100,00 грн. при проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2026 (Рішення ПФУ від 27.02.2026);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026р. з включенням до її складу щомісячної доплати у розмірі 100,00 грн. та встановити розмір пенсії 3 825,00 грн/міс., а також здійснити виплату різниці між фактично виплаченою пенсією та пенсією, на яку позивач мав право, за весь період з 01.03.2026 по дату виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 повернуто позовну заяву.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати останню, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом не враховано чинну редакцію Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року №41 (з відповідними змінами).

Зазначає, що пп.12.4 п.12 зазначеного Положення передбачено, що “під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених п.2 ч.1 ст.20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо)”.

Отже, формулювання в ордері адвоката “судові органи” - це не розширювальне тлумачення представника скаржника, а дослівний приклад, наведений у чинній редакції зазначеного Положення.

Вказує, що ордер адвоката Кіпенка І.С. серії ВІ №1406870 від 22.06.2026 у графі “назва органу” містить саме це формулювання - “у Судових органах України” - тобто дослівно відтворює приклад, наведений самим регулятором.

Зазначає, що Харківський окружний адміністративний суд - є судовим органом України, а тому охоплюється формулюванням ордера в повному обсязі.

В контексті наведеного вище, посилається на правові позиції Верховного Суду.

Окрім того, зазначає, що судом не враховано чинну редакцію п.12.15 вищевказаного Положення щодо форми підпису ордеру.

Зазначає, що позовна заява разом з ордером подана до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" та засвідчена кваліфікованим електронним підписом адвоката Кіпенка І.С. - тобто електронним підписом засвідчено позовну заяву, додатком до якого є ордер, а тому останній вважається підписаним належним чином незалежно від наявності власноручного підпису в графі "Адвокат".

Окрім того, посилається на наявність правових підстав для постановлення судом апеляційної інстанції окремої ухвали.

Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Позивач також подав письмові пояснення у справі, в яких додатково обґрунтував свої вимоги у справі.

Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, керуючись п.3 ч.4 ст.169 КАС України, виходив з того, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки ордер на підтвердження повноважень адвоката Кіпенко І.С., як представника позивача, не містить конкретної назви суду, в якому надається правова допомога, а також підпису адвоката, а відтак такий документ не може вважатися належних доказом на підтвердження повноважень адвоката.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо відсутності в ордері конкретної назви суду, в якому надається правова допомога.

Відповідно до ч.1 ст.168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з ч.2 ст.160 КАС України позовна заява подається у письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.57 КАС України).

Повноваження адвоката як представника, відповідно до ч.4 ст.59 КАС України, підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (в редакції відповідно до Рішення Ради адвокатів України №118 від 17.11.2020) (далі по тексту - Положення про ордер), встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Відповідно до пп.12.4 п.12 Положення про ордер містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених п.2 ч.1 ст.20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Верховний Суд у постанові від 15.05.2024 року у справі № 520/14924/23 зазначив, що чинна редакція Положення про ордер допускає зазначення в ордері не лише конкретного органу, а й групи органів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно доданого до позовної заяви ордеру представника позивача - адвоката Кіпенка І.С., серії ВІ №1406870 від 22.06.2026, останній, в графі «назва органу, у якому надається правова допомога», містить зазначення: «у Судових органах України».

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово вирішував питання прийнятності ордеру як документа, що підтверджує повноваження адвоката, у разі, коли в ньому замість найменування конкретного органу (суду), у якому надається правова допомога, зазначено загальне найменування системи органів, зокрема «суди України» чи інші подібні конструкції.

Так, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18 зазначено, що:

- під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених п.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);

- зазначення в ордері, що правова допомога надається «в судових органах» є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі;

- вимога судів зазначати в ордері найменування конкретного суду є надмірно формалізованою і створює невиправдані перешкоди для звернення до суду.

Подібні за змістом висновки викладалися Верховним Судом у постановах від 09.10.2020 у справі №460/1726/19, від 22.04.2021 у справі №280/2788/20, від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18, від 08.02.2023 у справі № 640/30856/21, від 17.08.2023 у справі № 600/4282/22-а, від 15.05.2024 у справі №520/14924/23.

У перелічених судових справах зазначено, що правова допомога надається «в усіх судах України», тоді як у цій справі в ордері вказано – «у Судових органах України».

За змістом і правовою природою ці формулювання є тотожними та мають узагальнений характер, а відтак не містять жодних обмежень щодо юрисдикції, інстанції чи територіальності надання правової допомоги.

Отже, колегія суддів вважає, що зазначення представником позивача в ордері про те, що правова допомога надається «у Судових органах України» є достатнім для висновку про наявність у адвоката Кіпенка І.С. повноважень на підписання позовної заяви від імені позивача.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 29.01.2026 у справі №400/4360/24.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання суду першої інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.06.2019 року у справі №9901/847/18, та Верховного Суду, викладені у постановах від 11.12.2019 року у справі №345/2054/18, від 21.04.2020 у справі №910/10156/17, оскільки такі висновки сформульовані до ухвалення Рішенням Ради адвокатів України №118 від 17.11.2020 "Про внесення змін до Положення про ордер адвоката на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого в новій редакції рішенням Ради адвокатів України №41 від 12.04.2019, із змінами", яким передбачено можливість зазначення в ордері як конкретного органу, так і групи органів.

З урахуванням наведеного вище, висновки суду першої інстанції про те, що представник позивача (адвокат Кіпенк І.С.) подав до суду ордер, в якому не зазначено конкретної назви суду, в якому надається правова допомога, а тому не має права на підпис позовної заяви, є необґрунтованими та суперечать висновкам суду апеляційної інстанції.

Щодо відсутності в ордері підпису адвоката.

Положеннями ч.4 ст.59 КАС України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

В силу ч.7 ст.59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, зокрема виходив з того, що в ордері про надання правничої допомоги, на підтвердження повноважень представника позивача - адвоката Кіпенко І.С., відсутній такий обов`язковий реквізит, як власноручний підпис адвоката, а тому такий документ не може вважатися юридично значимим документом, який підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів позивача в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовну заяву подано адвокатом Кіпенко І.С. до суду першої інстанції через систему «Електронний суд», яка скріплена електронним підписом останнього.

Додатком до позовної заяви є ордер про надання правничої допомоги серії ВІ №1406870 від 22.06.2026, який завантажено у вигляді файлу «order.pdf.», та який не містить власноручного ("фізичного") підпису адвоката Кіпенко І.С. у графі «Адвокат».

Згідно із абз.2,3 ч.8 ст.18 КАС України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.

Особливості використання електронного підпису або засобу електронної ідентифікації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до ч.ч.7,8 ст.44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року №1845/0/15-21 затверджене Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі по тексту - Положення про ЄСІТС), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів) (п.2 цього Положення).

Згідно із п.8 Положення про ЄСІТС підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.

Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.

Приписами абз.1 п.9 Положення про ЄСІТС процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Відповідно до п.24 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua.

Електронний документ це - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора (пп.5.4 п.5 Положення про ЄСІТС).

За визначенням, наведеним у п.27 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Відповідно до п.16 Положення про ЄСІТС електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (п.26 Положення про ЄСІТС).

Згідно із п.27 Положення про ЄСІТС до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

За приписами ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.4 Положення про ордер, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Рішенням Ради адвокатів України від 08.06.2024 №36 «Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої допомоги та до рішення РАУ №162 від 04 серпня 2017 року» внесено зміни до Положення про ордер, згідно з якими, зокрема, пункти 2 та 9 Положення №41 викладено у новій редакції:

«2. Ордер на надання правничої допомоги є письмовий документ (в паперовій або електронній формі), що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.

Електронна копія електронного ордера на надання правничої допомоги виготовляється в порядку встановленому для оригіналу ордеру на надання правничої допомоги в електронній формі (здійснюється візуальне подання електронного документа в електронній формі з накладенням електронного підпису), у т.ч. не потребує проставляння слів «Згідно з оригіналом»)».

9. Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом (власноручно або електронним підписом) та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності)».

Також рішенням Ради адвокатів України від 08.06.2024 №36 п.12 Положення про ордер доповнено пп.12.15 такого змісту: "12.15. Ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об`єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер".

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №483/346/24, від 21.05.2025 у справі №388/2167/24, від 25.06.2025 у справі №580/14/25, від 11.09.2025 у справі №620/1979/25, гарантування кожному права на судовий захист та заборона обмеження в такому праві, в тому числі в умовах інтенсивної діджиталізації суспільства, повномасштабної збройної агресії проти України російської федерації та введення воєнного стану на всій території України, хоча б з точки зору найвищої соціальної цінності життя та здоров`я людини, спонукають до сприяння в забезпеченні плюралізму способів взаємодії між судами та учасниками судового процесу, способів підписання ордеру, а не їх обмеження судами; ордер має бути підписаний адвокатом; ордер вважається таким, що містить підпис адвоката за умови, що: він містить власноручний («фізичний») підпис, він підписаний електронним підписом, він є додатком до документа, який підписано електронним підписом; у випадку, якщо ордер додано до документа, що посвідчений електронним підписом, додаткового накладення окремого власноручного («фізичного») чи електронного підпису на ордер не вимагається.

Також, у постановах від 21.05.2025 у справі №388/2167/24, від 11.09.2025 у справі №620/1979/25 та від 23.10.2025 у справі №456/104/25 Верховний Суд констатував, що у випадку, якщо ордер додано до документа, що посвідчений електронним підписом, додаткового накладення окремого власноручного («фізичного») підпису на ордер не вимагається. Таким чином, ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий відповідно до Закону №5076-VI, що подається до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд», вважається належним чином оформленим та підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів особи в суді, якщо такий ордер підписаний (засвідчений) кваліфікованим електронним підписом адвоката, який ідентифікує його особу, а відповідність ордера типовій формі, затвердженій Радою адвокатів України, та наявність у ньому всіх обов`язкових реквізитів може бути перевірена судом за допомогою загальнодоступних засобів, зокрема через офіційний веб-сайт Національної асоціації адвокатів України.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що оскільки позовна заява подана представником позивача - адвокатом Кіпенко І.С. через підсистему «Електронний суд» 04.07.2026, тобто після внесення змін до Положення про ордер на надання правничої допомоги та до рішення Ради адвокатів України від 04.08.2017 року №162 рішенням Ради адвокатів України від 08 червня 2024 року №36, накладення адвокатом окремого власноручного (фізичного) підпису на ордер за умови, що він доданий до документа, що посвідчений електронним підписом, ордер підписаний (засвідчений) електронним підписом, не вимагалося.

Відтак, подання адвокатом Кіпенко І.С. ордера про надання правової допомоги через підсистему «Електронний суд», без окремого власноручного («фізичного») підпису, у вигляді додатку до підписаної позовної заяви, є належним доказом підтвердження повноважень представника позивача відповідно до ч.4 ст.59 КАС України.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 466/964/25.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про те, що позовна заява є такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, а тому підлягає поверненню на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України, порушивши тим самим норми процесуального права.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має “застосовуватися на практиці і бути ефективним” (рішення у справі “Белле проти Франції”). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа “повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права” (рішення у справах “Белле проти Франції” та “Нун`єш Діаш проти Португалії”).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є необґрунтованим, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо постановлення окремої ухвали відповідно до ч.8 ст.249 КАС України.

За змістом ст.324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст.249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення (ч.8 ст.249 КАС України).

Положеннями ч.4 ст.249 КАС України визначено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Отже, ст.249 КАС України дає можливість суду у процесуальний спосіб відреагувати на порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак окрема ухвала може бути постановлена у разі, коли під час судового розгляду справи встановлено певне правопорушення.

Аналізуючи викладене, обов`язковими умовами для постановлення окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акту з чітким зазначенням такої норми та обґрунтування, у чому саме полягає таке порушення.

Адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

На переконання суду апеляційної інстанції скаржник, звертаючись з вимогою щодо розгляду питання про постановлення окремої ухвали відповідно до ч.8 ст.249 КАС України, мотивуючи останню допущенням судом першої інстанції порушення норм процесуального права, не навів достатніх підстав та аргументів для постановлення окремої ухвали.

Отже, враховуючи, що законних підстав для постановлення окремої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, постановлення окремих ухвал, на підставі ст.249 КАС України, є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні вимог скаржника про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

З урахуванням наведеного вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 у справі №520/19406/26 скасувати.

Адміністративну справу №520/19406/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова