Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №520/2077/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 р. Справа № 520/2077/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/2077/26

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо утримання військового збору у розмірі 5 відсотків (10 130,19 гривень) з суми виплаченого 16.01.2026 ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5 відсотки (7 091,14 гривень) з грошового забезпечення, виплаченого 16.01.2026 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач на виконання рішення суду виплатив належні позивачу грошові кошти, з яких утримав 5% військового збору, замість 1,5%.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо утримання військового збору у розмірі 5 відсотків (10 130,19 гривень) з суми виплаченого 16.01.2026 ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5 відсотки (7 091,14 гривень) з грошового забезпечення, виплаченого 16.01.2026 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/23335/24.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що до доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого грошового забезпечення протиправними.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/2077/26 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що Президент України підписав ухвалений Верховною Радою України законопроєкт №9319, який, зокрема, встановив, що інші доходи фізичних осіб (дохід від зарплати, оренди, виграшу, депозиту тощо) оподатковуються військовим збором у розмірі 5%. Тобто, що грошова компенсація, яка була нарахована позивачу за рішенням Харківського окружного адміністративного суду на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби не була передбачена чинним законодавством України та була нарахована вже після звільнення.

Вважає, що НОМЕР_1 прикордонний загін діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що виплачена сума на виконання рішення суду у справі №520/23335/24 є компенсацією за невикористані дні додаткової відпустки, право на яку виникло у позивача під час проходження військової служби у період з 2010 по 2022 роки. Факт виплати цих коштів після звільнення не змінює правової природи цього доходу як грошового забезпечення, одержаного у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби.

Вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми Податкового кодексу України, врахувавши положення Закону України № 4113-IX від 04.12.2024, яким було уточнено, що ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовується до доходу у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців. Згідно з Прикінцевими положеннями, ці зміни застосовуються з 01.12.2024 (дати набрання чинності Законом № 4015-IX.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% є протиправними, та обґрунтовано зобов`язав стягнути на користь позивача надмірно утримані кошти.

Просить апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 року у справі № 520/2077/26 залишити без змін .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.

V. Обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач до 14.05.2024 року проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі №520/23335/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у непризначенні та невиплаті ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2021, 2022 роки.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку), передбаченої частиною 4 статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2021, 2022 роки.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у непроведенні кінцевого розрахунку з ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини та виплати всіх належних сум, зокрема компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 середній заробіток на користь ОСОБА_1 за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців.

На виконання рішення суду відповідач 16.01.2026 здійснив нарахування та виплату позивачу грошових коштів в загальній сумі 202603, 86 грн.

Із вказаної сими було утримано, зокрема, військовий збір у розмірі 5% - 10130, 19 грн. Перераховано позивачу з урахуванням всіх утримань - 163 345,64 гривень, що підтверджуєтьсмя довідкою нарахувань згідно рішення суду №520/23335/24 (а.с. 29).

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо безпідставного утримання з нього військового збору у розмірі 5% з донарахованих на виконання рішення суду по справі №520/23335/24 грошового забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Так, відповідно до Закону України № 4015-IX від 10.10.2024 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1.5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому, Законом України № 4113 від 04.12.2024 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1.5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” від 10.10.2024 № 4015-IX.

З огляду на те, що Закон України № 4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України внесені Законом України № 4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1.5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Як встановлено судовим розглядом, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі №520/23335/24 відповідач 16.01.2025 виплатив позивачу перераховане грошове забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5% у розмірі 10130, 19 грн.

Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1.5 відсотка.

За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та компенсацію заробітку за час затримки фактичного розрахунку, є протиправними.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

За таких обставин, відповідач безпідставно надмірно утримав 3.5 відсотки військового збору (5% замість 1.5%), що складає 7091,14 грн (10130, 19 грн : 5 * 3,5) з виплаченого грошового забезпечення позивача.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 по справі № 520/2077/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко