Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №620/8565/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/8565/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення службової перевірки (розслідування) по письмовій скарзі від 20.06.2026 року ОСОБА_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути повторну скаргу від 20.06.2026 року та надати ОСОБА_1 письмову відповідь на його повторну скаргу від 20.06.2026 року, яка має бути повною, всебічно обґрунтованою та відповідати запитуваємій інформації щодо усунення порушення прав позивача на отримання підвищеної пенсії та недоотриманої матеріальної вигоди.

В обґрунтуванні позову зазначено, що відповідачем допущені протиправні дії щодо не дотримання вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді скарги позивача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач вказав, що розглянув всі звернення позивача та надав письмові обґрунтовані відповіді (листи від 14.05.2026 № 1433/2/1/6713, від 26.06.2026 № 1433/2/1/8926, від 04.07.2026 № 1433/2/1/9533). Оскільки питання обчислення вислуги років позивача вирішувалось військовою частиною НОМЕР_2 (лист від 12.09.2025 № 1510/04/ВихЗВГ/151) та було предметом судового розгляду у справі № 620/8763/25, повторні вимоги позивача до відповідача про те саме питання не підлягали перегляду по суті. Незгода позивача із змістом та висновками наданих відповідей не свідчить про їх протиправність або про протиправну бездіяльність відповідача.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому не погоджувався з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та просив задовольнити позов у повному обсязі, посилаючи на обставини, викладені у позові.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у відповідача докази, а саме відповіді на скаргу позивача від 20.06.2026, розглянутої по суті порушеного питання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Матеріалами справи встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 24.02.2022 по 05.04.2023.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі № 620/8763/25 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у нездійсненні розрахунку вислуги років, з зарахуванням до календарної вислуги років ОСОБА_1 строк служби у Збройних Силах України, з 24 02.2022 по 05.04.2023, в тому числі на пільгових умовах за період, з 24.02.2022 по 30.03.2022, з 01.07.2022 по 04.07.2022, з 16.07.2022 по 21.11.2022, з 02.12.2022 по 20.12.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити розрахунок вислуги років ОСОБА_1 , з включенням до нього строк служби у Збройних Силах України, з 24 02.2022 по 05.04.2023, в тому числі на пільгових умовах за період, з 24.02.2022 по 30.03.2022, з 01.07.2022 по 04.07.2022, з 16.07.2022 по 21.11.2022, з 02.12.2022 по 20.12.2022, та передати оновлений розрахунок вислуги років ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для долучення до особової справи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 03.06.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135896620).

02.05.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із запитом на отримання інформації (а.с.5), у відповідь на який відповідач листом від 14.05.2026 № 1433/2/1/6713 (а.с.6-7) повідомив, що за вих. № 1510/04/ВихЗВГ/151 від 12.09.2025 була надана відповідь з приводу обчислення пільгової вислуги років за підписом командира військової частини НОМЕР_2 . Також повідомлено, що згідно абзацу 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян», що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Також надіслано додаток до відповіді, а саме лист командира військової частини НОМЕР_2 за вих. № 1510/04/ВихЗВГ/151 від 12.09.2025.

У подальшому, 13.06.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 зі скаргою (а.с.8-9).

Відповідач листом від 26.06.2026 № 1433/2/1/8926 на скаргу позивача від 13.06.2026 повідомив, що за вих. № 1510/04/ВихЗВГ/151 від 12.09.2025 була надана відповідь з приводу обчислення пільгової вислуги років за підписом командира військової частини НОМЕР_2 . Також повідомлено, що згідно абзацу 2 статті 8 закону України «Про звернення громадян», що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Також надіслано додаток до відповіді, а саме лист командира військової частини НОМЕР_2 за вих. № 1510/04/ВихЗВГ/151 від 12.09.2025 (а.с.10).

20.06.2026 позивач звернувся до першої особи військової частини НОМЕР_1 зі скаргою (а.с.12), у відповідь на яку відповідач листом від 04.07.2026 № 1433/2/1/9533 повідомив, що за вих. № 1510/04/ВихЗВГ/151 від 12.09.2025 була надана відповідь з приводу обчислення пільгової вислуги років за підписом командира військової частини НОМЕР_2 . Також повідомлено, що згідно абзацу 2 статті 8 закону України «Про звернення громадян», що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Також надіслано додаток до відповіді, а саме лист командира військової частини НОМЕР_2 за вих. № 1510/04/ВихЗВГ/151 від 12.09.2025 та лист тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 за вихідним № 1433/2/1/6713 від 14.05.2026 (а.с.13-15).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Приписами статті 3 Закону України «Про звернення громадян», зокрема зазначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

За змістом статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

При цьому, відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Судом встановлено, що 02.05.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із запитом на отримання інформації (а.с.5), у відповідь на який відповідач листом від 14.05.2026 № 1433/2/1/6713 (а.с.6-7) повідомив, що за вих. № 1510/04/ВихЗВГ/151 від 12.09.2025 була надана відповідь з приводу обчислення пільгової вислуги років за підписом командира військової частини НОМЕР_2 . Також повідомлено, що згідно абзацу 2 статті 8 закону України «Про звернення громадян», що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Також надіслано додаток до відповіді, а саме лист командира військової частини НОМЕР_2 за вих. № 1510/04/ВихЗВГ/151 від 12.09.2025.

У подальшому, 13.06.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 зі скаргою (а.с.8-9).

Відповідач листом від 26.06.2026 № 1433/2/1/8926 на скаргу позивача від 13.06.2026 повідомив, що за вих. № 1510/04/ВихЗВГ/151 від 12.09.2025 була надана відповідь з приводу обчислення пільгової вислуги років за підписом командира військової частини НОМЕР_2 . Також повідомлено, що згідно абзацу 2 статті 8 закону України «Про звернення громадян», що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Також надіслано додаток до відповіді, а саме лист командира військової частини НОМЕР_2 за вих. № 1510/04/ВихЗВГ/151 від 12.09.2025 (а.с.10).

20.06.2026 позивач звернувся до першої особи військової частини НОМЕР_1 зі скаргою (а.с.12), у відповідь на яку відповідач листом від 04.07.2026 № 1433/2/1/9533 повідомив, що за вих. № 1510/04/ВихЗВГ/151 від 12.09.2025 була надана відповідь з приводу обчислення пільгової вислуги років за підписом командира військової частини НОМЕР_2 . Також повідомлено, що згідно абзацу 2 статті 8 закону України «Про звернення громадян», що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Також надіслано додаток до відповіді, а саме лист командира військової частини НОМЕР_2 за вих. № 1510/04/ВихЗВГ/151 від 12.09.2025 та лист тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 за вихідним № 1433/2/1/6713 від 14.05.2026 (а.с.13-15).

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (далі також Порядок № 608).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо наявності у нього дискреційних повноважень та зазначає, що прийняття відповідного рішення належить до компетенції відповідача, який у межах наданих йому законом повноважень має право самостійно визначати доцільність, обґрунтованість і спосіб прийняття такого рішення з урахуванням установлених законодавством вимог та конкретних обставин справи.

При цьому суд враховує положення Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, яким визначено порядок призначення, проведення та оформлення результатів службових розслідувань у Збройних Силах України.

З огляду на положення Порядку № 608, суб`єкту, уповноваженому на призначення та проведення службового розслідування, надано відповідні повноваження щодо оцінки обставин, які стали підставою для його проведення, визначення необхідності здійснення відповідних перевірочних заходів, а також прийняття за результатами службового розслідування відповідного рішення. Водночас реалізація таких повноважень має здійснюватися в межах та у спосіб, визначених законодавством, із дотриманням вимог об`єктивності, всебічності та повноти з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.09.2023 у справі № 460/1061/21 дійшов висновку, що призначення службового розслідування у відповідній ситуації є правом, а не обов`язком особи, яка приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, та визнав наявність у Міністра оборони України відповідних дискреційних повноважень.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами дискреційних повноважень, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли він може вибирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вважає найбільш прийнятним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем у межах наданих йому повноважень було розглянуто скаргу позивача від 20.06.2026 та за результатами її розгляду надано відповідь. Факт розгляду скарги та надання відповідної відповіді підтверджується листом відповідача від 04.07.2026 за вих. № 1433/2/1/9533.

Таким чином, доводи позивача щодо неналежного розгляду його скарги або невжиття відповідачем відповідних заходів не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідачем було виконано покладений на нього обов`язок щодо розгляду звернення позивача та повідомлення останнього про результати такого розгляду. При цьому суд не встановив обставин, які б свідчили про протиправну бездіяльність відповідача або про невиконання ним обов`язків, передбачених законодавством.

За таких обставин суд вважає, що на момент розгляду справи відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у відповідній частині, оскільки оскаржувані дії відповідача фактично відсутні, а право позивача на отримання відповіді на подану ним скаргу було реалізовано шляхом надання відповіді листом від 04.07.2026. Відтак, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні

Керуючись статтями 72-74, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 26 серпня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА