Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №580/5908/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року справа № 580/5908/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Янківської В.П.,

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

03 червня 2026 року ОСОБА_1 подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ). В офіційному державному електронному застосунку «Резерв+» стало відомо, що внесено відомості про порушення правил військового обліку. З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суд про визнання протиправними дій відповідача по внесенню безпідставного запису про порушення правил військового обліку та зобов`язати виключити хибні дані щодо нього.

Відповідач у визначений термін відзиву не надав, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи через систему Електронний суд.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Позиція позивача.

Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Під час оновлення облікових даних позивач дізнався, що ним нібито було порушено правила військового обліку. Ця інформація відображена в електронному військово-обліковому документі « ІНФОРМАЦІЯ_6 +».

28 квітня 2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) із письмовою заявою щодо надання інформації стосовно підстав перебування у розшуку та вчинення відносно нього дій, пов`язаних із військовим обліком. За результатами розгляду зазначеного звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 надана відповідь, оформлену листом №12/4373 від 06 травня 2026 року, в якій зазначено, що під час перевірки облікових даних встановлено нібито неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки після зміни місця проживання для взяття на військовий облік у встановлений строк. У вказаному листі ІНФОРМАЦІЯ_2 послався на порушення позивачем вимог абзацу другого підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, та фактично дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, у листі зазначено, що 01.02.2026 року шляхом електронної інформаційної взаємодії було автоматично сформовано подання до органів Національної поліції щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому жодного рішення, постанови, протоколу про адміністративне правопорушення або іншого процесуального документа, яким би встановлювався факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, вручено не було. Таким чином, ОСОБА_1 не притягнутий до адміністративної відповідальності. Також позивачу не повідомлялося про проведення будь-якої перевірки, не надавалася можливість надати пояснення, заперечення чи документи, які мають значення для правильного встановлення фактичних обставин справи. Фактично відповідачем було сформовано висновок про наявність порушення правил військового обліку та ініційовано заходи примусового характеру без належного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Про наявність зазначених дій та правову позицію відповідача позивач дізнався лише після отримання листа ІНФОРМАЦІЯ_2 №12/4373 від 06.05.2026 року, що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки, згідно з Конституцією України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення, і відповідач зобов`язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень, передбачених законом.

Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП відносно ОСОБА_1 не складався, означає, що відомості до Реєстру внесені безпідставно. Той факт, що відповідач посилається на те, що громадянин ОСОБА_1 особисто не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік після зміни місця проживання, а саме протягом 7-денного строку, чим порушив вимоги абзацу 2 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджений Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р., -, не є відомостями, які вносяться до реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.

Позивач вважає, що належним способом захисту порушеного права є виключення незаконно внесених відомостей із державних реєстрів, у зв`язку з чим і звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

У статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Судом встановлено, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , була сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», далі - Реєстр, повістка з метою прибуття його до ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» оскільки не став на військовий облік за новою адресою проживання.

Всупереч частині 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ, позивач зобов`язаний був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення його облікових даних та визначення його призначення на особливий період –стати на військовий облік за новою адресою, але останній не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказану у повістці дату та час і не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

В зв`язку із неприбуттям позивача за повісткою та неповідомлення останнім про причини його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно положень Постанови Кабінету Міністрів від 30 грудня 2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», та Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII, в Реєстрі було сформовано подання Е4611700 до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області щодо доставлення позивача, до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, відповідач за таких обставин, правильно дійшов до висновку, що неявка позивача за викликом по повістці, свідчить про порушенням ним, вимог абзацу 2 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовослужбовців та резервістів, який затверджений постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, а тому в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру «Оберіг», «Резерв +») даних про порушення позивачем. правил військового обліку, суд зазначає таке.

Частиною восьмою ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» встановлено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Єдиний держаний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, окрім іншого зазначеного у вказаній статті належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Водночас, відповідно до ст. 8 Закону України «Про Єдиний держаний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"4) відомості про участь у бойових діях.

Згідно абз. 8 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

З огляду на вказане, внесення Органом ведення Реєстру даних до Єдиного держаного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення військовозобов`язаними правил військового обліку у тому числі інформацію, що слугувала підставою про подання до органів Національної поліції звернення надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, для здійснення адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відповідності до приписів п. 56, 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ від від 30 грудня 2022 р. № 1487, не суперечать та узгоджуються із приписами Закону України «Про Єдиний держаний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Крім того, приписами ч. 9 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що органи ведення Реєстру забезпечують внесення та актуалізацію його бази даних.

Програмне забезпечення Реєстру відносно порушення військовозобов`язаними правил військового обліку побудовано за принципом відображення у Реєстрі певних статусів, наприклад: якщо військовозобов`язаний порушив правила військового обліку і відносно такого військовозобов`язаного у Реєстрі шляхом електронної інформаційної взаємодії з Єдиною інформаційною системою МВС України було автоматично сформовано електронне подання до відповідного підрозділу Національної поліції про доставлення такого військовозобов`язаного до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП У відповідності до приписів Постанови КМУ від 30 грудня 2022 р. №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відносно такого військовозобов`язаного у Реєстрі відображається інформація стосовно порушення ним правил військового обліку зі статусом «активний», а після доставлення такого військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП відображається статус «неактивний». При цьому, дані про порушення таким військовозобов`язаним правил військового обліку у Реєстрі після складання протоколу і винесення відповідної постанови по справі про адміністративне правопорушення (притягнення до відповідальності та/або закриття справи про адміністративне правопорушення) не зникають і залишаються у Реєстрі, але вже у статусі «неактивний».

Реєстром не передбачено функціоналу безпосереднього «виключення» внесених даних про порушення військовозобов`язаними правил військового обліку.

Разом з тим, наявність в Реєстрі інформації про неявку позивача за повісткою не є видом чи формою адміністративної відповідальності, тому закінчення строків притягнення до відповідальності не свідчить про необхідність виключення з Реєстру відомостей про неприбуття особи за повісткою до ТЦК, що є службовими даними, які підлягають внесенню до Реєстру.

Військовий облік є безперервним процесом, який вимагає актуальної інформації про військовозобов`язаних для забезпечення мобілізаційної готовності. Факт неявки за повісткою, навіть якщо за нього не може бути накладено адміністративне стягнення, залишається невиконаним зобов`язанням, яке безпосередньо впливає на точність та повноту даних у Реєстрі. Збереження інформації про порушення правил військового обліку в Реєстрі (навіть якщо строки адміністративної відповідальності закінчилися) є важливим для цілей актуалізації даних та моніторингу виконання військового обов`язку.

Вимога щодо самостійного прибуття особи для скасування позначки спрямована на забезпечення виконання позивачем його обов`язку з`явитися до ТЦК для оновлення своїх даних та з`ясування обставин його військово-облікового статусу, а не на накладення штрафу. Це механізм забезпечення належного військового обліку, який відрізняється від карального заходу. Неможливість накласти штраф не означає, що держава повинна втратити критично важливу інформацію про неявку або можливість забезпечити виконання особою її безперервного обов`язку з`явитися та оновити свої записи.

Реєстр є базою даних, яка відображає статус особи щодо виконання нею військового обов`язку. Факт неявки за повісткою є об`єктивною обставиною, що вказує на порушення правил військового обліку, незалежно від того, чи буде за це накладено адміністративне стягнення. Внесення такої інформації до Реєстру є необхідним для належного військового обліку та відображає факт недотримання зобов`язання, що вимагає подальших дій для забезпечення мобілізаційної готовності.

Внесення інформації про неявку до Реєстру є необхідним для відображення актуального статусу військовозобов`язаного та забезпечення достовірності даних для цілей мобілізації. Звернення до поліції є законним механізмом забезпечення явки особи для виконання її обов`язків з військового обліку, а не виключно для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Наявність в ЄДРПВР інформація про неприбуття позивача за повісткою, жодним чином не порушує його права, лише свідчить про невиконання ним конституційного військового обов`язку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою та такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини в період воєнного стану у державі, та/або фактичним обставинам справи.

Суд наголошує, що доводи позивача про те, що вказана в Реєстрі інформація про порушення позивачем правил військового обліку не відповідає дійсності та є неправомірною, не обґрунтована та не врахована судом, оскільки відсутні належні, достовірні та допустимі докази протилежного. Також, відсутні належні, достовірні та допустимі докази звернення позивача до відповідача щодо внесення актуальних відомостей до вказаного вище Реєстру, у т.ч. виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку та відмови відповідача у цьому.

Окремо суд звертає увагу, що позивачем під час дії воєнного стану у державі, не виконано конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а саме – не з`явився згідно з повісткою на виклик до ТЦК та не надав всі необхідні документи відповідачу для вчинення ним заходів внесення достовірних даних щодо позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Враховуючи викладене та відсутність доказів поважності неявки позивача за повісткою, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак відсутні підстави для їх задоволення.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА