Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №580/6062/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року справа № 580/6062/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Янківської В.П.,

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства “Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради” в особі військово-лікарської комісії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

08 червня 2026 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» в особі військово-лікарської комісії, в якому просить:

1) визнати протиправною та скасувати постанову Госпітальної військово-лікарської комісії КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», яка оформлена Довідкою ВЛК №2025-1120-1123-2842-7 від 20.11.2025 року, в частині встановлення причинного зв`язку захворювання у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби»;

2) зобов`язати Госпітальну військово-лікарську комісію КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» повторно розглянути медичні та військово-облікові документи ОСОБА_1 та прийняти постанову, якою встановити причинний зв`язок захворювань (ускладнень перенесеного ішемічного інсульту від 26.07.2025 р. та гіпертонічної хвороби ІІІ стадії) у формулюванні: «Захворювання (поранення, контузія, травма), ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини».

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час проходження військової служби тримав тяжку вибухову травму та акубаротравму. Натомість ВЛК за результатами цього огляду прийняла рішення лише про «потребу у звільненні від виконання службових обов`язків на 30 календарних днів», повністю проігнорувавши вимоги Положення №402 щодо визначення ступеня придатності до військової служби в цілому, зважаючи на наявність хвороб, які підпадають під пункти «а» (із значними порушеннями функцій, що безумовно передбачає непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку).

Відповідач надав відзив, в якому заперечує позовні вимоги та зауважує про правомірність своїх дій в умовах воєнного стану у державі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 (позивач), перебував на військовій службі у Збройних Силах України за мобілізацією з 24 лютого 2022 року. Призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Військову службу проходив у різних підрозділах, зокрема у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого телефоніста/старшого стрільця, а з 09.06.2025 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (старший солдат, підсобний робітник).

Під час безпосередньої участі у бойових діях, захисту Батьківщини та виконання бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_3 , 12 червня 2022 року в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок ворожого обстрілу отримав тяжку вибухову травму та акубаротравму. Обставини отримання травми належним чином підтверджені Довідкою про обставини травми №1135, виданою командиром в/ч НОМЕР_1 від 20.04.2023.

За наслідками отриманих поранень та хронічних захворювань, пов`язаних із проходженням військової служби, мій стан здоров`я суттєво та прогресуюче погіршився, що підтверджується послідовними медичними документами та висновками ВЛК:

Довідка гарнізонної ВЛК в/ч НОМЕР_4 №2493 від 21.07.2023, згідно з якою було встановлено діагноз: наслідки перенесеної вибухової травми (12.06.2022), акубаротравма вух із хронічною правобічною та лівобічною приглухуватістю зі стійким зниженням слуху; наслідки оперативного втручання (артроскопії) на правому колінному суглобі. На підставі статей 23б, 39б, 64б, 40в, 41в, 53в, 67в, 78в графи ІІ Розкладу хвороб мене було визнано обмежено придатним до військової служби.

Довідка гарнізонної ВЛК 1121 поліклініки №1657/1 (та №1657/2) від 02.09.2024, яка підтвердила прогресування захворювань, включаючи лівобічний та післятравматичний правобічний гонартроз ІІ ступеня з помірним порушенням функцій кінцівок, гіпертонічну хворобу ІІ стадії (ризик 2), церебральний атеросклероз та дисциркуляторну енцефалопатію І стадії.

Позивача визнано придатним до служби лише в частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах тощо.

Критичне погіршення стану здоров`я відбулося 26 липня 2025 року, коли позивач переніс гострий мозковий ішемічний інсульт у правому каротидному басейні (діагноз підтверджено даними КТ головного мозку від 28.07.2025.).

20 листопада 2025 року Госпітальною ВЛК КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» було проведено медичний огляд та видано Довідку ВЛК №2025-1120-1123-2842-7 від 20.11.2025 р..

У цій довідці зазначено: «… Зв`язок захворювання визначено як: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». Медичний огляд проведено на підставі статей 39а та 41а графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом МО України №402).

Проте, за результатами цього огляду ВЛК прийняла рішення лише про «потребу у звільненні від виконання службових обов`язків на 30 календарних днів», повністю проігнорувавши вимоги Положення №402 щодо визначення ступеня придатності до військової служби в цілому, зважаючи на наявність хвороб, які підпадають під пункти «а» (із значними порушеннями функцій, що безумовно передбачає непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку).

Позивач категорично не погоджується із зазначеним формулюванням причинного зв`язку, вважає його безпідставним, протиправним та таким, що винесене без належного дослідження медичної документації та анамнезу, що призвело до порушення його прав на належне соціальне та правове забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Насамперед, слід зауважити на тому, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК під час застосування ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

У іншій постанові від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18 Верховний Суд наголосив, що «суд не має компетенції оцінювати медичний діагноз з точки зору того, чи правильно надали лікарі оцінку стану здоров`я військовозобов`язаному відповідно до положення розкладу хвороб, який визначає ступінь придатності до військової служби»; «встановлення придатності чи непридатності за станом здоров`я віднесено виключно до повноважень військово-лікарських комісій, які й проводять відповідну експертизу, тому суд не може перебирати на себе повноваження лікарів ВЛК».

У постанові від 29.06.2023 у справі № 400/4967/22 Верховний Суд дійшов висновку, що суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Суд не може оцінювати стан здоров`я людини, оскільки це повноваження самої ВЛК.

Відповідно до ст.70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2801-XII, від 19.11.1992 - військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України «Про національну безпеку України». Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військовомедичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Згідно із положеннями підпункту 2.5.1 пункту 2.5 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

За рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК, організованих при військових частинах, які дислокуються на території регіону, незалежно від підпорядкування (п. 2.4.3.).

Відповідно до п.2.4.5 Розділу І Положення №402, ВЛК регіону має право, зокрема:

- оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

- приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК;

- приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10 розділу І Положення № 402).

За змістом п.п. 3.3 глави 3 розділу ІІ Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я. Відповідно до п.п. 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК. Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

Положення №402, не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК в судовому порядку. У той же час, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК особа має право звернутись до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК. ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Натомість, оскарженими у судовому порядку можуть бути постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.

Суд наголошує, що спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди позивача із висновком –ДОВІДКОЮ ВЛК ВІД 20.11.2025, яка прийняла рішення лише про «потребу у звільненні від виконання службових обов`язків на 30 календарних днів», щодо визначення ступеня придатності до військової служби в цілому, зважаючи на наявність хвороб, які підпадають під пункти «а» (із значними порушеннями функцій, що безумовно передбачає непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку). причинного зв`язку, тобто не пов`язаність захворювання позивача із проходженням військової служби.

Враховуючи практику Верховного Суду суд нагадує, що під час розгляду по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ЦВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ЦВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо перевірки причинного зв`язку захворювання позивача із проходженням військової служби є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.

Суд під час розгляду справи не встановив порушення відповідачем процедури прийняття ним рішення щодо позивача та обставин, які б вказували на вчинення відповідачем порушення його прав, свобод та інтересів.

З огляду на зазначене, суд висновує, що у цій справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку, оформлену Довідкою ВЛК щодо причинного зв`язку захворювання позивача із проходженням військової служби, оскільки це є дискреційним повноваженням ВЛК.

Вирішення питань щодо причинного зв`язку захворювання позивача із проходженням військової служби є дискреційним повноваженням ВЛК та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» в особі військово-лікарської комісії.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА