Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №333/4924/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4924/26

Провадження №2/333/4315/25

РІШЕННЯ

Іменем України

26 серпня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Варнавської Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

представника позивача – адвоката Мельникова В.Є.,

представника відповідачки – адвоката Трачук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05.05.2026 року звернувся із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що 03.11.2025 року наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя стягнуто з нього на користь відповідачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку). Зазначає, що він офіційно не працює, з 2018 року відносини з відповідачкою не підтримує. Має ще одну дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також на його утриманні перебуває повнолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має інвалідність третьої групи з дитинства та потребує лікування. Просить суд зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/8 частини доходу.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, а також відповідно до ст.274 ЦПК України вирішила розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.06.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви в повному обсязі, послався на обставини та вимоги закону, які регулюють питання про зменшення розміру аліментів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо позову в повному обсязі, зазначала, що позивач не виконує рішення суду, аліменти на ОСОБА_3 не сплачує. Зазначає, що позивач не надав доказів на підтвердження свого матеріального становища та утримання інших дітей.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судовим наказом Комунарського районного суду м.Запоріжжя у справі №333/9725/25 було задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу судового наказу та стягнуті аліменти ОСОБА_1 на її користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця.

Позивач ОСОБА_1 уклав шлюб 26.12.2020 року з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Позивач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .

Суд врахував обставини життя позивача, встановлені під час розгляду справи та підтверджені матеріалами позову і долученими доказами. Зокрема, судом встановлено, що до судового наказу про стягнення аліментів у позивача відбулися істотні зміни сімейного стану: він уклав новий шлюб, в нього народилася малолітня дитина.

Також позивач посилається на те, що на його утриманні знаходиться повнолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, на підтвердження родинних відносин свідоцтва про її народження не надав.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, їі фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 727/1599/22, від 10.10.2023 у справі № 682/2454/22, від 27.11.2024 у справі № 613/1404/23.

Суд також враховує усталену практику Верховного Суду при вирішенні спорів даної категорії та виходить з правових висновків, неодноразово викладених у рішеннях суду касаційної інстанції, відповідно до яких сам по собі факт створення платником аліментів нової сім`ї та народження у нього іншої дитини не є безумовною та самодостатньою підставою для зменшення раніше встановленого розміру аліментів.

Верховний Суд послідовно зазначає, що вирішальне значення для зміни розміру аліментів має доведене істотне погіршення матеріального або сімейного стану платника аліментів, стану його здоров`я чи настання інших об`єктивних життєвих обставин, які унеможливлюють виконання аліментного обов`язку у раніше визначеному розмірі. За відсутності таких об`єктивних даних створення нової сім`ї та народження дитини розцінюється як реалізація особою свого права на сімейне життя і саме по собі не має преюдиційного значення для суду під час вирішення питання про зменшення аліментів.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що обов`язок утримання дітей від попереднього шлюбу є рівним за своєю правовою природою з обов`язком утримання дітей, народжених у новому шлюбі, а тому баланс інтересів усіх дітей має забезпечуватися з урахуванням реальних, доведених та об`єктивних можливостей платника аліментів, а не лише факту зміни його сімейного статусу.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на зміну свого сімейного та матеріального стану. Однак за результатами дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини самі по собі не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України, для зменшення раніше встановленого розміру аліментів.

Судом не встановлено та позивачем не доведено істотного погіршення його матеріального стану, зменшення розміру доходів або виникнення інших об`єктивних життєвих обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів у розмірі, визначеному судовим наказом від 03.11.2025 року.

Позивач посилається на те, що не працює, проте не наводить поважних причин щодо неможливості працевлаштування, не надає доказів того, що матеріально утримує повнолітню доньку та доказів того, що вона потребує матеріальної допомоги на лікування і не має іншого доходу.

Суд також бере до уваги, що поточний розмір аліментів відповідає вимогам статей 182, 183 Сімейного кодексу України, не перевищує граничних розмірів, установлених законом, та забезпечує належний рівень матеріального утримання дитини з урахуванням його віку, стану здоров`я, умов проживання та фактичних витрат, які несе відповідач як особа, з якою постійно проживає дитина.

Оцінивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність передбачених законом підстав, які б свідчили про істотну зміну обставин, що впливають на можливість сплати аліментів у раніше встановленому розмірі, а тому вимоги про зменшення розміру аліментів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12-18,76, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ПозовОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26.08.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська