Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №331/6592/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

24 серпня 2026 рокуСправа № 331/6592/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Татуковій А.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1

до: третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про:скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

10.08.2026 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просить суд:

- визнати поважними причини та поновити процесуальний строк для звернення до суду із адміністративним позовом та відкрити провадження у справі;

- визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 від 12.01.2026 №2893 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП;

- провадження у справі про адміністративне правопорушення, за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити.

Ухвалою суду від 12.08.2026, було відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд справи та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, а також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

04.08.2026 із мобільного застосунку «ДІЯ» ОСОБА_1 дізнався про наявність відкритого відносно нього виконавчого провадження № 81624358 від 03.08.2026 на підставі постанови № 2893 від 12.01.2026, винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у подвійному розмірі – 34000 грн, а загалом (з урахуванням витрат, пов`язаних з виконавчим провадженням) – у сумі 37768,75 грн.

Щодо підстав притягнення позивача до відповідальності зазначено, що ОСОБА_1 визнаний ВЛК від 03.12.2019 придатним, порушуючи вимоги абзаців ч. 1, абз. 7, 8 п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2-6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підп. 2, 4 п. 1 Додатка 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, п. 21, 22, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», будучи зобов`язаним з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, затверджень Верховною Радою України, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, відповідно до вимог пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову служ під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», станом до 29.12.2025 протягом останнього року, не пройшов військово-лікарську комісію та не уточнив свої персональні дані у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Позивач вважає, що він не був зобов`язаний був проходити ВЛК, оскільки він своєчасно оновив дані, ніколи не перебував у розшуку та мав статус в реєстрі Оберіг «Заброньований» до 12.12.2026, як працівник підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити його вимоги.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що позивач в останнє проходив медичний огляд у грудні 2019 року, водночас згідно з п.п. 22 та 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 строк дії довідки військово-лікарської комісії в умовах воєнного стану становить один рік, відтак позивач мав обов`язок пройти повторний огляд.

До відзиву відповідачем додано копію матеріалів справи № 2893 про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

У відзиві відповідач просив розглянути справу за його відсутності.

21.08.2026 позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності

Учасники справи, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 24.08.2026 не прибули, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх учасників справи, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

12.01.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 було винесено постанову № 2893 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

В оскаржуваній постанові зазначено: «Під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_3 , визнаний ВЛК від 03.12.2019 року придатним, порушуючи вимоги абзаців 2, 4 частини 1, абзаців 7, 8 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпунктів 2, 4 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, пунктів 21, 22, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» будучи зобов`язаним з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, відповідно до вимог пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Питання проведення призову громадян протягом на військову службу під час мобілізації, станом до 29 грудня 2025 року, останнього року, не пройшов військово-лікарську комісію та не уточнив свої персональні дані у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні в умовах особливого періоду, то громадянин ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Згідно з протоколом № 2893 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 29.12.2025 суть вчиненого позивачем правопорушення полягає у такому: «під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_3 порушуючи вимоги абзаців 2, 4 частини 1, абзаців 7, 8 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпунктів 2, 4 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, пунктів 21, 22, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий затвердження затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період», не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової протягом останнього року».

З наведеного вбачається, що в оскаржуваній постанові та в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дати вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, чи дати його виявлення. До того ж, оскаржувана постанова не містить посилання на протокол про адміністративне правопорушення від 29.12.2025 № 2893, а також на будь-які інші докази підтвердження вини особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також у наданих суду відповідачем матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП відсутні відомості про направлення позивачу копії постанови, що оскаржується.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною третьою статті 79 КАС України визначено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. 4 ст. 79 КАС України).

Диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів. Відповідний правовий висновок було зроблено Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 по справі № 161/5372/17 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 88986779).

Лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Відповідний правовий висновок було зроблено Верховним Судом у постанові від 05.08.2019 по справі № 712/12830/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 83442642).

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивач станом на 29.12.2025 не пройшов військово-лікарську комісію протягом останнього року. Водночас формулювання, наведене відповідачем у постанові, а саме «протягом останнього року» стосується періоду за 2024 рік. Тобто, зважаючи на відсутність дати вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, чи дати його виявлення, у суду відсутня можливість перевірити дотримання відповідачем строків накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Зокрема, відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

За відсутності в оскаржуваній постанові будь-якої іншої точної дати, інкриміноване позивачу адміністративне правопорушення вважається вчиненим у 2024 році. Враховуючи, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем у 2026 році, передбачений ч. 9 ст. 38 КУпАП строк в один рік з дня вчинення адміністративного правопорушення, на момент розгляду справи минув.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2018 по справі № 308/8763/15-а (реєстраційний номер у ЄДРСР 75285478), та зазначає таке.

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд позбавлений можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

З огляду на викладене, враховуючи закінчення на момент прийняття оскаржуваної постанови передбачених частиною дев`ятою статті 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення, а також відсутність у постанові посилання на точну дату виявлення правопорушення чи його вчинення, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію від 10.08.2026 №1ZZY-7SU3-96ZE, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 665,60 грн. та квитанцію від 10.08.2026 №49BE-FRML-1M8E, якою підтверджується сплата судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 665,60 грн., отже сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 665,60 + 665,60 = 1331,20 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 241 – 246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову № 2893 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 12 січня 2026 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього штраф в розмірі 17000,00 грн.

3. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков