Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №304/962/25 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/962/25 Провадження № 1-кп/304/134/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025071130000014 від 14 січня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Толочин, Вітебської області, яка фактично проживає за адресою:АДРЕСА_1 , громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, тимчасово непрацюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , близько 13 години 20 хвилин 13 січня 2025 року, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово було продовжено, востаннє 07 листопада 2024 року Указом Президента України № 3564-ІХ «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року станом на 90 діб, перебуваючи в магазині «Амбар», що за адресою: с. Порошково, вул. Центральна, № 67, в якому проходячи повз неї потерпіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , випустила з рук гаманець, який впав біля ніг ОСОБА_4 , під час чого в останньої раптово виник протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме, належного потерпілій ОСОБА_6 гаманця вартістю 417 гривень та грошових коштів у сумі 4 900 гривень, які знаходилися в середині гаманця, після чого ОСОБА_4 залишила вказане місце події та мала можливість надалі розпоряджатися викраденим гаманцем і грошовими коштами, та які вона в подальшому витратила на особисті потреби, чим спричинила потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 5 317 (п`ять тисяч триста сімнадцять) гривень.

Тим самим ОСОБА_4 скоїла правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив суд визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, при цьому просив на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Захисник обвинуваченої просив суд призначити покарання із застосуванням статті 75 КК України.

Потерпіла ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні повідомила, що заподіяна кримінальним правопорушенням шкода відшкодована їй у повному обсязі, будь-яких претензій до обвинуваченої вона не має, та просила подальший судовий розгляд кримінального провадження проводити без її участі.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю. Пояснила, що 13 січня 2025 року, перебуваючи в магазині «Амбар», побачила гаманець. Усвідомлюючи, що гаманець їй не належить, вона його підняла, однак потерпілій не повернула, про знахідку працівникам магазину не повідомила та забрала гаманець із собою. Підтвердила, що в гаманці знаходилися грошові кошти в сумі 4 900 гривень, які вона надалі витратила на придбання продуктів, оскільки наступного дня мала святкувати свій день народження. Вартість гаманця, суму грошових коштів та загальний розмір заподіяної потерпілій шкоди не оспорювала. У вчиненому щиро розкаялася, зазначила, що повністю відшкодувала потерпілій заподіяну шкоду, та просила призначити їй покарання без реального позбавлення волі.

Надані обвинуваченою показання є послідовними, відповідають фактичним обставинам пред`явленого обвинувачення, які вона визнала в повному обсязі та які не оспорювалися іншими учасниками судового провадження. Зміст її показань свідчить, що вона правильно розуміє суть обвинувачення, зокрема характер своїх дій, належність майна потерпілій, розмір заподіяної шкоди та спосіб розпорядження викраденими коштами.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, роз`яснено учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом, та вважає, що дії обвинуваченої правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, є тяжким злочином.

Суд враховує дані про особу винної: ОСОБА_4 за місцем проживання охарактеризована з позитивної сторони, громадський порядок не порушувала, до адміністративної відповідальності не притягалась, скарги та заяви на її поведінку не надходили, має вищу освіту, на диспансерному обліку в лікарів-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, кримінальне правопорушення вчинила вперше.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Крім того, суд враховує, що в день судового розгляду обвинувачена добровільно перерахувала 3 000,00 грн на потреби Збройних Сил України, що підтверджується відповідною квитанцією, долученою до матеріалів кримінального провадження. Зазначену обставину суд враховує при призначенні покарання як таку, що характеризує ставлення обвинуваченої до вчиненого та її поведінку під час судового розгляду.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Оскільки судом встановлено щире каяття обвинуваченої, добровільне повне відшкодування заподіяної шкоди, повне визнання нею своєї вини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, покарання призначається з урахуванням положень ст. 69-1 КК України.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд враховує, що покарання як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За сукупності наведених обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, обираючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 ,суд враховує характер та тяжкість вчиненого нею правопорушення, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення, форму вини, обстановку вчинення правопорушення, особу обвинуваченої, а також позицію прокурора та обвинуваченої, які просили призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України,а також позицію потерпілої, яка підтвердила повне відшкодування шкоди та відсутність претензій, суд вважає за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, за якою кваліфіковано її дії,оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для її виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, суд ураховує, що вона раніше не судима, вперше вчинила кримінальне правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання, повністю визнала свою вину, щиро розкаялася та добровільно в повному обсязі відшкодувала заподіяну шкоду. Суд також ураховує, що кримінальне правопорушення є ненасильницьким, вчинене з раптово виниклим умислом, а потерпіла не має до обвинуваченої будь-яких претензій. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Сукупність наведених обставин, дані про особу обвинуваченої та її посткримінальна поведінка дають суду підстави для висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою протягом іспитового строку. Тому суд вважає за можливе застосувати до неї ст. 75 КК України та звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати необхідно вирішити в порядку ч. 2 ст. 124 КПК України.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.

Строк застосування запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченої ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання, закінчився 29 квітня 2025 року. Підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.

Речовий доказ, а саме гаманець, який знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області - повернути потерпілій.

Процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи від 17 січня 2025 року № СЕ-19/107-25/559-ТВ в розмірі 1 989 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 75 копійок стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуюча: ОСОБА_1