Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №520/14080/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 р. № 520/14080/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення з 01.12.2025 виплати пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з виплатою допущеної заборгованості починаючи з 01.12.2025.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 30.07.2026 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ 13486010) у якості другого відповідача до участі в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком з 2002 року, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримувала пенсію на картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».

Зареєстрованим місцем проживання позивача є селище Ківшарівка Куп`янського району Харківської області.

В адміністративному позові позивач посилається на те, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, бойовими діями та тимчасовою окупацією території Куп`янського району вона разом із чоловіком виїхала до Федеративної Республіки Німеччина, де проживає на підставі відповідних документів та має зареєстроване місце проживання.

З матеріалів справи встановлено, що в електронній пенсійній справі позивача наявна інформація від 06.11.2025 щодо отримання нею пенсії від іншої держави, зокрема від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

На підставі зазначеної інформації Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.12.2025 призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 .

Позивач стверджує, що будь-якої пенсії або інших пенсійних виплат від органів Російської Федерації чи будь-якої іншої держави вона ніколи не отримувала та на обліку в органах пенсійного забезпечення інших держав не перебувала.

За поясненнями позивача, під час проходження 06.11.2025 ідентифікації та заповнення анкети на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України вона помилково зазначила про отримання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, оскільки не зрозуміла змісту відповідного запитання та значення використаної в ньому абревіатури «ПЗРФ».

Після припинення виплати пенсії позивач зверталася до органів Пенсійного фонду України, зокрема через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, повідомляючи про помилковість указаної інформації та наголошуючи, що пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації вона не отримує і ніколи не отримувала.

18.01.2026 позивач звернулася із заявою про проходження фізичної ідентифікації в режимі відеоконференцзв`язку.

За результатами проведеного 16.02.2026 відеоконференцзв`язку та опрацювання поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про встановлення особи №1294219 від 19.02.2026, яким особу ОСОБА_1 встановлено. Під час відеоконференцзв`язку на запитання щодо отримання пенсії в іншій державі, зокрема від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, позивач відповіла «Ні».

Відповідно до відомостей електронної пенсійної справи з 19.02.2026 у ній міститься інформація про неотримання позивачем пенсії від інших держав, зокрема від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

19.02.2026 ОСОБА_1 засобами вебпорталу Пенсійного фонду України подала заяву №853 про поновлення виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вказану заяву передано для опрацювання Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області.

З протоколу-розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 27.02.2026 вбачається, що органом Пенсійного фонду України проведено розрахунок пенсії позивача починаючи з 01.01.2026. У зазначеному протоколі також відображено ознаку: «Не отримує пенсію від органів ПЗРФ — з 19.02.2026 по довічно».

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 23.03.2026 №963380133256 про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за заявою від 19.02.2026 №853.

У вказаному рішенні зазначено, що до заяви позивачем додано рішення про встановлення особи. Водночас пенсійний орган послався на те, що особи, які у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця, повинні подати копії документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію місця тимчасового проживання за кордоном із перекладом, оригінал документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, із перекладом, а також копію паспорта громадянина України. З огляду на перебування позивача за кордоном Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області дійшло висновку про необхідність подання нею документів відповідно до Порядку №22-1 та відмовило в поновленні виплати пенсії.

Листом від 29.04.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача, що виплату її пенсії з 01.12.2025 призупинено у зв`язку з наявною в електронній пенсійній справі інформацією від 06.11.2025 про отримання пенсії від іншої держави. Одночасно пенсійний орган підтвердив проходження позивачем фізичної ідентифікації 19.02.2026 та наявність з цієї дати в електронній пенсійній справі інформації про неотримання нею пенсії від інших держав.

Не погоджуючись із припиненням виплати пенсії з 01.12.2025 та вважаючи, що помилково зазначена під час ідентифікації інформація не свідчить про фактичне отримання нею пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Позивач наполягає, що передбачені статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підстави для припинення виплати пенсії були відсутні, а проходження повторної фізичної ідентифікації, під час якої вона повідомила про неотримання пенсії від Російської Федерації, підтверджує відсутність обставин, які перешкоджають поновленню пенсійних виплат. У зв`язку із цим позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов`язати його поновити виплату пенсії з 01.12.2025 із виплатою заборгованості за минулий період.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон №1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія — щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого ним пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 47 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави припинення та порядок поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії припиняється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України або за рішенням суду у випадках, установлених цією нормою та іншими законами.

Згідно із частиною другою статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом десяти днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.

Отже, поновленню виплати раніше призначеної пенсії має передувати з`ясування територіальним органом Пенсійного фонду України всіх обставин, які стали підставою для припинення виплати, перевірка поданих особою документів та прийняття відповідного мотивованого рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території (далі — Порядок №299).

Згідно з пунктом 6 Порядку №299 одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, виплата пенсії здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.

Фізична ідентифікація одержувачів як процедура встановлення ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної особи, здійснюється органами Пенсійного фонду України або установою уповноваженого банку, в якій особа отримує пенсію.

До фізичної ідентифікації, серед іншого, прирівнюється ідентифікація особи за допомогою відеоконференцзв`язку, проведеного територіальним органом Пенсійного фонду України, під час сеансу якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Пунктом 10 Порядку №299 визначено, що особам, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду України у встановленій формі заяви про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Порядок звернення за поновленням виплати пенсії та оформлення результатів розгляду відповідної заяви визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі — Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

У період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця, можуть надсилатися поштою.

Пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 установлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, які містяться в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Положення пунктів 2.9 і 2.23 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачають подання особами, які тимчасово проживають за кордоном, документів, що посвідчують особу, документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, а також документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію місця тимчасового проживання чи перебування за кордоном з перекладом та відповідним засвідченням.

Водночас наведені положення повинні застосовуватися системно з пунктом 2.8 Порядку №22-1 та частиною другою статті 49 Закону №1058-IV, тобто з урахуванням документів і відомостей, які вже містяться в електронній пенсійній справі, результатів проведеної органом Пенсійного фонду України фізичної ідентифікації та обов`язку пенсійного органу повно і всебічно з`ясувати обставини, від яких залежить поновлення виплати пенсії.

Судом встановлено, що 19.02.2026 позивач подала через вебпортал Пенсійного фонду України заяву №853 про поновлення виплати пенсії. Заява була прийнята, зареєстрована та передана за принципом екстериторіальності для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було органом, уповноваженим прийняти рішення за результатами розгляду заяви позивача від 19.02.2026.

На момент розгляду зазначеної заяви в електронній пенсійній справі позивача вже містилося рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення особи №1294219 від 19.02.2026, прийняте за результатами проведеного 16.02.2026 відеоконференцзв`язку.

Зі змісту цього рішення вбачається, що особу ОСОБА_1 встановлено, а на запитання про отримання пенсії в іншій державі, зокрема від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, вона відповіла «Ні».

Крім того, в електронній пенсійній справі позивача з 19.02.2026 містилася інформація про неотримання нею пенсії від інших держав, що підтверджено також листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.04.2026.

У протоколі-розпорядженні від 27.02.2026 органом Пенсійного фонду України безпосередньо зазначено ознаку: «Не отримує пенсію від органів ПЗРФ — з 19.02.2026 по довічно», а також здійснено розрахунок пенсії позивача.

Проте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.03.2026 №963380133256 не містить оцінки зазначених обставин і документів.

В оскаржуваному рішенні лише констатовано перебування позивача за кордоном та наведено загальний перелік документів, які відповідно до Порядку №22-1 подаються особами, що тимчасово проживають за межами України.

При цьому відповідачем не зазначено, яких саме документів бракувало для вирішення заяви ОСОБА_1 , чи містилися відповідні документи або відомості в її електронній пенсійній справі, які з поданих або наявних документів не відповідали вимогам Порядку №22-1 та в чому саме полягала така невідповідність.

Відповідач в оскаржуваному рішенні також не обгрунтував, чому проведена в режимі відеоконференцзв`язку фізична ідентифікація та прийняте за її результатами рішення про встановлення особи не можуть бути враховані під час вирішення питання про поновлення виплати пенсії та не зазначено, чому не враховано повідомлення позивача про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, а також, чи поширюються на позивача з огляду на її фактичне проживання у Федеративній Республіці Німеччина та зареєстроване місце проживання в селищі Ківшарівка положення пункту 10 Порядку №299.

Відповідачем не зазначено, з якої конкретної правової та фактичної підстави відсутність певних документів унеможливлювала поновлення виплати раніше призначеної пенсії позивача.

Рішення від 23.03.2026 №963380133256 також не містить відомостей про те, що позивачу до прийняття остаточного рішення було запропоновано подати конкретно визначені додаткові документи або усунути виявлені недоліки заяви.

Суд звертає увагу на те, що наведення в рішенні загального переліку документів, передбаченого Порядком №22-1, без установлення того, яких саме документів не подано заявником, та без оцінки вже наявних у пенсійній справі відомостей не може вважатися повним і об`єктивним розглядом заяви про поновлення виплати пенсії.

Посилання відповідача на те, що до заяви долучено лише рішення про встановлення особи, також не звільняло його від обов`язку дослідити електронну пенсійну справу позивача, оскільки відповідно до пункту 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії здійснюється, зокрема, за документами, які вже містяться в пенсійній справі.

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після поновлення виплати раніше призначеної пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання чи фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, прийняття рішення за заявою позивача належало до повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, визначеного за принципом екстериторіальності, тоді як здійснення виплати пенсії після прийняття відповідного рішення належить до повноважень органу Пенсійного фонду України, в якому позивач перебуває на обліку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з пунктами 3, 5, 6, 8 та 9 частини другої статті 2 КАС України суд перевіряє, чи прийняте рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Критерій обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагає від такого суб`єкта врахувати як обставини, на які він посилається на підтвердження своєї позиції, так і обставини, які можуть свідчити на користь особи. Несприятливе для особи рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, загальних формулюваннях або формальному констатуванні неповноти документів без зазначення конкретних недоліків та без оцінки всіх матеріалів, що були доступні органу влади.

Зазначений підхід відповідає принципу належного урядування, відповідно до якого державні органи повинні діяти послідовно, своєчасно, прозоро та в належний спосіб, особливо коли їхні рішення впливають на реалізацію особою права на соціальне забезпечення.

У постанові від 29.01.2025 у справі №580/460/24 Верховний Суд наголосив, що неповнота поданих особою документів не повинна мати наслідком автоматичну відмову без виконання пенсійним органом обов`язку повно з`ясувати обставини, повідомити заявника про конкретні недоліки та надати можливість подати необхідні документи.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що під час прийняття рішення від 23.03.2026 №963380133256 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не досліджено всіх документів і відомостей електронної пенсійної справи позивача, не надано оцінки результатам проведеної фізичної ідентифікації, не враховано повідомлення про неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, не встановлено конкретного переліку відсутніх документів та не обґрунтовано, чому наявні відомості є недостатніми для поновлення виплати пенсії.

Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.03.2026 №963380133256 не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, установленим частиною другою статті 2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас позивач не заявила окремої позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.03.2026 №963380133256.

За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Водночас суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спірне рішення безпосередньо прийнято за заявою позивача від 19.02.2026 про поновлення виплати пенсії та створює юридичну перешкоду для поновлення такої виплати. Без скасування цього індивідуального акта порушене право позивача не може бути ефективно захищене, а зобов`язання іншого територіального органу Пенсійного фонду України здійснити виплату суперечить чинному рішенню про відмову в її поновленні.

ГУ ПФУ в Донецькій області залучено до участі у справі як другого відповідача ухвалою суду від 30.07.2026.

При цьому, скасування рішення від 23.03.2026 №963380133256 стосується того самого матеріального права позивача, тих самих обставин і тієї самої заяви про поновлення виплати пенсії, які становлять предмет судового розгляду.

За таких обставин суд вважає за необхідне на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі заявлених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.03.2026 №963380133256.

Вирішуючи питання щодо належного способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача — суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що у даній справі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснило повної перевірки поданих позивачем документів та відомостей її електронної пенсійної справи, не встановило вичерпного переліку документів, необхідних для вирішення заяви, та не надало оцінки всім юридично значущим обставинам.

Унаслідок неповного розгляду заяви суд не має можливості підмінити пенсійний орган і вперше замість нього встановити наявність усіх передбачених законодавством умов для поновлення виплати пенсії, перевірити відповідність усіх документів вимогам Порядку №22-1, визначити належний період поновлення та обчислити суму пенсійної заборгованості.

Отже, вимога про безпосереднє зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити виплату пенсії з 01.12.2025 із виплатою заборгованості є передчасною, оскільки питання про наявність усіх умов для поновлення виплати, дату такого поновлення та розмір належних до виплати сум має бути належним чином вирішене компетентним територіальним органом Пенсійного фонду України за результатами повного розгляду заяви від 19.02.2026.

Належним та ефективним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2026 №853 про поновлення виплати пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти за результатами такого розгляду обґрунтоване рішення.

Під час повторного розгляду заяви відповідач повинен дослідити всі документи та відомості, наявні в електронній пенсійній справі позивача, врахувати рішення про встановлення особи №1294219 від 19.02.2026 та результати фізичної ідентифікації, проведеної 16.02.2026 у режимі відеоконференцзв`язку, врахувати наявне в електронній пенсійній справі повідомлення позивача від 19.02.2026 про неотримання пенсії від інших держав, зокрема від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, надати оцінку протоколу-розпорядженню від 27.02.2026, в якому зафіксовано неотримання позивачем пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації з 19.02.2026 довічно та здійснено розрахунок її пенсії, а також установити, які саме документи необхідні для вирішення заяви та чи містяться вони в електронній пенсійній справі.

У разі відсутності необхідних документів, відповідач зобов`язаний повідомити позивача про конкретний перелік документів, які належить подати, і надати можливість усунути недоліки.

Крім того, відповідач під час розгляду заяви позивача маж визначити, які саме положення Порядку №299 поширюються на позивача з огляду на її фактичне проживання у Федеративній Республіці Німеччина та зареєстроване місце проживання в селищі Ківшарівка Куп`янського району Харківської області, перевірити правові та фактичні підстави припинення виплати пенсії з 01.12.2025 і вирішити питання щодо дати, з якої виплата пенсії підлягає поновленню, а також щодо виплати належних сум за минулий період.

Стосовно вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії з 01.12.2025 суд зазначає, що на час припинення виплати в електронній пенсійній справі позивача містилося її повідомлення від 06.11.2025 про отримання пенсії від іншої держави. Офіційне повідомлення про неотримання такої пенсії та результат повторної фізичної ідентифікації зафіксовані 19.02.2026.

Матеріали справи не містять належним чином оформленого рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про припинення виплати пенсії з викладенням конкретних правових і фактичних підстав його прийняття. Водночас питання щодо правомірності припинення виплати з 01.12.2025 і дати її поновлення безпосередньо залежить від установлення обставин, які не були повністю досліджені пенсійним органом під час розгляду заяви від 19.02.2026.

За наведених обставин суд не вбачає достатніх підстав для безпосереднього визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов`язання цього відповідача поновити виплату пенсії саме з 01.12.2025. Відповідна частина позовних вимог є передчасною та задоволенню не підлягає.

Суд наголошує, що такий висновок не означає встановлення відсутності у позивача права на отримання пенсії за період починаючи з 01.12.2025. Питання про дату поновлення виплати та виплату сум за минулий період має бути вирішене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області під час повторного розгляду заяви з урахуванням усіх обставин, документів і правової оцінки суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ПФУ в Донецькій області не доведено, що під час прийняття рішення від 23.03.2026 №963380133256 ним досліджено всі юридично значущі обставини, надано оцінку документам електронної пенсійної справи та вчинено необхідні дії для повного розгляду заяви позивача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які містяться у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом виходу за межі заявлених позовних вимог, визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.03.2026 №963380133256 і зобов`язання цього відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2026 №853 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.03.2026 №963380133256.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2026 №853 про поновлення виплати пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти за результатами такого розгляду обґрунтоване рішення.

У задоволенні іншої часини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1 064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях