Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №520/13902/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 р. № 520/13902/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул. Шевченка,315А, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 01.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було залишено без руху.

Надано позивачу термін п`ять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У наданий строк позивачем на виконання вимог ухвали було подано, зокрема, заяву, в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 375 від 29.04.2020 р., за період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з Постановою КМУ № 375 за період з 12.03.2020 по 30.06.2023 (з урахуванням раніше виплачених сум);

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 17 лютого 2020 року по 05 вересня 2024 року;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу за кожну відпрацьовану годину в нічний час (з 22:00 до 06:00) за період з 17.02.2020 по 05.09.2024 (з урахуванням раніше виплачених сум);

- визнати протиправними дії Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції щодо нарахування заборгованості за речове майно (предмети однострою) ОСОБА_1 при звільненні зі служби;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції повернути ОСОБА_1 грошові кошти, які були утримані з грошового забезпечення як компенсація за речове майно, а Управлінню патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції — скасувати заборгованість по картці обліку речового майна ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції від 17.02.2020 №135 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в поліцію за конкурсом та призначено поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.

У період з 24.02.2020 по 28.08.2020 позивач був направлений на навчання до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Академія патрульної поліції» та з 01.09.2020 допущений до самостійного несення служби.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 03.09.2024 №1917 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 05.09.2024 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), з виплатою грошової компенсації за 31 добу невикористаних щорічних основних оплачуваних відпусток (2022 рік - 15 діб, 2023 - 6 діб, 2024 - 10 діб), установивши премію за вересень 2024 року в розмірі 254,252 %.

Цим же наказом визначено суму відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, у розмірі 4942,74 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що під час проходження служби в Управлінні патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції йому не в повному обсязі нараховано та виплачено додаткову доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, а також доплату за службу в нічний час.

Щодо додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, позивач стверджував, що у період дії карантину він ніс службу у складі екіпажів патрульної поліції, здійснював патрулювання, забезпечував охорону публічного порядку та безпеку громадян, у зв`язку з виконанням службових обов`язків безпосередньо контактував із населенням.

У поданих до суду додаткових поясненнях позивач також зазначив, що під час карантинних обмежень у складі екіпажу патрульної поліції залучався до заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, зокрема оформлював адміністративні матеріали щодо порушення маскового режиму та здійснював контроль за дотриманням установлених обмежень під час перевезення пасажирів міським громадським транспортом.

На думку позивача, факт нарахування і виплати йому відповідної доплати в окремі періоди підтверджує належність позивача до категорії поліцейських, які забезпечували життєдіяльність населення та внаслідок виконання службових обов`язків мали безпосередній контакт із населенням. З огляду на це позивач вважав, що така доплата мала нараховуватися йому пропорційно відпрацьованому часу протягом усього заявленого періоду, а не лише в окремі місяці залежно від виділеного фінансування та прийняття відповідних наказів керівником.

Стосовно доплати за службу в нічний час позивач зазначив, що відповідачі не врахували повну кількість фактично відпрацьованих ним годин у період з 22:00 до 06:00. За твердженням позивача, при визначенні кількості нічних годин відповідачі безпідставно виключали дві години, а під час несення служби у добових нарядах — чотири години, як перерви для відпочинку та харчування.

Позивач наголошував, що під час нічних змін та добових чергувань він перебував у стані постійної оперативної готовності, не міг залишити маршрут патрулювання, вимкнути засоби зв`язку або використовувати відповідний час на власний розсуд, а тому вважав, що такий час повинен включатися до службового часу та оплачуватися як служба в нічний час.

Позивач також посилався на те, що отримання ним табельної вогнепальної зброї та її здавання підтверджують фактичну тривалість перебування на службі. З метою перевірки зазначених доводів ухвалою суду від 06.07.2026 витребувано від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції належним чином засвідчені копії або витяги зі сторінок книг (журналів) видачі та приймання табельної вогнепальної зброї, боєприпасів і спеціальних засобів у частині записів щодо ОСОБА_1 за період з жовтня 2020 року по вересень 2024 року.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано копії сторінок книг нарядів особового складу роти №1 батальйону №3 та довідку за фактом видачі позивачу озброєння. Зі змісту наданої довідки встановлено, що в окремі періоди табельна вогнепальна зброя видавалася позивачу на постійне зберігання і носіння.

Щодо речового майна позивач зазначив, що при звільненні зі служби відповідачами безпідставно визначено до відшкодування вартість предметів однострою особистого користування, які використовувалися ним за призначенням та зношувалися під час проходження служби. Позивач вважав протиправними як первинне нарахування заборгованості за речове майно, так і подальше стягнення з нього відповідних коштів.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачі у відзиві зазначили, що додаткова доплата, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, установлювалася не всім поліцейським та не мала регулярного характеру. Така доплата виплачувалася окремим поліцейським, які забезпечували життєдіяльність населення і внаслідок безпосереднього виконання службових обов`язків мали контакт із населенням, на підставі наказів керівника, якими визначався персональний перелік відповідних осіб, та пропорційно часу, відпрацьованому в таких умовах.

Відповідачі посилалися на те, що проходження служби на посаді поліцейського та виконання звичайних посадових обов`язків у період карантину не є достатньою підставою для нарахування доплати за кожний місяць дії карантину.

Згідно з наданими відповідачами архівними відомостями позивачу здійснено нарахування та виплату додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, у грудні 2020 року та липні 2021 року. Водночас доказів залучення позивача упродовж інших заявлених періодів у конкретні дні та години до виконання заходів, які відповідали умовам установлення такої доплати, позивачем не надано.

Щодо доплати за службу в нічний час відповідачі зазначили, що її нарахування і виплата здійснювалися на підставі графіків нарядів та чергувань, довідок обліку несення поліцейськими служби в нічний час і відповідних архівних відомостей.

Відповідно до наданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції інформації за позивачем у спірний період обліковано 1917 годин служби в нічний час, за які нараховано та виплачено доплату в загальному розмірі 9520,75 грн.

Відповідачі також зазначили, що поліцейським, які несуть службу в нічний час, нормативно передбачено перерву для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин, яка не включається до службового часу. Поліцейським добового наряду почергово надаються перерви для приймання їжі та короткочасного відпочинку загальною тривалістю чотири години, з яких дві години вдень та дві години вночі, і цей час також не включається до службового часу. Тому відповідачі вважали безпідставними твердження позивача про незаконне зменшення кількості оплачуваних нічних годин.

Стосовно відшкодування вартості речового майна відповідачі повідомили, що жодних відрахувань у сумі 4942,74 грн з остаточного розрахунку позивача Департаментом патрульної поліції не здійснювалося.

У зв`язку з невідшкодуванням позивачем зазначеної суми в добровільному порядку Департамент патрульної поліції звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №520/28019/24 адміністративний позов Департаменту патрульної поліції задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 суму відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився, у розмірі 4942,74 грн.

На підставі виконавчого листа, виданого 10.02.2025 у справі №520/28019/24, відкрито виконавче провадження №77365370. У зв`язку з повним виконанням боржником рішення суду постановою головного державного виконавця від 10.03.2025 виконавче провадження закінчено.

Відповідачі вважали, що позовні вимоги в цій частині фактично спрямовані на повторний перегляд обставин, установлених рішенням суду у справі №520/28019/24, яке набрало законної сили та було виконано, а тому просили відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив та додаткові пояснення, у яких не погодився із запереченнями відповідачів, підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно з частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375) передбачено встановлення окремим категоріям працівників, зокрема поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт із населенням, додаткової доплати до грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Відповідно до пункту 2 Постанови №375 установлення такої доплати працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Згідно з пунктом 4 Постанови №375 перелік посад (професій) працівників, яким установлюються доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, в якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким установлюється доплата, визначається керівником відповідного підприємства, установи, організації або органу державної влади.

При цьому пунктом 5 Постанови №375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 №485 затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах із ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19.

Системний аналіз наведених приписів свідчить, що додаткова доплата, передбачена Постановою №375, не була складовою грошового забезпечення, яка автоматично виплачувалася кожному поліцейському протягом усього періоду дії карантину.

Необхідними умовами виникнення права на зазначену доплату були одночасно: належність поліцейського до визначеної категорії працівників; фактичне виконання ним обов`язків із забезпечення життєдіяльності населення; наявність унаслідок такого виконання безпосереднього контакту з населенням; визначення конкретного поліцейського у персональному переліку; встановлення конкретного часу, відпрацьованого ним у відповідних умовах.

Отже, доплата обчислювалася не за весь час перебування особи на посаді поліцейського і не за весь календарний період дії карантину, а пропорційно фактично відпрацьованому часу саме в умовах, визначених Постановою №375.

Суд зазначає, що факт проходження служби у патрульній поліції, здійснення патрулювання, охорони публічного порядку та спілкування з громадянами не підтверджує виконання протягом кожного місяця заявленого періоду обов`язків, які відповідали сукупності умов Постанови №375.

Як убачається з матеріалів справи, наказом Департаменту патрульної поліції від 17.02.2020 №135 о/с позивача прийнято на службу в поліцію та призначено на відповідну посаду.

Водночас довідкою про проходження первинної професійної підготовки від 22.06.2026 підтверджено, що в період з 24.02.2020 по 28.08.2020 позивач був направлений на навчання до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Академія патрульної поліції» та з 01.09.2020 допущений до самостійного несення служби.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують доводи позивача про здійснення ним щоденного патрулювання та виконання упродовж зазначеного періоду завдань із забезпечення життєдіяльності населення в умовах безпосереднього контакту з населенням.

З наданих відповідачами архівних відомостей №838 за 2020 рік та №919 за 2021 рік судом установлено, що позивачу проводилося нарахування та виплата додаткової доплати, передбаченої Постановою №375, у грудні 2020 року та липні 2021 року.

Факт виплати позивачу доплати в окремі періоди підтверджує встановлення відповідачем наявності передбачених Постановою №375 умов за той час, за який відповідні нарахування проведено. Така виплата не є визнанням права позивача на отримання доплати безперервно протягом усього періоду з 12.03.2020 по 30.06.2023.

У додаткових поясненнях позивач посилався на оформлення адміністративних матеріалів за порушення маскового режиму та здійснення контролю за дотриманням обмежень під час перевезення пасажирів громадським транспортом.

Разом із тим позивачем не зазначено конкретних дат такого залучення, номерів наказів, розпоряджень, графіків, рапортів чи адміністративних матеріалів, не визначено кількості часу, фактично відпрацьованого ним у відповідних умовах, та не наведено розрахунку доплати за конкретні періоди.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач у кожному місяці заявленого періоду був включений до персонального переліку поліцейських, яким установлювалася відповідна доплата, або що він фактично виконував службові обов`язки в умовах, передбачених Постановою №375, протягом іншого часу, ніж той, за який відповідачем уже здійснено нарахування та виплату.

Посилання позивача на те, що відповідні первинні матеріали перебувають у володінні відповідачів, не звільняє його від обов`язку визначити конкретні обставини, якими обґрунтовується наявність у нього права на доплату, зокрема конкретні дати, види завдань та орієнтовний час їх виконання.

При цьому відповідачами надано архівні відомості, якими підтверджено фактично здійснені нарахування і виплати, тоді як позивач не навів конкретних розбіжностей між такими відомостями та іншими первинними документами.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності сукупності юридичних і фактичних підстав для нарахування йому додаткової доплати, передбаченої Постановою №375, за весь заявлений період з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Отже, бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу зазначеної доплати за весь заявлений період не може бути визнана протиправною, а похідна вимога про зобов`язання Департаменту патрульної поліції здійснити відповідний перерахунок і виплату також задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату доплати за службу в нічний час суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 91 Закону №580-VIII особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові та вихідні дні; службу позмінно; службу з нерівномірним графіком; службу в нічний час.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 передбачено виплату поліцейським доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

На виконання статті 94 Закону №580-VIII та Постанови №988 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 11 розділу II Порядку №260, у редакціях, чинних протягом спірного періоду, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при сорокагодинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейським службових обов`язків у період з 22:00 до 06:00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається до службового часу.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для приймання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить чотири години - дві години вдень та дві години вночі - і не включається до службового часу.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час, яка подається до бухгалтерської служби.

Отже, спеціальним нормативно-правовим актом, який безпосередньо регулює спірні правовідносини, прямо передбачено невключення перерв для відпочинку та харчування до службового часу.

З огляду на це доводи позивача про те, що відповідачі не мали правових підстав виключати із розрахунку нічного часу двогодинні перерви, а під час добових нарядів - відповідні перерви загальною тривалістю чотири години, суперечать прямим приписам Порядку №260.

Посилання позивача на частину четверту статті 66 Кодексу законів про працю України суд відхиляє, оскільки питання обліку службового часу поліцейських та виплати їм доплати за службу в нічний час врегульовано спеціальними нормами Закону №580-VIII, Постанови №988 та Порядку №260.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що у конкретні дати та години, які були визначені в облікових документах як перерви, він фактично виконував службові завдання, реагував на виклики, оформлював адміністративні матеріали або з інших причин не мав можливості скористатися відповідною перервою.

Суд зазначає, що перебування поліцейського у стані оперативної готовності, наявність у нього засобів зв`язку та обов`язок реагувати на можливий виклик не підтверджують фактичного виконання службових обов`язків протягом усього часу перерви.

Відповідно до наданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції інформації щодо розміру доплати за службу в нічний час ОСОБА_1 , за позивачем обліковано 1917 годин служби в нічний час та нараховано доплату в загальній сумі 9520,75 грн.

Зазначена інформація містить помісячні відомості про місяць виходу позивача на службу в нічний час, кількість облікованих нічних годин та суму доплати.

Архівними відомостями №838 за 2020 рік, №919 за 2021 рік, №958 за 2022 рік, №20 за 2023 рік та №71 за 2024 рік підтверджено фактичне нарахування і виплату позивачу відповідних сум доплати за службу в нічний час.

Зокрема, за період з березня по серпень 2020 року в інформації зазначено нульову кількість нічних годин у зв`язку з проходженням позивачем первинної професійної підготовки, що узгоджується з довідкою про проходження позивачем у період з 24.02.2020 по 28.08.2020 навчання у Державному закладі професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Академія патрульної поліції».

Позивач не надав власного розрахунку кількості неоплачених нічних годин, не визначив конкретних дат чергувань, за які, на його переконання, оплату проведено не повністю, та не зазначив конкретної суми недоплати.

Матеріали справи також не містять доказів, які б підтверджували розбіжності між кількістю нічних годин, зазначеною у довідках обліку, та кількістю годин, фактично відпрацьованих позивачем.

Судом також досліджено надані відповідачем на виконання ухвали від 06.07.2026 копії сторінок книг нарядів особового складу роти №1 батальйону №3 та довідку за фактом видачі позивачу озброєння.

Зі змісту довідки встановлено, що в окремі періоди табельна вогнепальна зброя видавалася позивачу на постійне зберігання і носіння. Зокрема, позивач отримував зброю на постійне зберігання 24.02.2022, 31.08.2022, 22.04.2024, 30.06.2024, 11.07.2024 та 01.09.2024 і здавав її після закінчення відповідних тривалих періодів.

Отже, дати отримання та здавання табельної зброї за таких обставин не відповідають датам початку і закінчення кожної окремої зміни позивача та не можуть самостійно підтверджувати кількість фактично відпрацьованих ним годин у нічний час.

Копії сторінок книг нарядів також не спростовують помісячних даних про облік та оплату 1917 годин нічної служби, оскільки позивач не навів зіставлення конкретних записів у книгах нарядів із конкретними відомостями про нарахування та не визначив, які саме години залишилися неоплаченими.

Таким чином, наданими відповідачами доказами підтверджено ведення обліку нічного часу та здійснення відповідних виплат, тоді як доводи позивача про наявність додаткових неоплачених годин ґрунтуються на припущенні про незаконність виключення перерв, прямо передбачених Порядком №260.

За таких обставин суд не встановив протиправної бездіяльності відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу доплати за службу в нічний час.

Відтак позовні вимоги про визнання відповідної бездіяльності протиправною та зобов`язання Департаменту патрульної поліції здійснити додатковий перерахунок і виплату доплати за службу в нічний час задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог, пов`язаних із відшкодуванням вартості предметів однострою особистого користування, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №580-VIII поліцейські мають єдиний однострій, який отримують безоплатно. Зразки предметів однострою поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2017 №772, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.10.2017 за №1224/31092, затверджено Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (далі - Порядок №772).

Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку №772 однострій - загальна назва форменого одягу поліцейського, що складається з предметів, які видаються в тимчасове користування для виконання службових завдань, тренувань, навчань, занять тощо, та предметів особистого користування, які видаються у постійне користування і не використовуються як інвентарне майно.

Строк носіння (експлуатації) предметів однострою - це час, установлений нормами належності, протягом якого предмет має носитися або перебувати в експлуатації.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу IV Порядку №772 строк носіння (експлуатації) предметів однострою починає обчислюватися з дня їх фактичної видачі в користування. На кожного поліцейського для здійснення контролю за станом використання предметів однострою згідно з нормами належності та строками їх носіння оформлюється арматурна картка.

Пунктами 1-3 розділу V Порядку №772 передбачено, що предмети однострою особистого користування передаються поліцейським безоплатно та видаються на майбутній строк служби або з урахуванням навчання у закладі освіти на строк, передбачений нормами належності.

Пунктом 10 розділу V Порядку №772 у редакції, чинній на час звільнення позивача, передбачалося відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, з урахуванням строків їх експлуатації, зокрема у разі звільнення поліцейського зі служби за власним бажанням.

Керівник відповідного органу поліції видає наказ про відшкодування особою вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився. Відрахування з грошового забезпечення поліцейського здійснюється виключно за його письмовою згодою або в судовому порядку.

Як установлено судом, наказом Департаменту патрульної поліції від 03.09.2024 №1917 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 05.09.2024 за власним бажанням та визначено до відшкодування вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився, у сумі 4942,74 грн.

Арматурною карткою №АД-1926 та довідкою-розрахунком №83 підтверджено перелік виданих позивачу предметів однострою, дати їх видачі, встановлені строки носіння, залишок таких строків на день звільнення та суму відшкодування 4942,74 грн.

Позивач не надав доказів повернення відповідних предметів однострою, закінчення строків їх експлуатації до дня звільнення або неправильного визначення у довідці-розрахунку дат видачі, вартості чи залишку строку носіння кожного конкретного предмета.

Твердження позивача про те, що предмети однострою використовувалися ним за призначенням та фактично зношувалися під час проходження служби, не спростовує обов`язку відшкодування їх вартості у випадку звільнення за власним бажанням до закінчення нормативно встановлених строків експлуатації. Відповідний розмір визначається саме з урахуванням строку фактичного використання предметів та невикористаного залишку строку їх носіння.

Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №520/28019/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції 4942,74 грн вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився.

У зазначеному рішенні судом установлено факт отримання ОСОБА_1 конкретних предметів однострою, незакінчення строків їх експлуатації на день звільнення, правильність визначення загальної суми відшкодування та відсутність її добровільної сплати.

Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній, цивільній або господарській справі, яке набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість судового рішення виключає можливість ставити під сумнів установлене ним грошове зобов`язання в іншому судовому провадженні поза межами передбачених процесуальним законом процедур апеляційного, касаційного перегляду або перегляду за нововиявленими чи виключними обставинами.

Матеріалами справи також підтверджено, що на підставі виконавчого листа, виданого 10.02.2025 у справі №520/28019/24, здійснювалося виконавче провадження №77365370.

Постановою головного державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 10.03.2025 виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.

Отже, кошти в сумі 4942,74 грн не були утримані Департаментом патрульної поліції з остаточного грошового забезпечення позивача при його звільненні. Вони стягнуті на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Тому вимога про зобов`язання Департаменту патрульної поліції повернути кошти як такі, що були протиправно утримані з грошового забезпечення, не відповідає фактичним обставинам справи.

Скасування заборгованості в картці обліку речового майна після її стягнення за судовим рішенням та фактичного виконання такого рішення також не може бути самостійним способом відновлення порушеного права позивача, оскільки матеріали справи не підтверджують наявності у нього непогашеної заборгованості станом на час розгляду цієї справи.

Таким чином, суд не встановив протиправності дій Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції щодо визначення суми відшкодування вартості предметів однострою, а також правових підстав для повернення позивачу суми 4942,74 грн чи скасування погашеної заборгованості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий розподіл обов`язку доказування не звільняє позивача від обов`язку зазначити та підтвердити фактичні обставини, з якими він пов`язує порушення свого права, тоді як відповідач повинен довести правові та фактичні підстави оскаржуваної поведінки.

У цій справі відповідачами надано накази про прийняття позивача на службу та його звільнення, довідку про проходження первинної професійної підготовки, архівні відомості про нарахування і виплату COVID-доплати та доплати за службу в нічний час, помісячну інформацію про кількість облікованих нічних годин, документи щодо видачі табельної зброї, наказ про визначення суми відшкодування вартості однострою, а також рішення суду та постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Надані відповідачами докази є взаємоузгодженими та підтверджують здійснення нарахувань і виплат за документально обліковані періоди, правомірність виключення нормативно передбачених перерв зі службового часу, а також наявність установлених законодавством підстав для відшкодування вартості предметів однострою.

Натомість доводи позивача про виконання визначених Постановою №375 завдань упродовж усього періоду карантину, наявність додаткових неоплачених нічних годин та неправильність розрахунку вартості однострою не підтверджені належними і достатніми доказами.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачами доведено правомірність своїх дій у межах спірних правовідносин, тоді як позивачем не доведено факту порушення його права на отримання грошового забезпечення у більшому розмірі або протиправного утримання коштів за речове майно.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул. Шевченка,315А, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях