Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №520/13803/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 р. № 520/13803/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо відмови здійснити внесення актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 виключений з військового обліку;

- зобов`язати працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити внесення актуальної інформації щодо ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 виключений з військового обліку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів датою взяття позивача на військовий облік є 21.02.1991.

16.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Листом від 23.02.2026 №1010 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для внесення таких відомостей, зазначивши, що особи, які не досягли 60-річного віку, відповідно до чинної редакції статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» належать до військовозобов`язаних.

Не погодившись із такою відповіддю, позивач 02.03.2026 звернувся зі скаргою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак бажаного результату за наслідками її розгляду не отримав.

Вважаючи відмову у внесенні до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній станом на 2012 рік, граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних рядового складу другого розряду становив 40 років.

На переконання представника позивача, після досягнення 05.11.2012 сорокарічного віку ОСОБА_1 перестав належати до категорії військовозобов`язаних та був виключений з військового обліку в силу закону. Відсутність у військовому квитку відповідної відмітки, як стверджує представник позивача, не змінює набутого ним правового статусу особи, яка не є військовозобов`язаною.

Представник позивача зауважив, що Закон України від 22.07.2014 №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”», яким граничний вік перебування в запасі для осіб рядового, сержантського і старшинського складу було збільшено до 60 років, не має зворотної дії в часі та не може поширюватися на осіб, які до набрання ним чинності вже були виключені з військового обліку.

Позивач також вказав, що повторне взяття на військовий облік осіб, раніше виключених із нього, чинним законодавством не передбачено, заяви про повторне взяття на військовий облік він не подавав, а уточнення персональних даних у застосунку «Резерв+» не свідчить про добровільне поновлення на такому обліку.

З огляду на викладене представник позивача вважає, що відомості Реєстру не відповідають його фактичному правовому статусу, а тому відмова відповідача внести інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку порушує його права та суперечить вимогам законодавства.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві зазначив, що ОСОБА_1 не досяг установленого чинним законодавством 60-річного граничного віку перебування в запасі, а тому продовжує належати до військовозобов`язаних та підлягає військовому обліку.

За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21.02.1991, тип картотеки: картотека спеціального військового обліку, строк бронювання — до 23.10.2026.

Відповідач наголосив, що передбачені статтею 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підстави для виключення позивача з військового обліку відсутні. Зокрема, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та не визнаний непридатним до військової служби.

У відзиві також зазначено, що ОСОБА_1 проходив військово-лікарські комісії 31.12.2024 та 28.11.2025, за результатами яких був визнаний придатним до військової служби.

На переконання відповідача, збільшення граничного віку перебування в запасі до 60 років поширюється на правовідносини, що тривають, і не є наданням закону зворотної дії в часі. Внесення до Реєстру інформації про виключення позивача з військового обліку за відсутності передбачених законом підстав суперечило б вимогам щодо повноти та достовірності відомостей Реєстру.

Крім того, відповідач зауважив, що звернення позивача від 16.02.2026 було розглянуто, а листом від 23.02.2026 №1010 йому надано відповідь із зазначенням правових підстав відмови. У зв`язку із цим відповідач вважає необґрунтованими доводи про допущення ним протиправної бездіяльності та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі — Закон №2232-XII).

За приписами частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок, зокрема, включає взяття громадян на військовий облік, проходження військової служби та перебування в запасі.

Частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону №2232-XII військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти поділяються на рядовий, сержантський і старшинський та офіцерський склад.

Статтею 27 Закону №2232-XII передбачено, що в запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №2232-XII запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

Частиною другою статті 28 Закону №2232-XII у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції встановлено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: перший розряд — до 35 років; другий розряд — до 60 років.

За змістом частини четвертої статті 28 Закону №2232-XII граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою від 16.02.2026 граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних рядового, сержантського і старшинського складу становив 60 років.

Підстави взяття громадян України на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені статтею 37 Закону №2232-XII.

Згідно із частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які:

померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

припинили громадянство України;

визнані непридатними до військової служби;

досягли граничного віку перебування в запасі;

були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

звільнені з військової служби за контрактом з визначених законом підстав.

У громадянина, якого виключено з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби або досягненням граничного віку перебування в запасі, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення з військового обліку.

Таким чином, виключення громадянина з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі можливе за умови фактичного досягнення ним установленого законом граничного віку, який визначається законодавством, чинним на час вирішення відповідного питання.

Судом установлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому станом на день звернення до відповідача із заявою від 16.02.2026 та на день надання відповіді від 23.02.2026 №1010 він не досяг 60-річного граничного віку перебування в запасі.

Матеріали справи також не містять доказів наявності щодо позивача будь-якої іншої передбаченої частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Натомість, долученими до відзиву відомостями облікової картки підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21.02.1991. Тип картотеки: картотека спеціального військового обліку, строк бронювання позивача зазначено до 23.10.2026.

Відповідно до пункту 19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі — Порядок №1487), військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Отже, наявні у Реєстрі відомості про перебування ОСОБА_1 на спеціальному військовому обліку та його бронювання узгоджуються між собою і підтверджують актуальний статус позивача як військовозобов`язаного.

Крім того, матеріалами справи підтверджено проходження позивачем військово-лікарських комісій 31.12.2024 та 28.11.2025, за результатами яких ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Відтак передбачена пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстава для виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я також відсутня.

Щодо доводів позивача про його виключення з військового обліку у 2012 році у зв`язку з досягненням 40-річного віку суд зазначає наступне.

Так, частиною другою статті 28 Закону №2232-XII у редакції, чинній на час досягнення позивачем 40-річного віку, передбачалося, що для військовозобов`язаних рядового складу другого розряду граничний вік перебування в запасі становив 40 років.

Водночас у військовому квитку позивача відсутня відмітка про його виключення з військового обліку у 2012 році.

Не надано суду також наказу, облікової картки, довідки військового комісаріату чи іншого документа, який підтверджував би оформлення компетентним органом виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Саме лише досягнення певного віку без відображення відповідних облікових дій у військово-облікових документах не доводить фактичного виключення позивача з військового обліку у 2012 році.

Разом із тим, Законом України від 22.07.2014 №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”» граничний вік перебування військовозобов`язаних рядового, сержантського і старшинського складу в запасі другого розряду було встановлено до 60 років.

Питання поширення зазначених законодавчих змін на осіб, які до їх прийняття досягли встановленого на той час граничного віку та були виключені з військового обліку, було предметом розгляду Верховного Суду.

У постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого зміни до законодавства щодо граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі поширюються на осіб, які на момент набрання такими змінами чинності не досягли нового граничного віку, незалежно від факту їх попереднього виключення з військового обліку. У зв`язку з підвищенням граничного віку перебування в запасі до 60 років такі особи вважаються поновленими в запасі та підлягають військовому обліку.

Верховний Суд зазначив, що законодавче розмежування понять «зняття» та «виключення» з військового обліку не означає, що особа, раніше виключена з військового обліку, за жодних обставин не може бути повторно взята на такий облік.

Зміни до статті 28 Закону №2232-XII, якими граничний вік перебування в запасі збільшено до 60 років, мають загальний характер та поширюються на всіх осіб, які не досягли такого віку, незалежно від їх попереднього статусу. Правовий статус особи визначається не лише фактом її попереднього виключення, а й законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд також наголосив, що в такому випадку не йдеться про зворотну дію закону в часі, оскільки закон застосовується до актуального стану особи, яка не досягла нового граничного віку перебування в запасі, та не змінює правові наслідки подій, які відбулися до набрання відповідними законодавчими змінами чинності.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Фактичні обставини цієї справи є релевантними обставинам, установленим Верховним Судом у справі №280/6524/24.

При цьому у справі, розглянутій Верховним Судом, попереднє виключення особи з військового обліку у 2011 році було підтверджене відповідними штампами у військовому квитку та паспорті, однак Верховний Суд дійшов висновку про правомірність перебування такої особи на військовому обліку після збільшення граничного віку перебування в запасі до 60 років.

У справі, яка розглядається, позивач не надав доказів фактичного оформлення його виключення з військового обліку у 2012 році.

Разом з тим, суд зазначає, що навіть за умови підтвердження такого виключення, за вищевказаними висновками Верховного Суду, після набрання чинності змінами до статті 28 Закону №2232-XII та до досягнення 60-річного віку позивач підлягає перебуванню в запасі та на військовому обліку військовозобов`язаних.

Отже, посилання позивача на статтю 58 Конституції України та принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі не спростовують правомірності дій відповідача.

Застосування до спірних правовідносин чинної редакції статті 28 Закону №2232-XII не змінює правових наслідків досягнення позивачем 40-річного віку у 2012 році, а визначає його правовий статус на час звернення до відповідача у 2026 році.

Суд зазначає, що спір у цій справі виник не у 2012 році, а у зв`язку з поданням позивачем заяви від 16.02.2026 та наданням відповідачем листа від 23.02.2026 №1010, тобто після набрання чинності законодавчими змінами щодо збільшення граничного віку перебування в запасі.

Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час розгляду заяви позивача та вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі — Закон №1951-VIII).

Відповідно до статті 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Реєстру є ведення військового обліку громадян України, інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період, а також інформаційне забезпечення громадян України відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Однією з основних засад ведення Реєстру, визначених статтею 3 Закону №1951-VIII, є повнота та актуалізація відомостей Реєстру.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII передбачено право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення або невключення до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно із частиною першою статті 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає, зокрема, внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних існуючим обліковим даним, а також внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей, отриманих у передбаченому законом порядку.

Отже, до Реєстру повинні вноситися повні, актуальні та достовірні відомості, які відповідають фактичному правовому статусу особи, визначеному чинним законодавством.

Оскільки ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин не досяг 60-річного граничного віку перебування в запасі, визнаний придатним до військової служби, перебуває на спеціальному військовому обліку та має чинне бронювання, внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку не відповідає його актуальному правовому статусу та суперечить вимогам щодо повноти й достовірності відомостей Реєстру.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що повторне взяття на військовий облік можливе виключно за його добровільною заявою.

З урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24, поновлення особи в запасі у зв`язку зі збільшенням установленого законом граничного віку не залежить від волевиявлення такої особи. Обов`язок перебувати на військовому обліку виникає безпосередньо на підставі закону, а не внаслідок подання військовозобов`язаним відповідної заяви.

Не впливають на вирішення спору й доводи позивача стосовно того, що уточнення даних у застосунку «Резерв+» не є поданням заяви про взяття на військовий облік, оскільки правовою підставою перебування позивача на військовому обліку є приписи Закону №2232-XII, а не факт використання ним електронного кабінету чи подання заяви про добровільне взяття на облік.

Оцінюючи твердження позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, суд ураховує, що заява ОСОБА_1 від 16.02.2026 була розглянута відповідачем, а листом від 23.02.2026 №1010 позивачу надано відповідь із викладенням причин відсутності підстав для внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку.

Отже, відповідач не ухилявся від розгляду звернення позивача та вчинив передбачені законом дії за наслідками його розгляду. Незгода позивача зі змістом наданої відповіді та результатом розгляду заяви не свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Зміст позовних вимог свідчить, що предметом оскарження фактично є відмова відповідача внести до Реєстру бажані для позивача відомості. Однак така відмова ґрунтується на положеннях чинного законодавства та відповідає актуальному правовому статусу позивача як військовозобов`язаного, який не досяг 60-річного граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач надав суду облікові відомості про перебування позивача на військовому обліку з 21.02.1991, його перебування на спеціальному військовому обліку, бронювання до 23.10.2026, а також відомості про результати військово-лікарських комісій від 31.12.2024 та 28.11.2025, за якими позивач визнаний придатним до військової служби.

Позивач не надав доказів досягнення ним установленого чинним законодавством граничного віку перебування в запасі або наявності іншої визначеної частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Посилання позивача на норми законодавства у редакції 2012 року не спростовують доведених відповідачем обставин та не враховують законодавчих змін, які визначають актуальний правовий статус позивача, а також правового висновку Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що, відмовляючи у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правові підстави для визнання оскаржуваних дій протиправними відсутні.

Інші доводи учасників справи не спростовують наведених висновків суду та не впливають на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Водночас згідно з пунктом 29 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді суду на кожний довід сторони. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути визначено лише з огляду на конкретні обставини справи.

З урахуванням установлених обставин справи, наведених норм матеріального права та правового висновку Верховного Суду суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову сплачений позивачем судовий збір розподілу та стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягає.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях