Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №520/13495/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 серпня 2026 р. № 520/13495/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:

- визнати дії комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум протиправними;

- зобов`язати комісії Міністерство оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу у розмірі 63588 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до відповідача із заявою та пакетом документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, однак рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформленим протоколом від 10.04.2026 №24/в, отримав відмову у призначенні вказаної допомоги, яку позивач вважає протиправною.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито спрощене провадження у вказаній адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, позивачу - відповідь на відзив.

Інші заяви по суті не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.

Позивачем подано документи через військову частину НОМЕР_2 на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №168/25/672/р від 10.06.2025, яким встановлено 30 % втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Проте, 10.04.2026 протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №24/в позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав: виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходження військової служби, законодавством не передбачена.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Положеннями статті 40 Закону №2232-ХІІ встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Відповідно до п.1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975).

Підпункт 7 пункту 4 Порядку № 975 міститься приписи, ідентичні приписам пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII, а саме одноразова грошова допомога призначається у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

З аналізу наведених норм права випливає висновок, що особливістю приписів підпункту 7 пункту 4 Порядку №975 та пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII є те, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у зв`язку із отриманням військовослужбовцем поранення або захворювання саме під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок, за тих самих обставин - під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до п.7 Порядку №975 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від:

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

У свою чергу, частиною 3 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Так, статтею 24 Закону №2232-ХІІ визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби.

За змістом частини 4 ст. 24 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відтак, законодавець чітко окреслив умови, за якими військовослужбовець вважається таким, що виконує обов`язки військової служби.

Наказом міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).

Пунктом 1.1 Положення №402, в редакції чинній на час визначення позивачу ступеня втрати працездатності, встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико - соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Абзацом 7 пункту 1.3 Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (пункт 21.1 Положення №402).

Відповідно до пункту 21.2 Положення №402 причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Пунктом 21.5 Положення №402 передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються виключно в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини";

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби";

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби";

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини";

д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби";

е) "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби";

є) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН";

ж) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН";

з) "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН";

и) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі національного персоналу";

к) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН".

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 у справі № 520/14757/20 при розгляді подібних до спірних правовідносин зазначив, що аналізуючи зазначені Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, можна дійти висновку, що причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, зокрема у військовослужбовців, визначається ВЛК і ЛЛК та викладається у формулюваннях, які закріплені на нормативному рівні. Водночас, висновки судів попередніх інстанцій, що словосполучення "під час виконання ним обов`язків військової служби" та "пов`язане з проходженням військової служби", які по-різному викладені, але є однаковими за своєю суттю, Верховний Суд визнав безпідставними та необґрунтованими. Також, колегія суддів погодилася з оскарженим рішенням відповідача, прийнятим з урахуванням висновку військово-лікарської комісії в довідці від 03.03.2020№ 194 про те, що захворювання виникло у зв`язку з проходженням військової служби, однак виплата допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена. Натомість, така виплата передбачена у разі встановлення ВЛК причинного зв`язку захворювання з виконанням обов`язків військової служби.

Аналізуючи зазначені вище норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, враховуючи висновки Верховного Суд викладені у постанові від 20.12.2023 у справі № 520/14757/2, суд дійшов наступних висновків.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, зокрема у військовослужбовців, визначається ВЛК і ЛЛК та викладається у формулюваннях, які закріплені на нормативному рівні.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №168/25/672/р від 10.06.2025, у графі причина та відсоток втрати професійної працездатності зазначено, що захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, 30% (Збройні Сили України: захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби).

Отже, захворювання виникло у позивача у зв`язку з проходженням військової служби, однак виплата допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена.

Натомість, така виплата передбачена у разі встановлення ВЛК причинного зв`язку захворювання з виконанням обов`язків військової служби.

Підставою для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є дотримання сукупності умов: отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювання військовослужбовця із виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності.

Варто зауважити, що законодавець не ототожнює поняття "проходження військової служби" та "виконання обов`язків військової служби", а розмежовує їх як окремі умови для призначення одноразової грошової допомоги.

Оскільки доказами, наданими позивачем, підтверджується причинний зв`язок "Захворювання ТАК, пов`язані з проходженням військової служби", однак за п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пп. 7 п.4 Положення №975 підставою для отримання позивачем одноразової грошової допомоги є втрата працездатності в результаті захворювання "під час виконання обов`язків військової служби", суд вважає, що правові підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання під час проходження ним військової служби, відсутні.

З огляду на вищевикладені обставини справи та норми права, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивач не довів наявність підстав для призначення та виплати йому одноразової допомоги у разі втрати 30% працездатності без установлення інвалідності, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому оскаржувані дії відповідача, на думку суду, є правомірними, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Шляхова