Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №500/1576/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1576/26

26 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2026 до Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Сабатюк Наталію Петрівну надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просив суд забезпечити позов шляхом:

- заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 20.03.2026 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено.

30.03.2026 до Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Сабатюк Наталію Петрівну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати Комісію з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №75 від 16.03.2026 року "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації та особливий період", в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до військово-облікового документа “Резерв +”, сформованого станом на 15.03.2026, йому за попередньо поданою заявою надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як такому, що має батька або матір з інвалідністю, строком до 03.05.2026.

У зв`язку з отриманням повістки про виклик позивач 16.03.2026 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де йому повідомили про скасування відстрочки та направлено на проходження ВЛК. У той же день 16.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 видано наказ №75 про призов позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач вважає, що відповідачами порушено процедуру призову на військову службу, оскільки за наявності діючої відстрочки, яка протиправно була скасована, він не підлягав призову та направленню до військової частини. З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідачів про скасування відстрочки та наказ про призов на військову службу, як протиправні, а також поновити його порушене право шляхом зобов`язання військової частини виключити його зі списків особового складу.

Ухвалою суду від 03.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Цією ж ухвалою суду залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Комісію з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк для подання відзиву на позовну заяву надати суду належним чином завірені копії доказів, що стосуються предмету спору, у тому числі: рішення про скасування ОСОБА_1 раніше оформленої відстрочки згідно п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також документи, що стали підставою для прийняття такого рішення; повідомлення про скасування відстрочки у відповідності до додатку №10 Порядку №560 та докази його надсилання (вручення) позивачу у встановленому законом порядку.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 у строк для подання відзиву на позовну заяву надати суду належним чином завірені копії доказів, що стосуються предмету спору, у тому числі: наказ командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення.

07.04.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 09.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

13 квітня 2026 року до суду від Військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник зазначає, що всупереч інформації, зазначеній у витязі з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.03.2026 № 75, який міститься у матеріалах справи і є додатком до позовної заяви, на адресу військової частини НОМЕР_3 поіменний список від ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходив та солдат ОСОБА_1 військову службу у військовій частині НОМЕР_3 не проходить, у списках особового складу частини не перебуває.

З огляду на викладене та ймовірно помилкове використання найменування військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , представник відповідача вважає Військову частину НОМЕР_3 неналежним відповідачем у даному спорі. (арк. справи 85-90)

27.04.2026 представником ІНФОРМАЦІЯ_4 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачем через ЦНАП подано заяву з пакетом підтвердних документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

За результатами розгляду даної заяви та підтвердних документів комісією щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до протоколу №25 від 16.03.2026 прийнято рішення про скасування позивачу раніше наданої відстрочки. Причиною даного рішення стала відсутність заяви за формою згідно додатку 15 (є брат).

Прийняте рішення доведене до позивача повідомленням №3806 від 16.03.2026 за формою згідно додатку 7 Порядку №560.

Позивач за результатами проходження медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 02.03.2026 відповідно до довідки №2026-0316-2136-4696-3 від 16.03.2026 визнаний придатним до військової служби, у зв`язку з чим наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 №75 від 16.03.2026 призваний на військову службу та направлений для її проходження до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідач зауважує, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 №75 від 16.03.2026 є актом індивідуальної дії одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію, а тому не підлягає скасуванню.

Крім того, позивач перебуває у статусі військовослужбовця, у той час як відстрочка від військової служби надається військовозобов`язаним.

З огляду на викладене відповідач вважає, що призов позивача на військову службу проведено з дотриманням встановленого законом порядку та в межах повноважень. (арк. справи 93-118)

Ухвалою суду від 17.07.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 надати суду інформацію про фактичне місце направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби згідно наказу про призов від 16.03.2026 №75, з наданням відповідних належним чином засвідчених копій доказів. Цією ж ухвалою зобов`язано ОСОБА_1 надати суду довідку з місця проходження служби (військової частини), у списках особового складу якої він перебуває. (арк. справи 120-121)

22.07.2026 до суду надійшло клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якому на виконання ухвали суду від 17.07.2026 просить долучити до матеріалів справи копію поіменного списку №3816 від 16.03.2026 про направлення солдата ОСОБА_1 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 центральна артилерійська база озброєння) з пунктом призначення КПП військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). (арк. справи124-130)

23.07.2026 до суду надійшла заява представника позивача, у якій на виконання вимог ухвали від 17.07.2026 повідомляє про відсутність у сторони позивача можливості надати довідку про проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_3 , оскільки така у позивача відсутня. (арк. справи 131-135)

Крім того, 23.07.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості відповідача Військову частину НОМЕР_2 , яка зазначена в якості пункту призначення у поіменному списку №3816 від 16.03.2026 щодо ОСОБА_1 (арк. справи 136-143)

Ухвалою суду від 04.08.2026 залучено до участі у справі в якості відповідача Військову частину НОМЕР_2 та вирішено судовий розгляд справи здійснювати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу Військовій частині НОМЕР_2 строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують його направлення іншим учасникам справи.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 у строк для подання відзиву на позовну заяву надати на адресу суду належним чином засвідчену копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу.

Повторно зобов`язано ОСОБА_1 надати суду довідку (інформацію) про місце проходження ним служби або військову частину, у списках особового складу якої він перебуває, у строк до 17 серпня 2026 року включно. (арк. справи 144-146)

11.08.2026 до суду надійшли письмові пояснення представника позивача з додатками, у яких зазначає, що згідно відповіді Військової частини НОМЕР_2 №1918/349/ВихЗПІ від 07.08.2026, ОСОБА_1 числиться (числився) військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 , однак станом на сьогоднішній день являється таким, що самовільно залишив військову частину. (арк. справи 150-158)

17.08.2026 до суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині призову та направлення позивача для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час звернення до суду такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.

На переконання відповідача, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначається Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008, якими не передбачено звільнення з військової служби через порушення процедури мобілізації.

За таких обставин відповідач вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 18.03.2026 №87 про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення.

Крім того відповідач звертає увагу, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.04.2026 №103 солдат ОСОБА_1 звільнений від займаної посади у зв`язку з самовільним залишенням військової частини та з 02.04.2026 зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 . За результатами службового розслідування про СЗЧ солдата ОСОБА_1 подано повідомлення до ДБР, де вирішується питання внесення даних про злочин до ЄРДР. (арк. справи 159-169)

Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.

Надаючи правову оцінку доводам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідивши подані сторонами докази у взаємозв`язку з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відомостями військово-облікового документу, сформованого у Резерв+ станом на 15.03.2026. (арк. справи 46-48)

25.02.2026 ОСОБА_1 через центр надання адміністративних послуг в електронній формі звернувся з заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. (арк. справи 107)

До вказаної заяви позивачем долучено наступні документи:

заяву за формою додатка 15;

довідку до акта огляду МСЕК;

свідоцтво про народження;

паспорт матері з інвалідністю;

свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . (арк. справи 108-111)

Згідно відомостей військово – облікового документу, сформованого через застосунок Резерв+ станом на 15.03.2026, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” до 03.05.2026. (арк. справи 46)

16.03.2026 Комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято рішення, оформлене протоколом №25 від 16.03.2026, про скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу, наданої на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” з зазначенням причини «відсутня заява за формою згідно додатку 15 (є брат)». (арк. справи 104-105)

16.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 сформовано повідомлення №3806, за змістом якого проінформовано ОСОБА_1 про скасування наданої йому відстрочки від призову на військову службу з причин відсутності додатку форми 15, є брат (знаходиться в розшуку згідно системи Оберіг) може здійснювати догляд згідно вимог статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560. (арк. справи 112)

Докази направлення вказаного повідомлення на адресу позивача або іншим чином його вручення у матеріалах справи відсутні.

16.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 сформовано направлення №6862199, яким направлено ОСОБА_1 для визначення придатності до військової служби в Десантно – штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення на ВЛК на базі закладу охорони здоров`я КНП “Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги”. (арк. справи 115)

Згідно довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.03.2026 №2026-0316-2136-4696-3 ОСОБА_1 визнаний здоровим та придатним до військової служби. (арк. справи 114)

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” від 16.03.2026 №75 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 . (арк. справи 63, зворот)

Разом з тим, відповідно Поіменного списку військовозобов`язаних №3816 від 16.03.2026, солдат ОСОБА_1 направлений у пункт призначення КПП в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 . (арк. справи 127)

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.03.2026 №87 солдата ОСОБА_1 з 18.03.2026 призначено до Військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу частини, на всі інші види забезпечення і в зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення та визнано таким, що посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків. (арк. справи 164)

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.04.2026 №103 солдата ОСОБА_1 у зв`язку з самовільним залишенням військової частини звільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 . (арк. справи 165)

Вважаючи протиправними рішення про скасування відстрочки від призову на військову службу та, як наслідок, наказ про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та наказ про зарахування до списків особового складу військової частини, позивач через свого представника звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII. (далі - Закон №2232-XII)

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

У зв`язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 №3543-ХІІ. (далі – Закон №3543-ХІІ)

У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Пунктом 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

За приписами частин восьмої - десятої статті 23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.

Процедура надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560. (далі – Порядок №560)

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Згідно з абзацом першим пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. (абзац третій пункту 58 Порядку №560)

Пунктом 59 Порядку №560 передбачено, що за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.

Абзацами першим, третім, четвертим, шостим пункту 60 Порядку № 560 визначено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7. (абзац сьомий пункту 60 Порядку №560)

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти. (абзац восьмий пункту 60 Порядку №560)

За результатом розгляду заяви про надання відстрочки військовозобов`язаного СБУ або розвідувального органу довідка (додаток 6) або повідомлення про відмову (додаток 7) надсилається у спосіб, зазначений у заяві про надання відстрочки, засобами електронного або поштового зв`язку. (абзац дев`ятий пункту 60 Порядку №560)

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку. (абзац дванадцятий пункту 60 Порядку №560)

Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі:

подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);

надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

У разі неможливості провести перевірку наявності у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інших державних реєстрів або баз (банків) даних територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Центральне управління або регіональні органи СБУ чи відповідний підрозділ розвідувальних органів) повідомляє такому військовозобов`язаному засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки.

У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.

Відомості про скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у день надсилання повідомлення про скасування відстрочки (додаток 10) засобами поштового зв`язку на адресу задекларованого / зареєстрованого місця проживання (за умови її уточнення) або адресу електронної пошти, зазначену у заяві про надання відстрочки, або повідомлення засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до пункту 65 Порядку № 560 у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.

Системний аналіз наведених положень Порядку №560 свідчить про те, що законодавцем чітко визначено процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та її скасування.

Так, зазначеними вище нормами передбачено повноваження Комісії на припинення у військовозобов`язаної особи відстрочки від призову на військову службу шляхом: скасування відстрочки (пункти 59, 60 Порядку №560) або скасування раніше прийнятого рішення про надання відстрочки (пункт 65 Порядку №560).

Порядок та підстави скасування відстрочки визначені в залежності від форми звернення заявника з питанням про оформлення відстрочки від призову на військову службу.

Зокрема, пунктом 59 Порядку №560 передбачено, що у випадку надходження запиту на оформлення відстрочки через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, така відстрочка може оформлятись і надаватись автоматично (тобто без рішення відповідної Комісії). Проте у разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню (тобто без рішення відповідної Комісії).

В іншому випадку, у разі подання заяви про надання відстрочки та підтвердних документів особисто через центри надання адміністративних послуг, рішенню про надання чи відмову у наданні відстрочки передує процедура перевірки підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Вказана процедура полягає у вивченні Комісією отриманої заяви та підтвердних документів, оцінці законності підстав для надання відстрочки, за потреби надісланні запитів до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. І лише на підставі розгляду отриманих документів Комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

У випадку прийняття Комісією позитивного рішення про надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу, перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється за наявності законодавчо визначених підстав.

Таким чином, прийняте Комісією рішення про надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є певною мірою остаточним, до закінчення строку його дії або виникнення визначених законодавцем обставин, які слугують правомірною передумовою для повторної перевірки підстав у військовозобов`язаного права на відстрочку.

В іншому випадку, свавільна перевірка суб`єктом владних повноважень підстав для відстрочки від призову на військову службу, за відсутності дотримання законодавчо визначеної процедури, зумовлює порушення принципу правової визначеності та легітимного очікування у військовозобов`язаної особи.

З матеріалів справи слідує та не заперечується відповідачами, що ОСОБА_1 реалізував право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період шляхом подання відповідної заяви від 25.02.2026 та пакету підтвердних документів через центр надання адміністративних послуг.

З урахуванням наведених вище положень абзацу четвертого пункту 60 Порядку №560 слід вважати, що за результатами розгляду отриманої заяви ОСОБА_1 та долучених до неї документів Комісія повинна була ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, оформлене відповідним протоколом.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки).

Іншими словами, військовозобов`язана особа, яка має право на відстрочку, повинна належним чином реалізувати таке право шляхом подання відповідної заяви до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку.

Обов`язку особи реалізувати своє право шляхом вчинення активних дій кореспондує також обов`язок відповідного суб`єкта владних повноважень вирішити порушене заявником питання у визначений законом спосіб та у межах своїх повноважень.

Таким чином, скерувавши через центр надання адміністративних послуг до територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву з додатками про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач розпочав процес реалізації права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, маючи легітимні очікування належного розгляду його заяви та прийняття відповідного рішення, що відповідає принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Конституційний Суд України, розвиваючи практику застосування статті 8 Основного Закону України, вказав, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій держави. Верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, зокрема, у контексті таких основоположних його складових: принцип законності, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду. Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат (абзаци третій, четвертий, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року №6-р/2019).

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року №6-р/2019).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-2/2016).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (Справа "Михайлюк та Петров проти України" (Заява № 11932/02), пункт 25, "Полторацький проти України" №38812/97, пункт 155).

Окрім того, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 визначив підходи щодо застосування принципу "легітимних очікувань" (legitimate expectations):

"... 75. Також колегія суддів зазначає, що поняття "легітимні очікування", головним чином походять від англійського терміну "legitimate expectations" як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання.

76. Принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

77. Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно- правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисти «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.

78. Легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

79. Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права...".

За таких умов, у даних спірних правовідносинах, після направлення через центр надання адміністративних послуг заяви від 25.02.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також долучених до цієї заяви документів, ОСОБА_1 мав легітимні очікування на прийняття за результатом розгляду його заяви рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або відмову у наданні такої відстрочки.

У матеріалах справи відсутнє рішення уповноваженої Комісії про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу, прийняте на підставі поданої ним заяви від 25.02.2026.

Копія вказаного рішення також не надана відповідачами і на вимогу суду в ухвалі від 03.04.2026, в якій зобов`язано відповідачів надати належним чином засвідчені копії всіх документів, що стосуються предмету позову.

Водночас, як слідує зі змісту військово-облікового документу позивача, сформованого у системі «Резерв+» станом на 15.03.2026, у ОСОБА_1 наявна оформлена відстрочка на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 03.05.2026. (арк. справи 46)

Приписами абзацу шостого пункту 60 Порядку №560 передбачено, що у разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Вказані обставини у взаємозв`язку з наведеним вище правовим регулюванням дають підстави вважати, що заява ОСОБА_1 від 25.02.2026 була розглянута Комісією та за результатами її розгляду прийнято позитивне рішення про надання (оформлення) ОСОБА_1 відстрочки на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 03.05.2026, відомості про яке були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображені в електронному кабінеті позивача.

Суд звертає увагу, що відповідачами не надано доказів того, що рішення Комісії про надання позивачу до 03.05.2026 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, було скасовано у порядку, визначеному пунктом 65 Порядку №560.

Натомість, з матеріалів справи слідує, що відстрочка позивачу скасована у порядку, визначеному пунктом 60 Порядку №560, який передбачає перевірку підстав у військовозобов`язаного на відстрочку.

Так, рішенням Комісії, яке оформлене протоколом №25 від 16.03.2026, ОСОБА_1 скасовано відстрочку від призову на військову службу по пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» з причин відсутності заяви за формою згідно додатку 15 (є брат). (арк. справи 104-105)

При цьому відповідачами не надано доказів на підтвердження виникнення станом на 16.03.2026 обставин, з якими законодавець у пункті 60 Порядку №560 пов`язує можливість здійснення перевірки підстав військовозобов`язаного на відстрочку, а саме:

подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);

надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

Долучений до відзиву на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_4 документ (арк. справи 106), який за своїм змістом містить інформацію про встановлення відсутності додатку форми 15 при звірці підтверджуючих документів щодо надання відстрочки ОСОБА_1 та необхідність повторного розгляду заяви, суд не бере до уваги, оскільки такий не містить назви, дати, номеру, або будь-яких інших реквізитів, які б дозволити ідентифікувати вказаний документ та визначити джерело його походження.

Суд зазначає, що перевірка наявності у ОСОБА_1 підстав для відстрочки згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на підставі поданої ним заяви від 25.02.2026 вже мала була здійснена Комісію, якою за наслідками такої перевірки внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про надання позивачу відстрочки строком до 03.05.2026.

Повторна перевірка підстав на відстрочку, за відсутності передбачених законом передумов, не відповідає принципам законності та правової визначеності, а тому наслідки такої перевірки є неправомірними.

Крім того суд зазначає, що згідно відомостей протоколу №25 від 16.03.2026 в якості підстави для скасування позивачу відстрочки за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено: «відсутня заява за формою згідно додатку 15 (є брат)».

Як зазначено вище, згідно абзацу третього пункту 58 Порядку №560 до заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Пунктом 13 додатку 5 до Порядку №560 передбачено, що військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю, надають наступні документи, що підтверджують право на відстрочку:

для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Як слідує зі змісту поданої позивачем заяви від 25.02.2026 через ЦНАП про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, серед переліку долучених документів значиться «заява за формою додатка 15».

Крім того, представником ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання вимог ухвали суду надано копію пакету документів, долучених до заяви позивача про надання йому відстрочки від 25.02.2026, серед яких наявна заява ОСОБА_3 , яка за своїм змістом відповідає заяві, затвердженій додатком 15 до Порядку №560.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що рішення Комісії в частині скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом №25 від 16.03.2026, не відповідає визначеним статтею 2 КАС України критеріям обґрунтованості та добросовісності, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання такого рішення протиправним та його скасування, а також задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 №75 від 16.03.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби. (пункт 6 Порядку №560)

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ. (пункт 81 Порядку №560)

Зазначені положення Порядку №560 свідчать про те, що однією з передумов для оформлення призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є відсутність у такої особи діючого та реалізованого права на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

В іншому випадку, за умови наявності у військовозобов`язаної особи реалізованого права на відстрочку від призову на військову службу статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оформлення призову на військову службу не допускається.

Враховуючи, що у ході розгляду справи судом встановлено протиправність рішення Комісії, оформленого протоколом №25 від 16.06.2026, в частині скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу, що свідчить про відновлення реалізованого ним права на таку відстрочку згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому у ІНФОРМАЦІЯ_4 були відсутні правові підстави для призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Крім того, суд також враховує, що рішення Комісії про скасування ОСОБА_1 права на відстрочку, оформлене протоколом №25, та наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 №75 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу, прийняті одним днем 16.03.2026.

В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є правова процедура (fair procedure - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Необхідно наголосити на тому, що додатком 10 до Порядку № 560 затверджено форму повідомлення про скасування наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, і вказана форма чітко передбачає зазначення у такому повідомленні пропозиції особисто прибути до установи, що видала довідку про відстрочку, з метою її повернення.

Крім того, у примітці до вказаної форми передбачено, що повідомлення може бути надіслане на адресу заявника поштовим відправленням з повідомленням про вручення або на адресу електронної пошти, зазначену у заяві.

З наведених обставин слідує, що законодавцем передбачено обов`язкове інформування військовозобов`язаного про прийняте відносно нього рішення щодо скасування відстрочки (шляхом направлення поштовим відправленням або на адресу електронної пошти), а також надання такій особі можливості особисто прибути до відповідного ТЦК та СП з метою повернення довідки про відстрочку. При цьому, військовозобов`язаний у випадку скасування йому відстрочки не позбавлений права повторно звернутись з відповідною заявою та підтвердними документами для надання йому відстрочки від призову на військову службу з законодавчо визначених підстав.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 на поштову або електронну адресу ОСОБА_1 повідомлення за формою, визначеною у додатку 10 до Порядку №560. При цьому, на думку суду, прийняття в один день рішення про скасування відстрочки та наказу про призов на військову службу фактично позбавило позивача можливості реалізувати право на повторне звернення з заявою про відстрочку, що свідчить про порушення визначеної Порядком №560 процедури.

Суд погоджується, що питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливою та чутливою темою в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, допущеними відповідачами у спірних правовідносинах.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.03.2026 №75 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову.

Крім того, суд звертає увагу, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.03.2026 №75 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 не є таким, що вичерпав свою дію фактом його виконання, оскільки позивач направлений для проходження військової служби, а тому є актом індивідуальної дії у розумінні статті 4 КАС України та може бути скасований, не завдаючи при цьому шкоди правовій визначеності.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу військової частини про зарахування до списків особового складу та зобов`язання виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції №282 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Суд зазначає, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як встановлено судом, внаслідок видання ІНФОРМАЦІЯ_3 наказу від 16.03.2026 №75, який судом визнано протиправним та скасовано в частині призову на військову службу позивача, останній був зарахований до списків особового складу Військової частин НОМЕР_2 .

Так, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.03.2026 №87 позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, встановлено тарифний розряд, посадовий оклад та інші види грошового забезпечення.

Тобто, з 16.03.2026 (дня відправлення у військову частину) позивач став військовослужбовцем, розпочав проходження військової служби, виконання відповідних посадових обов`язків та отримання грошового забезпечення.

Разом з тим, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2026 №103 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 у зв`язку з самовільним залишенням військової частини з 02.04.2026 звільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частині НОМЕР_2 .

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

З урахуванням викладеного слід вважати, що незважаючи на зазначені в наказі командира Військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2026 №103 обставини щодо самовільного залишення позивачем військової частини, військова служба для позивача не призупиняється.

Суд звертає увагу, що пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вказаним законом не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу та наказу про зарахування до списків особового складу. З огляду на викладене саме по собі скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №75 від 16.03.2026 в частині призову позивача на військову службу та скасування наказу Військової частини НОМЕР_2 від 18.03.2026 №87 в частині зарахування позивача до списків особового складу не відновить початковий стан і не призведе до поновлення порушених прав позивача, про які він просить у позові.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу військової частини в частині призову та зарахування позивача до списків особового складу, задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, згідно частини третьої статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Оскільки судом встановлено, що призов та мобілізація позивача здійснена протиправно, порушене право позивача підлягає відновленню.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи.

Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Тобто суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Тобто, рішення суду про задоволення позову повинно мати наслідком відновлення тих прав або інтересів, на порушення яких вказує позивач.

Разом з тим рішенням суду у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу, що хоча Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконний призов на військову службу під час мобілізації, проте проходження військової служби позивачем є безпосереднім наслідком від наказу при призов під час мобілізації на особливий період від 16.03.2026 №75, який визнано судом протиправним в частині призову позивача.

На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказу на призов особи на військову службу є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.

Вказана стаття встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

У даному ж випадку, судом встановлено протиправність призову позивача на військову службу під час мобілізації, що мало наслідком його призов та зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу №87 від 18.03.2026.

Наведеним спростовуються доводи представників відповідачів про безповоротну дію мобілізації. Протилежні ж висновки призвели б до неможливості відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу та звільнити з його з військової служби.

Слід зазначити, що такий спосіб захисту та поновлення порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права у спірних правовідносинах, є достатнім, необхідним та таким, що в повній мірі забезпечить припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надавши правову оцінку доводам сторін, викладеним у поданих ними заявах по суті, а також оцінивши спірні правовідносини з урахуванням наведених вище норм матеріального права, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено правомірність своєї поведінки та прийнятих рішень, що є предметом оскарження.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 , протиправне рішення якого стало причиною виникнення спірних правовідносин, на користь позивача судовий збір у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог в сумі 709,97 грн (2/3 від 1064,96 грн).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №25 від 16 березня 2026 року, в частині скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу, наданої на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №75 від 16 березня 2026 року "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації та особливий період" в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 709 (сімсот дев`ять) гривень 97 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 код РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідачі:

- Комісія з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 );

- ІНФОРМАЦІЯ_7 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 );

- Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 );

третя особа:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_6 код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) .

Головуючий суддя Мірінович У.А.