Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №500/2129/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2129/26

26 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), у якій позивач просить суд:

визнати протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої Постановою КМУ № 153 від 11.02.2025 року;

зобов`язати відповідача нарахувати, включити позивача до наказу командира відповідача про відповідну виплату та виплатити позивачу винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбаченої Постановою КМУ № 153 від 11.02.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що позивач у віці 19 років уклав контракт на проходження військової служби, а у квітні 2024 року уклав новий контракт, згідно якого на теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Вказує, що за час проходження служби брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій, що підтверджується відповідними довідками. 11.02.2025 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №153, відповідно до пункту 4 якої вважає, що має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень. Позивач зазначає, що звертався до відповідача, проте йому відмовлено в отриманні такої винагороди. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суду зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) у строк для подання відзиву на позовну заяву надати суду докази, що стосуються предмету спору, у тому числі належним чином завірені копії:

наказів щодо зарахування та проходження військової служби ОСОБА_1 , починаючи із 14.07.2020;

документів (довідки, витяги з журналів бойових дій, тощо), чи будь-яким іншим чином зафіксованої інформації щодо періодів участі ОСОБА_1 у бойових діях, перебування в зоні ведення бойових дій станом на 13.02.2025 року;

усіх інших документів та матеріалів, що стали підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої Постановою КМУ № 153 від 11.02.2025 року.

24.04.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що право на отримання винагороди, окрім іншого, мають особи, які до набрання чинності постановою КМУ №153 від 11.02.2025 у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24 лютого 2022 до 13 лютого 2025 року. Водночас, військовослужбовцям, які станом на 24 лютого 2022 року вже проходили військову службу за контрактом, виплата винагороди умовами Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року не передбачена.

05.05.2026 представником відповідача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових матеріалів щодо участі позивача у бойових діях.

18.05.2026 до суду надійшло клопотання позивача, у якому просить витребувати у Військової частини НОМЕР_3 документи (довідки, витяги з журналів бойових дій, тощо), чи будь-яким іншим чином викладену інформацію, отримані від в/ч НОМЕР_2 та НОМЕР_4 , щодо періодів участі позивача в бойових діях, перебування в зоні ведення бойових дій, станом на 13.02.2025 року.

Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_5 , виданого 19.04.2021, орган видачі 4627. (арк. справи 16-17)

14.07.2020 ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України строком на три роки, до 13 липня 2023 року. (арк. справи 29-30)

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.07.2020 №246-ос ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом, присвоєно звання «солдат». (арк. справи 29, зворот)

11.11.2020 позивачем укладено контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу в Державній прикордонній службі України строком на три роки, до 10 листопада 2023 року. (арк. справи 30-31)

Наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 25.11.2023 №1419-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 24 листопада 2023 року. (арк. справи 33)

Наказом начальника НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 28.11.2023 №630-ОС «Про особовий склад» зараховано старшого сержанта ОСОБА_1 у списки особового складу та всі види забезпечення, з 27 листопада 2023 року. (арк. справи 33)

29 квітня 2024 року ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах офіцерського складу строком на п`ять років, до 28 квітня 2029 року. (арк. справи 31-32)

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 29.04.2024 №738-ОС «Про особовий склад» старшого сержанта ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, присвоєно військове звання «молодший лейтенант». (арк. справи 32, зворот)

Згідно наказу начальника НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.12.2024 №1446-ОС «Про особовий склад», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , який вибуває для подальшого проходження служби до НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 21.12.2024. (арк. справи 33, зворот)

Наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 23.12.2024 №1725-ОС зараховано молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до списків особового складу загону та на всі види забезпечення, з 23.12.2024. (арк. справи 33, зворот)

Згідно наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 12.07.2025 №1003-ОС виключено лейтенанта ОСОБА_1 зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10 липня 2025 року. (арк. справи 34)

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.07.2025 №380-ОС «По особовому складу» зараховано лейтенанта ОСОБА_1 у списки особового складу та на всі види забезпечення. (арк. справи 29)

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини) від 02.12.2025 №08/11052/25 ОСОБА_1 перебуває на дійсній військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України на посаді офіцера (психолога) відділення фізичної реабілітаційної медицини та фізіотерапії клініки неврології та реабілітації хворих, з 17.07.2025. (арк. справи 14)

Отже, у період з 14.07.2020 по теперішній час позивач безперервно перебуває на військовій службі у складі різних військових частин, зокрема:

з 14.07.2020 по 27.11.2023 військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 );

з 27.11.2023 по 04.12.2024 військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 )

з 04.12.2024 по 23.06.2025 військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 );

з 23.06.2025 по теперішній час військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), що також підтверджується витягом з послужного списку лейтенанта ОСОБА_1 . (арк. справи 10)

Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 №08/614 від 03.03.2025, виданої військовою частиною НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 у період з 03 жовтня 2022 року по 11 січня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Донецької області в н.п. Богородичне, н.п. Тетянівка, н.п. Пришиб, н.п. Краматорськ. (арк. справи 15)

На рапорт лейтенанта ОСОБА_1 №13/8141/25-Вн від 08.09.2025 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п.4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», відповідач листом від 31.10.2025 №10/7657-25-Вих повідомив, що право на отримання винагороди, окрім іншого, мають особи, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24 лютого 2022 року до 13 лютого 2025 року. Водночас, військовослужбовцям, які станом на 24 лютого 2022 року вже проходили військову службу за контрактом, виплата винагороди умовами постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 не передбачена. (арк. справи 11)

Не погодившись з відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі також - Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. (частина друга статті 9 Закону № 2011-XII)

Приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 року прийняв постанову №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану". (далі Постанова №153)

Пунктом 2 Постанови №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі Порядок №153).

Цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (надалі по тексту також - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього. (пункт 1 Порядку № 153)

За змістом пункту 3 Постанови № 153 учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

За змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур`єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за №153 опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" 13.02.2025.

Таким чином, Постанова №153 набрала чинності 13.02.2025, тобто з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр".

Підсумовуючи викладене слід вважати, що за загальним правилом реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, запровадженої абзацом другим пункту 4 Постанови №153 Постанови №153, забезпечується у разі одночасного існування чотирьох умов, а зокрема заявник має:

(1) бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

(2) бути прийнятою або призваною на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX до набрання чинності цією постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років;

(3) проходити військову службу (при цьому судом ураховано, що законодавцем застосовано теперішню форму часу дієслова «проходять», як наслідок така умова повинна існувати на час набрання чинності названою Постановою №153;

(4) брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025).

Разом з тим, пунктом 4 Постанови №153 визначені додаткові умови, за яких особа також має право на отримання допомоги у зменшеному розмірі (пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях в районі їх ведення, якщо сумарна кількість становить менше шести місяців), або взагалі не має права на таку допомогу (у випадку двох та більше разів притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни).

Цим же пунктом Постанови №153 передбачено умови, за яких особа має право на одноразову допомогу у розмірі, визначеному абзацом другим пункту 4 цієї постанови, за умови її відповідності попереднім критеріям, якщо така особа була прийнята на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходила військову службу і була атестована до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”; проходила військову службу, мала спеціальні звання або класний чин та була переатестована до присвоєння офіцерського звання.

Зі змісту наданих сторонами заяв по суті, а також досліджених судом доказів слідує, що предметом заявленого спору є відповідність позивача критерію, згідно якого особа до набрання чинності Постановою №153 у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану.

З матеріалів справи слідує, що позивач є громадянином України, який з 14.07.2020 у віці 19 років прийнятий на військову службу за контрактом з присвоєнням йому військового звання «солдат». (арк. справи 30, зворот)

У подальшому згідно наказу голови Державної прикордонної служби України від 29.04.2024 №738-ОС позивача прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та присвоєно військове звання «молодший лейтенант». (арк. справи 32, зворот)

Отже, позивач у віці до 25 років був прийнятий на військову службу за контрактом та станом на день набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) перебував на військовій службі під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64.

Наведені обставини свідчать про відповідність позивача критеріям віку та проходження військової служби у період дії воєнного стану, зазначеним в абзаці другому пункту 4 Постанови №153.

Відмовляючи позивачу у виплаті одноразової допомоги, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, відповідач у листі №10/7657-25-Вих від 31.10.2025 послався на той факт, що ОСОБА_1 розпочав військову службу у віці до 25 років до запровадження воєнного стану, що на думку відповідача свідчить про відсутність у нього права на таку допомогу.

Суд критично оцінює таку позицію відповідача, оскільки вважає вказаний підхід надмірно формальним та таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень абзацу другого пункту 4 Постанови №153.

Так, відповідач фактично ототожнює дату укладення контракту позивачем (14.07.2020) з поняттям «проходження військовослужбовцем віком до 25 років військової служби під час воєнного стану».

Проте, аналізуючи вказане положення абзацу другого пункту 4 Постанови №153, у його взаємозв`язку з метою експериментального проекту, на реалізацію якого вказана постанова прийнята, слід вважати ключовим, що для отримання права на виплату спірної грошової допомоги військовослужбовець у віці до 25 років має бути прийнятим (призваним) та проходити військову службу, брати участь у бойових діях під час дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64, сукупна участь у яких має складати не менше шести місяців.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач у віці до 25 років до введення воєнного стану (14.07.2020) був прийнятий за контрактом на військову службу, яку продовжив проходити і після введення воєнного стану (24.02.2022) та проходить по теперішній час. Також у віці до 25 років позивач брав безпосередню участь під час воєнного стану у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене суд робить висновок про те, що відмова відповідача у виплаті позивачу винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, з підстав прийняття його на військову службу до введення воєнного стану (до 24.02.2022), є протиправною та такою, що суперечить наведеним вище положенням чинного законодавства.

Крім того суд звертає увагу, що постановою КМУ № 942 від 30.07.2025 пункт 4 Постанови №153 доповнено новим абзацом, яким передбачено, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”.

Враховуючи, що позивач у віці до 25 років був прийнятий на військову службу, проходив військову службу під час воєнного стану, на момент набрання чинності Постановою №153 та проходить її по теперішній час, а також у ході проходження служби отримав первинне звання офіцерського складу «молодший лейтенант», тому відповідно до наведених вище положень Постанови №153 належить категорії військовослужбовців, що мають право на виплату згідно цієї постанови.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що відмову відповідача у виплаті позивачу винагороди, передбаченої Постановою №153, оформлену листом від 31.10.2025 №10/7657-25-Вих, слід визнати протиправною, а позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати, включити позивача до наказу командира про відповідну виплату та виплатити позивачу винагороду у розмірі 1 млн. грн, передбачену Постановою №153, то суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Згідно наведених вище положень абзацу другого пункту 4 Постанови №153, одним з визначальних критеріїв наявності у військовослужбовця права на отримання одноразової допомоги у розмірі 1 млн гривень, на яку претендує позивач, є встановлення обставин його безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Враховуючи, що питання сукупної тривалості періоду безпосередньої участі позивача у бойових діях під час воєнного стану на дату набрання чинності постановою №153 не було предметом дослідження відповідача та не покладено в основу оскаржуваної відмови, оформленої листом від 31.10.2025 №10/7657-25-Вих, а адміністративний суд не може підміняти суб`єкт владних повноважень та перебирати на себе його повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього суб`єкта, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову винагороду у заявленому ним розмірі 1 млн гривень.

З цих же підстав суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, клопотання позивача від 18.05.2026 про витребування у відповідача інформації щодо періодів перебування у зоні ведення бойових дій, оскільки вказані обставини не є предметом доказування у даних спірних правовідносинах, які виникли внаслідок відмови відповідача, оформленої листом від 31.10.2025 №10/7657-25-Вих.

Разом з тим суд зазначає, що в силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі невиконання відповідачем при розгляді рапорту позивача власних повноважень у належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що з метою ефективного способу відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача №13/8141/25-Вн від 08.09.2025 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, у той час як відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки, у зв`язку з чим позовні вимоги належить задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу понесених ним витрат по його сплаті не підлягає вирішенню судом. Інформація про понесення позивачем інших судових витрат в матеріалах справи відсутня.

Щодо заяви позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі, то суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. (частина п`ята статті 382 КАС України)

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що встановлення судового контролю є правом суду, яке може бути реалізовано в залежності від обставин конкретної справи, зокрема у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що суб`єктом владних повноважень буде допущено умисне невиконання судового рішення.

Враховуючи, що на момент ухвалення даного рішення у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, буде допущено його умисне невиконання, тому суд вважає відсутніми підстави для встановлення судового контролю за його виконанням.

Разом з тим суд зауважує, що у випадку ухилення відповідача від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, позивач не позбавлений права звернутись до суду з заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому частиною першою статті 382 КАС України.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 258, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), оформлену листом від 31.10.2025 №10/7657-25-Вих, у виплаті ОСОБА_1 винагороди у розмірі 1 (один) млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 №13/8141/25-Вн від 08.09.2025 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 код РНОКПП НОМЕР_8 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Головуючий суддя Мірінович У.А.