Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №480/1884/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Справа № 480/1884/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1884/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з квітня 2022 року по день фактичної виплати додаткової винагороди за період лікування у повному обсязі - 07 лютого 2025 року, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з квітня 2022 року по день фактичної виплати додаткової винагороди за період лікування - 07 лютого 2025 року, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2022 році він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення таких заходів. Водночас додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у збільшеному до 100 000 грн розмірі в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях і заходах, була виплачена не в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.03.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/1884/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" №394/2026 від 19 травня 2026 року та наказу в.о. голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 №24-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв`язку з призначенням на посаду судді Восьмого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату №2562 від 28.05.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/1884/25.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Кунець О.М.

13.06.2026 представник Військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечила. Відповідач зазначив, що додаткова винагорода виплачена 07.02.2025 на виконання рішення суду, має спеціальний характер та залежить від підтвердження безпосередньої участі у бойових діях. Також відповідач послався на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі №480/7674/23, яке набрало законної сили, підтверджено право позивача на додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн, за окремі періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

07.02.2025 Військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачу на виконання зазначеного рішення 180 782,36 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку. Компенсацію втрати частини доходів одночасно з виплатою заборгованості відповідач не нарахував і не виплатив.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, водночас самостійно здійснює юридичну кваліфікацію встановлених обставин та застосовує норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як установлено судом, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі №480/7674/23, яке набрало законної сили, підтверджено право ОСОБА_1 на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у збільшеному до 100 000 грн розмірі за окремі періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Таким чином, установленою судовим рішенням фактичною підставою виникнення права позивача на спірну додаткову винагороду є його безпосередня участь у бойових діях та забезпеченні відповідних заходів у конкретні періоди.

На виконання зазначеного судового рішення 07.02.2025 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатила позивачу 180 782,36 грн додаткової винагороди, що підтверджується випискою з карткового рахунку. Компенсацію втрати частини доходів одночасно з виплатою цієї суми відповідач не нарахував і не виплатив.

Отже, предметом правової оцінки у цій справі є наявність або відсутність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою саме додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, фактично виплаченої 07.02.2025.

Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошових доходів суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначені Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

За змістом статей 1-3 Закону №2050-III підприємства, установи та організації здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати. Компенсація проводиться у разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців.

Під доходами для цілей Закону №2050-III розуміються грошові доходи громадян, одержувані ними на території України, які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата та грошове забезпечення.

Сума компенсації визначається з урахуванням суми нарахованого, але своєчасно не виплаченого доходу за відповідний місяць після утримання податків та обов`язкових платежів і приросту індексу споживчих цін за період невиплати такого доходу.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що для виникнення права на компенсацію мають бути наявними передбачені законом умови, зокрема існування належного особі доходу, порушення строків його виплати не менш як на один календарний місяць, знецінення доходу внаслідок інфляційних процесів та, що має визначальне значення для цього спору, неразовий характер відповідного доходу.

Пунктами 1-4 Порядку №159 конкретизовано механізм такої компенсації. Дія цього Порядку поширюється на випадки порушення строків виплати грошових доходів, а компенсації підлягають доходи, які одержуються громадянами у гривнях на території України та не мають разового характеру.

При цьому саме по собі нарахування належного доходу на виконання судового рішення не виключає можливості застосування Закону №2050-III. Правове значення має характер відповідного доходу, факт порушення строку його виплати та фактичне отримання належних сум.

Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20 та від 13.09.2021 у справі №639/3140/17 виходив із того, що право на компенсацію не ставиться у залежність від того, чи була належна сума попередньо нарахована роботодавцем добровільно, чи право на неї було встановлено судовим рішенням.

Водночас наведений підхід не скасовує встановленої частиною другою статті 2 Закону №2050-III обов`язкової умови щодо характеру доходу: компенсації підлягають лише ті грошові доходи, які не мають разового характеру.

Щодо компенсації втрати частини доходів на суму додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, суд враховує таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 на період дії воєнного стану запроваджено додаткову винагороду військовослужбовцям та іншим визначеним нею категоріям осіб. Право на відповідну виплату, її розмір і період виплати залежать від спеціально визначених умов проходження служби та обставин, з якими нормативне регулювання пов`язує виникнення права на таку винагороду.

Таким чином, додаткова винагорода за Постановою №168 є спеціальним видом виплати, запровадженим саме на період дії воєнного стану та пов`язаним з особливим характером проходження служби і виконанням спеціальних повноважень.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 також передбачено поділ грошового забезпечення на основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, розмежовує щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення та відносить додаткову винагороду на період дії воєнного стану до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, правова природа додаткової винагороди за Постановою №168 визначається не способом математичного розрахунку її розміру і не кількістю місяців, за які вона нарахована, а нормативними умовами виникнення права на неї та її місцем у структурі грошового забезпечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24, вирішуючи питання застосування Закону №2050-III до додаткової винагороди за Постановою №168, виходила з того, що право на компенсацію втрати частини доходів виникає за сукупності умов, серед яких обов`язковою є систематичний, а не разовий характер відповідного доходу.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що законодавство розрізняє винагороди постійного характеру та одноразові винагороди, пов`язані з конкретними обставинами проходження служби, особливостями виконуваних завдань, територією їх виконання, фізичним станом військовослужбовця чи іншими спеціальними юридичними фактами.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, додаткова винагорода за Постановою №168, право на яку зумовлене спеціальними обставинами проходження служби, є доходом разового характеру, у зв`язку з чим приписи Закону №2050-III щодо компенсації втрати частини доходів на неї не поширюються.

Судом установлено, що виплата, проведена позивачу 07.02.2025 у сумі 180 782,36 грн, є саме додатковою винагородою, передбаченою Постановою №168, право на яку за окремі періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони було підтверджено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі №480/7674/23.

Визначення належної позивачу винагороди за конкретні періоди та пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях і відповідних заходах характеризує механізм обчислення її розміру, однак не перетворює цю спеціальну виплату на постійний чи систематичний дохід у розумінні статті 2 Закону №2050-III.

Так само виплата належної суми одним платежем 07.02.2025 на виконання судового рішення не змінює правової природи додаткової винагороди. Судове рішення підтвердило право позивача на виплату, але не змінило передбачений законодавством вид такого доходу.

Сам факт належності додаткової винагороди до складу грошового забезпечення військовослужбовця не свідчить про її систематичний характер, оскільки вирішальними є нормативно визначені підстави виникнення права на таку виплату та її віднесення до відповідного виду грошового забезпечення.

Крім того, у прохальній частині позову заявлена компенсація пов`язується з додатковою винагородою «за період лікування». Водночас матеріалами цієї справи встановлено, що 07.02.2025 позивачу виплачено 180 782,36 грн на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі №480/7674/23, яким право на додаткову винагороду підтверджено за окремі періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні відповідних заходів. Тому правова оцінка заявленої компенсації здійснюється щодо фактично виплаченого доходу та встановленої судовим рішенням підстави його нарахування.

Отже, як за фактичними обставинами виплати, проведеної 07.02.2025, так і з огляду на правову природу додаткової винагороди за Постановою №168, підстави для застосування до спірних правовідносин Закону №2050-III та Порядку №159 відсутні.

Оскільки спірна додаткова винагорода не має систематичного характеру, одна з обов`язкових умов для нарахування компенсації втрати частини доходів відсутня. Сам факт тривалої затримки виплати та подальше виконання судового рішення не є достатніми для виникнення права на компенсацію щодо доходу разового характеру.

Відтак ненарахування та невиплата Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України компенсації втрати частини доходів на суму додаткової винагороди, виплаченої 07.02.2025, не може бути визнано протиправною бездіяльністю, а заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті передбачено обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності у спорах про їх протиправність.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оцінивши докази у сукупності та врахувавши наведене правове регулювання і правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування заявленої компенсації.

З огляду на відсутність матеріально-правових підстав для задоволення позову доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду не змінюють висновку суду по суті заявлених вимог.

Решта доводів та заперечень сторін не спростовують наведених висновків суду.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення сторонами інших судових витрат матеріали справи не містять, тому підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець