Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №480/6514/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Справа № 480/6514/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6514/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 25.02.2022 по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі - 19 червня 2025 року, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 25.02.2022 по день фактичної виплати додаткової винагороди - 19.06.2025, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" №171/2026 від 24 лютого 2026 року та наказу в.о. голови Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 №12-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв`язку з призначенням на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату №1512 від 03.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/6514/25.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У позовній заяві зазначено, що 25.02.2022, перебуваючи у місті Херсоні, позивач отримав травму та надалі перебував на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров`я упродовж 2022–2023 років.

Позивач посилається на те, що 19.06.2025 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/9762/23 йому було виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Водночас компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати цієї винагороди відповідач не нарахував та не виплатив.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Кунець О.М.

29.08.2025 представник Військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначив, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №480/9762/23 позов ОСОБА_1 було задоволено частково: Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 01.08.2022 по 17.11.2022 пропорційно дням перебування позивача у статусі безвісно відсутнього. У задоволенні вимог щодо виплати додаткової винагороди за періоди лікування відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 це рішення залишено без змін.

На думку відповідача, проведена 19.06.2025 виплата не стосувалася періодів лікування, на які позивач посилається у прохальній частині цього позову. Відповідач також указав на разовий характер додаткової винагороди, відсутність правових підстав для нарахування компенсації та пропуск позивачем строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2021 №56 підтверджується зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2023 №155/НСТ позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 29.05.2023 у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №480/9762/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024, Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за період з 01.08.2022 по 17.11.2022 включно пропорційно дням перебування безвісно відсутнім, з урахуванням фактично виплачених сум.

Наведеним судовим рішенням не було встановлено права позивача на додаткову винагороду за заявлені ним періоди стаціонарного лікування; у відповідній частині позовних вимог було відмовлено.

З довідки Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та утримання грошового забезпечення за 2025 рік убачається, що у червні 2025 року позивачу нараховано 356 666,67 грн як додаткову винагороду. Після утримання військового збору в сумі 5 350,00 грн до виплати визначено 351 316,67 грн.

Випискою з карткового рахунку підтверджується зарахування 19.06.2025 на рахунок позивача 351 316,67 грн від Військової частини НОМЕР_1 із призначенням платежу «заробітна плата».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. При цьому суд самостійно надає правову кваліфікацію встановленим обставинам та застосовує норми права, які регулюють відповідні правовідносини.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №480/9762/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024, підтверджено право ОСОБА_1 на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 01.08.2022 по 17.11.2022 включно пропорційно дням перебування у статусі безвісно відсутнього, з урахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні вимог щодо виплати додаткової винагороди за заявлені періоди стаціонарного лікування відмовлено.

На виконання зазначеного судового рішення у червні 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу нараховано 356 666,67 грн додаткової винагороди, після утримання військового збору в сумі 5 350,00 грн до виплати визначено 351 316,67 грн, які зараховано на рахунок позивача 19.06.2025. Отже, у межах цієї справи правовій оцінці підлягає питання наявності у ОСОБА_1 права на компенсацію втрати частини доходів саме у зв`язку з несвоєчасною виплатою вказаної додаткової винагороди.

Правові та організаційні засади компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначені Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Відповідно до статті 1 Закону №2050-III підприємства, установи й організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

За змістом статті 2 Закону №2050-III компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України та які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів на індекс інфляції у період невиплати доходу.

Відповідно до статті 4 цього Закону виплата компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата відповідної заборгованості.

Аналогічний механізм закріплений пунктами 2-4 Порядку №159. Таким чином, для виникнення права на компенсацію необхідна сукупність передбачених законом умов, у тому числі порушення строку виплати не менш як на один календарний місяць, неразовий характер відповідного доходу та його фактичне отримання.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24 сформульовано правові висновки щодо застосування Закону №2050-III до додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що право особи на компенсацію втрати частини доходів виникає за сукупності трьох умов: строки виплати відповідного доходу порушено щонайменше на один календарний місяць; такий дохід має систематичний, а не разовий характер; дохід, компенсацію втрати частини якого заявлено, фактично отриманий особою.

Отже, сам по собі факт несвоєчасної виплати грошових коштів та їх подальшого фактичного отримання не є достатнім для виникнення права на компенсацію за Законом №2050-III. Визначальним є також характер доходу, строк виплати якого було порушено, оскільки дія цього Закону поширюється не на будь-які виплати, а лише на доходи, які не мають разового характеру.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер і спрямовані на підтримання купівельної спроможності доходу у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін.

З наведеного випливає, що компенсація, передбачена Законом №2050-III, покликана відновити вартість саме такого грошового доходу, який за своєю правовою природою є неразовим. Тому першочергового значення набуває встановлення місця спірної виплати у структурі грошового забезпечення та характеру підстав, з якими законодавство пов`язує виникнення права на неї.

Правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців визначено, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частин першої - четвертої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення, а до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» також передбачено, що грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 на період дії воєнного стану установлено додаткову винагороду військовослужбовцям та іншим визначеним нею категоріям осіб. Право на відповідну виплату, її розмір і період виплати залежать від настання спеціально визначених нормативним регулюванням обставин проходження служби, а виплата здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (начальників).

Виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, здійснюється за наявності спеціально визначених цією постановою обставин та на підставі відповідних наказів командирів (начальників). Отже, право на таку винагороду не виникає автоматично лише у зв`язку з проходженням військової служби, а залежить від настання визначених нормативним актом умов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026, аналізуючи структуру грошового забезпечення та нормативне регулювання додаткової винагороди на період дії воєнного стану, звернула увагу на розмежування виплат постійного характеру та одноразових додаткових виплат. Зокрема, у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, додаткову винагороду на період дії воєнного стану віднесено до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що законодавець розрізняє винагороди постійного характеру, які є загальними та не залежать від конкретних обставин проходження служби, і одноразові винагороди, пов`язані з певними особливостями бойових завдань, виконаної військовослужбовцем роботи, територією виконання таких завдань, фізичним станом військовослужбовця або іншими спеціальними юридичними фактами.

Тривалість існування відповідної спеціальної обставини, визначення винагороди у розрахунку на місяць пропорційно кількості днів або нарахування її за кілька календарних періодів саме по собі не змінює правової природи такої виплати. Наведені обставини характеризують механізм визначення її розміру, але не є достатніми для перетворення спеціальної додаткової винагороди на постійний чи систематичний дохід.

Судом установлено, що право ОСОБА_1 на спірну додаткову винагороду було підтверджено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №480/9762/23 за період з 01.08.2022 по 17.11.2022 включно пропорційно дням перебування позивача у статусі безвісно відсутнього.

Таким чином, юридичною підставою для виникнення права позивача на спірну додаткову винагороду було перебування у статусі безвісно відсутнього протягом визначеного судовим рішенням періоду, тобто спеціальна обставина проходження військової служби, з якою нормативне регулювання пов`язує право на відповідну виплату, а не постійний елемент грошового забезпечення, що виплачується незалежно від конкретних обставин.

Визначення належної позивачу додаткової винагороди за конкретний період та пропорційно кількості днів перебування у відповідному статусі характеризує спосіб обчислення її розміру. Такий порядок розрахунку не свідчить про набуття цією виплатою характеру щомісячного доходу, який має постійний або систематичний характер у розумінні частини другої статті 2 Закону №2050-III.

Факт того, що зазначена винагорода була фактично виплачена ОСОБА_1 19.06.2025 одним платежем у сумі 351 316,67 грн на виконання судового рішення, також не змінює її правової природи. Судове рішення підтвердило існуюче право позивача на відповідний вид виплати, однак не трансформувало таку додаткову винагороду у систематичний дохід.

Суд також ураховує, що у прохальній частині позовної заяви компенсація пов`язується з додатковою винагородою «за період лікування». Водночас рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №480/9762/23 у задоволенні вимог щодо додаткової винагороди за заявлені періоди стаціонарного лікування відмовлено, а виплата 351 316,67 грн, проведена 19.06.2025, стосувалася додаткової винагороди за період з 01.08.2022 по 17.11.2022, визначеної пропорційно дням перебування позивача у статусі безвісно відсутнього. Тому правова оцінка заявленої компенсації здійснюється щодо фактично виплаченого доходу та встановленої судовим рішенням підстави його нарахування.

Оскільки однією з обов`язкових та сукупних умов застосування Закону №2050-III є систематичний характер доходу, а спірна додаткова винагорода пов`язана з настанням спеціально визначених умов проходження військової служби та не має характеру постійної виплати, правові підстави для нарахування компенсації втрати частини такого доходу відсутні.

За таких обставин приписи Закону №2050-III та Порядку №159 не поширюються на спірну додаткову винагороду, а факт її несвоєчасної виплати, у тому числі на виконання судового рішення, не є самостійною підставою для виникнення у позивача права на компенсацію втрати частини доходів.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оцінивши наявні у справі докази у сукупності та застосувавши наведені норми матеріального права з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування компенсації, передбаченої Законом №2050-III.

З огляду на відсутність матеріально-правових підстав для виникнення права на заявлену компенсацію доводи сторін щодо строку звернення до суду не змінюють висновку суду по суті заявлених вимог.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець