Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №751/4500/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/4500/26

Головуючий у першій інстанції – Топіха Р. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1540/26

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Луговця О.А.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз»,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про визнання дій неправомірними.

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Чернігівгаз», в якому просив встановити правомірність дій газової компанії та зобов`язати негайно відновити газопостачання, а також виплатити моральні та матеріальні збитки. Мотивуючи заявлені вимоги, зазначав, що 28 квітня 2026 року близько 10 год невідомі особи в уніформі «Чернігівгаз» без попередження припинили газопостачання шляхом його відключення за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Чернігівгаз» про визнання дій неправомірними визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу незаконною та посилаючись на порушення процесуальних норм, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, повернувши його позов, суд першої інстанції порушив передбачене Конституцією України право на доступ до правосуддя, яке гарантує кожній особі право на безперешкодне звернення до суду для захисту свої порушених прав.

Скаржник зазначає, що у позовній заяві вказував, що всі додатки до позову надасть безпосередньо у судове засідання, але суд першої інстанції залишив наведене поза увагою. Як зазначалося ним у позові, 28 квітня 2026 року до домогосподарства по АДРЕСА_1 прибули представники в уніформах різних газових служб та без будь-яких пояснень відрізали вказане домоволодіння від центрального газопроводу. Позивачем викликано наряд поліції, проте це не припинило самоуправство невідомих осіб.

Станом на дату подачі позову – 29 квітня 2026 року відповіді на звернення ОСОБА_1 від газових служб та поліції не надійшли, що унеможливило їх приєднання до позовної заяви, а також надання на виконання вимог ухвали суду від 01 травня 2026 року про залишення позову без руху.

Зауважує, що відповідно до приписів ст. 43, 49 ЦПК України, якими визначені процесуальні права та обов`язки учасників справи, позивач у разі відкриття провадження у справі до закінчення підготовчого засідання мав право, отримавши відповіді на власні звернення, уточнити/змінити відповідача та збільшити або зменшити позовні вимоги. Водночас встановити напевно належного відповідача у справі та чітко сформулювати позовні вимоги заявник не зміг через отримання листів від газових служб вже після спливу встановленого судом строку для усунення недоліків.

Вважає, що районний суд проігнорував вимоги ч. 8 ст. 83 ЦПК України, відповідно до яких докази, які не були приєднані до позовної заяви, можуть бути приєднані до матеріалів справи за клопотанням позивача у разі їх здобуття після відкриття провадження у справі. Крім того, відповідно до ст. 84 ЦПК України суд може за клопотанням учасника справи витребувати докази у справі, якщо у сторони виникли труднощі.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін, ураховуюче наступне.

Дійшовши висновку про необхідність повернення позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки у встановлений в ухвалі від 01 травня 2026 року строк.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Чернігівгаз», в якому просив встановити правомірність дій газової компанії та зобов`язати негайно відновити газопостачання, а також виплатити моральні та матеріальні збитки (а.с. 1).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 травня 2026 року (а.с. 3-5) указану позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема вказано, що позивачем зазначено не повне найменування юридичної особи, не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Зміст позовної заяви не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зрозуміло викладені позовні вимоги, що позбавляє суд можливості визначитись, в якому судочинстві слід розглядати справу. Суд указав, що позивач, звернувшись з позовом, просив стягнути з відповідача моральні та майнові збитки, водночас не визначив ціну позову, не вказав, які суми слід стягнути на його користь та не надав обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються. Позивачем не додано копії позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, не зазначено, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також не сплачено судовий збір. Для усунення виявлених недоліків позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду.

Копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 отримав 11 травня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 8).

Дійшовши висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 ухвалою від 20 травня 2026 року, суд першої інстанції виснував, що позивач не усунув недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим, зокрема, ст. 175, 177 ЦПК України. Позовна заява повинна містити, в тому числі:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 2-8, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Тобто, в позовній заяві насамперед має міститися посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правові підстави позову); докази, що підтверджують ці обставини. Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Частина 5 ст. 177 ЦПК України визначає, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За приписами ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що заявлені в позові вимоги мають стосуватись конкретного відповідача (відповідачів) і направлені на усунення негативних наслідків від його (їх) протиправних дій, які полягають у невизнанні, оспорюванні або порушенні прав та законних інтересів позивача.

Правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних правовідносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Вирішуючи питання відповідності позовної заяви ОСОБА_1 вимогам, передбаченим ст. 175, 177 ЦПК України, суд першої інстанції визначив наступні недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі від 01 травня 2026 року: позивачем зазначено не повне найменування юридичної особи, не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зміст позовної заяви не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; незрозуміло викладені позовні вимоги; не визначено ціну позову; не вказано, які суми просить стягнути позивач; не надано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються; не додано копії позовної заяви відповідно до кількості учасників справи; не зазначено, що позивачем не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; не сплачено судовий збір.

Апеляційний суд погоджується з мотивами ухвали про залишення позову без руху щодо нечітко сформульованих ОСОБА_1 позовних вимог та підстав позову, відсутності у змісті позовної заяви викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, що не дає суду можливість визначити предмет спору та нормативне регулювання спірних відносин.

Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб`єкти права вступають між собою у спірні правовідносини.

Отже, позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв`язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстави позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.

Як свідчить зміст позовної заяви, ОСОБА_1 відповідачем у цій справі визначив «Оператора газорозподільної системи «Чернігівгаз» та просив встановити правомірність дій газової компанії, відновити газопостачання та стягнути майнові та моральні збитки. Однак всупереч вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України сформульовані ним позовні вимоги не визначають, яке саме право чи інтерес позивача та в який спосіб порушено відповідачем. Позовна заява не містить структурованого викладу обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а є вкрай стислим викладенням міркувань ОСОБА_1 з приводу обставин, що відбулися 28 квітня 2026 року. Також позивачем не визначено ціну позову; не вказано, які суми у відшкодування матеріальної та моральної шкоди просить стягнути позивач та не надано обґрунтованого розрахунку таких сум.

Обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви, процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначено вимоги до позовної заяви, що міститься у ст. 175 ЦПК України. Цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

ОСОБА_1 у позові указав, що додатки до позовної заяви надасть у судове засідання. Водночас вимога про зазначення доказів, що підтверджують наведені у позові обставини, та надання до позовної заяви копій всіх документів чітко визначена законодавцем з метою недопущення порушень прав та обов`язків учасників справи при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Колегія суддів вважає, що у цьому випадку суд першої інстанції не вдався до надмірного формалізму, залишаючи позовну заяву без руху, а дотримався вимог ЦПК України щодо її форми та змісту, з метою належного забезпечення прав інших учасників судового провадження.

Скаржник безпідставно наголошує на недотриманні судом першої інстанції вимог закону, указуючи, що ЦПК України дозволяє позивачу вже в ході судового розгляду змінити підстави або предмет позову, залучити інших відповідачів або надати докази, отже він міг усунути суперечності в ході розгляду справи. Водночас недоліки його позовної заяви були комплексними і полягали не лише в цьому: ОСОБА_1 також зазначив не повне найменування юридичної особи відповідача, не визначив ціну позову, розмір заявлених до стягнення сум, що унеможливлює вирішення питання про сплату судового збору, не надав копії позовної заяви відповідно до кількості учасників справи тощо. Отже, висновок скаржника про безпідставне повернення йому позовної заяви через ненадання ОСОБА_1 доказів на обґрунтування заявлених вимог є довільним тлумаченням заявником процесуальних норм, що регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, отримавши ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 травня 2026 року про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 мав би надати виправлену позовну заяву з урахуванням виявлених в ній судом недоліків або скерувати до суду заяву про продовження строку для виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху у разі неможливості виправити недоліки у визначений судом першої інстанції строк, проте зазначених процесуальних дій не вчинив і з судом не комунікував взагалі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не усунув недоліки, указані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 01 травня 2026 року, у зв`язку з чим, дотримавшись положень ЦПК України, повернув позов заявнику. Висновок суду про повернення позовної заяви ОСОБА_1 через не усунення ним недоліків позову не являється неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції, оскільки її повернення не перешкоджає заявнику повторно звернутися з позовом, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для його повернення.

Беручи до уваги наведене у сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстави для скасування судового рішення, яке постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.А. Луговець