Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №751/1604/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/1604/26 Головуючий у 1 інстанції Маслюк Н. В.

Провадження № 33/4823/735/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

26 серпня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Олійник М.Ю.

за участю:

особи, яку притягнуто

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Приходька О.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Чернігові, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2026 року суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнув судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 11 лютого 2026 року о 05 год 47 хв ОСОБА_1 в м. Чернігові по вул. Вячеслава Чорновола, 38, керував автомобілем марки Ford Fusion н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія, у встановленому законом порядку, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою приладу Драгер Alcotest 510 № armf0271, результат позитивний 1,40%, з яким водій не погодився. Проте погодився пройти огляд у встановленому законом порядку у лікарні. Згідно з висновком ЧОПНЛ ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2026 року, посилаючись на те, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без його участі, копію постанови він особисто не отримував, натомість його захисник отримав копію постанови лише на електронну пошту 14 липня 2026 року.

Також апелянт просив скасувати зазначену постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, належної оцінки доказів та мотивування висновків щодо його винуватості.

Крім того, апелянт вказав на порушення судом першої інстанції його права на участь у розгляді справи, передбаченого ст. 268 КУпАП. Зазначив, що 06 липня 2026 року звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, однак суд розглянув справу за його відсутності, чим позбавив його можливості надати пояснення, докази та заявити клопотання.

3. Позиції учасників судового провадження.

В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та задовольнити апеляційну скаргу. Зазначив, що правопорушення не вчиняв, а суд першої інстанції розглянув справу без його участі, чим позбавив його можливості особисто брати участь у судовому засіданні та надати свої пояснення. Крім того, вважав дії працівників поліції необ`єктивними, результат огляду за допомогою приладу Драгер недостовірним, а проведений у медичному закладі огляд таким, що здійснений із порушенням установленого порядку. З огляду на наведене просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити.

Захисник Приходько О.М., підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити. Зазначив, що результати лабораторних досліджень отримані вже після складення протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим вважав результати медичного огляду сфальсифікованими. Крім того, просив звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, посилаючись на його статус учасника бойових дій та положення Закону України «Про судовий збір» щодо відповідної пільги.

4. Щодо питання поновлення пропущеного строку на оскарження постанови суду.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження постанови суду та одночасно заявив клопотання про поновлення такого строку.

На обґрунтування клопотання зазначив, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без його участі, копію постанови він особисто не отримував, натомість його захисник отримав копію постанови лише на електронну пошту 14 липня 2026 року.

Заслухавши відповідне клопотання і перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційний суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2026 року, оскільки відповідно до матеріалів провадження судом першої інстанції постанова була проголошена за відсутності учасників розгляду, а зі змістом оскаржуваної постанови вони ознайомилася поза межами строку на таке оскарження.

5. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вище наведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими доказами, яким суд дав належну правову оцінку, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №588369, в якому вказано, що 11 лютого 2026 року о 05 год 47 хв ОСОБА_1 в м. Чернігові по вул. Вячеслава Чорновола,38, керував автомобілем марки Ford Fusion н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія, у встановленому законом порядку, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою приладу Драгер Alcotest 510 № armf0271, результат позитивний 1,40%, з яким водій не погодився. Проте погодився пройти огляд у встановленому законом порядку у лікарні. Згідно висновку ЧОПНЛ ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР (а.с. 3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, відповідно до якого поліцейським у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, та результатами тестування за допомогою приладу Драгер, результат позитивний – 1,40% (а.с. 5-6);

- актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння № 171 від 11 лютого 2026 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлені клінічні ознаки алкогольного сп`яніння; пройшов обстеження за допомогою приладу Драгер, результат позитивний – 1,35 %; повторне обстеження через 20 хвилин за допомогою приладу Драгер, результат позитивний – 1,04 %. Також здано аналіз крові, за результатом токсикологічного дослідження встановлено заключний діагноз алкогольне сп`яніння (а.с. 54);

- висновком КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» №171 від 11.02.2026, відповідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 7);

- рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП Литвин І, відповідно якого зазначено причину зупинки транспортного засобу, частково неосвітлений номерний знак (а.с. 9);

- відеозаписом, з нагрудної камери поліцейського згідно з яким 11 лютого 2026 року о 05 год 47 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений поліцейським за частково неосвітлений номерний знак. Надалі, о 05 год 51 хв поліцейський повідомив ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на місці за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 пройшов огляд, результат позитивний 1,40%, з яким останній не погодився. Після цього, працівники поліції разом з ОСОБА_1 прибули до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» та повторно пройшов обстеження через 20 хвилин. Лікар-нарколог продемонстрував результат тесту, який становив 1,04 проміле. Також, ОСОБА_1 здавав аналіз крові. За результатами медичного огляду, видано висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Після завершення медичного огляду поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

5.1 Щодо тверджень про порушення права на участь у розгляді справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що 06 липня 2026 року звернувся до суду першої інстанції із заявою про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, однак суд, не зважаючи на наявність у матеріалах справи медичних документів, розглянув справу без його участі, чим, на думку апелянта, позбавив його можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції неодноразово забезпечував особі можливість реалізувати свої процесуальні права та вживав заходів для забезпечення принципу змагальності. Зокрема, судом було задоволено три попередні клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи:

09 березня 2026 року - за заявою ОСОБА_1 у зв`язку з його перебуванням на лікарняному (а.с.14-16);

30 березня 2026 року - за клопотанням захисника Приходька О.М. для ознайомлення з матеріалами справи (а.с.19-24);

09 квітня 2026 року - за клопотанням захисника Приходька О.М. у зв`язку з очікуванням відповіді закладу охорони здоров`я на адвокатський запит (а.с. 25-30). Задля сприяння у витребуванні цього доказу суд направив власний запит до лікарні, за результатом якого до матеріалів справи було долучено копію акта огляду на стан сп`яніння (а.с. 51-54).

У судовому засіданні 06 липня 2026 року, попри відсутність ОСОБА_1 , який подав чергову заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікуванні, брав участь його захисник Приходько О.М. Захисник надав детальні пояснення щодо обставин справи, висловив заперечення стосовно процедури складення протоколу та проведення медичного огляду, а також заявив клопотання щодо врахування обставин, пов`язаних із необхідністю користування ОСОБА_1 посвідченням водія.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 130 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою. За таких обставин суд першої інстанції, за умови належного повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи та участі його захисника, мав право розглянути справу за його відсутності.

Таким чином, сторона захисту мала реальну та повноцінну можливість відстоювати свою позицію, подавати докази, заявляти клопотання та заперечення, що свідчить про відсутність порушення чи обмеження права ОСОБА_1 на захист.

Сам по собі факт особистої відсутності ОСОБА_1 під час судового розгляду, з врахуванням задоволення судом трьох попередніх клопотань про відкладення розгляду справи та активної участі захисника у судовому засіданні, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, в апеляційній скарзі не наведено конкретних пояснень чи доказів, які ОСОБА_1 мав намір надати особисто, які не могли бути надані його захисником та які мали б істотне значення для правильного вирішення справи.

5.2 Щодо доводів про порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Захисник в ході апеляційного розгляду наголосив на порушенні при проведенні медичного огляду і необхідності визнання відповідного висновку медичного огляду недопустимим доказом.

Відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, стан алкогольного сп`яніння може встановлюватися як за допомогою спеціальних технічних засобів, так і за результатами медичного огляду, проведеного у закладі охорони здоров`я. За результатами такого огляду складається відповідний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, який є процесуальним документом і письмовим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 спочатку було запропоновано пройти огляд на місці зупинки, на що він погодився. За результатами тестування приладом Драгер було зафіксовано 1,40 проміле алкоголю в видихуваному повітрі.

У зв`язку з висловленою незгодою з вказаним результатом, ОСОБА_1 було доставлено до закладу охорони здоров`я КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» для проведення медичного огляду лікарем.

Під час медичного огляду в закладі охорони здоров`я у ОСОБА_1 було виявлено клінічні ознаки алкогольного сп`яніння, результати двох лабораторних досліджень видихуваного повітря виявилися позитивними, а проведене токсикологічне дослідження крові додатково підтвердило перебування особи в стані сп`яніння.

Доводи захисника про те, що лабораторне дослідження було проведене в період з 09:20 до 09:30 11 лютого 2026 року, тобто після складення протоколу про адміністративне правопорушення о 07:28 цього ж дня, самі по собі не свідчать про недостовірність результатів медичного огляду чи порушення порядку його проведення.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд водія у закладі охорони здоров`я проводиться із застосуванням спеціальних технічних засобів та тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичних засобів або психотропних речовин. У разі позитивного результату такого тесту обов`язково проводиться підтверджуюче лабораторне дослідження. За результатами огляду та лабораторних досліджень встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, а висновок щодо результатів медичного огляду видається на підставі цього акта.

Отже, сама послідовність проведення первинного огляду, відбору біологічних зразків, їх лабораторного дослідження та подальшого оформлення висновку зумовлює можливість того, що остаточний документ за результатами медичного огляду буде складений пізніше, ніж протокол про адміністративне правопорушення. Час складення протоколу сам по собі не визначає моменту завершення всіх медичних та лабораторних процедур.

У цій справі апеляційний суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що медичний огляд проведено з істотним порушенням установленого порядку або що результати лабораторного дослідження отримані з порушенням вимог зазначеної Інструкції. Навпаки, наявні матеріали справи у своїй сукупності підтверджують проведення огляду та подальше лабораторне дослідження, результати якого були враховані при встановленні остаточного діагнозу.

Водночас апеляційний суд зазначає, що доказове значення у даному випадку має саме висновок медичного огляду, який формується уповноваженим лікарем за результатами проведеного обстеження та відображає кінцевий медичний результат, а не окремі технічні елементи оформлення первинної документації (акта огляду, довідки лабораторного дослідження тощо).

Таким чином, той факт, що лабораторне дослідження завершено після складення протоколу про адміністративне правопорушення, не спростовує викладених у ньому обставин та не свідчить про недійсність результатів медичного огляду. За відсутності інших об`єктивних даних, які б ставили під сумнів дотримання процедури медичного огляду, наведені захисником доводи є необґрунтованими. Суд першої інстанції таких порушень не встановив, і апеляційний суд із цим висновком погоджується.

5.3 Щодо доводів про необхідність звільнення від сплати судового збору.

Доводи захисника про необхідність звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору у зв`язку з наявністю в нього статусу учасника бойових дій апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних із порушенням їхніх прав. Водночас саме по собі наявність у особи такого статусу не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору в будь-якій категорії справ.

Провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП не є справою, пов`язаною з порушенням його прав як учасника бойових дій. Предметом такого провадження є встановлення наявності чи відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення та застосування передбаченого законом адміністративного стягнення, а не реалізація чи захист прав, обумовлених статусом учасника бойових дій. Отже, передбачена пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» пільга у цій справі не застосовується.

Крім того, відповідно до статті 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачує особа, на яку накладено таке стягнення.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно стягнув із ОСОБА_1 судовий збір, а підстав для його звільнення від сплати судового збору як учасника бойових дій немає.

6. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ю. Олійник