Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №734/2074/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/2074/26 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т. І.

Провадження № 33/4823/738/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ванжули Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника Халупка Сергія В`ячеславович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою, 09.05.2026, о 23 год 17 хв, в с. Кіпті, траса М-01 Київ – Чернігів – Нові Яриловичі, 98 км, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz С220, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія, проводився на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» ARLM-0398, проба позитивна 1,61‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд не застосував спеціальну норму, не усунув суперечності між документами, не перевірив ключові елементи технічної процедури тестування та фактично переклав на захист обов`язок спростовувати матеріали поліції.

Так, суд безпідставно відхилив доводи про військовий статус ОСОБА_1 , а тому його огляд на стан сп`яніння потрібно було проводити в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП. Відтак, огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 , проведений поліцейським за статтею 266 КУпАП, без залучення уповноваженої посадової особи ВСП, є недійсним.

Вказує, що поліцейським перед тестуванням не було проведено нульовий забір повітря та не продемонстровано показник 0.00. Перевірка нульового значення дозволяє переконатися, що прилад не містить залишкового показника від попереднього тесту та готовий до нового вимірювання.

Також, наявне в матеріалах справи направлення на огляд містить відомості про те, що огляд не проводився, а також не містить результат проведеного огляду та номер приладу. Водночас суд визнав встановленим факт проведення огляду на місці та зазначив його результат – 1,61 проміле. Звертає увагу на неякісну копію роздруківки з приладу «Драгер» та судом не встановлено чи читаються на ній номер тесту, час, серійний номер приладу, дата калібрування та результат. Отже вважає, що направлення суперечить фактичному перебігу подій, а копія чека має сумнівну якість.

Крім того, працівники поліції не роз`яснювали права та не пропонували ОСОБА_1 пройти альтернативний огляд у закладі охорони здоров`я.

Зазначає, що поліцейський зупинив транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , без належної законної підстави.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Ванжули Я.В., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду, постанова судді першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

За змістом п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Аналогічні приписи містять і пункти 6, 7 розділу 1 та пункти 3 – 6 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, а також пункти 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у випадку встановлення ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати такому водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09.05.2026 року серії ЕПР1, №661859, 09.05.2026, о 23 год 17 хв, в с. Кіпті, траса М-01 Київ – Чернігів – Нові Яриловичі, 97 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz С220, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія, проводився на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» ARLM-0398, проба позитивна – 1,61‰, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 ПДР України, що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений поліцейським на стаціонарному посту поліції. Після зупинки, в ході спілкування з ОСОБА_1 , поліцейський виявив у останнього ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук), повідомивши про які, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився. За результатами тесту встановлено 1,61‰ проміле, з чим ОСОБА_1 погодився, повідомивши про свою згоду поліцейському та поставивши свій підпис в акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів і протоколі про адміністративне правопорушення, зазначивши про згоду з порушенням.

Такі обставини, крім протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, також підтверджуються: роздруківкою зі спеціального технічного засобу «Драгер» ARLM-0398 від 09.05.2026 року, згідно з якою встановлено наявність у ОСОБА_1 1,61‰ проміле алкоголю в крові та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який містить підпис ОСОБА_1 про згоду з результатом.

Зазначені вище докази, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно досліджені судом першої інстанції, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо формальної оцінки доказів.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про безпідставність зупинки транспортного засобу, апеляційний суд зазначає наступне.

Апеляційний суд вважає наведені доводи непереконливими, виходячи з покладених на працівників поліції повноважень з регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками згідно із Законами України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію України».

Окрім того, відповідно до п. 4 та п. 5 постанови Кабінету Міністрів №1456 від 29.12.2021 року «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Згідно із п. 10 Постанови уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби, зокрема, і в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду виїзду. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України з 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України, Законами України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який безперервно діє і до тепер.

Також згідно з пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські мають право застосовувати превентивні заходи, зокрема перевіряти документи та зупиняти транспортні засоби.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі його огляд на стан сп`яніння мав проводитися виключно посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами лише у випадках, прямо передбачених законом, а в інших випадках адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Тобто законодавець прямо визначив, що у разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху спеціальний статус військовослужбовця сам по собі не виключає застосування загального порядку адміністративного провадження, встановленого Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 255 КУпАП встановлено, що уповноваженими особами, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, є посадові особи органів Національної поліції, а ст. 266 КУпАП визначає порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у такому стані.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться посадовими особами Військової служби правопорядку або командирами військових частин лише у випадках, коли є підстави вважати, що військовослужбовець у стані сп`яніння виконує обов`язки військової служби або перебуває на території військової частини, а також у випадках перебування військовослужбовця у стані сп`яніння у громадських місцях, визначених цією нормою.

Отже, положення ст. 266-1 КУпАП підлягають застосуванню лише за умови встановлення факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або наявності інших передбачених законом обставин.

Разом із тим наведені положення не містять припису про те, що у разі виявлення працівниками Національної поліції ознак сп`яніння у військовослужбовця, який керує транспортним засобом на автомобільній дорозі загального користування та притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, органи Національної поліції позбавлені повноважень застосовувати процедуру, визначену статтею 266 КУпАП, або зобов`язані передати здійснення відповідних процесуальних дій виключно посадовим особам Військової служби правопорядку.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби у розумінні положень ст. 266-1 КУпАП. Саме по собі проходження військової служби не є безумовною підставою для застосування спеціального порядку проведення огляду. До того ж, з матеріалів справи встановлено, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 перебував поза межами території військової частини та керував цивільним транспортним засобом на дорозі загального користування. Тобто, будь-яких даних про те, що у цей час він виконував службове (бойове) завдання або перебував при виконанні обов`язків військової служби, матеріали справи не містять.

Зазначені обставини правильно встановлені судом першої інстанції, який дійшов висновку, що працівники поліції діяли в межах наданих їм законом повноважень та правомірно склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та з таким висновком погоджується і апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не роз`яснювали права та не пропонували пройти альтернативний огляд у закладі охорони здоров`я, у зв`язку з чим не можна вважати, що згода водія з результатом огляду на місці зупинки була усвідомленою, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до статті 266 КУпАП та положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів, а в разі незгоди водія на проведення такого огляду або незгоди з його результатами – у закладі охорони здоров`я.

Відтак, проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я є альтернативною процедурою, яка застосовується у разі незгоди особи з проведенням огляду на місці або незгоди з його результатом. При цьому, обов`язок поліцейського забезпечити проведення такого огляду виникає саме за наявності відповідного волевиявлення особи.

Як убачається з матеріалів справи та дослідженого судом відеозапису, ОСОБА_1 після пропозиції працівників поліції без будь-яких заперечень погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, не висловлював незгоди із запропонованим порядком проведення огляду, не ставив під сумнів необхідність його проведення, не заявляв клопотання про проведення огляду в закладі охорони здоров`я, а після отримання результату також не висловлював незгоди з ним та не наполягав на проведенні повторного медичного огляду.

Зокрема на відеозаписах з нагрудних відеореєстраторів поліцейських зафіксовано, що на питання поліцейського чи згоден водій з результатами огляду, ОСОБА_1 чітко відповів, що згоден, що також підтверджується і його підписом в акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Саме по собі неповідомлення поліцейським про можливість проведення огляду у закладі охорони здоров`я, за відсутності будь-яких заперечень особи щодо проходження огляду на місці чи незгоди з його результатом, не свідчить про порушення процедури огляду та не є підставою для визнання такого огляду недійним. Захисником не наведено жодних об`єктивних даних, які б свідчили, що ОСОБА_1 мав намір скористатися таким правом, однак був позбавлений відповідної можливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що перед проведенням огляду працівником поліції не було здійснено так званого «нульового забору повітря» та не продемонстровано водієві показник «0,00», а також щодо неякісної копії роздруківки з приладу «Драгер», спростовуються матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи міститься роздруківка зі спеціального технічного засобу «Драгер» ARLM-0398 від 09.05.2026 року належної якості, є чіткою та придатною для прочитання, в якій містяться відомості щодо дати та часу проведення тестування, відомості про пристрій (номер, дату останнього градуювання), а також перевірки на чисту, так званого «нульового забору повітря» (показник 0.00‰), результати тесту (1,61‰) та підпис ОСОБА_1 . При цьому, з відеозаписів убачається, що ОСОБА_1 особисто перевірив герметичність упакування трубки, яка в подальшому була використана для його огляду, перед яким поліцейським проведено контрольний забір повітря (показник – 0.00‰).

Не є слушними і доводи апеляційної скарги про те, що наявне в матеріалах справи направлення на огляд містить відмітку про непроведення огляду, не містить результату огляду та номера приладу.

Як убачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» ARLM-0398. Процедура огляду зафіксована на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора поліцейського, а результати огляду – в роздруківці зі спеціального технічного засобу та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що відповідає вищезазначеним приписам чинного законодавства України.

У цьому випадку, направлення на огляд до закладу охорони здоров`я не є документом, яким оформлюється результат огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки. Відтак, відсутність у направленні результату огляду або номера спеціального технічного засобу не може розцінюватися як недолік оформлення результатів фактично проведеного огляду, оскільки такі відомості підлягають відображенню в інших передбачених нормативним актом документах, що було дотримано.

Щодо наявності у направленні відмітки про непроведення огляду, то апеляційний суд виходить із того, що така відмітка сама по собі не спростовує факту проведення огляду на місці зупинки, оскільки цей факт підтверджується іншими взаємопов`язаними доказами, які були належним чином досліджені судом першої інстанції.

За наведеного, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу вчиненого адміністративного правопорушення повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні вищезазначеними доказами.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. ст. 252, 280 КУпАП, з`ясувавши всі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який 09.05.2026 року керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.п. «а» п. 2.9 ПДР України.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, то підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Халупка Сергія В`ячеславович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Авраменко