Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №728/927/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/927/26

Головуючий у першій інстанції – Лобода Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1949/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Разгуляєвої О.В., Шарапової О.Л.

секретар: Хілик М.О.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «Українська залізниця»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової та додаткової матеріальних допомог (суддя Лобода Н.В. ), ухвалене у м. Бахмач о 10 годині 18 хвилин,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного Товариства «Українська Залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової та додаткової матеріальних допомог. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона працювала у виробничому підрозділі « Пасажирське вагонне депо станції Бахмач» філії «Пасажирська компанія» який є одним із підрозділів АТ «Українська Залізниця», з якої звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі наказу від 09.03.2026 року №30/ос. Колективним договором відокремленого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Бахмач Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат. У наказі про звільнення було зазначено про виплату даних допомог, але при звільненні вони сплачені не були. Їх розмір видодячи з розміру середньомісячної заробітної плати становить: 94676,25 грн одноразової матеріальної допомоги при звільненні та 56805.75 грн додаткової матеріальної допомоги, які позивачка просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01липня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової та додаткової матеріальних допомог задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача невиплачені при звільненні: одноразова матеріальна допомога в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 94676,25 грн та додаткову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 56805,75 грн з урахуванням встановлених законодавством податків, зборів, обов`язкових платежів; судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду даної справи ні одноразова матеріальна допомога в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, ні додаткова матеріальна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків позивачці не виплачена, хоча такі виплати передбачено п.7.13 Колективного договору. При цьому, для обрахунку суми позивачкою взято розмір середньомісячної заробітної плати, який визначений у розрахунку, виконаному і виданому відповідачем. відповідач не заперечує право позивачки на отримання матеріальних допомог, передбачених п.7.13 Колективного договору, у тому числі і виходячи з наказу про звільнення позивачки, однак обумовив її виплату після рішення правління.

В апеляційній скарзі АТ «Українська Залізниця» просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. АТ «Українська Залізниця» вказує, що в умовах отримання фінансування з резервного фонду Державного бюджету, товариство не може довільно тлумачити норми, застосовувати їх за аналогією, на власний розсуд розширювати перелік підстав для нарахування грошової компенсації у вигляді одноразової матеріальної допомоги, інше та спрямовувати кошти Державного бюджету на такі виплати. Під час воєнного стану діє спеціальний Закон України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», тому під час воєнного стану певні обмеження можуть бути застосовані у правовідносинах роботодавець працівник і це передбачено нормами спеціального закону, який регулює трудові відносини в Україні під час воєнного стану. Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, в тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено у постанові Верховного суду від 01.12.2022 року у справі № 580/2869/22. Відповідач не відмовляв позивачу у виплаті матеріальних допомог передбачених колективним договором, а лише відтермінував реалізацію цих виплат, відповідно до повноважень наданих відповідачу законом. Це тимчасові дії для забезпечення сталої роботи товариства і при стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені в першочерговому порядку. Не погоджується відповідач і із висновком суду першої інстанції про відсутність у представника відповідача Кудлай О.Б. повноважень в тому числі і на подачу відзиву на позовну заяву через закінчення строку дії довіреності. 20.05.2026 року через систему «Електронний суд» представник АТ «Українська Залізниця» Кудлай О.Б. подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження своїх повноважень представництва інтересів відповідача, а саме довіреність від 04.05.2026 року, яка видана в порядку передоручення. Зазначеною довіреністю визначено обсяг повноважень представника відповідача в тому числі представляти інтереси АТ «Українська Залізниця» у судах усіх інстанцій та юрисдикцій.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним нормам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.

Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди`зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

По справі встановлено, що згідно з наказом (розпорядженням) від 09.03.2026 року № 30/ос начальника депо, маляра 5 розряду дільниці з ремонту внутрішнього устаткування вагонів філії « Пасажирська компанія» АТ « Українська залізниця» виробничий підрозділ « Пасажирське вагонне депо станції Бахмач» звільнено ОСОБА_1 на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 від 23.02.2026 року. В наказі також зазначено: виплатити матеріальну допомогу у розмірі п`яти середньомісячних заробітків при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, передбачену п.7.13 Колективного договору. Стаж роботи на залізничному транспорті складає 25 років 10 місяців 10 днів.(а.с. 52).

Відповідно до розрахунку оплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 , табельний номер 40450, виконуючої роботу маляла малярного цеху, за період з березна 2025 року по лютий 2026 року така заробітна плата становить 18935.25 грн, вихідна допомога – 151482 грн (а.с. 53).

Колективним договором укладеним між адміністрацією і профспілковим комітетом відокремленого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Бахмач Державного територіально-галузевого об`єднання « Південно- Західна залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2026 роки , прийнятого на конференції трудового колективу вагонного депо Бахмач Південно-Західної залізни 30 грудня 2005 року пролонгованого (01.02.2006 року,04.02.2022) на 2006-2026 року пунктом 7.13 розділу “Соціальні гарантії, пільги та компенсації” визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15 травня 2007 року) в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: до 5 років – 1 середньомісячний заробіток, від 5 до 10 років – 2 середньомісячний заробітки, від 10 до 15 років – 3 середньомісячних заробітків, більше 15 років – 5 середньомісячний заробітків.

У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, а при звільненні на пенсію працівників, які набули цього права раніше та продовжують працювати протягом двох місяців з моменту прийняття даного доповнення – виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі(для жінок): з 15 до 20 – 1 середньомісячний заробіток, з 20 до 25 – 2 середньомісячних заробітки, з 25 до 30 – 3 середньомісячних заробітки, з 30 до 35 – 4 середньомісячних заробітки, понад 35 – 5 середньомісячних заробітків.

Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Вирішуючи спір у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що прийнявши рішення про звільнення позивачка набула права на виплату одноразової допомоги в розмірі 5 середньомісячних заробітків та одноразової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірах передбачених п.7.13 Колективного договору.

У свою чергу, відповідач вважає, що рішенням правління АТ “Українська залізниця” від 14 березня 2022 року (протокол засідання правління АТ “Українська залізниця” від 14.03.2022 № Ц-54/31), було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. ( а.с.56 зворот -57)

В подальшому протокольним рішенням правління АТ « Українська залізниця» за №Ц-54-90 Ком.т. від 24.10.2022 року було відновлено виплату працівникам АТ «Українська залізниця» які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п.3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були зупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 р. ( а.с. 56)

Також відповідно до витягу з протоколу №Ц-85/44 Ком.т.засідання правління АТ « Укрзалізниця» від 17.03.2023 року було прийнято рішення про здійснення виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п.3.2.21 Галузевої угоди, в рамках погоджених показників виплати оперативного плану та ролінгу руху грошових коштів згідно з Порядком формування та виконання консолідованого оперативного плпну руху грошових коштів АТ « Укрзалізниця» затвердженого рішенням правління від 10.09.2020 року.( а.с.58)

Витягом з протоколу №Ц-82/63 Ком.т.засідання правління АТ « Укрзалізниця» від 14.10.2024 року було ухвалено рішення про нарахування та виплату матеріальної допомоги та проведення її в хронологічному порядку відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково. ( а.с.59)

Указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом №2102-IX від 24.02.2022 року, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 року на всій території України був введений воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувалася дія воєнного стану в Україні, який триває й до тепер.

Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» 15 березня 2022 року. Частиною 1 ст. 11 цього Закону було передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як рішення АТ «Українська залізниця» яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги на оздоровлення було прийнято 14 березня 2022 року.

Крім того, рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року залишеним без змін постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги .

Законом України "Про внесення зміни до ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 21.08.2025 р. №4582-IX, було внесено зміни до ст. 11 та передбачено, що під час воєнного стану роботодавець може ініціювати призупинення окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені Законом №2136-ІХ. Таке призупинення можливе лише за взаємною згодою сторін у порядку, визначеному самим договором. Закон України № 4582-IX «Про внесення зміни до статті 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"» був офіційно опублікований в газеті «Голос України» 12 вересня 2025 року.

Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом сторони колективного договору зобов`язані почати переговори про можливості та строки поновлення дії його положень, зупинених без взаємної згоди його сторін. Порядок та строки поновлення дії таких положень визначаються сторонами колективного договору. Про рішення щодо поновлення дії положень колективного договору сторона роботодавця повідомляє орган, що здійснив повідомну реєстрацію цього колективного договору, у тижневий строк з дня ухвалення такого рішення.

При цьому, системний аналіз наведеного вище законодавства, свідчить про те, що дія ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надавала роботодавцю право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору у період часу з 24.03.2022 року по 13.09.2025 року. Приймаючи рішення в період часу з березня 2022 року по вересень 2025 року правління АТ « Укрзалізниця» використовувало своє право щодо встановлення порядку виплати матеріальної допомоги працівникам звільненим вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію.

Як встановлено судом, позивачка звільнена з роботи з 09.03.2026 року, тобто законодавчі обмеження, щодо не встановлювлення вимоги обов`язковості згоди сторін колективного договору на зупинення дії окремих його положень вже не діяла.

В наказі про звільнення зазначено про виплату матеріальної допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітків при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, передбачених п.7.13 Колективного договору. Наведене свідчить, що сам роботодавець визнав наявність у позивачки права на отримання такої виплати, оскільки не зазначив про відсутність підстав для її нарахування, а навпаки - визначив її вид, правову підставу та розмір.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивачки виникло право на отримання одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію.

Доводи апеляційної скарги про те, що невиплата спірних сум була зумовлена виключно дією правового режиму воєнного стану, складним фінансовим становищем АТ «Українська залізниця», необхідністю забезпечення стабільної роботи стратегічно важливого для держави підприємства, а також тим, що рішення про призупинення окремих виплат було прийнято з метою збереження фінансової стабільності товариства, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Колегія суддів не заперечує, що введення в Україні воєнного стану та наслідки збройної агресії Російської Федерації суттєво вплинули на господарську діяльність підприємств, у тому числі АТ «Українська залізниця», яке виконує стратегічно важливі функції у сфері транспортного забезпечення держави.

Разом із тим, сам факт дії воєнного стану не може безумовно свідчити про припинення або втрату працівниками трудових гарантій, передбачених колективним договором, якщо такі гарантії не були припинені у встановленому законом порядку.

Виконання підприємством суспільно важливих функцій, безумовно, має важливе значення, однак не може нівелювати обов`язок роботодавця дотримуватися трудових гарантій працівників, оскільки право на своєчасне отримання належних виплат є складовою права на працю та гарантується законом.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент подання відзиву 08.05.2026 року матеріали справи не містили доручення представника відповідача, яке б підтверджувало його повноваження на дату подання відзиву. Судове засідання призначене на 20 травня 2026 року було відкладено судом у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували повноваження представника відповідача. Довіреність від 04.05.2026 року була приєднана до матеріалів справи лише 20.05.2026 року о 14 годині 38 хвилин, тоді як судове засідання було призначено та розпочане об 11 годині 45 хвилин. Доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст складено 26 серпня 2026 року.

Головуючий: Судді: