Додаткове рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №475/1159/25 — Миколаївський апеляційний суд

Справа №475/1159/25

Провадження № 22-з/812/96/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, заяву ОСОБА_1 , подану її представником Сустав Наталією Валеріївною про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (далі-ТОВ «Факторинг партнерс» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором позики № 555162451964002 (пролонгація) від 02.02.2022 року в розмірі 11750,30 грн, судовий збір у розмірі 1406,93 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням від 17 квітня 2026 року з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_2 стягнуто 1257 грн 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Сустав Н.В., задоволено.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором відмовлено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Сустав Н.В. на додаткове рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 17 квітня 2026 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 17 квітня 2026 року змінено.

Стягнуто з ТОВ «Факторинг партнерс» на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги в суді першої інстанції в розмірі 5 000 грн 00 коп, в дохід держави 3633 грн 60 коп.

03 серпня 2026 року на адресу Миколаївського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сустав Н.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції. Мотивуючи заяву вказували, що відповідач понесла витрати на правничу допомогу при поданні апеляційних скарг у розмірі 8000 грн, попередній розрахунок яких було заявлено в апеляційних скаргах.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, колегія суддів приходить до такого висновку.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Згідно частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Частина 4 статті 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За матеріалами справи вбачається, що інтереси відповідача ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Сустав Н.В., яка діяла на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 03 травня 2026 року серія АЕ № 1500455 (т.1 а.с.191 зворот).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції стороною відповідача надані: договір про надання правової (правничої) допомоги №217 від 23 грудня 2025 року, додаткова угоди від 20 квітня 2026 року № 2 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 217 від 23 грудня 2025 року та Акт №1 прийому передачі послуг від 30 липня 2026 року за додатковою угодою №2 від 20 квітня 2026 року за договором про надання правничої допомоги №217 від 23 грудня 2025 року

Із змісту до пункту 2 додаткової угоди №2 від 20 квітня 2026 року вбачається, що сторони погодили, що гонорар адвоката за надання правової допомоги є фіксованим в незалежності від витраченого часу та об`єму роботи, та складає: подання апеляційної скарги на рішення суду, подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду, подання пояснень, участь у судовому засіданні, подання необхідних заяв 8000 грн

Відповідно до п.1 вказаного акту адвокат Сустав Н.В надала відповідачці наступні послуги: ознайомлення із рішенням першої інстанції 1 год; подання апеляційної скарги на рішення суду 7 год.; ознайомлення із додатковим рішенням першої інстанції 1 год.; подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду 4 год.; подання заяви про ухвалення додаткової постанови 2 год. Всього 15 год.

У пункті 3 вказаного Акту сторони погодили, що кінцевий розрахунок може бути здійснений протягом 30 днів з дня ухвалення судового рішення (постанови).

Від ТОВ «Факторинг Партнерс» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Позивач вважає заявлені вимоги необґрунтованими, а розмір заявлених до відшкодування витрат таким, що не відповідає критеріям реальності, необхідності та співмірності, встановленим статтями 137, 141 ЦПК України.

Так, під час підготовки апеляційної скарги представник відповідача не здійснювала первинного аналізу матеріалів справи, оскільки б представляла інтереси відповідача у суді першої інстанції, не витрачала час на ознайомлення з новими доказами чи формуванням нової правової позиції, а фактично використовувала вже сформованому під час розгляду справи судом першої інстанції позиції відповідача. Апеляційна скарга не є значною за змістом та містить переважно викладки вже заявлені у суді першої інстанції правової позиції відповідача, а також значний обсяг цитування правових висновків Верховного Суду без проведення власного аналізу чи формування нових правових аргументів.

Надані представником відповідача документи не містять належної деталізації вартості виконаних робіт, фактично наведений акт має формальний характер та не дозволяє перевірити реальний обсяг наданих послуг та їх вартість.

А тому зважаючи на малозначність спору, незначну складність справи відсутність значного обсягу процесуальних дій з боку представника відповідача, а також відсутність належного підтвердження необхідності та співмірності заявлених витрат, позивач вважав заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн явно завищеною та такою шо не відповідає критерію розумності і співмірності.

За такого просив відмовити у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, або ж у разі висновку про наявність підстав для розподілу судових витрат, зменшити їх розмір до розумного та співмірного розміру.

Колегія суддів зазначає, що склад витрат, пов`язаних із оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною 8 статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з даного питання.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04,§ 268)).

Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 911/3386/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.

Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Оцінивши подані документи, колегія суддів враховує, що зазначені в Акті окремими позиціями ознайомлення з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, подання апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, за своїм змістом є складовими підготовки апеляційних скарг, а не самостійними видами правничої допомоги.

З огляду на складність справи, фактичний обсяг виконаної роботи, характер наданих послуг, зміст апеляційних скарг, який містить переважно виклад вже заявленої у суді першої інстанції позиції відповідача, та свідчить, що затрати часу на підготовку апеляційних скарг є незначними, розгляд справи у суді апеляційної інстанції у письмовому провадженні без учасників справи, заперечення позивача щодо співмірності витрат, колегія суддів вважає, що заявлена сума 8 000 грн є завищеною. Обґрунтованим, розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є 4 000 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Факторинг партнерс» на користь відповідачки.

Враховуючи приписи статей 134,137 ЦПК України та зазначені фактичні обставини справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність та розумність розміру витрат, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява ОСОБА_1 , подана її представником Сустав Н.В., підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 134,137,141, 270, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , подану її представником Сустав Наталією Валеріївною, про ухвалення додаткового судового рішення – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) 4000 (чотири тисячі) грн витрати на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст додаткової постанови складено 26 серпня 2026 року.