Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №473/810/26 — Миколаївський апеляційний суд

26.08.26

22-ц/812/1748/26

Справа №473/810/26

Провадження № 22-ц/812/1748/26

Доповідач в апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 серпня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Шаманської Н.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»

на заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Вуєвим О.В., дат складання повного рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», Товариство) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 20 жовтня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №3081690 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 15000 грн на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідно до умов договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором (п.5.4 договору). Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

30 квітня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до статті 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Авентус Україна», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3081690 від 20 жовтня 2020 року

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 33829,26 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту -14340 грн; заборгованість за процентами - 19489,26 грн.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати.

Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №3081690 від 20 жовтня 2020 року, що утворилася станом на 13 лютого 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 9 195 грн, а також 2 123 грн 64 коп. судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 з дотриманням положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В подальшому права первісного кредитора перейшли до позивача.

Проте позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 13 лютого 2026 року їй нараховано заборгованість у загальному розмірі 33 829,26 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 14 340 грн; заборгованість за процентами (за період з 20 жовтня 2020 року до 02 лютого 2021 року) - 19 489,26 грн.

Суд першої інстанції не погодився із вказаним розрахунком заборгованості зважаючи на те, що нарахування договірних процентів за користування кредитом кредитор здійснював до 02 лютого 2021 року, тоді як сторони кредитного договору узгодили строк кредитування 15 днів з моменту укладення кредитного договору, тобто з 20 жовтня 2020 року до 04 листопада 2020 року.

Кредитний договір містить умови щодо можливості пролонгації строку кредитування за ініціативою позичальниці, яка для цього повинна сплатити нараховані проценти, звернувшись до кредитодавця в електронній формі з відповідною пропозицією, а кредитодавець має право (не обов`язок) акцептувати пропозицію позичальниці шляхом направлення текстового повідомлення про погодження нового строку користування кредитом (п.п. 4.1-4.6 кредитного договору).

Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення сторонами кредитного договору дій, направлених на пролонгацію строку кредитування (звернення позичальниці з пропозицією про продовження строку кредитування та акцептування вказаної пропозиції кредитодавцем), тому суд виснував, що підстав для нарахування кредитодавцем договірних процентів поза межами строку кредитування не було (незважаючи на положення п. 3.1 кредитного договору, який передбачає таке право протягом 90 календарних днів з моменту виникнення простроченої заборгованості, оскільки в цій частині кредитний договір суперечить закону (щодо неможливості нарахування договірних процентів поза межами строку кредитування).

За такого вважав, що заборгованість за договірними процентами, нарахованими в межах строку кредитування, тобто до 03 листопада 2020 року, становить 4 275 грн (згідно розрахунку боргу).

Однак, враховуючи, що за період з 13 листопада 2020 року до 22 квітня 2021 року позичальниця на виконання умов кредитного договору сплатила кошти у загальному розмірі 10 080 грн, а тому заборгованість за кредитним договором складається виключно із заборгованості за кредитом у розмірі 9 195 грн (15 000 грн (розмір кредиту) + 4 275 грн (розмір процентів, нарахованих в межах строку кредитування) - 10 080 грн (розмір внесених позичальницею коштів на виконання умов договору)).

Вирішуючи вимоги позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зазначав, що вказаний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду. А тому вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, суд вважав завищеними і не співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, розміру вимог.

З урахуванням розміру задоволених вимог, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 1 400 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції з огляду на неповне з`ясування судом обставин, як мають значення для справи, ухвалення його з порушенням норм процесуального права, просили про його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування є помилковим.

Так, станом на 04 листопада 2020 року заборгованість за процентами становила 4275,00 грн. Оскільки заборгованість не було погашено, проценти нараховувались згідно п. 1.5.2 Договору та абзаці 2 частини 1 статті 1048 ЦК України.

13 листопада 2020 року відповідачем було ініційовано продовження строку кредитування на 15 днів (згідно п. 1.4) шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. У зв`язку із даним платежем заборгованість за процентами було погашено. Надалі у період з 14 листопада 2020 року по 28 листопада 2020 року нараховували проценти за користування кредитом, оскільки строк кредитування було продовжено. Оскільки 28 листопада 2020 року заборгованість не було погашено, відсотки продовжили нараховуватись згідно п.1.5.2 Договору у період 28 листопада 2020 року по 02 лютого 2021 року.

Більш того, відповідач здійснював платежі на погашення заборгованості за процентами як у період їх нарахування, так і після припинення нарахування процентів відповідно до вимог законодавства та умов кредитного договору, а саме: 30.12.2020 р. - 100 грн; 15.01.2021 р.- 300 грн; 19.02.2021 р. - 255 грн; 05.03.2021 р. - 560 грн; 12.03.2021 р. - 100 грн; 26.03.2021 р. - 755 грн; 15.04.2021 р. - 255 грн; 22.04.2021 р. - 255 грн.

А відтак висновок суду першої інстанції про нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування є передчасним.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалась.

Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає таким вимогам закону повною мірою.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 20 жовтня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №3081690 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 15000 грн на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до умов договору строк кредиту-15 днів ( п.1.4);

Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору (п. 1.5.2.).

Знижена процентна ставка 0.93 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору ( без пролонгації) якщо споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить її погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою закінчення договору( п.1.5.1).

Кредитні кошти надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані позичальницею кредитодавцю з метою отримання кредиту (п. 2.1 договору).

Пунктами 4.1, 4.2 Договору передбачено можливість продовження строку кредиту на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження. Споживач у випадку, якщо заборгованість за кредитним договором складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.п. 4.3 Договору.

Згідно з п. 4.3 пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем (п. 4.2Договору).

Відповідно до п. 4.4 товариство має право протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

У випадку акцептування пропозиції (оферти) про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п. 4.3, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 20.10.2020 року надано споживчий кредит в сумі 15 000,00 грн строком на 15 днів.

Згідно з графіком платежів (додаток № 1 до Договору) датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів в сумі 17137 грн 50 коп (сума кредиту 15 000,00 грн, сума нарахованих процентів - 2134 грн 50 коп) є 04.11.2020 року.

Договір, паспорт споживчого кредиту, графік платежів підписано позичальницею за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором М463236.

Із відповіді від 16 грудня 2026 року за вих. №6510-ВП (а.с. 15) ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» (wayforpay) підтвердило, що за дорученням ТОВ Авентус Україна» 20 жовтня 2020 року відбулося успішне перерахування та зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 коштів у розмірі 15 000 грн.

На виконання ухвали суду першої інстанції «Райффайзен Банк» від 31 березня 2026 року за вих. №81-15-9/5551-БТ направив відповідь з якої вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_1 дійсно випускалася банком на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно наданої банком виписки з рахунку по картці № НОМЕР_1 за період з 20 жовтня 2020 року до 25 жовтня 2020 року (а.с. 48) 20 жовтня 2020 року відбулося зарахування коштів на вказану картку у розмірі 15 000 грн, джерело надходження – wayforpay.

Таким чином, ТОВ «Авентус Україна» повністю виконало зобов`язання щодо перерахування кредиту на зазначену позичальницею банківську платіжну картку.

30 квітня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Згідно до витягу з реєстру боржників до договору Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3081690 станом на дату відступлення склала 33829 грн 26 коп.

У той же час, позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 13 лютого 2026 року їй нараховано заборгованість у загальному розмірі 33 829,26 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 14 340 грн; заборгованість за процентами (за період з 20 жовтня 2020 року до 02 лютого 2021 року) – 19 489,26 грн.

Позивач на адресу відповідача направляв досудову вимогу, повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні та повідомлення про порядок погашення заборгованості за Договором.

Доказів погашення заборгованості суду не надано.

За правилом статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Закон України "Про електронну комерцію"(далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказує особа, яка створила замовлення.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Сукупний аналіз наведених положень закону наявних у матеріалах справи письмових доказів вказує, що між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачкою укладено кредитний договір.

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Зважаючи на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачка прострочила зобов`язання по виконанню умов кредитного договору, а тому позивач має право на стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9195 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частина 1 ст. 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 року в справі № 310/11534/13-ц, Верховним Судом в постанові від 15.03.2023 року у справі № 300/438/18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частини 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в апеляційній скарзі, посилаючись на обґрунтованість нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі, вказаному в позовній заяві, зазначало, що 13 листопада 2020 року відповідач здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 6840грн. У зв`язку з цим у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2 кредитного договору відбулося продовження строку дій кредиту ще на 15 днів, а стандартною процентною ставкою є 1,90 % в день. Крім того, відповідачка здійснила платежі: 30.12.2020 р. - 100 грн; 15.01.2021 р. - 300 грн; 19.02.2021 р. - 255 грн; 05.03.2021 р. - 560 грн; 12.03.2021 р. - 100 грн; 26.03.2021 р. - 755 грн; 15.04.2021 р. - 255 грн; 22.04.2021 р. - 255 грн.

За такого, позивач вважав, що згідно п. 4.3 кредитного договору, кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.

Як було встановлено судом, 20 жовтня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали Договір, на підставі якого ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 15 000,00 грн.

Пунктом. 1.4 договору сторони визначили строк кредитування 15 днів.

Отже, відповідно до умов договору ТОВ «Авентус Україна» мало право на нарахування відповідачці процентів за користування кредитом лише за 15 днів.

Положеннями розділу 4 кредитного договору визначено пролонгацію строку кредиту.

Згідно з пунктом 4.1 строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2.-4.5 Договору.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитами та вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Згідно із п. 4.4. цього Договору Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцентувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

Відповідно до п.4.5 Договору у випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п.4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Як наслідок, п. 1.5.1 договору визначено відповідну процентну ставку 1,90 % в день у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п. 4.2 договору, та у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація відповідно до п. 4.3 договору.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на п`ятнадцятий день користування кредитом (04 листопада 2020 року) відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконала.

За такого неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 15 днів кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 4.2, 4.3. договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Відповідно до складеного ТОВ «Авентус Україна» розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема 30.12.2020 р. - 100 грн; 15.01.2021 р. - 300 грн; 19.02.2021 р. - 255 грн; 05.03.2021 р. - 560 грн; 12.03.2021 р. - 100 грн; 26.03.2021 р. - 755 грн; 15.04.2021 р. - 255 грн; 22.04.2021 р. - 255 грн. здійснила платежі зі сплати процентів.

Вказане свідчить проте, що сплата процентів поза межами строку кредитування є виконанням вже існуючого обов`язку, а не безумовним волевиявленням на зміну істотної умови договору (строку кредитування), волевиявлення на пролонгацію має бути чітким і недвозначним.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачкою було направлено позивачу заяву на продовження строку користування позикою у відповідності до п.4.1 договору. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази акцептування такого продовження первісним кредитором та відсутні докази надсилання акцепту на таку пропозицію відповідачу та повідомлення позичальника у Особистому кабінеті щодо зміни строку кредитування у відповідності до п.1.7 кредитного договору.

За такого колегія суддів відхиляє посилання представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на пролонгацію відповідачем Договору на умовах, визначених розділі 4 цього ж договору. Такі посилання не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах.

Саме по собі зазначення у договорі про можливість пролонгації строку кредиту не вказує на продовження сторонами строку користування кредитом, оскільки такий строк визначений п. 1.4. договору. З урахуванням визначеного строку кредитування сторонами було розраховано загальну вартість кредиту для споживача та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит.

А відтак, ТОВ «Авентус Україна» мало право на нарахування відповідачці процентів за користування кредитом виключно в межах строку кредитування, визначеного п. 1.4. договору.

Суд першої інстанції констатував, що строк кредитного договору у 15 днів відповідно до п.1.4 закінчився 04 листопада 2020 року, а відтак відсутні підстави для стягнення протиправно нарахованих за межами строку кредитування процентів за кредитним договором та враховуючи, що за період з 13 листопада 2020 року по 22 квітня 2021 року позичальниця на виконання умов кредитного договору сплатила кошти у розмірі 10080 грн, здійснивши власний перерахунок, дійшов обґрунтованого висновку про зарахування суму сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків, зменшити заборгованості за кредитним договором до 9195.00 грн, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру процентної ставки, строку кредитування та сплачених коштів, позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №3081690 від 20 жовтня 2020 року у загальному розмірі 9195.00 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що позивачем безпідставно нараховано проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування. Крім того, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується здійснення відповідачем платежів у рахунок погашення заборгованості, які підлягають врахуванню при визначенні її остаточного розміру.

Відповідно до принципу верховенства права та завдань цивільного судочинства суд не вправі ухвалювати рішення про стягнення коштів у розмірі, який не підтверджується належними та допустимими доказами. Визнання стороною певного розміру заборгованості саме по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити правильність такого розрахунку та встановити фактичний обсяг невиконаного зобов`язання.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, позаяк не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доводів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України.

Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, є дата складення повного судового рішення - 26 серпня 2026 року.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення, заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2026 року без змін

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 26 серпня 2026 року.