Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №127/11538/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/11538/26

Провадження № 22-ц/801/1935/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Вдовцової Аліни Дмитрівни

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Іщук Т.П.

у справі №127/11538/26

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до ОСОБА_2 (відповідач)

про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, обґрунтовуючи вимоги тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 21 грудня 2011 року.

Від шлюбу мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі є повнолітньою особою, проживає разом із нею та є студенткою першого курсу денної форми навчання ННІ медсестринства за спеціальністю «Медсестринство з косметологією» у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова. З 15 вересня 2025 року вона.

Навчання здійснюється за контрактною формою у період з 15 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року. Загальна вартість платних освітніх послуг за весь строк навчання становить 144 000,00 грн.

Окрім спільної доньки, вона також утримує двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому не має можливості самостійно забезпечувати належне утримання трьох дітей.

Водночас відповідач є фізично здоровою особою працездатного віку, офіційно працевлаштований та має реальну можливість брати участь в утриманні їхньої спільної дитини.

За наведених обставин просила стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягнення з дня звернення до суду з даним позовом і до закінчення донькою навчання, але не більше ніж до досягнення донькою 23-х річного віку, а також стягнути на її користь понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року позов задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається у Вінницькому національному медичного університету ім. М. І. Пирогова, в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з 07 квітня 2026 року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В решті вимог відмовлено.

Стягнуто також із відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач через свого представника - адвоката Вдовцову А.Д., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення та неповне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що визначаючи розмір аліментів менший ніж просила позивач, суд вийшов за межі наявних у справі доказів і самостійно припустив, існування обставин , які могли б свідчити про необхідність зменшення розміру аліментних зобов`язань відповідача.

Вважає, що суд переклав на позивача обов`язок доводити відсутність обставин, на які відповідач не посилався, зокрема щодо того, що позивачем не надано доказів можливості в рівній мірі забезпечувати потреби дитини.

Стверджує, що при вирішенні спору суд не врахував реальну потребу повнолітньої дитини у матеріальній допомозі у зв`язку з проходженням навчання, не дослідив у повному обсязі фактичний обсяг витрат які вона потребує.

Також вважає невірним висновок суду щодо розподілу судових витрат, так як суд з власної ініціативи зменшив розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що є недопустимим.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Ліпецька В.В. проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просила відмовити у задоволені клопотання, наведеного у відзиві про прийняття та долучення доказів, та задовольнити апеляційну скаргу.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 26 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 13 липня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено її розгляд.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Вдовцова А.Д. вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах викладених в ній, та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що навіть за умови сплати ним аліментів в розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу), дитина отримуватиме достатньо коштів на утримання.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 21 грудня 2011 року (справа №2-1648/11). Після розірвання шлюбу позивачка відновила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ».

Від шлюбу сторони мають доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 квітня 2008 року, актовий запис №1239 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2021 року в цивільній справі №127/19806/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про встановлення місця проживання дитини задоволений та визнано після розірвання шлюбу місце проживання неповнолітньої доньки колишнього подружжя – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із її матір`ю – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

21 січня 2015 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області в цивільній справі №127/24562/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з 17 листопада 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає разом з позивачкою за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягів з реєстру Вінницької територіальної громади від 18 лютого 2026 року №2026/002572359 та №2026/002571690.

06 серпня 2025 року між Вінницьким національним медичним університетом ім. М. І. Пирогова та вступником ОСОБА_2 , замовником ОСОБА_1 укладений договір про навчання у закладі вищої освіти № 1МСК1/25. Відповідно до умов договору, ОСОБА_2 зарахована на перший курс Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова за денною формою навчання за освітньою програмою «Медсестринство з косметологією» спеціальності «15 Медсестринство» для здобуття ступеня вищої освіти «бакалавр» .

Відповідно до договору №1МСКК1/25 від 06 серпня 2025 року, укладено між Вінницьким національним медичним університетом ім. М. І. Пирогова та замовником ОСОБА_1 (позивачкою) для здобувача вищої освіти ОСОБА_2 (доньки сторін у даній справі) про фінансові зобов`язання замовника щодо оплати освітньої послуги, яка надається здобувачу освіти закладом освіти, загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми (для здобувачів вищої освіти)/весь строк навчання (для здобувачів фахової перед вищої освіти становить 144 000,00 грн. Вартість платної освітньої послуги за роками навчання становить: 2025-2026 н. р. – 36 000,00 грн, 2026-2027 н. р. – 36 000,00 грн, 2027-2028 н. р. – 36 000,00 грн, 2028-2029 н. р. – 36 000,00 грн. Плата здійснюється щосеместрово не пізніше ніж 31 серпня та 1 лютого .

З довідки Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова від 19 лютого 2026 року № 78 слідує, що ОСОБА_2 є дійсно студенткою 1 курсу очної форми навчання ННІ «Медсестринство з косметологією». Навчається за контрактною формою навчання з 15 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року.

Позивачка ОСОБА_1 також є матір`ю двох доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 4 серпня 2016 року та серії НОМЕР_3 від 25 травня 2021 року .

Відповідач мешкає окремо. Доказів про надання допомоги на утримання повнолітньої доньки не надав. Суд отримав інформацію про доходи відповідача. Наразі відповідач проходить військову службу та отримує грошове забезпечення. Його розмір, зокрема за березень 2026 року становить 25 253,85 грн. Крім того відповідач в період 2025 – 1 кварталу 2026 року мав дохід від надання в оренду земельної ділянки (ТОВ «Хмільницьке») ( по 833,85 грн - 917,20 грн в місяць).

Крім того, апеляційним судом встановлено, що на утриманні ОСОБА_2 є неповнолітній син ОСОБА_8 , 2018 року народження.

Відзив на позовну заяву та відповідні докази ОСОБА_2 не міг подати в установлений судом першої інстанції строк у зв`язку з тим, що в період часу 0 17.04.2026 до 25.05.2026 перебував на лікуванні в госпіталі.

ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 . Військову службу проходить по мобілізації.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що повнолітня донька потребує матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчання, а батько може надавати таку допомогу в певній мірі. При цьому визначаючи розмір аліментів, суд, з урахуванням взаємного обов`язку батьків по утриманню доньки, реальних і розумних потреб в матеріальному утриманні дитини, витрат, пов`язаних з навчанням (вартість навчання, проїзд до навчального закладу, харчування, забезпечення базовими організаційними речами та приладдям) прийшов до висновку про встановлення аліментів в розмірі 1/6 частки доходу відповідача щомісячно.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду з огляду на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 4 ЦПК).

Частиною 1 статті 2 ЦПК встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх сина, дочки регулюються Главою 16 Сімейного кодексу України (далі – СК), зокрема, статтями 199, 200, 201 СК.

Згідно зі статтею 199 СК якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу (частина 1).

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (частина 2).

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (частина 3).

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 553/2869/16-ц, від 20 березня 2024 року у справі № 235/101/21.

СК виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків, зокрема, обов`язку обох батьків брати участь у матеріальних витратах, незалежно від того, з ким з них проживає дитина, або повнолітні дочка, син, які продовжують навчатися.

Стягнення аліментів на повнолітнього сина, дочку, які продовжують навчання є одним із способів забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку своїх батьків, у разі наявність у батьків відповідної можливості надавати допомогу.

У частині 1 статті 200 СК передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, при встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина, дочки суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють їх дохід, обов`язок обох батьків із надання матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати, з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 СК.

Отже на відмінну від стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на дитину, що продовжує навчання не є безумовним та потребує доказування таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності з ч. 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема: 1/ потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та 2/ наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Разом з тим, доведення тієї обставини, що отримувач аліментів потребує грошового утримання покладається саме на позивача.

Тому звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на період навчання, необхідно надати всі наявні докази, що підтверджують необхідність отримання такого утримання, наприклад: довідка про вартість навчання, в разі якщо дитина навчається на контрактній формі навчання, докази, що підтверджують вартість проживання в гуртожитку чи договір оренди іншого житла, виписка з банківського рахунку дитини, чи будь-які інші докази на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у нього потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).

Наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується здатність відповідача надавати допомогу своїй повнолітній дочці на час її навчання, а також потреба повнолітньої дитини сторін у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання.

Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього дочки до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення 23-х років, судом першої інстанції було враховано, що відповідач є особою працездатного віку, доказів не можливості надання такої допомоги суду не надав.

За таких обставин обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх повнолітньої дочки на час її навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.

Позивачем не надано доказів того, які витрати вона несе у зв`язку з навчанням доньки, зокрема, що саме вона сплачує вартість навчання, придбання необхідної учбової літератури, канцелярського приладдя, продуктів харчування, вартості проїзду, одягу, взуття та іншого.

Також, позивач жодним чином не зазначає про розміри своїх доходів, не представила належних доказів, що її витрати на навчання є настільки великими, що потребують стягнення аліментів з батька у визначеному нею розмірі.

Досліджуючи такий критерій як матеріальне становище платника аліментів, апеляційний суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів про розмір заробітної плати (доходу) відповідача, як однієї із підстав для встановлення факту спроможності відповідача сплачувати аліменти на доньку у вказаному позивачем розмірі.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції переклав на позивача обов`язок доводити обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та не дослідив обсяг витрат які потребує дитина у зв`язку з навчанням є хибними, такими, що не заслуговують на увагу, оскільки як зазначалось вище, саме на позивача покладено обов`язок доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, в тому числі можливість платника аліментів сплачувати заявлений нею розмір аліментів.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд наголошує, що аліменти це платіж, спрямований саме на утримання дітей, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, оскільки Сімейним Кодексом України передбачено обов`язок обох батьків брати участь у матеріальних витратах, незалежно від того, з ким з них проживає дитина, або повнолітні дочка, син, які продовжують навчатися.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, та надав правильну правову оцінку заявленим сторонами доводам та наданим доказам і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Разом з тим, частково задовольнивши позовні вимоги позивача суд першої інстанції без клопотання іншої сторони, тобто з власної ініціативи зменшив розмір відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5-6 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду в Додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) виснувала (п. 44) що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Натомість суду першої інстанції слід було застосувати положення пункту 3 частини 2 статті 141 ПК України, відповідно до якого у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до складу яких входять і витрати на професійну правничу допомогу – п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, тоді як судом присуджено аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів (доходу), тобто позовні вимоги задоволено на 66%.

Відтак витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволеної частини позовних вимог на суму 5280 грн (8000 грн * 66/100).

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права (пункт 4).

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вдовцової Аліни Дмитрівни задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2026 року скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5280 (п`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин