Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №460/4880/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2026 року м. Рівне№460/4880/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у незвільненні військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби;

зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп."г" п. 2 ч. 4, абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що є військовослужбовцем та проходить військову службу у прикордонному загоні. В січні 2026 року представник позивача звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4, абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (через сімейні обставини - у зв`язку із наявністю у дружини з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи психічного розладу), оскільки останній не має бажання продовжувати військову службу чи проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Натомість, відповідач не звільнив ОСОБА_1 з військової служби та надіслав відповідь про розгляд рапорту від 26.02.2026, в якій вказав, що рапорт поданий з порушенням норм Положення № 1115/2009 та Статуту внутрішньо служби Збройних Сил України і, відповідно, такий рапорт не може бути розглянуто та вирішено по суті. З такими діями відповідача позивач не погоджується, оскільки законодавство України не передбачає обмеження права особи на подачу документів в її інтересах представником, в тому числі і рапортів на звільнення з військової служби, тому на переконання позивача, наявні правові підстави для звільнення з військової служби, з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

06.04.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що подання адвокатом рапорту від імені військовослужбовця на звільнення з військової служби суперечить нормам чинного законодавства та порушує встановлений порядок проходження військової служби, який передбачає особисте волевиявлення військовослужбовця, що діє у межах визначеної системи субординації та службової дисципліни. Зауважує, що пункт 288 Положення № 1115/2009 є імперативним: рапорт має бути поданий особисто військовослужбовцем, по лінії командування, жодна норма не передбачає можливості подання рапорту через третіх осіб, у тому числі - через адвоката. Оскільки, рапорт позивача поданий не по команді, тобто не через безпосереднього керівника, тому по суті розглянутий не був і рішення за результатами його розгляду не приймалось, з огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову.

06.04.2026 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.

08.04.2026 відповідачем подано до суду заперечення, в яких наведено аргументи та мотиви відхилення пояснень наведених позивачем у відповіді на відзив.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 24.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зокрема з 17.10.2025 у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), що підтверджується довідкою № 08/764 від 03.04.2026.

19.01.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (через сімейні обставини - у зв`язку із наявністю у дружини з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи психічного розладу). Рапорт підписано особисто ОСОБА_1 .

До рапорту були долучені засвідчені копії наступних документів: паспорт та картка платника податків ОСОБА_2 (дружини позивача), витяг з Реєстру територіальної громади щодо проживання ОСОБА_2 від 24.11.2025, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 05.09.2055, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 71/25/975/В від 24.12.2025.

Вказаний рапорт представником позивача було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 19.01.2026.

27.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 супровідним листом № 1/50 направив вказаний рапорт позивача за належністю до командира військової частини НОМЕР_2 .

26.02.2026 листом № 08/4239-26-Вих начальник НОМЕР_1 прикордонного закону (військової частини НОМЕР_2 ) повідомив, що рапорт поданий з порушенням норм Положення № 1115/2009 та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а тому такий рапорт не може бути розглянуто та вирішено по суті.

Не погоджуючись з діями відповідача, що полягають у не звільненні позивача з військової служби та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 “Про введення воєнного стану” у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Відповідно до приписів Закону України «Про державну прикордонну службу» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, основним обов`язками, якої є зокрема: припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; припинення у взаємодії із Збройними Силами України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, відповідними правоохоронними органами збройних та інших провокацій на державному кордоні України, у тому числі шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту та відсічі збройній агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану

Отже, військовослужбовці Державної прикордонної служби України з 24.02.2022 здійснюють заходи передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про державну прикордонну службу» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців через сімейні обставини або з інших поважних причин, встановлені у частині 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ та розмежовані з огляду на період застосування: у мирний час (пункт 1); під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 2); під час дії воєнного стану (пункт 3).

Відповідно до абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 12 Положення № 1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння військових звань, пониження у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 279 вказаного Положення військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Порядок звільнення врегульований пунктами 288-297 Положення № 1115/2009.

Згідно з п. 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.

Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Приписами п. 292 Положення № 1115/2009 визначено, що наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.

Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.

Як слідує з вищенаведених положень, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. За наявності передбачених законом підстав звільнення з військової служби можливе на будь-якому етапі проходження військової служби

Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України на посаді «солдат» військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно до пункту 127 Статуту солдат (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення.

Командир відділення підпорядковується командиру взводу та головному сержантові взводу і є безпосереднім начальником особового складу відділення (пункт 125 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Згідно пункту 119 Статуту командир взводу (групи, башти) підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу (групи, башти).

Командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля) (пункт 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до пункту 101 Статуту командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).

Суд зауважує, що подання рапорту “по команді” означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.

Як вже зазначав суд, рапорт позивача його представником було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 19.01.2026, який, у свою чергу, направив вказаний рапорт позивача за належністю до командира військової частини НОМЕР_2 .

Надалі, листом № 08/4239-26-Вих від 26.02.2026 начальник НОМЕР_1 прикордонного закону (військової частини НОМЕР_2 ) повідомив позивача, що рапорт поданий з порушенням норм Положення № 1115/2009 та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а тому такий не може бути розглянуто та вирішено по суті.

Таким чином, рапорт про звільнення позивача з військової служби на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4, абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” не був поданий «по команді» особисто позивачем прямому командиру військової частини, а отже позивачем вимог Положення № 1153/2008 в частині порядку подання рапорту дотримано не було, а тому у відповідача були відсутні підстави для вирішення такого рапорту по суті.

При цьому суд зазначає, що у заявах по суті справи не зазначено жодної обставини в чому полягає фактична неможливість позивача звернутись із рапортом особисто до свого прямого командира. Водночас направлення рапорта представником позивача одразу командиру військової частини НОМЕР_2 через ІНФОРМАЦІЯ_3 не може розцінюватись судом як направлення його "по команді".

В контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_2 діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп."г" п. 2 ч. 4, абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII є похідними від позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у незвільненні військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби, то у їх задоволенні суд також відмовляє.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї поведінки та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому в задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 26 серпня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Ольга ПОЛІЩУК