Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №134/2017/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 134/2017/25

Провадження № 22-ц/801/1885/2026

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Швець Л. В.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа № 134/2017/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В,

за участі секретаря судового засідання: Ходакової М.Г.

позивач: ОСОБА_1

відповідач : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Крижопільського районного суду від 11.06.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог - Крижопільської державної нотаріальної контори Вінницької області про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, -

встановив:

19.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_3 . На день смерті матері до складу її сім`ї входили ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Після смерті матері ОСОБА_1 проживала разом зі своєю бабусею – ОСОБА_4 , яка фактично здійснювала її виховання та догляд. Після смерті бабусі ОСОБА_1 була влаштована до будинку-інтернату, де перебувала до досягнення повноліття. В подальшому ОСОБА_1 стало відомо що у її матері була у власності земельна ділянка розташована на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, площею 3,0076 га з кадастровим номером 0521980400:05:001:0150, на яку 26.08.2015 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, не повідомивши при цьому нотаріуса про наявність ще одного спадкоємця першої черги ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину. Враховуючи наведене, просила суд внести змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 26.08.2015 року державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори, у спадковій справі 295/2015 зареєстроване у реєстрі за №1159, після смерті ОСОБА_3 , а саме вказати, що спадкоємцями спадщини, яка складається із земельної ділянки на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, площею 3,0076 га з кадастровим номером 0521980400:05:001:0150, яка належала померлій ОСОБА_1 є її діти : донька ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 в рівних частках кожна.

23.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову. Вказувала, що як власник земельної ділянки, що розташована на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області ,площею 3,0076 га з кадастровим номером 0521980400:05:001:0150 , ОСОБА_2 може розпоряджатися нею на власний розсуд, і зважаючи на те, що вона добровільно не бажає внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, є реальна загроза відчуження спірного нерухомого майна. Просила суд накласти арешт на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0076 га, розташовану на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області з кадастровим номером 0521980400:05:001:0150, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 .

Ухвалою Крижопільського районного суду від 24.12.2025 року заяву було задоволено та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980400:05:001:0150, площею 3,0076 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 ..

08.06.2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову. Вказала, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Окрім того, представник ОСОБА_2 звернувся до Крижопільської державної нотаріальної контори із заявою від 25.03.2026 року про погодження дати та часу для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, що додатково підтверджує реальну, а не формальну готовність врегулювати питання без судового розгляду. Відповідачка особисто подала державному нотаріусу Деревянчук А.В. заяву про згоду на внесення змін до свідоцтва про спадщину. 06.05.2026 року Крижопільська державна нотаріальна контора надала лист № 36/02-14, яким офіційно підтвердила, що: 05.05.2026 року відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 спільно прибули до нотаріальної контори, де між сторонами була досягнута спільна згода щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а відповідач подала заяву про видачу нових свідоцтв відповідно до погоджених часток, проте державний нотаріус не змогла внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом виключно через наявність запису про обтяження.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 11.06.2026 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Скасовано накладений арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980400:05:001:0150, площею 3,0076 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 ..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначену ухвалу скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,з постановленням судом нового судового рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову відмовити. Вказала, що суд безпідставно скасував заходи забезпечення позову, оскільки спір між сторонами по суті не вирішений, а ризик відчуження спірної земельної ділянки залишається. Суд помилково виходив лише з наміру ОСОБА_2 добровільно врегулювати спір, не врахувавши, що таке врегулювання можливе виключно за взаємною згодою сторін, тоді як ОСОБА_1 заперечує проти цього. Крім того, апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки клопотання про скасування заходів забезпечення позову було розглянуто без належного повідомлення ОСОБА_1 та її представника, чим порушено принципи змагальності та рівності сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає ухвалу законною та обгрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає ,що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи заходи забезпечення позову, суд виходив із того, що обставини, які були підставою для накладення арешту на спірну земельну ділянку, відпали. Оскільки ОСОБА_2 не заперечує проти внесення змін до свідоцтва про право на спадщину відповідно до позовних вимог, сторони звернулися до державного нотаріуса з метою добровільного врегулювання спору, а єдиною перешкодою для оформлення спадкових прав став накладений арешт. Врахувавши відповідь нотаріуса про неможливість внесення змін до свідоцтва саме через існування обтяження, суд дійшов висновку, що ризик відчуження земельної ділянки відсутній, а арешт уже не забезпечує позов, а навпаки перешкоджає оформленню спадкових прав та добровільному врегулюванню спору, у зв`язку з чим суд визнав застосований захід забезпечення надмірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки це надасть сторонам можливість добровільно врегулювати спір шляхом внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками , так як суд при постановленні ухвали суд невірно оцінив докази щодо вирішення даного питання та встановлення обставин наявності підстав для скасування захродів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне скасування судом заходів забезпечення позову, зважаючи на те, що спір між сторонами по суті не вирішений, ризик відчуження спірної земельної ділянки не відпав, а також помилково виходив лише з наміру ОСОБА_2 добровільно врегулювати спір, не врахувавши, що таке врегулювання можливе виключно за взаємною згодою сторін, тоді як ОСОБА_1 заперечує проти цього, заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

У постанові Верховного суду від 06.08.2025 року у справі № 759/22148/24 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також відповідність забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 після смерті матері - ОСОБА_3 , одноособово отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,площею 3,0076 га, розташовану на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області ,з кадастровим номером 0521980400:05:001:0150, видане 26.08.2015 року державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори, у спадковій справі 295/2015 зареєстроване у реєстрі за №1159. При цьому ОСОБА_2 приймаючи спадщину не повідомила нотаріуса про наявність ще одного спадкоємця першої черги - малолітньої сестри ,яка прийняла спадщину після смерті матері автоматично, в силу віку.

Позивач ОСОБА_5 вважає спір невирішеним і посилається на можливість сестри, після скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, відчужити спірну земельну ділянку .

З врахуванням викладеного а також тривалої поведінки сестри ,що існувала до звернення позивачки до суду , колегія суддів вважає, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали спір між сторонами по суті залишався невирішеним, а обставини, які стали підставою для застосування заходів забезпечення позову, не відпали. Сам по собі намір ОСОБА_2 добровільно врегулювати спір та вчинення нею певних дій, спрямованих на внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, не свідчать про відсутність ризику відчуження нею спірної земельної ділянки та не можуть бути достатньою підставою для скасування арешту.

При цьому суд не врахував, що добровільне врегулювання спору є правом, а не обов`язком сторін, та можливе виключно за наявності взаємного волевиявлення учасників спору. Оскільки ОСОБА_1 заперечувала проти позасудового врегулювання спору та наполягала на його вирішенні судом, суд не мав правових підстав виходити виключно з позиції відповідачки.

Крім того, колегія суддів ,оцінюючи ризики відчуження спірного спадкового майна перш за все враховує те, що саме відповідач ОСОБА_2 у 2015 році отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, хоча їй було достовірно відомо про наявність іншого спадкоємця першої черги – рідної сестри ОСОБА_1 рівного із нею права на спадкування за законом після смерті матері. Саме зазначені обставини стали підставою для виникнення цього спору, а тому посилання відповідачки на її намір після пред`явлення позову добровільно врегулювати спір і звернення її з цього приводу до нотаріуса, враховуючи її попередню поведінку , не виключає відсутність ризиків відчуження нею спірного майна , які зумовили необхідність застосування заходів забезпечення позову.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відпадіння підстав для забезпечення позову є передчасним, не ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин у вирішенні цього питання та не відповідає меті інституту забезпечення позову, який покликаний гарантувати реальне та ефективне виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Відтак, висновки суду здійснені судом при невірній оцінці доказів щодо відсутності існування забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду по суті спору ,є хибними, ухваленими з порушенням судом норм процесуального права ,а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню .

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд неправильно застосував і порушив норми процесуального права щодо встановлення обставин справи при вирішенні питання про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову , апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала підлягає скасуванню ,з постановленням апеляційним судом нової ухвали - про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України-

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Крижопільського районного суду від 11.06.2026 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: В.В. Оніщук

Л.О. Голота