Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №127/1882/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/1882/26

Провадження № 22-ц/801/1880/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Савкова І. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокуСправа № 127/1882/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

позивач: ТОВ «ФК «Ейс»

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.05.2026 року у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що 01.02.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на офіційному сайті кредитора www.moneyveo.ua було укладено у електронному порядку кредитний договір № 668516080, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором G3749PMS. Згідно умов вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 8 000 грн строком на 30 днів до 02.03.2020 року ,зі сплатою передбачуваних договором процентів у розмірі 1,35 % за дисконтною процентною ставкою та 1,7% - за базовою, а ОСОБА_1 зобов`язався у визначений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. В подальшому ОСОБА_1 додатковими угодами від 02.02.2020 року збільшив суму кредиту до 20 000 грн. Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, перерахувавши на банківську карту відповідача 5375-41хх-хххх-5020 зазначені кредитні кошти. Водночас, ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконував ,внаслідок чого у нього станом на час пред`явлення позову існує заборгованість станом на 12.05.2020 рік у розмірі 55 138 грн, з яких: 20 000 грн — заборгованість за тілом кредиту; 35 138 грн — заборгованість за відсотками за користування кредитом.

12.05.2020 року згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 668516080 товариством «Манівео швидка фінансова допомога» було передано ТОВ «Таліон плюс». У подальшому до вказаного договору укладалися додаткові угоди ,у тому числі, щодо продовження терміну його дії.

28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 19 . якою строк дії договору було продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року між ними було укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 року викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

31.08.2023 року за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року ТОВ «Таліон плюс» передало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 668516080 новому кредитору - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»

14.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за укладеним договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року , відступило право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 668516080 товариству «ФК «Ейс», яке просило позов задовольнити .

ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали нарахувань за кредитним договором № 668516080. Посилаючись на те, що термін повернення кредиту відповідачем настав, а заборгованість за кредитним договором ним не погашена , позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у вказаній сумі.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 19.05.2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №668516080 від 01.02.2020 у розмірі 55 138 грн та судовий збір у розмірі 2662, 40 грн. Окрім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення , яким у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» відмовити . Вказав, що суд розглянув справу за відсутності належного повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд, не навів у рішенні доказів такого повідомлення, чим позбавив його можливості реалізувати процесуальні права та порушив принципи змагальності, рівності. Суд не надав належної оцінки наданим позивачем доказам, не встановив обставин, які мають істотне значення , а саме :укладення електронного кредитного договору, отримання кредитних коштів та правильність розрахунку заборгованості. Суд не перевірив, чи відбувся перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, оскільки не встановлені обставини, чи передавалися реєстри боржників, чи передавалися всі додатки до договорів, чи підтверджується перехід права вимоги саме щодо відповідача, чи відповідають суми заборгованості на кожному етапі відступлення права вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» вважає рішення суду законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду від 19.05.2026 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що 01.02.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на офіційному сайті кредитора www.moneyveo.ua було укладено кредитний договір № 668516080 було укладено кредитний договір в електронній формі. Згідно умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 8 000 грн строком на 30 днів до 02.03.2020 року ,зі сплатою передбачуваних договором процентів у розмірі 1,35 % за дисконтною процентною ставкою та 1,7% за базовою, а ОСОБА_1 зобов`язався у визначений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Відповідач отримав кредитні кошти, однак належним чином взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконав, внаслідок чого у нього станом на момент подання позову існує заборгованість станом на станом на 12.05.2020 рік у розмірі 55 138 грн, з яких: 20 000 грн — заборгованість за тілом кредиту; 35 138 грн — заборгованість за відсотками за користування кредитом. Суд виходив із того, що право вимоги за кредитним договором у встановленому порядку неодноразово перейшло від первісного кредитора до інших фінансових установ на підставі договорів факторингу, а в подальшому – до позивача ТОВ «ФК «Ейс», при цьому дійсність таких договорів не спростована ,а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що повністю із вказаними висновками погодитись не можна, оскільки суд дійшов до них ,неправильно застосувавши норми матеріального і порушивши норми процесуального права щодо оцінки доказів та встановлення обставин що стосуються переходу права вимоги за договором факторингу до позивача, чим дійшов хибного висновку про необхідність задоволення позову ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи скарги про те, що суд розглянув справу за відсутності належного повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд, не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 20.03.2026 року направлялася копія ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду про відкриття провадження від 13.03.2026 року в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в якій ОСОБА_1 було розяснено право на подачу відзиву. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення вказана копія ухвали була отримана ОСОБА_1 01.04.2026 року. Отже, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції порядку його повідомлення є безпідставними.

Доводи скарги про те, що суд не надав належної оцінки наданим позивачем доказам, не встановив обставин, які мають істотне значення , а саме :укладення електронного кредитного договору, отримання кредитних коштів та правильність розрахунку заборгованості, є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваного рішення.

Суд першої інстанції встановив факт укладення 01.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 668516080 в електронній формі, підписаного відповідачем за допомогою одноразового персонального ідентифікатора № G3749PMS. При цьому судом досліджено заявку на отримання кредиту, сам кредитний договір, Правила надання грошових коштів, алгоритми дій сторін в інформаційно-телекомунікаційній системі та довідку щодо дій позичальника. Також судом встановлено факт фактичного отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, оскільки, на підтвердження цього досліджено квитанцію від 01.02.2020 про перерахування 8000 грн, а також квитанції від 02.02.2020 про перерахування додаткових траншів на загальну суму 12000 грн. Крім того, суд врахував лист АТ «Універсал Банк» від 27.03.2026 та виписки за рахунком, якими підтверджено зарахування відповідних коштів на банківський рахунок відповідача. Отже, висновок суду про отримання ОСОБА_1 кредитних коштів ґрунтується не лише на документах кредитодавця, а й на відомостях банківської установи. Щодо розміру заборгованості, судом досліджено відповідні розрахунки, згідно з якими загальний розмір заборгованості становив 55 138 грн, у тому числі 20 000 грн основної суми кредиту та 35 138 грн процентів. Зазначений розмір заборгованості також відображений у реєстрі прав вимоги та витягу з реєстру боржників, право вимоги за яким у подальшому перейшло до позивача. Таким чином, суд першої інстанції встановив усі істотні для вирішення спору обставини, дослідив подані позивачем докази у їх сукупності та надав їм належну правову оцінку.

Разом із тим, доводи апеляційної скарги про не перевірку судом обставин переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача ТОВ «ФК «Ейс», заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

У справі, що розглядається, позивач вказав, що право вимоги до боржника ОСОБА_1 переходило від первісного кредитора до кожного наступного нового кредитора три рази, де фінальним кредитором зазначено ТОВ «ФК «ЕЙС». Тому для перевірки існування у останнього права вимоги виконання боржником відповідного обов`язку, остання має надати боржнику докази переходу прав у зобов`язанні на кожному етапі.

При цьому вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні відповідно до ст.517 ЦК не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними (п. 43 постанови Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги)одна сторона(фактор)передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта)за плату(убудь-який передбачений договором спосіб),а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно, для підтвердження факту відступлення права вимоги, позивач повинен надати до суду докази набуття права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Щодо необхідності повної оплати новими кредиторами на користь минулих кредиторів за договором факторингу, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 дійшов висновку про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Тобто, без надання позивачем суду доказів здійснення оплати за договорами факторингу на кожному етапі передачі прав на підтвердження набуття ним відступленого права грошової вимоги, відсутні підстави вважати права фактора набутими.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги щодо доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування(Ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Апеляційним судом встановлено, що 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувалась 28.11.2019 року, згідно п.2.1. якого клієнт зобов`язувався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.(а.с.57-58)

28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 19 згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишаються без змін.(а.59-зворот)

31.12.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.(а.с.60-61)

31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.(а.с.62-зворот)

31.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.(а.с.62-зворот)

31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.(а.с.63)\

Відповідно до п.4.1 договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Позивач на підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» надав реєстр прав вимоги №78 від 12.05.2020 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу передача права вимоги здійснюється шляхом підписання реєстру прав вимоги, який має відповідати формі, визначеній додатком до договору.

Однак ,наданий позивачем реєстр прав вимоги встановленій сторонами формі , визначеній додатком до договору, не відповідає ні за кількістю граф .ні за змістом. Наданий позивачем реєстр прав вимоги оформлений з відступом від погодженої сторонами форми, що ставить під сумнів його відповідність умовам договору факторингу та достовірність як доказу переходу права вимоги.

Окрім того, позивачем не надано докази на підтвердження оплати товариством ТОВ «Таліон плюс» оплати, здійсненої товариству «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01,на виконання якого вони підписали реєстр прав вимоги №11 від 31.08.2023 року за яким за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором № 668516080 на суму 55 138 грн. Згідно п.4.1 цього договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Наданий позивачем витяг з реєстру відповідає формі додатку №1 до договору факторингу «Реєстр прав вимог». Окрім того, як доказ переходу прав вимоги надано платіжну квитанцію №4586 від 31.10.2023 року, щодо оплати за договором факторингу № 30/1023-01. (а.с.49-зворот).

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу №11/07/25-Е,на виконання якого підписали реєстр боржників ,де рахується право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 668516080 на суму 55 138 грн. Наданий позивачем витяг з Реєстру відповідає формі додатку №1 до договору факторингу «Реєстр прав вимог»( а.с.52, 53). Окрім того, як доказ переходу прав вимоги надано платіжні квитанції №344, №317, №356, №355, №358, №357, №360 щодо оплати за договором факторингу №11/07/25-Е.

Відтак, позивач допустимими, достовірними і достатніми доказами не довів факт переходу права вимоги за кредитним договором № 668516080, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 саме від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» , що в свою чергу тягне відсутність можливості набуття такого права й позивачем ТОВ "ФК ЕЙС».

За відсутності доказів щодо підписання реєстру прав вимоги до ОСОБА_1 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» , а також відсутність оплати за договором факторингу первісному кредитору набувачем «ТОВ Таліон Плюс» ,позивачем не доведено наявності у нього права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 668516080 , так як у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження переходу права вимоги від первісного до наступних кредиторів, а тому не доведені правові підстави для задоволення позовних вимог .

Враховуючи викладене рішення суду у справі не можна визнати законним і обгрунтованим і останнє підлягає скасуванню .

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд невірно оцінив докази і встановив обставини у справі, допустив недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, та невідповідність висновків суду їм , неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Отже, оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК» «Ейс» задоволенню не підлягають, судові витрати у суді першої інстанції слід залишити за ним. Окрім того, за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір, 3195 грн, таким чином з ТОВ «Ейс» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір 3195 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.05.2026 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ТОВ «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3195 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук