Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №145/2089/20 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/2089/20

Провадження № 22-ц/801/1924/2026

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванець В. Д.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Матківської М.В., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Країла Степана Васильовича

на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Іванця В.Д.,

у справі №145/2089/20

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Тиврівської селищної ради (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

за участі Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору)

про відшкодування вартості оплати навчання,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

У грудні 2020 року КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Тиврівської селищної ради звернулося з позовом до ОСОБА_1 , залучивши третю особу - Тиврівську селищну раду Вінницького району Вінницької області, про відшкодування вартості оплати навчання, обґрунтовуючи вимоги тим, що 22.08.2012 між КЗ "Тиврівський РЦПМСД", правонаступником якого є КНП "Тиврівський РЦПМСД" та ОСОБА_1 укладено договір № 1, відповідно до умов якого замовник направляє на навчання у Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова громадянина за фахом лікувальна справа, здійснює оплату за навчання та забезпечує робочим місцем після закінчення ВНМУ ім. М.І.Пирогова, а громадянин навчається у ВНМУ ім. М.І. Пирогова за направленням замовника і після закінчення наймається на роботу за фахом лікувальна справа.

22.08.2012 між ВНМУ ім. М.І. Пирогова (виконавець), Тиврівською районною радою (замовник) та Тиврівським ЦПМСД (платник) було укладено договір про надання освітньої послуги № 1037л, згідно з умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання (освітню послугу) ОСОБА_1 за денною формою, освітньо-кваліфікаційним рівнем - спеціаліст, за спеціальністю - лікувальна справа. Пунктом 4.1. договору встановлено обов`язок платника своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу у розмірах та у строки, що встановлені договором згідно чинного законодавства, п. 5.2 - загальна вартість освітньої послуги становить 92 256 грн.

Зобов`язання платника "КНП "ЦПМСД" Тиврівської селищної ради виконав.

31.08.2018 між ВНМУ ім. М.І. Пирогова (виконавцем), Тиврівською районною радою (замовником), КНП "Тиврівський РЦПМСД" було укладено договір № 140/38 про навчання в інтернатурі (очний цикл) згідно з яким виконавець, керуючись Законом України "Про вищу освіту", бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання ОСОБА_1 в інтернатурі за спеціальністю "Лікувальна справа", за навчальним планом і програмою, затвердженими для цієї спеціальності МОЗ України, на строк 10 місяців, а замовник зобов`язується оплатити навчання в інтернатурі через платника у сумі і в строки передбачені розділом 5 цього Договору. Загальна вартість освітньої послуги становить 29 700,00 грн, за перший рік навчання – 17 820,00 грн, за другий рік навчання – 11 880,00 грн. Центр оплатив навчання очного циклу в інтернатурі у сумі 17 820,00 грн.

19.12.2019 між ВНМУ ім. М.І. Пирогова (виконавцем) Тиврівською районною радою (замовником), КНП "Тиврівський РЦПМСД" було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 140/38 про навчання в інтернатурі (очний цикл) про заміну сторони договору відповідно до якої Тиврівська районна державна адміністрація приймає на себе усі права та зобов`язання та відповідальність замовника згідно з договором (оплату навчання очного циклу в інтернатурі).

Після закінчення навчання, а саме 28.07.2020 ОСОБА_1 письмово проінформувала КНП «Тиврівський РЦПМСД» про те, що з власної ініціативи, за сімейними обставинами, відмовляється вступати у трудові відносини з центром та зобов`язується відшкодувати усі витрати понесені центром на її навчання.

30.07.2020 ОСОБА_1 направлено лист № 985 з повідомленням, що відповідно до пункту 2.2.3 Договору № 1 від 22.08.2012, у разі розірвання договору з власної ініціативи інтерном, замовник, тобто КНП "Тиврівський РЦПМСД" має право визначати у скільки платежів буде здійснено відшкодування витрат на навчання, та вказано, що витрати здійсненні на навчання можуть бути відшкодовані одним платежем.

За наведених обставин просить стягнути з ОСОБА_1 відшкодування витрат у сумі 121 956,00 грн за навчання у ВНМУ ім. М.І. Пирогова та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 травня 2026 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Тиврівської селищної ради кошти, затрачені на навчання в розмірі 92 256 (дев`яносто дві тисячі двісті п`ятдесят шість) грн 00 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Тиврівської селищної ради судові витрати в розмірі 7 (сім) грн 34 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 через представника - адвоката Країла С.В., подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що з огляду на норми ч. 1 ст. 631 ЦК України, за змістом якої розірвано може бути лише чинний договір, відповідач не могла розірвати договір, дія якого закінчилась на момент написання нею заяви від 28.07.2020.

Також апелянт вказує, що відповідач ОСОБА_1 не була стороною інших договорів, на які посилається позивач, їх не підписувала та жодних зобов`язань за ними на себе не брала.

На думку апелянта, позивач всупереч вимогам статті 56 Закону України "Про вищу освіту" не працевлаштував відповідача на умовах, визначених договором про навчання від 22.08.2012 № 1, а тому вона скористалась своїм конституційним правом на вільний вибір праці, в тому числі і місця роботи.

У доводах скарги апелянт також стверджує, що КНП «ЦПМСД» є неналежним позивачем, оскільки кошти, які сплачувалися за навчання відповідачки належали Тиврівській районній раді, правонаступником якої є Вінницька районна рада.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу суду позивачем не поданий, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції – частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 26 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 липня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Від Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області надійшов лист про розгляд справи без її представника, вирішення спору покладають на розгляд суду.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що 22.08.2012 між КЗ "Тиврівський ЦПМСД" (замовник) та ОСОБА_1 (громадянин) був укладений договір про навчання № 1, за умовами якого замовник направляє на навчання у Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова громадянина за фахом лікувальна справа, здійснює оплату за навчання та забезпечує робочим місцем після закінчення ВНМУ ім. Пирогова, а громадянин навчається у ВНМУ ім. Пирогова за направленням замовника і після закінчення наймається на роботу за фахом лікувальна справа (п. 1.1). Замовник зобов`язується (п. 2.1): оплатити весь термін навчання у ВНМУ ім. Пирогова громадянина за фахом лікувальна справа з 01.09.2012 по 01.07.2018, в тому числі проходження очної та заочної форми інтернатури на умовах та в порядку згідно договору з ВНМУ ім. Пирогова, що буде здійснювати навчання (п. 2.1.1); після закінчення ВНМУ ім. Пирогова забезпечити робочим місцем для проходження інтернатури за фахом лікувальна справа (п. 2.1.2); після отримання документів про закінчення ВНМУ ім. Пирогова, що надають право обіймати посаду лікаря, забезпечити робочим місцем громадянина, як молодого спеціаліста за фахом (п. 2.1.3). Громадянин зобов`язується (п. 2.2): успішно пройти процес навчання згідно з програмою та умовами, що будуть визначені ВНМУ ім. Пирогова (п. 2.2.1); після отримання документа про закінчення ВНМУ ім. Пирогова, вступити в трудові відносини за фахом із замовником терміном на п`ять років (п. 2.2.2); у випадку розірвання даного договору із власної ініціативи (крім поважних причин: за станом здоров`я згідно рішення ЛКК або (та) МСЕК), до закінчення терміну навчання у ВНМУ ім. Пирогова, громадянин відшкодовує витрати здійсненні замовником на навчання в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок замовника (кількість платежів визначається замовником) (п. 2.2.3); у випадку розірвання даного договору із власної ініціативи (крім поважних причин: за станом здоров`я згідно рішення ЛКК або (та) МСЕК), до закінчення терміну, вказаного в п. 2.2.2 цього договору, громадянин відшкодовує витрати, здійсненні замовником на навчання в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок замовника (кількість платежів визначається замовником) (п. 2.2.4). Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.07.2018 (п. 3.5).

Позивач умови договору виконав, здійснивши оплату за навчання ОСОБА_1 , що підтверджується платіжними дорученнями.

22.08.2012 між Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І.Пирогова (виконавець) та районною радою (замовник), Тиврівським ЦПМСД (платник) укладено договір про надання освітньої послуги № 1037л , відповідно до розділу 1 договору виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання ОСОБА_1 , жительки с. Круги Тиврівського району Вінницької області, за денною формою навчання, освітньо-кваліфікаційним рівнем - спеціаліст, за спеціальністю лікувальна справа на медичному факультеті з 01.09.2012 по 01.07.2018 у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І.Пирогова (п. 1). Замовник бере на себе обов`язок щороку передбачати кошти в бюджеті платника в обсязі передбаченому на освітню послугу (3.1). Платник бере на себе обов`язок своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах та строках, що встановлені цим договором (п. 4.1.). Загальна вартість освітньої послуги становить 92 256,00 грн (п. 5.2). Платник вносить плату безготівково в розмірі та строки відповідно до Додатку. Оплата навчання здійснюється за рахунок коштів районного бюджету відповідно до Програми кадрового забезпечення медичної галузі району (місцеві стимули) (п. 5.3.). Строк дії договору від дати його підписання сторонами до липня 2018 року (п. 8.1).

Крім того, сторони договору про надання освітньої послуги № 1037л від 22.08.2012 погодили календарний план бюджетного платежу з розрахунку за навчання студента ОСОБА_1 у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І.Пирогова (додаток № 1).

21.05.2013 сторони договору про надання освітньої послуги № 1037л від 22.08.2012 уклади додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої змінено назву Платника на КЗ «Тиврівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» та реквізити, решта умов договору залишились незмінними.

Крім того, 31.08.2018 між Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І.Пирогова (виконавець) та Тиврівською районною радою (замовник), КНП "Тиврівський РЦПМСД" (платник) укладено договір про навчання в інтернатурі (очний цикл) № 140 .

Відповідно до умов цього договору виконавець, керуючись Законом України "Про вищу освіту", бере на себе зобов`язання за кошти замовника здійснити навчання ОСОБА_1 в інтернатурі за спеціальністю "Лікувальна справа" за навчальним планом і програмою, затвердженими для цієї спеціальності МОЗ України, на строк 10 місяців, а замовник зобов`язується оплатити навчання в інтернатурі через платника у сумі і строки передбаченні розділом 5 цього договору (п. 1.1). Замовник бере на себе обов`язок щороку передбачати кошти в бюджеті Платника в обсязі передбаченому п. 5.2. цього договору (п. 3.1). Платник зобов`язаний своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу у розмірах та у терміни, встановлені цим договором (п. 4.1). Розмір плати встановлюється за весь строк навчання і не може змінюватися (п. 5.1). Загальна вартість освітньої послуги становить 29 700,00 грн, за перший рік навчання 17 820,00 грн, за другий рік навчання 11 880,00 грн (п. 5.2). Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 2020 року (п. 8.1.). Усі зміни та доповнення до цього договору дійсні і є невід`ємною частиною у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані Сторонами.

У подальшому Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І.Пирогова (виконавець), Тиврівською районною радою (замовник) та КНП "Тиврівський РЦПМСД" (платник) укладено додаткову угоду № 3 про заміну сторони договору до договору № 140/38 про навчання в інтернатурі (очний цикл) від 19.09.2019. Згідно з умовами додаткової угоди, відповідно до рішення № 219 від 21.06.2019 12 сесії 6 скликання Тиврівської районної ради, КНП "Тиврівський РЦПМСД" та Тиврівська районна рада передає, а Тиврівська районна державна адміністрація приймає на себе всі права, зобов`язання та відповідальність замовника згідно договору (п. 1). З моменту набрання чинності цією Угодою, Тиврівська районна рада, КНП "Тиврівський РЦПМСД" втрачають, а Тиврівська районна державна адміністрація набуває прав за Договором, а також Тиврівська районна рада та КНП "Тиврівський РЦПМСД" перестають, а Тиврівська РДА починає нести зобов`язання та відповідальність за невиконання зобов`язань, що виникли до моменту набуття чинності цією Угодою, а також тих, що виникнуть у майбутньому (п.2). Права, зобов`язання та відповідальність сторони по Договору переходять до Тиврівської РДА в тому обсязі, в якому вони належали Тиврівській районній раді та КНП "Тиврівський РЦПМСД" до набуття чинності за цією Угодою (п.3.). Преамбулу договору викладено в такій редакції: «Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова в особі ректора професора Мороза В.М., який діє на підставі Статуту (Виконавець) з однієї сторони та Тиврівська районна державна адміністрація в особі Бойка В.В., який дії на підставі ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» (Замовник) з другої сторони, та уклали цей договір про наступне.» (п. 4.).

Умови договору виконала замінена сторона - Тиврівська районна державна адміністрація, здійснивши оплату за навчання ОСОБА_1 в інтернатурі на суму 11 820 грн, що стверджується платіжним дорученням від 19.12.2019 № 2.

Відповідно до заяви від 28.07.2020 ОСОБА_1 на ім`я головного лікаря КНП "Тиврівський РЦПМСД" Приймака В.М. остання повідомила, що вона з власної ініціативи за сімейними обставинами відмовляється вступати у трудові відносини з КНП "Тиврівський РЦПМСД" та зобов`язалась відшкодувати усі витрати понесені центром. Просила відстрочити відшкодування витрат на 2-3 роки та надати письмову відповідь.

У відповідь на вказаний в.о. головного лікаря (заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення) повідомив, що згідно з п. 2.2.3 договору № 1 від 22.08.2012 у разі розірвання договору з власної ініціативи інтерном, замовник тобто КНП "Тиврівський РЦПМСД", має право визначити у скільки платежів буде здійснено відшкодування навчання. Повідомлено, що витрати здійсненні на навчання можуть бути відшкодовані одним платежем.

Відповідь позивача відповідач отримала особисто, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішенням № 219 12 сесії Тиврівської районної ради 6 скликання від 21.06.2012 затверджено Програму кадрового забезпечення медичної галузі району (місцеві стимули) на 2012-2018 роки, доручено Тиврівській райдержадміністрації укласти угоду з Вінницьким державним медичним університетом на навчання трьох абітурієнтів на контрактній основі для навчання на лікувальному факультеті за фахом лікувальна справа, створити комісію для визначення кандидатур абітурієнтів, з якими, в разі вступу до медичного університету, буде укладена угода про оплату навчання за кошти районного бюджету з подальшим відпрацюванням в закладах охорони здоров`я району терміном не менше 5 років.

Відповідно до рішення № 493 24 сесії Тиврівської районної ради 7 скликання від 22.08.2018 продовжено термін дії з внесенням доповнень до Програми кадрового забезпечення медичної галузі району (місцеві стимули) до 2020 року.

Згідно з листом від 15.10.2020 № 1304 позивач КНП «Тиврівський РЦПМСД» запрошував відповідача ОСОБА_1 на зустріч 21.10.2020 для обговорення відшкодування витрат, які були здійснені за навчання.

Відповідно до наданих позивачем документів щодо наявності вакантних посад за 2019-2021 роки, станом на 01.01.2019, 31.12.2019, 31.12.2020 та 01.02.2021 у КНП «Тиврівський РЦПМСД» була вакантна посада лікаря ЗПСМ Велико-Вулизької АЗПСМ, що підтверджується інформацією про вакантні посади та штатними розписами позивача.

Рішенням № 737 39 сесії Тиврівської районної ради 7 скликання від 12.11.2020 «Про безоплатну передачу зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тиврівського району до комунальної власності Тиврівської селищної територіальної громади» вирішено безоплатно передати зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тиврівського району до комунальної власності Тиврівської селищної територіальної громади установи заклади та організації, які є спільною власністю, у тому числі КНП «Тиврівський ЦПМСД».

Рішенням № 38 2 сесії Тиврівської селищної ради 8 скликання від 10.12.2020 «Про безкоштовне прийняття майна до комунальної власності Тиврівської територіальної громади» вирішено безкоштовно прийняти із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тиврівського району до комунальної власності Тиврівської територіальної громади установи, заклади та організації згідно з переліком, у тому числі КНП «Тиврівський ЦПМСД» .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є комунальною організацією, її засновником є Тиврівська районна рада, вищий орган управління юридичної особи - Тиврівська селищна рада, виконавчий орган управління - головний лікар (т.1 а.с.152-157).

Згідно з довідкою КНП «ЦПМСД» Мурафської сільської ради від 07.08.2025 № 587 відповідач ОСОБА_1 працює лікарем загальної практики сімейної медицини Пеньківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини з 11.05.2021 по даний час .

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення відповідає зазначеним вимогам .

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування витрат за навчання у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова за період з 01.09.2012 по 01.07.2018 у сумі 92 256 грн, суд виходив з того, що вони є доведеними належними та допустимими доказами, зокрема, позивач виконав усі умови договору про навчання від 22.08.2012 № 1 та умови договору про надання освітньої послуги № 1037л від 22.08.2012, а натомість відповідач ОСОБА_1 , яка успішно пройшла процес навчання, з власної ініціативи відмовилася вступати в трудові відносини з позивачем, при цьому зобов`язалася відшкодувати усі витрати понесені позивачем, що підтверджується її заявою.

Щодо стягнення витрат з відповідачки за її навчання в інтернатурі, то суд прийшов до висновку, що правонаступником Тиврівської РДА, до якої перейшли всі права та обов`язки за договором про навчання ОСОБА_1 в інтернатурі (очний цикл) від 31.08.2018 № 140, у тому числі право вимоги, є Вінницька районна військова адміністрація, яка до участі в справі не залучена.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно із статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України «Про освіту».

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 3 ст. 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти зобов`язані зокрема дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності).

Відповідно до ч. 6 ст. 79 Закону України «Про освіту» розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором. Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 607/3693/17, зробила наступні висновки: «договірне зобов`язання - це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання, які, до речі, традиційно вважались такими… Якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням. Розумним і справедливим є відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця».

Крім того, Велика Палата Верховного суду у цій постанові підсумувала, що обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. В протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У частині першій статті 197 КЗпП України визначено, що молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не могла 28 липня 2020 року розірвати договір про навчання №1 від 22.08.2012, оскільки дія такого закінчилась 01 липня 2028 року.

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 32-35 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловила правову позицію про те, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у статті 599 ЦК України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, постанова Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 925/1238/22).

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375 ЦПК України, Суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Країла Степана Васильовича залишити без задоволення, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 травня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді М.В. Матківська

І.В. Міхасішин