Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №583/2420/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2420/26

1-кп/583/308/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка об`єднане кримінальне провадження № 12026205480000099 від 08.05.2026, № 120262055480000124 від 13.06.2026 стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пархомівка Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 20.02.2013 Великописарівським районним судом Сумської області за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково ухвалою суду від 1.04.2017 на невідбутий строк 2 роки 2 місяці 17 днів;

- 15.01.2020 Охтирським міськрайонним судом Сумської області за ч. 1 ст. 125 КК України до 120 годин громадських робіт;

- 19.11.2020 Великописарівським районним судом Сумської області за ч.2 ст.389 КК України до арешту строком 1 місяць, звільнений 11.06.2021 по відбуттю покарання;

- 14.12.2023 Великописарівським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 510 грн;

- 16.04.2024 Охтирським міськрайонним судом Сумської області за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 126 КК України,

в с т а н о в и в :

08.05.2026 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_6 перебував поряд з квартирою АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_7 та в якій вона мешкає. В цей момент в обвинуваченого виник умисел спрямований на незаконне проникнення до квартири за вищевказаною адресою. Реалізуючи свій протиправний намір, діючи з прямим умислом спрямованим на порушення недоторканості житла особи та незаконного проникнення до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , в якому проживає ОСОБА_7 , діючи умисно, протиправно, без дозволу законного володільця, ОСОБА_6 зайшов через калитку, при цьому пошкодивши запірний пристрій вказаної калитки та, в подальшому, проник до вищевказаної квартири через двері, які відчинила ОСОБА_7 , при цьому штовхнувши останню, чим порушив гарантоване, ст. 30 Конституції України, право на недоторканість житла особи.

Крім того, не зупиняючись на вчиненому, 08.05.2026 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив словесний конфлікт з ОСОБА_7 та висловлювався в бік останньої нецензурною лайкою. Надалі, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, тобто діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння шкоди здоров`ю потерпілій ОСОБА_7 , завдав потерпілій один удар кулаком правої руки в область лівої скроні та лівого вуха, після чого завдав ОСОБА_7 ще один удар кулаком правої руки в область грудної клітки з лівого боку, чим завдав фізичного болю, не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.

Не зупиняючись на вчиненому, 08.05.2026 близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_6 перебував поряд з квартирою АДРЕСА_4 , яка на праві власності належить ОСОБА_8 та в якій мешкає остання. В цей момент у ОСОБА_6 виник умисел спрямований на незаконне проникнення до квартири за вищевказаною адресою. Реалізуючи свій протиправний намір, діючи з прямим умислом спрямованим на порушення недоторканості житла особи та незаконного проникнення до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , в якому проживає ОСОБА_8 , діючи умисно, протиправно, без дозволу законного володільця, ОСОБА_6 зайшов через калитку та, в подальшому, проник на територію двору вищевказаної квартири, чим порушив гарантоване, ст. 30 Конституції України, право на недоторканість житла особи.

Крім того, 12.06.2026 близько 19 год. 40 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився поряд з будинком АДРЕСА_6 , в якому зареєстрована та проживає ОСОБА_4 . В цей момент у ОСОБА_6 виник умисел спрямований на незаконне проникнення до домоволодіння за вищевказаною адресою.

Реалізуючи свій протиправний намір, діючи з прямим умислом спрямованим на порушення недоторканості житла особи та незаконного проникнення до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , в якому проживає ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, без дозволу законного володільця ОСОБА_4 , ОСОБА_6 зайшов на територію домоволодіння та, в подальшому, проник до вищевказаного будинку через двері, чим порушив гарантоване, ст. 30 Конституції України, право на недоторканість житла особи.

Не зупиняючись на вчиненому, продовжуючи протиправну поведінку, 12.06.2026 близько 19 год. 45 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в алкогольному сп`янінні, перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив словесний конфлікт з законним володільцем домоволодіння ОСОБА_4 та висловлювався в бік останньої нецензурною лайкою. Надалі, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, тобто діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння шкоди здоров`ю потерпілій ОСОБА_4 , завдав потерпілій один удар правою рукою в область лівого ока, після чого завдав ОСОБА_4 ще один удар правою рукою в область голови, а саме в область потилиці, чим завдав фізичного болю, не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 у вказаних кримінальних правопорушеннях визнав себе винним повністю, підтвердивши, що вчинив його при обставинах, викладених вище, у вчиненому розкаюється. При цьому пояснив, що дійсно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 08.05.2026 близько 15 год. 00 хв. перебував поряд з квартирою АДРЕСА_2 , зайшов через калитку, при цьому пошкодив запірний пристрій калитки та зайшов до квартир АДРЕСА_7 , які відчинила йому потерпіла ОСОБА_7 . Він штовхнув її у квартиру, почав сваритися з потерпілою та висловлювався в її бік нецензурною лайкою, а потім вдарив ОСОБА_7 кулаком правої руки в область лівої скроні та лівого вуха, після чого вдарив потерпілу кулаком правої руки в область грудної клітки з лівого боку. В цей же день, вже близько 15 год. 30 хв. обвинувачений зайшов у квартиру АДРЕСА_8 того ж будинку, що належить ОСОБА_8 та в якій вона мешкає. Також 12.06.2026 близько 19 год. 45 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_6 без дозволу власника зайшов на територію домоволодіння АДРЕСА_6 , також без дозволу зайшов у будинок, вчинив словесний конфлікт з господаркою будинку ОСОБА_4 та висловлювався в її бік нецензурною лайкою, а потім вдарив потерпілу правою рукою в область лівого ока та ще один раз вдарив правою рукою в область потилиці, також палицею розбив вікно. Цивільний позов визнає.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилися, надали суду заяви, у яких просили розглянути справу без їх участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_6 не мають.

Потерпіла ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, через свого представника адвоката ОСОБА_5 реалізувала своє право на подання цивільного позову.

Представник потерпілої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні щодо міри покарання покладалася на розсуд суду. Заявлений цивільний позов підтримала, просила його задовольнити.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України суд за згодою всіх учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати:

- за ч. 1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла, що порушує недоторканість житла громадян;

- за ч. 1 ст. 126 КК України - умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

При призначенні обвинуваченому покарання у відповідності до загальних засад призначення покарання згідно зі ст. 65 КК України суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинені обвинуваченим, відносяться до категорії нетяжких злочинів.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого,у вчиненні кримінальних правопорушень суд визнає повне визнання своєї вини , щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння, та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючи обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, заподіяні збитки не відшкодував у добровільному порядку, а також беручи до уваги думку прокурора щодо виду та міри покарання, думку потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які надали письмові заяви, де зазначили, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають, думку представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , яка щодо міри покарання покладається на розсуд суду, просить задовольнити цивільний позов про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, суд вважає, що покарання необхідно призначити в межах санкцій ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі, ч. 1 ст. 126 КК України у виді громадських робіт. Проте суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства з призначенням йому покарання, передбаченого санкціями ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 126 КК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України у виді обмеження волі, зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України, встановивши іспитовий строк.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Потерпілою ОСОБА_4 через її представника адвоката ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2970,00 грн та моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час незаконного проникнення в її житло ОСОБА_6 розбив вікно в будинок біля вхідних дверей, у зв`язку з чим потерпіла була вимушена його замінити та понесла документально підтверджені витрати на суму 2970,00 грн. Крім того, вказує, що в результаті протиправних дій ОСОБА_6 їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, які позначили негативні зміни у житті: щоденні думки та спогади про проникнення до її житла та умисного завдання їй фізичного болю, страх за майбутнє, тривогу, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов`язків, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, порушення сну, почуття образи, обурення, приниження гідності, потерпіла була вимушена хвилюватися за відновлення вікна.

При розгляді цивільного позову суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Право на відшкодування шкоди в кримінальному провадженні буде реалізовано тільки в тому разі, якщо шкода заподіяна безпосередньо кримінальним правопорушенням, тобто якщо між шкодою і правопорушенням наявний прямий причинний зв`язок.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь кожного з підсудних в її заподіянні, а також чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_4 в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 2970,00 грн, суд вважає, що зазначена вимога підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 пошкодив майно потерпілої (розбив вікно), потерпіла ОСОБА_4 понесла витрати, які підтверджені накладною ФОП ОСОБА_9 про заміну склопакету, вартість якого становить 2970,00 грн.

Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Суд вважає, що потерпілій ОСОБА_4 діями обвинуваченого ОСОБА_6 завдано моральних страждань у зв`язку з наявністю переживань, страху та тривоги через вчинення стосовно неї правопорушень, що порушило її нормальний життєвий ритм. Тобто потерпілій ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду, а тому вимоги про стягнення моральної шкоди є законними.

Разом з тим, суд не погоджується з розмірами вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн, який заявлено потерпілою. Враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань потерпілої, з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також майнового стану обвинуваченого, який не працює та заробляє на життя тимчасовими підробітками, суд дійшов висновку, що слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої завдану останній моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 370, 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 126 КК України, і призначити йому за цим Законом покарання:

- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком 1 (один) рік;

- за ч. 1 ст. 126 КК України у виді громадських робіт строком 100 (ста) годин.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_4 , заявлений її представником ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 2970,00 грн (дві тисячі дев`ятсот сімдесят гривень 00 копійок) та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок), а всього - 7970,00 грн (сім тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 00 копійок).

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя ОСОБА_1