Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №420/13690/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13690/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 ), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у Державній прикордонній службі України. Представником позивача було подано заяву про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, передбачену постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153. Листом відповідач повідомив, що відсутні законні підстави для нарахування та виплати зазначеної винагороди. Позивач вважає протиправною відмову відповідача щодо не виплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень та такою, що порушує його права та законні інтереси.

10.06.2026 року від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що правовий режим воєнного стану повністю змінює характер проходження служби. До 24.02.2022 військова служба була контрактною добровільною формою. Після введення воєнного стану «всі контракти автоматично продовжуються понад установлений строк до моменту оголошення демобілізації. Це означає - військовослужбовець продовжує службу не за умовами старого контракту, а за особливими умовами, встановленими виключно для періоду воєнного стану. Тобто характер служби змінюється на той, який законом прирівнюється до служби “під час воєнного стану”. Ст. 23 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” прямо встановлює, що строки контрактів продовжуються автоматично на період дії воєнного стану до оголошення демобілізації. По суті відбулось не добровільне “продовження” контрактів. Це новий правовий режим служби, який: настає автоматично, замінює собою попередній контрактний строк, пов`язаний виключно з правовим режимом воєнного стану. Отже, автоматичне продовження служби не дорівнює формальному продовженню контракту, це нове правове підґрунтя служби, яке виникає тільки під час воєнного стану. Продовження контракту на період мобілізації — це юридично ідентично тому, що особу “прийняли на військову службу під час воєнного стану” у віці до 25 років. ОСОБА_1 на момент продовження контракту було 23 роки, продовження сталось виключно через введення воєнного стану, служба після продовження — це служба під час воєнного стану, тому ОСОБА_1 відповідає вимогам щодо виплати винагороди відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153.

16.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заяви чи клопотання від сторін.

21.05.2026 року від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування письмових доказів по справі.

08.06.2026 року від Військової частини НОМЕР_2 надійшли витребувані судом письмові докази по справі.

17.06.2026 року від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування письмових доказів по справі.

10.07.2026 року від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) надійшли письмові пояснення по справі.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 року витребувано від Військової частини НОМЕР_2 належним чином завірені копії наступних документів, а саме: довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; бойових наказів (бойові розпорядження); журналів бойових дій; контракту про проходження військової служби ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року витребувано від Військової частини НОМЕР_3 належним чином завірені копії наступних документів, а саме: довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за період з 24.02.2022 по 16.10.2024; бойових наказів (бойові розпорядження); журналів бойових дій; контракту про проходження військової служби ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 року повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) належним чином завірені копії наступних документів:

- довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в тому числі за періоди: з 09.08.2022 по 07.11.2022; листопад 2024 року, грудень 2024 року та січень 2025 року;

- копії бойових наказів (бойових розпоряджень), на підставі яких Позивач залучався до виконання бойових завдань у зазначені періоди;

- копії журналів бойових дій (або витягів з них) у частині, що стосується виконання бойових завдань ОСОБА_1 у зазначені періоди.

Обставини справи.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 18.05.2023 року, ОСОБА_1 учасником бойових дій.

07.10.2021 року між в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено Контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського і старшинського складу, строком на 3 роки.

Наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 232-ос від 07.10.2021 року солдата запасу ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом, інспектором прикордонної служби 3 категорії — інструктором кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), з 07 жовтня 2021 року.

Наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 400-ос від 07.10.2024 року «Про особовий склад» сержанту ОСОБА_1 продовжено дію контракту понад встановлені строки.

Наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 416-ос від 16.10.2024 року старшого сержанта ОСОБА_1 (П053386), інспектора прикордонної служби 2 категорії - інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), який вибуває для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 16 жовтня 2024 року, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 16 жовтня 2024 року.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 768-ос від 18.10.2024 року «Про особовий склад», старшого сержанта ОСОБА_1 (П-053386), який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 17 жовтня 2024 року зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення та призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - снайпера другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, молодший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 29.10.2022 по 06 11.2022 приймав безпосередню участь у здійсненні заходів для забезпечення оборони України, захисті безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій на території н.п. Кашперово-Миколаєво Миколаївської області.

Підстава Витяг з журналу службово-бойових дій НОМЕР_1 прикордонного загону- Державної прикордонної служби України від 25.02.2022 року №25/6-22-Вих-ДСК.

25.03.2026 року представник позивача звернувся до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) із заявою в якій просив повідомити чи здійснювалось направлення необхідного пакету документів для оформлення виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень за тривалість проходження військової служби в бойових умовах ОСОБА_1 .

Листом від 29.03.2026 року Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що оскільки з позивачем контракт на проходження військової служби в Державній прикордонній службі України був укладений 07.10.2021 року (тобто до введення воєнного стану), у зв`язку з чим на позивача не поширюються умови, визначені Постановою КМУ № 153. Таким чином, законні підстави для оформлення документів, нарахування та виплати зазначеної винагороди у військової частини НОМЕР_2 відсутні.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Висновки суду.

Суд зазначає, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;

4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). За час проходження позивачем військової служби відсутній факт притягнення його до адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності, діючих дисциплінарних стягнень позивач не має.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 07.10.2021 року уклав Контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського і старшинського складу, строком на 3 роки, який в подальшому, був продовжений Наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 400-ос від 07.10.2024 року понад встановлені строки, відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2025 року №26/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 січня 2025 року №4220-ІХ.

На момент прийняття на військову службу позивачеві було 20 років, а на момент продовження контракту – 23 роки.

Таким чином, відповідно до п.4 Постанови №153 позивач був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Водночас, позивач неодноразово приймав безпосередню участь у здійсненні заходів для забезпечення оборони України, захисті безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій на території н.п. Кашперово-Миколаєво Миколаївської області в період з 29.10.2022 по 06 11.2022, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 30.03.2023 року № 12/73 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Отже, позивач у відповідності до пункту 4 Постанови №153 у віці до 25 років був призваний на військову службу під час воєнного стану та будучи особою рядового, сержантського і старшинського складу Державної прикордонної служби України брав безпосередню участь у здійсненні заходів для забезпечення оборони України, захисті безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Зокрема, суд вважає, що беручи на себе зобов`язання щодо виплати винагороди відповідно до Постанови № 153, держава прагнула підтримати тих, хто обрав контрактну службу у віці до 25 років та виконував бойові завдання за підвищеного ризику та навантаження в умовах воєнного стану.

При цьому, як встановлено судом з матеріалів справи, на момент дії воєнного стану, строк дії контракту позивача не завершився.

А отже, доводи відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі відсутності факту укладання контракту у період, визначний постановою, є помилковими.

Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди, оскільки: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та продовжує проходити військову службу; 3) брав безпосередню участь у бойових діях; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.

У зв`язку з чим, бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 року є протиправною.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії»).

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 року.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 р., серія А, № 303А, п. 29). Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо непризначення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

3. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко