Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №420/19000/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19000/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на заяву позивача за формою, встановленою додатком 4 до Порядку (в редакції постанови КМУ №930 від 16 серпня 2024 року), яка була ним отримана 05 травня 2025 року;

зобов`язати відповідача надати відповідь позивачу на його заяву за формою, встановленою додатком 4 до Порядку (в редакції постанови КМУ №930 від 16 серпня 2024 року), яка була ним отримана 05 травня 2025 року..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 травня 2025 року позивач направив відповідачу заяву про видачу довідки про відстрочку за формою, встановленою додатком 4 до Порядку (в редакції постанови КМУ №930 від 16 серпня 2024 року), яка була отримана відповідачем 05 травня 2025 року. Станом на день звернення з цим позовом відповідач не надав відповіді на вказану заяву, що і зумовило звернутись до суду з даним позовом.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що відповідь вих. №С/14118 від 22.07.2025 на заяву позивача від 04.05.2025, зареєстровану у ІНФОРМАЦІЯ_2 за вх. №1185 від 05.05.2025, була направлена позивачу засобами поштового зв`язку на зазначену ним у заяві адресу. Також відповідач зазначає, що за результатами перевірки даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що надана позивачу протоколом №6 від 05.02.2025 відстрочка до 09.05.2025 була продовжена автоматично спочатку до 07.08.2025, а в подальшому до 02.02.2026, у зв`язку з чим, на думку відповідача, заява позивача не підлягала винесенню на розгляд комісії.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: 04 травня 2025 року позивач направив відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за формою, встановленою додатком 4 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року №930).

Зазначена заява отримана відповідачем 05 травня 2025 року та зареєстрована за вхідним №1185, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача від 04 травня 2025 року ним складено відповідь вих. №С/14118 від 22 липня 2025 року, яку направлено позивачу засобами поштового зв`язку на зазначену ним у заяві адресу.

Зі змісту зазначеної відповіді вбачається, що відповідач повідомив позивача про те, що його заява направлена засобами поштового зв`язку з порушенням порядку та процедури її подання без особистого прибуття разом з військово-обліковим документом, та запропонував особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 з військово-обліковим документом для подання заяви за формою згідно з додатком 4 до Порядку №560, до якої додати документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку.

Також відповідач зазначив, що за результатами перевірки відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що надана позивачу протоколом №6 від 05 лютого 2025 року відстрочка до 09 травня 2025 року була продовжена автоматично спочатку до 07 серпня 2025 року, а в подальшому — до 02 лютого 2026 року.

Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненадання відповіді на заяву позивача за формою, встановленою додатком 4 до Порядку (в редакції постанови КМУ №930 від 16 серпня 2024 року), яка була ним отримана 05 травня 2025 року, звернувся з даним позовом до суду.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 затвердив Порядок №560.

Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у визначеному цим пунктом складі.

Як передбачено пунктом 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).

Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Аналізуючи наведені норми Порядку №560 слід дійти висновку, що військовозобов`язаний має право на подання заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісія, утворена при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, зобов`язана розглянути таку заяву, оцінити законність підстав для надання відстрочки та за результатами її розгляду прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

У цій справі встановлено, що заява позивача від 04.05.2025 була отримана відповідачем 05.05.2025 та зареєстрована за вх. №1185. Отже, відповідач був обізнаний про звернення позивача та його зміст.

Разом з тим, відповідач не надав доказів того, що зазначена заява була розглянута комісією, утвореною при ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порядку, визначеному пунктом 60 Порядку №560, та за результатами її розгляду прийнято рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що заява позивача була подана поштовим відправленням без його особистого прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Дійсно, пунктом 58 Порядку №560 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалося особисте подання військовозобов`язаним заяви за формою, визначеною додатком 4 до цього Порядку, разом із документами, що підтверджують право на відстрочку, або їх належним чином засвідченими копіями.

Водночас у даному випадку відповідач прийняв зазначену заяву, зареєстрував її за вхідним №1185 та, як вбачається зі змісту відповіді вих. №С/14118 від 22.07.2025, надав оцінку способу її подання. За таких обставин відповідач не може посилатися виключно на недотримання позивачем способу подання заяви як на підставу для фактичного залишення звернення без розгляду, не прийнявши передбаченого пунктом 60 Порядку №560 рішення.

При цьому суд звертає увагу, що відповідь вих. №С/14118 від 22.07.2025 не містить рішення комісії про надання або відмову у наданні відстрочки, оформленого протоколом, та не є рішенням, передбаченим пунктом 60 Порядку №560. У цій відповіді відповідач лише повідомив позивача про необхідність особисто прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та повторно подати заяву з необхідними документами.

Отже, зазначена відповідь не свідчить про виконання відповідачем обов`язку щодо розгляду отриманої заяви у встановленому законодавством порядку.

Посилання відповідача на наявність у позивача чинної відстрочки, яка, за його твердженням, була автоматично продовжена спочатку до 07.08.2025, а в подальшому до 02.02.2026, також не спростовує встановленого порушення.

Суд не ставить під сумнів зазначену відповідачем обставину щодо автоматичного продовження раніше наданої позивачу відстрочки та не вирішує у межах цієї справи питання про наявність у позивача права на відстрочку. Предметом спору є саме належність дій відповідача після отримання ним заяви позивача від 04.05.2025.

Наявність у позивача вже оформленої відстрочки могла бути врахована комісією під час розгляду його заяви та оцінки наявних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Однак така обставина сама по собі не замінює передбаченого пунктом 60 Порядку №560 розгляду заяви та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, відповідач, отримавши та зареєструвавши заяву позивача, повинен був діяти у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений Порядком №560, зокрема забезпечити її розгляд уповноваженою комісією та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення.

Суд також враховує, що відповідач посилається на направлення позивачу відповіді вих. №С/14118 від 22.07.2025 засобами поштового зв`язку, однак матеріали справи не містять належних доказів такого направлення.

Сам факт складення відповідачем відповідного документа не підтверджує його направлення позивачу та отримання останнім. Водночас відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій чи бездіяльності.

Відтак суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належного розгляду заяви позивача від 04.05.2025 у порядку, встановленому пунктом 60 Порядку №560, а також не доведено належного повідомлення позивача про результати її розгляду.

За таких обставин бездіяльність відповідача щодо нездійснення належного розгляду заяви позивача від 04.05.2025 відповідно до вимог Порядку №560 є протиправною.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права, суд враховує, що позивач просить зобов`язати відповідача надати йому «відповідь» на заяву за формою, встановленою додатком 4 до Порядку №560.

Суд зазначає, що додаток 4 до Порядку №560 визначає форму заяви військовозобов`язаного про надання відстрочки, а не форму відповіді на таку заяву. За результатами її розгляду комісія приймає рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформлюється протоколом. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка за формою, визначеною додатком 6 до Порядку №560, а у разі відмови — письмове повідомлення із зазначенням причин відмови за формою, визначеною додатком 7.

Отже, заявлений позивачем спосіб захисту в частині зобов`язання відповідача надати відповідь за формою додатка 4 до Порядку №560 не відповідає механізму, встановленому цим Порядком.

Водночас відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини суд вважає, що для ефективного захисту порушеного права позивача необхідно вийти за межі заявленого ним способу захисту в частині формулювання вимоги щодо надання відповіді та зобов`язати відповідача здійснити саме ті дії, які передбачені Порядком №560.

При цьому суд не вважає за можливе зобов`язувати відповідача надати позивачу відстрочку, оскільки встановлення наявності відповідних правових підстав та прийняття рішення про надання або відмову у наданні відстрочки належить до повноважень відповідної комісії, а суд у цій справі не встановлює наявність чи відсутність таких підстав.

Отже, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2025, отриману 05.05.2025 та зареєстровану за вх. №1185, у порядку, визначеному пунктом 60 Порядку №560, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання бездіяльності відповідача щодо належного розгляду заяви позивача від 04.05.2025 протиправною, та зобов`язання розглянути зазначену заяву у порядку, визначеному пунктом 60 Порядку №560, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення.

В іншій частині позовних вимог, зокрема щодо зобов`язання відповідача надати відповідь за формою додатка 4 до Порядку №560, належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії— задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04 травня 2025 року, отриманої 05 травня 2025 року та зареєстрованої за вх. №1185, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 травня 2025 року, отриману 05 травня 2025 року та зареєстровану за вх. №1185, у порядку, визначеному пунктом 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, знаходження судді у відпустці, текст рішення складено та підписано суддею 25.08.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка